Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Червень 1981 року. Смт Верхівка. Ольга.

— Цього не може бути.

Глухий шепіт вирвався з її горла. Ольга міцно стиснула філіжанку з чаєм, яким пригостила її Надія. Пальці побіліли від напруги. За вікном бушувала гроза — блискавки роздирали небо, грім котився низько над дахами, дощ хльостав по шибках. Сльози Ольги тихо капали в гарячий напій, але вона цього не помічала. Світ навколо став сірим, розмитим, безнадійним.

— Цього просто не може бути, — вперто повторила вона й крізь сльози подивилася на подругу.

Надія — гінеколог обласної лікарні, найкраща подруга ще зі студентських років — лише м’яко посміхнулася. Поклала долоні їй на плечі.

— Ти доросла жінка, фельдшерка, а говориш, наче маленька дівчинка. Чому цього не може бути?

— Це було лише раз! — вигукнула Ольга в розпачі. — Лише раз!

— Разу достатньо.

Голос Надії залишався спокійним, майже лагідним. Вона не відводила погляду.

— Він хоч знає?

Ольга енергійно похитала головою.

— Ні… ні… це було як помутніння. Я не розуміла, що роблю.

— Він тебе напоїв? Змусив? Зґвалтував?

Під пильним поглядом подруги Ольга відчула себе чужою. Вона знову похитала головою — різко, нервово.

— Ні… я сама хотіла. Сама не розумію, як це сталося. Ти ж допоможеш мені? Правда?

В очах — благання. Надія ніжно погладила її по плечах.

— Звісно допоможу. Ти здорова, молода. Твоя дитина теж буде здоровою.

— Моя дитина? — Ольга істерично скрикнула й ударила себе долонею по пласкому ще животі. — Моя дитина! Не кажи так! Я не хочу її! Не хочу!

— Заспокойся, будь ласка.

Надія міцно схопила її за зап’ястя.

— Перестань. Усе буде добре.

Ольга замовкла. Витерла тремтячою рукою обличчя — туш розмазалася чорними доріжками.

— Ти ж зробиш мені аборт? Вирвеш це з мене?

Голос дзвенів від страху.

Надія насупила брови.

— Ти з глузду з’їхала? Ти на четвертому місяці. Ніхто не зробить тобі аборт. Зрозумій нарешті.

Ольга зіщулилася під її поглядом. Тіло трясло, наче в лихоманці.

— Що ж мені робити? — прошепотіла вона, зацьковано озираючись. — Що мені робити?

— Народжувати, — спокійно відповіла Надія й сіла навпроти. — Іншого виходу в тебе немає.

Вона почала щось записувати в медичну картку. Ольга тихо схлипувала.

«Я не можу народжувати. Не хочу цієї дитини. Не хочу».

— Потрібно було раніше думати, — раптом різко кинула Надія. — Ти ж бачила затримку. Чому одразу не прийшла?

Ольга мовчала. Що вона могла сказати? Що боялася правди? Що до останнього сподівалася — це запалення, стрес, будь-що, тільки не це?

— Ти йому хоч сказала, що вагітна?

Надія дивилася з осудом.

— Кому?

— Господи, Олю! Не від Святого ж Духа ти понесла. Тому чоловікові, звісно.

Ольга знову похитала головою — вперто, відчайдушно.

Гроза за вікном розійшлася ще дужче. Дощ лив суцільною стіною, вітер гнув і ламав молоді вишні в лікарняному садку. Блискавки розривали небо, грім гуркотів так, ніби природа сама гнівалася на неї.

— Він одружений… — неживим голосом промовила Ольга й закрила обличчя руками. Заплакала — тихо, беззвучно, плечі здригалися.

Надія підійшла, обійняла за тремтячі плечі.

— Це не біда, Олю. Так, погано. Але подумай про дитину. Подумай, що ти станеш матір’ю. Це чудове відчуття, повір.

Оксамитовий голос заспокоював. Та на Ольгу слова подіяли навпаки. Вона раптом зірвалася, схопила зі столу хірургічний гачок — гострий, блискучий — і притисла його до живота.

— Ця дитина нікому не потрібна! Я не хочу її! Я ненавиджу її!

Надія застигла від жаху.

— Що ти кажеш?..

— Нехай здохне!

Несамовитий крик вирвався з її грудей.

