Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Березень 2020 року. Ліси Бака, Центральна Африка.

Він жив тут уже багато років — у серці диких лісів, куди цивілізація ще не простягла своїх жадібних пальців.

Даміан не тікав. Не ховався. Не був проклятий. Просто робив те, що хотів — і це, мабуть, була єдина справжня розкіш, яку він собі дозволяв. Він любив первісну природу саме тому, що розумів: вона приречена. Так само, як зникли Висячі сади Семіраміди, як зникла Атлантида, як зникнуть колись ці ліси й народи, що в них живуть. Усе зникне — і нікому не буде діла. Як завжди.

Він спав під відкритим небом, любив лежати на гілках сторічних дерев і слухати нічні голоси джунглів: далекий рик леопарда, спів ріо-ріо, шелест листя під лапами невидимих істот. Йому не потрібні були стіни, ліжка, електрика. Купатися в кришталевих водоспадах, ловити рибу голими руками, дивитися на зірки, що горіли так низько, ніби їх можна було дістати долонею, — цього вистачало.

Єдиними сусідами були Бака. Вони не лізли до нього — добре відчували, що він тут не заради них. Але інколи приходили: просили поради, приносили скромні дари — мед диких бджіл, плоди, шматок в’яленого м’яса. Він ніколи нічого не просив. Вони не вважали його богом. Але й людиною — теж ні. Для них він був чимось середнім: духом лісу, тінню, що ходить між деревами. Вони не боялися його. Просто поважали.

Цього разу він прийшов до них сам.

Даміан стояв посеред кола, вирізаного в землі, босоніж, загорнутий лише в шкуру леопарда. Високий, стрункий, з засмагою, що здавалася майже чорною в мерехтінні вогнища. Чорне хвилясте волосся спадало на плечі, темні очі пронизували старшого шамана наскрізь. Той уже був готовий до обряду: на ньому — шкура антилопи, на обличчі — маска з різьбленого дерева, що уособлювала Смерть.

Навколо мовчали старійшини. Їхні маски зображали чотири стихії й ту саму Смерть. У центрі кола стояв сухий дерев’яний стовбур — Голос кореня. Через нього предки говорили з живими.

Шаман повільно підійшов. У руках — глиняна посудина з попелом і червоним піском. Тихо шепочучи заклинання, він намалював на грудях Даміана символи — стародавні, гострі, як леза. Потім Даміан сів, притулившись спиною до мертвого стовбура. Тіло розслаблене, очі — пильні.

Шаман кинув у вогонь жменю сухих трав. Дим здійнявся густим стовпом, заповнив простір, заповнив розум.

Почалася пісня — монотонна, низька, незрозуміла. Старійшини вдарили в дерев’яні барабани. Повільно. Ритмічно. Це не була музика. Це був пульс світу.

Дим згустився. Земля під Даміаном задихала. Стовбур запульсував теплом. Погляд затьмарився.

А потім усе зникло.

Він стояв на березі річки. Вода сяяла під сонцем, ніби розплавлене срібло. Гілки дерев спускалися до самої поверхні, торкалися її, ніби пили. Посередині, над водою, стояла постать у білосніжних, світлових одежах. Високий, тендітний чоловік. Довге світле волосся спадало на плечі й горіло, як німб. Ні — це і був німб.

— Саріель? — Даміан зробив вигляд, що здивований. Хоча знав: ця зустріч неминуча.

Чоловік повернув голову. Очі — чисте срібло. М’яка посмішка.

— Я теж радий тебе бачити.

Голос звучав усередині голови — чиста музика.

— Щось не дуже я тобі вірю, — іронічно відповів Даміан.

Вони були ворогами. Давніми. Як і личить ангелу й демону. Але сьогодні війна не мала значення.

— І все ж я радий, що ти прийшов, — вперто повторив Саріель. — Ти знаєш, що Він повернувся?

Даміан мовчав. Так. Він відчував це вже давно. Але відганяв думку, як хвора людина відганяє діагноз.

Срібні очі архангела не відривалися від нього.

— Я відчув. Але мусив переконатися, — нарешті відповів Даміан, дивлячись просто в очі.

— Тепер, коли ти переконався, — повертайся до неї.

— А ти? — голос Даміана зірвався. — Ти не допоможеш? Здається, саме тобі вона віддала перевагу. А ти зрадив її. Ти дивився, як вони знущалися, і нічого не зробив.

Саріель схилився над річкою, торкнувся долонею поверхні. Вода здригнулася.

— Так, — тихо сказав він. — Не зміг. У людській подобі я був обмежений. Заради неї я відмовився від благодаті. Тепер існую між Світлом і Темрявою. Це моє покарання.

— Покарання? — Даміан підійшов ближче. — Невже кохання — це гріх?

— Кохання буває різним. Моє було гріхом, який я маю спокутувати.

— Спокутувати? — Даміан насміхнувся гірко. — Звідки мені знати, що ти не брешеш? Може, тобі просто затишно в цьому теплому місці? Може, ти просто боїшся?

Саріель виструнчився. Очі миттєво почорніли — безодня. Повіяв крижаний вітер. Сонце зникло. Квітучий берег перетворився на випалену пустелю.

Він став вищим. Розправив крила.

Крила були понівечені. Скручений метал, мотузки, що впивалися в плоть, засохла кров. Жахливе видовище. Навіть Даміан мимоволі відступив.

Люди вірять у доброго Бога. А що, якщо Він не прощає? Якщо карає за кожну провину?

Колись і Даміан був ангелом. Таким самим. Його вигнали. Тепер він — один із павших.

Мить — і все зникло. Знову сонце. Знову річка. Крила сховані.

— Скажи, Сарієлю… Воно того вартувало?

Ангел сумно посміхнувся.

— Так. Це була найщасливіша мить мого існування.

