Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Глава 14. Свято після бурі
Шторм стих, і море знову стало спокійним. «Серце моря» вирвалося з лап стихії та ворогів, і тепер корабель плив уперед, залишаючи позаду небезпеку.
На палубі запалили смолоскипи, пірати підняли кухлі з ромом і пивом. Лунали пісні, сміх і вигуки перемоги. Навіть Чарльз, який завжди був стриманим, пустився в танець. Він кружляв серед піратів, усміхаючись до Грейс, яка сиділа поруч і ледве пригублювала пиво, але її очі світилися теплом.
Мікаель і Віккі відійшли трохи вбік, щоб дивитися на горизонт. Небо було всіяне зорями, і хвилі тихо гойдали корабель.
— Ми перемогли, — прошепотіла Віккі, притискаючись до нього.
Мікаель глянув на неї й дістав невелике кільце.
— Це кільце належало моїй матері. Батько зробив їй пропозицію прямо на кораблі… І тепер я хочу зробити те саме. Віккі, ти вийдеш за мене?
Її очі наповнилися сльозами радості. Усміхаючись крізь них, вона відповіла:
— Так… так, мій милий Мікаель!
Він надів їй кільце й прошепотів:
— Я кохаю тебе, моя піратка.
Вона погладила його щоку й сказала:
— А я кохаю тебе, мій пірат, мій світ, який врятував мене.
Вони пристрасно поцілувалися, і команда вибухнула оплесками та вигуками. Навіть капітан Кракен, спостерігаючи за ними, усміхнувся й промовив:
— Їх треба буде одружити. Це справжня пара «Серця моря».
Тим часом Чарльз нарешті набрався сміливості й підійшов до Грейс.
— Я давно кохаю тебе, — зізнався він.
Грейс подивилася йому в очі й відповіла тихо, але впевнено:
—Я це зрозуміла, мій кузене. Я хочу бути з тобою.
Вони поцілувалися, і навколо знову пролунали вигуки радості.
Ця ніч стала для «Серця моря» не лише святом перемоги над штормом, а й народженням двох нових історій кохання, які тепер були нерозривно пов’язані з морем і свободою.
Ранок після буремної ночі настав тихо й урочисто. Сонце піднімалося над морем, його проміння золотило хвилі, а «Серце моря» гойдалося на лагідному прибою. Команда, ще втомлена після святкувань, проте сповнена радості, готувалася вирушати далі.
Капітан Кракен, опираючись на плече Мікаеля, зібрав усіх на палубі. Його голос був суворий, але теплий:
— Ми перемогли бурю й ворогів. І тепер настав час об’єднати серця. Я вирішив: мій син Мікаель одружиться з Віккі.
Команда вибухнула вигуками радості. Віккі, хоч і скучала за рідними, відчувала, що це її нова родина. Вона мріяла про романтичне весілля біля моря, навіть якщо без батьків, і знала: одного дня вони з Мікаелем повернуться до них і зіграють другу церемонію. Але зараз — це був їхній справжній момент.
Грейс, усміхаючись, принесла для сестри сукню, яку сама пошила з тканини, знайденої серед скарбів.
— Ти будеш найкрасивішою нареченою, сестро, — сказала вона.
Віккі обняла її, відчуваючи вдячність і щастя, що сестра поруч у цю мить.
Мікаель, схвильований, узяв руки Віккі. Кракен, як капітан і батько, почав церемонію за піратським кодексом.
— За морським законом і честю команди, я оголошую вас чоловіком і дружиною.
Всі пірати вибухнули оплесками, вигуками та сміхом. Молоді поцілувалися пристрасно, і кожен відчув: це союз, який не розірве жодна буря.
Навіть Грейс із Чарльзом, стоячи поруч, дивилися одне на одного з ніжністю. Вони теж хотіли одружитися, але вирішили почекати, поки море заспокоїться й команда відновить сили.
Свято тривало весь день: пірати пили ром, співали пісні, танцювали на палубі. А ввечері Віккі й Мікаель вирушили на берег невідомого острова. Там, серед тиші й шелесту хвиль, вони провели свою першу шлюбну ніч. Їхні серця й тіла злилися воєдино, і відтепер вони були чоловіком і дружиною.
Ніхто й ніщо не могло їх розлучити.
