Раді Вас бачити!

Глава 4. Чорний парус зради

День набережної настав. Лорд Віктор запросив родину Гаррінгтонів до свого маєтку, і Віккі з трепетом чекала цієї зустрічі. Вона мріяла, що саме тут, біля моря, він зробить їй пропозицію руки й серця. Для неї це було б найромантичнішим моментом у житті — поєднання кохання й стихії, яку вона так любила.

Сестри переодяглися: Віккі — у ніжну білу сукню з лавандовим відтінком, а Грейс — у небесно-блакитне вбрання, що підкреслювало її яскраву вроду. Вони сіли в карету, а слідом їхали батьки зі слугами. Коли колеса торкнулися кам’яної дороги набережної, Віккі глибоко вдихнула морське повітря й відчула, як голова паморочиться від хвилювання.

На ґанку їх зустрів сам лорд Віктор разом із батьками. Віккі мало не втратила свідомість від хвилювання, але Грейс швидко підтримала її й, усміхаючись кокетливо, підійшла до господаря. Лорд був люб’язним, запросив усіх до маєтку.

Будинок вражав розкішшю: сучасний стиль, дорогі меблі, а на другому поверсі — тераса з видом на море, де вже накривали столи для вечері. Гості оглядали маєток, а Віккі відчувала себе самотньою. Тим часом лорд Віктор жваво розмовляв із Грейс, і їхній сміх лунав надто голосно. Віккі намагалася переконати себе, що сестра просто розважає його як друг, але серце стискалося від ревнощів.

Вечеря була розкішною: омари, лангустини, креветки, морська риба — усе на найвищому рівні. Та Віккі не могла насолодитися смаком страв. Вона лише спостерігала, як Грейс кокетувала з її нареченим, а Віктор відповідав усмішками. Батьки дивилися з осудом на поведінку Грейс, розуміючи, що роки в пансіоні не змінили її норов.

Після вечері всі вийшли на набережну, милуючись кораблем із далекими вітрилами. Гості думали, що це торгове судно, але серед них лише Віккі помітила: парус був червоним, і від цього видовище здавалося тривожним.

Їй стало холодно, і вона вирішила знайти сестру, щоб попросити допомогти з речами. Увійшовши до маєтку, Віккі почула гучний сміх. Вона підійшла ближче й відчинила двері до вітальні. Те, що вона побачила, зруйнувало її світ: лорд Віктор палко цілував Грейс, їхні постаті злилися в обіймах, як у закоханих.

Віккі застигла, не вірячи власним очам. Її серце розривалося від болю. Вона закрила двері й кинулася тікати. Лорд кричав їй услід:

— Віккі, постій! Ти не так зрозуміла!

Але слова були марними. Грейс поспіхом поправляла сукню, відчуваючи сором, але вже було пізно.

Віккі, без теплого одягу, лише в тонкій білій сукні, бігла крізь ніч, не озираючись. Відчай гнав її вперед, і зрештою вона опинилася на високій скелі біля старої башти. Внизу шуміло море, а вдалині виднівся корабель із червоним парусом.

Дівчина дивилася вниз і думала: якщо лорд проміняв її на сестру, якщо Грейс так підло зрадила її після всього, що вони пережили разом, то жити більше немає сенсу. Вона зробила крок уперед і, не роздумуючи, кинулася в море. Хвилі підхопили її тіло й понесли туди, де плив корабель із чорним парусом…