Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Глава 6. Хустка на березі
Наступного ранку служниця, яка завжди допомагала Віккі з її вбранням, помітила, що господині немає в кімнаті. Вона почала шукати її по всьому дому, але марно. Нарешті, вийшовши на берег, служниця знайшла тонкий біла хустка, який належав Віккі. Серце її стислося від страху.
Зблідла, вона кинулася до батьків і зі сльозами повідомила:
— Леді Віккі пропала! Я знайшла лише її хустка на березі…
Родина в паніці вибігла до моря. І там, на горизонті, вони побачили корабель із чорним парусом, що віддалявся від берега. Усі зрозуміли: Віккі могла стати жертвою піратів, її викрали.
У цей момент лорд Віктор, блідий і схвильований, зізнався:
— Це моя провина… Вчора я був із Грейс, і Віккі могла неправильно все зрозуміти. Я не стримався, і тепер вона втекла від нас.
Батьки мовчали, але їхні погляди були сповнені гніву й розчарування. Вони знали, яка Грейс — легковажна, непокірна, і тепер її поведінка призвела до трагедії. У пориві люті вони вигнали Грейс із дому, ображаючи її словами, які різали серце.
Грейс, приголомшена й сповнена провини, блукала вулицями Лондона без речей і грошей. Її очі були повні сліз, а душа — розпачу. Вона розуміла: втратила все — сім’ю, дім, довіру сестри.
Тим часом лорд Віктор присягнувся перед батьками Віккі:
— Я знайду її. Я відшукаю корабель із червоним парусом, схоплю піратів і повішу їх. Я мушу спокутати свою провину.
Його слова звучали як клятва, але море вже поглинало таємницю, а корабель «Серце моря» ніс Віккі у невідомість.
