Раді Вас бачити!

Сиджу на кушетці, мила біловолоса вершниця-лікарка наносить загоювальну мазь на мої опіки. Частину ночі я відходила, а потім усе-таки зважилася навідатися сюди. Так і не зрозуміла, як встиг настати ранок.

Раніше я ніколи не брала участі в справжньому бою, тож досі калатає від спогадів. Я почуваюся розбитою, втомленою і застудженою. Лікарка простягає мені міцну настоянку, яка має допомогти. П'ю і корчуся від неприємного смаку.

Я знаю, що пари скоро почнуться, але сьогодні запізнюся.

— Тобі потрібно більше відпочивати, — каже вершниця.

Передбачувано. Я втомлено посміхаюся і киваю їй, а думки все там, біля Ескара, пораненого Жерла, убитого зеленого дракона, магічних стріл і демонів... Звісно, я не наважуюся розповісти лікарці правду. На щастя, вона не розпитує. Швидше за все, знає про таємну вечірку на кораблі, і думає, що я там у щось вляпалася. Може, вона не вперше приймає студентів після таких заходів...

Насправді, я очікувала побачити тут Азарію. Думала, що вона заявиться зі своєю тимчасовою сліпотою, і я зможу вибачитися. Але вершниці тут немає.

Раптово в кімнату вбігає Моргана. Вона схвильована, виглядає так, наче зараз заплаче. Я не встигаю й слова сказати, як вона накидається з обіймами.

— Пробач мене, пробач-пробач-пробач! — благає Моргс.

Я в ступорі, мені боляче. Її обійми тиснуть на опіки.

— Обережніше, Моргана, будь ласка, — прошу.

Напівкровка ахає й розтискає мене. Оціночно оглядає, немов шукає навіть найменше садно. Лікарка посміхається, і йде, залишаючи нас наодинці.

— Як ти? Що сталося? Хтось із вершників на тебе напав? Хтось нацькував дракона? — вона обсипає мене купою стурбованих запитань. — Вибач, що я одразу не пішла за тобою на вечірці! Я повернулася в кімнату, а тебе не було! Я так хвилювалася, і мені так соромно! Як дізналася, що ти тут, то відразу прийшла!

— Моргана, все гаразд, — м'яко її осаджую. — Ти ж мені не нянька. І я сама винна в тому, що сталося.

— Ця стерва вилила на тебе ель! — обурено вигукує Морг. Її очі спалахують вогнем.

— Взагалі-то, ром, — поправляю я її. — Але це не важливо. Я не повинна була використовувати магію. Це підлий хід.

— Я б на твоєму місці вчинила так само! Вчепилася б їй у глотку й осушила б наполовину!

Я усміхаюся, чудово розуміючи, що ці слова лише для підтримки. Насправді, Морг би так не вчинила. Але мені приємно, що вона піклується про мене.

— То що сталося? Хто з тобою так? — Моргана дивиться на мої перемотані руки.

— Не вершники... — тихо відповідаю. — Демони.

Моргана дивиться на мене в цілковитому подиві.

— Вибач, але звідки в академії взятися демонам?

Я беру її за руку, виводжу з кімнати. Моргана в подиві йде, чекає відповідей. Я заводжу її за ріг, обертаюся і переконуюся, що ніхто не підслуховує. Переходжу на шепіт і в подробицях розповідаю про все, що вчора бачила і чула. Моргана кілька разів ставить уточнювальні запитання, і ахає.

— О Лів... Так це вони... Демони намагаються знищити драконів?

— Схоже на те... Сьогодні мають оголосити про чергового вбитого дракона. Зеленого.

— Зачекай, — велить мені Моргс. — Щось не сходиться.

— Що?

— У цій академії немає зеленого дракона, якого ти описала.

Я піднімаю брову.

— Ти серйозно? — запитую.

— Абсолютно. Я бачила всіх. Є зелено-червоний. Але його складно сплутати з повністю зеленим. Решта: сині, червоні, коричневі, чорні, жовті... Зелене, загалом, рідкісне забарвлення для дракона. Навіть у моїй минулій академії...

Я хмурюся і перебиваю:

— Він точно був зеленим! Не думаю, що я сплутала колір.

— Може, він не з цієї академії?

— А звідки? Що чужому дракону робити на цій землі?

—Тим паче, — перебиває мене Моргс, — зараз драконів на ніч заганяють у стайні. Вони більше не вигулюються ось так...

— Хочеш сказати, що я брешу?

Моргана непокоїться.

— Ні, Фрея, звісно, ні! Я просто поки що не розумію... Це все дивно, не знаходиш?

— Занадто дивно. Усього цього взагалі не повинно відбуватися, — фиркаю я.

— Поки в академії про це не говорять. Значить, тіло дракона ще не знайшли.

— Я думаю, Ескар має доповісти про це.

Моргана знизує плечима.

— Я не бачила Ескара.

Я замислююся. Востаннє вершник був зайнятий тим, що відлітав на пораненому драконі в невідомому напрямку. Може, варто взяти справу у свої руки?

Я невпевнена, але прямую до кабінету Радрера. Якщо Ескар зайнятий, сама повідомлю про мертвого дракона.

— Ти куди? — каже слідом Моргана.

— Потрібно дещо зробити.