На шум у кабінет увірвалася медсестра — низенька, кремезна, з руками, як у боксера. Одним рухом вихопила гачок, а другою рукою дала Ользі сильного ляпаса. Голова дівчини відкинулася назад — здавалося, хруснули шийні хребці.

Вона замовкла. Тільки дивилася на медсестру широко розплющеними темними очима — з недовірою, зі страхом.

— А ну замовкни й сядь, — гиркнула медсестра низьким, майже чоловічим голосом. — Як махалася — не кричала, то й зараз нечего. Прийшла істерики влаштовувати. Треба було думати, коли ноги розставляла.

Ольга принишкла на стільці, обхопивши руками худі коліна.

Надія накапала валер’янки в мензурку, простягнула.

— Випий. Тобі стане легше.

Ольга сумно похитала головою.

— Не стане. Поки це в мені — не стане.

— Олю, це твоя дитина. Згодом усе зміниться. Ти візьмеш її на руки — і все буде інакше. Я мати. Я знаю, як це — тримати щойно народжену дитину. Ту саму, яку ти стільки місяців носила під серцем.

Ольга залпом випила ліки. Рішуче підвелася.

— Куди ти? — стривожилася Надія. — Залишайся в мене. Завтра поїдеш.

— Ні.

Ольга повернулася. Посміхнулася — недобро, божевільно. В очах палала та сама рішучість, змішана з безумством.

— Я піду… Я знаю, що робити.

Вона похитуючись вийшла з кабінету.

Гроза майже вщухла. Дощ перейшов у дрібну мжичку. З-під рваних хмар несміливо визирнуло сонце. Повітря пахло мокрою землею, трояндами з клумби перед лікарнею, свіжістю після бурі.

Ольга вийшла на ґанок. Вдихнула на повні груди. Трішки заспокоїлася.

Притисла тремтячі долоні до живота — ще плаского, майже непомітного.

І раптом її охопила хвиля такої лютої ненависті, що перехопило подих.

— Ти не моя дитина, — прошепотіла вона з люттю.

Бабуся, що саме виходила з дверей, злякано озирнулася й поспішила геть.

— Ти не народишся. Клянуся. Я не допущу цього.

Вона вдарила себе кулаком по животі — сильно, з усієї сили.

Біль скрутив її навпіл. Ольга охопила себе руками, важко дихаючи, опустилася на коліна.

Світ зник.

Вона знову опинилася в тій гробниці.

Тільки цього разу приміщення було повне людей. Чоловіки в довгих плащах, розшитих золотом, з-під яких виднілася броня. Вузькі штани, шкіряні чоботи з хутром. У руках — смолоскипи. Дим і запах поту заповнили простір.

Вони не бачили її. Уся їхня увага була прикута до темного входу.

Тривожний бій барабанів. Ольга притислася спиною до холодної стіни.

До гробниці увійшла вона — золотоволоса красуня. Жива. У тій самій простій сукні, в якій її потім поховали. Обличчя бліде, під очима темні кола, на щоках і оголених плечах — синці. Руки зв’язані за спиною.

Натовп розступився.

Високий чоловік у розкішному плащі ступив уперед. Вишивка — тварини, птахи. На шиї — масивне золоте намисто. На голові — гостроверха шапка, розшита бісером і золотими пластинами. Не красень у сучасному розумінні, але від нього віяло силою й жорстокістю. Смаглява шкіра, різкі риси, довгий яструбиний ніс. Темні очі хижо блиснули.

— Ашарат. Даю тобі останній шанс врятувати життя.

Голос величний. Ольга дивувалася — розуміла кожне слово, хоча мова була чужою.

Жінка презирливо посміхнулася.

— Навіщо мені життя, коли мій народ загинув? Ти знищив усе, що було мені дороге. Знищ і мене.

Чоловік стис кулаки. Ледь стримувався.

— Будь по-твоєму. Ти сама обрала долю. Візьміть її.

Солдати підхопили жінку під руки, поволокли до саркофага. Вона не пручалася. Лише кинула наостанку:

— Будь ти проклятий!

— Це ти проклята, — відповів він з посмішкою. — Ти і твій дух.

Глухий стукіт кришки об саркофаг змусив Ольгу здригнутися.

Вона заплющила очі.

А коли розплющила — знову стояла на лікарняному ґанку. Серце калатало так, що здавалося, вирветься з грудей.

«Її поховали живою. Вона ще дихала, коли закрили кришку. А потім, коли померла, — набили рот камінням, поклали на груди залізо. Закрили дух у тілі. А тепер вона в мені. У цій дитині».

