Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Глава 3. Талісман серця
Перші дні після повернення Грейс були сповнені радості. Віккі нарешті відчувала себе щасливою: сестра знову поруч, і біль розлуки зник. Вона була впевнена, що тепер їхня сім’я знову стане єдиною, оточеною любов’ю та турботою.
Сестри не могли наговоритися. Вечорами вони сиділи в кімнаті, заплітали одна одній коси, ділилися жіночими секретами й мріями. Віккі розповіла Грейс про майбутні смотрини — важливу подію, від якої залежала репутація родини. Вона хвилювалася, але Грейс лише ніжно усміхалася й шепотіла теплі слова:
— Все буде добре, сестричко. Я з тобою.
І ось настав довгоочікуваний день. У домі панувала святкова метушня: стіни прикрасили живими квітами, повари приготували вишукані страви, а служниці наряджали Віккі в лавандову сукню, що підкреслювала її ніжність. Та попри блиск і красу, серце дівчини було неспокійним, ніби передчувало щось тривожне. Вона не відходила від Грейс ні на хвилину, вірячи, що сестра — її талісман.
Коли до дому під’їхала карета, сестри взялися за руки й разом увійшли до зали. Грейс сяяла в небесно-блакитній сукні, а Віккі — у ніжному лавандовому вбранні. Вони трималися поруч, але їхні характери проявилися одразу: Віккі була сором’язливою, ховала очі й ледве не втрачала свідомість від хвилювання, тоді як Грейс — жвава, усміхнена й кокетлива.
Гостем вечора був молодий чоловік — лорд Віктор Аштон, відомий у Лондоні своїм багатством і впливом. Його постать одразу привернула увагу: високий, стрункий, із проникливим поглядом, він мав ту харизму, яка змушувала людей замовкати, щойно він входив до кімнати. Вечеря пройшла блискуче, але погляд Віктора знову й знову зупинявся не на тихій Віккі, а на кокетливій Грейс.
Віккі відчувала це, хоча намагалася не показувати свого болю. Її серце стискалося щоразу, коли вона бачила, як очі Віктора затримуються на усмішці сестри. Грейс же, хоч і розуміла, що це небезпечно, не могла приховати внутрішнього хвилювання. Її сміх звучав дзвінкіше, ніж зазвичай, а слова — тепліше.
Наступна зустріч була призначена на наступний тиждень — у розкішному особняку Аштона на набережній. Для Віккі цей тиждень тягнувся нескінченно довго: вона чекала зустрічі, бо Віктор їй сподобався, і вона вірила, що саме він може стати її долею. Але Грейс, хоч і намагалася переконати себе, що це виходить за всі межі пристойності, не могла приборкати серце — думки про лорда не залишали її.
Їхні дороги почали розходитися, хоча вони ще трималися за руки. І саме в цьому приховувалася небезпека: любов і ревнощі, ніжність і пристрасть — усе змішувалося в одну бурю, яка могла зруйнувати їхню єдність.
