Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Глава 11. Глузування над морем
Корабель лорда Віктора разом із адміралом Адамо наближався до берегів Нової Гвінеї. На горизонті вже виднілися червоні вітрила «Серця моря». Віктор, стоячи на палубі, витер піт із чола й розсміявся так голосно, що навіть адмірал почув.
— Господине, що вас так розвеселило? — запитав Адамо, насупивши брови.
Віктор зневажливо махнув рукою:
— Подивіться на це жалюгідне судно. «Серце моря»… яке романтичне й безглузде ім’я для піратів! Жалюгідні, брудні розбійники, які уявили себе героями. Ха-ха-ха!
Його сміх рознісся над хвилями. Та саме в цей момент, неподалік, Грейс почула його слова. Її серце спалахнуло гнівом. Вона вже зробила крок уперед, готова знову вдарити Віктора, але Чарльз схопив її за руку.
— Зупинись, — прошепотів він. — Це не час для ударів.
Вони зустрілися поглядами. Їхні обличчя були так близько, що губи майже торкнулися одне одного. У повітрі зависла мить, сповнена напруги й невимовних почуттів.
Та їх перервали крики адмірала:
— Схопити піратів! Повернути Віккі!
Грейс одразу відступила й прошепотіла Чарльзу:
— Ні, ми не можемо допустити цього. Спершу знайдемо Віккі й попередимо її. Ми повинні забрати її звідти.
Чарльз зітхнув, розчарований, що мить їхнього майже поцілунку зникла. Але він усміхнувся й відповів:
— Добре, моя Грейс. Прийде день, коли ми поцілуємося. Ти така красива й відважна…
Він міцно стиснув її руку, і вони рушили разом — назустріч небезпеці та новим випробуванням.
Капітан Кракен і його команда, разом із Мікаелем та Віккі, щойно вийшли з печери, несучи здобуті скарби. Папуга Яго весело кричав, ніби святкував перемогу. Та раптом із хащів вирвалися Грейс і Чарльз.
Пірати миттєво схопилися за мечі, і кілька рук потягнулися до новоприбулих.
— Хто ви такі? — гримнув Кракен.
Віккі, побачивши сестру, закричала:
— Стривайте! Це моя сестра Грейс і мій кузен Чарльз!
Команда завмерла, чекаючи наказу капітана. Кракен, хоч і суворий, поважав слово Віккі.
— Відпустіть їх, — наказав він. — Чули, це її наказ.
Грейс, звільнена, одразу вигукнула:
— Брудні пірати!
Її слова відлунали над берегом. Віккі підійшла ближче й раптово вдарила сестру по щоці.
— Не смій так їх називати! Вони добрі й м’які, не такі, як ти думаєш.
Грейс, тримаючись за щоку, прошепотіла:
— Сестро… що з тобою? Вони ж розбійники! Вони тебе зачарували!
— Ні! — вигукнула Віккі. — А ти підла, як ти могла бути з моїм нареченим?
Усі замовкли. Напруга зростала. Та втрутився Кабанчик:
— Так ось хто розбила твоє серце? Давайте прив’яжемо її!
— Досить! — рішуче вигукнув Мікаель. — Без розборок!
Чарльз виступив уперед, захищаючи Грейс:
— Як ви можете так із нею? Вона прийшла врятувати сестру.
Віккі здивовано глянула на нього:
— Чарльз… ти на її боці? Ти знав, що вона…
— Це Віктор пристав до неї! — пояснив він. — Ви ж сестри, вам треба миритися.
Мікаель кивнув:
— Він має рацію. Миріться.
Віккі, дивлячись на Грейс, простягнула руку:
— Я не знала, що Віктор хотів використати тебе. Пробач.
Грейс, торкаючись її руки, відповіла:
— Ладно, забудь. Але знай: він хоче одружитися не з любові, а заради грошей.
Віккі здригнулася.
— Що? Він справді підлець… він мало не зруйнував наші сестринські стосунки.
Чарльз додав:
— Пірати теж хочуть схопити його.
Кракен підняв руку:
— Тоді відпливаємо швидко.
Та саме в цей момент берег оточила команда адмірала Адамо. І серед них стояв самовдоволений лорд Віктор, готовий до нової сутички.