Відкриття вдарило, наче блискавка.

Ольга розсміялася — голосно, неприродно. Медсестра, що саме проводжала старого, підозріло глянула на неї.

— З вами все гаразд?

Ольга натягнуто посміхнулася.

— Так. Усе гаразд.

І похитуючись пішла до брами.

— Ти не народишся, — прошепотіла вона з ненавистю й знову вдарила себе по животі. — Я вирву тебе з себе.

Олесь Король
В обіймах диявола

Зміст книги: 57 розділів

Спочатку:
Розділ 1 Початок
1776051968
43 дн. тому
Розділ 2 Кошмар
1776056494
43 дн. тому
Розділ 3 Пробудження зла
1776073616
43 дн. тому
Розділ 4 Племена Бака
1776134440
42 дн. тому
Розділ 5 Перша жертва
1776224390
41 дн. тому
Розділ 6 Ти вагітна Олю.
1776306804
40 дн. тому
Розділ 7 Нова справа
1776399792
39 дн. тому
Розділ 8 Месендж
1776481015
38 дн. тому
Розділ 9 Повернення
1776573779
37 дн. тому
Розділ 10 Пам'ять
1778227839
18 дн. тому
Розділ 11 Баба Віра
1776801931
35 дн. тому
Розділ 12 Ашарат
1776800191
35 дн. тому
Розділ 13 Еліяфас
1776849524
34 дн. тому
Розділ 14 Рішення Ольги
1776936242
33 дн. тому
Розділ 15 Приїзд Мирона
1777026900
32 дн. тому
Розділ 16 Нове життя
1777113576
31 дн. тому
Розділ 17 Ще одна жертва
1777186130
30 дн. тому
Розділ 18 Роди
1777270136
29 дн. тому
Розділ 19 Сни
1777314728
29 дн. тому
Розділ 20 Володар
1777341964
28 дн. тому
Розділ 21 Остаточне рішення
1777372043
28 дн. тому
Розділ 22 Новий ворог
1777443541
27 дн. тому
Розділ 23 Дивні відчуття
1777443882
27 дн. тому
Розділ 24 Бій
1777485284
27 дн. тому
Розділ 25 Мама -одиначка
1777534121
26 дн. тому
Розділ 26 Старе кладовище
1777574925
26 дн. тому
Розділ 27 Розмова зі свідком
1777634087
25 дн. тому
Розділ 28 Мисливець
1777659533
25 дн. тому
Розділ 29 Демон
1777690936
24 дн. тому
Розділ 30 Володарка
1777744700
24 дн. тому
Розділ 31 Статуетка
1777791532
23 дн. тому
Розділ 32 Незнайомець
1777815236
23 дн. тому
Розділ 33 Порятунок
1777900440
22 дн. тому
Розділ 34 Дивні знаки
1777919429
22 дн. тому
Розділ 35 Знову Ашарат
1777980830
21 дн. тому
Розділ 36 Минуле і теперішнє
1778007161
21 дн. тому
Розділ 37 Подруга Ірини
1778035347
20 дн. тому
Розділ 38 Дем'ян Лазарєв
1778099705
20 дн. тому
Розділ 39 Знову спомини
1778161373
19 дн. тому
Розділ 40 В'ячеслав
1778161351
19 дн. тому
Розділ 41 Тіні зла
1778168214
19 дн. тому
Розділ 42 Не моя
1778202929
18 дн. тому
Розділ 43 Примари минулого
1778203298
18 дн. тому
Розділ 44 Буря
1778221953
18 дн. тому
Розділ 45 Директор школи
1778222300
18 дн. тому
Розділ 46 Ритуал
1778302157
17 дн. тому
Розділ 47 Статуетка
1778304488
17 дн. тому
Розділ 48 Вперше
1778310387
17 дн. тому
Розділ 49 Медальйон
1778310872
17 дн. тому
Розділ 50 Викрадення
1778325818
17 дн. тому
Розділ 51 Пристрасть
1778326264
17 дн. тому
Розділ 52 Ніч і зрада
1778326774
17 дн. тому
Розділ 53
1778327226
17 дн. тому
Розділ 54
1778328300
17 дн. тому
Розділ 55 Плетиво
1778328559
17 дн. тому
Розділ 56
1778328823
17 дн. тому
Розділ 56 Фінал
1778329034
17 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!