Даміан кивнув, не в силі відвести погляд.

— Тому ти мусиш повернутися до неї.

— Не вказуй мені! — гаркнув Даміан. — Ти не можеш наказувати!

Саріель залишився спокійним.

— Я не наказую. Я благаю.

Даміан усміхнувся — криво, злісно.

— Ти? Благаєш? Це справді щось нове.

— Цього разу Він сильніший. Вони не витримають самі. Він прийшов один, але за ним прийдуть інші. Його воїни. Ти мусиш повернутися й прийняти виклик.

Даміан мовчав довго.

— А якщо мені байдуже, що буде зі світом?

— Тобі не байдуже, — тихо заперечив Саріель. — Тобі подобається тут. Подумай: де ще є таке місце? Якщо Він отримає, що хоче, — усе зникне. І вона теж. Ти це розумієш. Повертайся. І поклянися, що захистиш її.

— Я не клянуся тобі, — відрізав Даміан. — Але я повернуся. І зроблю все, що в моїх силах.

Саріель м’яко посміхнувся. Вони знову стояли на сонячному березі. Крила сховані. Він виглядав майже людиною.

— Ти знаєш, що це за місце? — раптом запитав ангел.

Даміан похитав головою.

— Це місце, де народилася вона. Зірка впала в річку. З її сяйва й піни з’явилася Ашарат — одна з найпрекрасніших, безсмертних дів.

Даміан озирнувся — ніби сподівався побачити її. Але побачив лише воду, сонце й гілки.

Коли обернувся — Сарієль уже зник.

Зникло все.

Ритуал тривав: дим, барабани, пісня. Але для Даміана він закінчився.

Він повільно підвівся. Мовчки вклонився шаману й старійшинам. Потім розвернувся й пішов геть — босоніж, у шкурі леопарда, з темними очима, в яких уже горіла рішучість.

Він повертався до світу.

До неї.

Олесь Король
В обіймах диявола

Зміст книги: 57 розділів

Спочатку:
Розділ 1 Початок
1776051968
43 дн. тому
Розділ 2 Кошмар
1776056494
43 дн. тому
Розділ 3 Пробудження зла
1776073616
43 дн. тому
Розділ 4 Племена Бака
1776134440
42 дн. тому
Розділ 5 Перша жертва
1776224390
41 дн. тому
Розділ 6 Ти вагітна Олю.
1776306804
40 дн. тому
Розділ 7 Нова справа
1776399792
39 дн. тому
Розділ 8 Месендж
1776481015
38 дн. тому
Розділ 9 Повернення
1776573779
37 дн. тому
Розділ 10 Пам'ять
1778227839
18 дн. тому
Розділ 11 Баба Віра
1776801931
35 дн. тому
Розділ 12 Ашарат
1776800191
35 дн. тому
Розділ 13 Еліяфас
1776849524
34 дн. тому
Розділ 14 Рішення Ольги
1776936242
33 дн. тому
Розділ 15 Приїзд Мирона
1777026900
32 дн. тому
Розділ 16 Нове життя
1777113576
31 дн. тому
Розділ 17 Ще одна жертва
1777186130
30 дн. тому
Розділ 18 Роди
1777270136
29 дн. тому
Розділ 19 Сни
1777314728
29 дн. тому
Розділ 20 Володар
1777341964
28 дн. тому
Розділ 21 Остаточне рішення
1777372043
28 дн. тому
Розділ 22 Новий ворог
1777443541
27 дн. тому
Розділ 23 Дивні відчуття
1777443882
27 дн. тому
Розділ 24 Бій
1777485284
27 дн. тому
Розділ 25 Мама -одиначка
1777534121
26 дн. тому
Розділ 26 Старе кладовище
1777574925
26 дн. тому
Розділ 27 Розмова зі свідком
1777634087
25 дн. тому
Розділ 28 Мисливець
1777659533
25 дн. тому
Розділ 29 Демон
1777690936
24 дн. тому
Розділ 30 Володарка
1777744700
24 дн. тому
Розділ 31 Статуетка
1777791532
23 дн. тому
Розділ 32 Незнайомець
1777815236
23 дн. тому
Розділ 33 Порятунок
1777900440
22 дн. тому
Розділ 34 Дивні знаки
1777919429
22 дн. тому
Розділ 35 Знову Ашарат
1777980830
21 дн. тому
Розділ 36 Минуле і теперішнє
1778007161
21 дн. тому
Розділ 37 Подруга Ірини
1778035347
20 дн. тому
Розділ 38 Дем'ян Лазарєв
1778099705
20 дн. тому
Розділ 39 Знову спомини
1778161373
19 дн. тому
Розділ 40 В'ячеслав
1778161351
19 дн. тому
Розділ 41 Тіні зла
1778168214
19 дн. тому
Розділ 42 Не моя
1778202929
18 дн. тому
Розділ 43 Примари минулого
1778203298
18 дн. тому
Розділ 44 Буря
1778221953
18 дн. тому
Розділ 45 Директор школи
1778222300
18 дн. тому
Розділ 46 Ритуал
1778302157
17 дн. тому
Розділ 47 Статуетка
1778304488
17 дн. тому
Розділ 48 Вперше
1778310387
17 дн. тому
Розділ 49 Медальйон
1778310872
17 дн. тому
Розділ 50 Викрадення
1778325818
17 дн. тому
Розділ 51 Пристрасть
1778326264
17 дн. тому
Розділ 52 Ніч і зрада
1778326774
17 дн. тому
Розділ 53
1778327226
17 дн. тому
Розділ 54
1778328300
17 дн. тому
Розділ 55 Плетиво
1778328559
17 дн. тому
Розділ 56
1778328823
17 дн. тому
Розділ 56 Фінал
1778329034
17 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!