Раді Вас бачити!

Глава 13. Кров і свобода

Невдовзі корабель пришвартувався біля берегів Англії. Озброєні пірати готувалися до штурму, а Віккі та Грейс разом із Чарльзом рішуче йшли пліч-о-пліч із ними. Солдати, озброєні до зубів, охороняли вхід до темниці, де чекав на страту легендарний капітан Кракен.

Мікаель кинувся в бій і вигукнув:

— В атаку!

Почалася запекла сутичка. Поки пірати билися на мечах, Вікні, Грейс та Чарльз непомітно пробралися до темниці. Мікаель, глянувши на кохану, вигукнув:

— Кохана, врятуй батька!

Віккі з усмішкою кивнула і побігла вгору сходами. Разом із Грейс вони швидко знайшли ключ, а Чарльз, побачивши блідого капітана Кракена, закричав:

— Ось він, дівчата!

Вікні відімкнула клітку і допомогла капітану піднятися. Грейс підхопила його з іншого боку, і вони в один голос прошепотіли:

— Ми врятуємо вас, капітане...

Поки Мікаель та його команда стримували варту, у темницю непомітно зайшов лорд Віктор. Побачивши, як сестри рятують капітана, він із холодною усмішкою промовив:

— А ви, сестри, сильніші, ніж здаєтеся.

— Відчепися, бовдуре! — крикнула Грейс.

Віктор ударив Грейс, і вона впала на підлогу. Вікні, задихаючись від люті та болю за сестру, закричала:

— Ти чудовисько, Вікторе!

Лорд схопив Вікні за шию. Кракен, ледь тримаючись на ногах, не міг нічого вдіяти. Віктор приставив ніж до горла дівчини. Побачивши це, Мікаель зупинив бій і закричав:

— Відпусти її!

— Вона не твоя... вона моя... — просичав Віктор. — Більше не смій...

Раптом пролунав постріл — це Грейс, ледь тримаючись на силах, вистрелила у Віктора. Він упав. Вікні підбігла до сестри:

— Боже, сестро, навіщо ти так ризикувала?

— Шляху назад немає, — відповіла Грейс. — Тепер ми справжні пірати.

Мікаель підбіг до батька, допоміг йому піднятися і щиро подякував Вікні та Грейс. Він наказав команді відступати, залишивши пораненого Віктора лежати в темниці.

Ніч опустилася на гавань Англії. «Серце моря» стояло готовим до відплиття, а навколо вже збиралися солдати адмірала Адамо. Їхні гармати були наведені на корабель, і кожен пірат знав: це буде битва не на життя, а на смерть.

Мікаель, підтримуючи пораненого Кракена, піднявся на палубу. Його голос лунав рішуче:

— Ми не здамося! Ми вирушаємо в море!

Команда вибухнула криком, підняла вітрила й приготувалася до бою.

Віккі, вперше відчуваючи себе справжньою частиною піратської родини, стояла поруч із Грейс і Чарльзом. Вона тримала зброю, її очі палали рішучістю.

— Я з вами, — сказала вона. — І тепер я не боюся.

Грейс усміхнулася: — Сестро, ти стала однією з нас.

Коли корабель рушив, гармати адмірала загриміли. Ядра розривали воду навколо, але «Серце моря» йшло вперед, розрізаючи хвилі.

— В атаку! — закричав Мікаель, і пірати відповіли залпом мушкетів.

Адмірал Адамо особисто стояв на палубі свого корабля, наказуючи переслідувати піратів. Лорд Віктор, блідий і розлючений після поразки, дивився на «Серце моря» й кричав:

— Вони не втечуть!

Але пірати билися відчайдушно. Віккі, поруч із Грейс, стріляла в повітря, відганяючи солдатів, а Чарльз прикривав їх спину.

Кракен, хоч і слабкий, підняв руку й промовив:

— Ми — «Серце моря». І ніхто не зламає нас!

Корабель вирвався з гавані, залишивши позаду крики ворогів. Попереду було відкрите море — і нова сторінка їхньої історії.

Небо над морем раптово потемніло. Хмари зійшлися, і вітер завив так, що вітрила «Серця моря» ледь витримували натиск. Грім розривав небеса, а хвилі здіймалися, мов гори.

Адмірал Адамо зі своїм флотом гнався за піратами, гармати його кораблів гриміли крізь бурю. Лорд Віктор, блідий і розлючений, стояв поруч, вимагаючи знищити «Серце моря».

— Вони не втечуть! — кричав він.

На палубі піратського корабля Мікаель тримав кермо, його руки були мокрі від дощу, але очі палали рішучістю.

— Тримайтеся! Ми прорвемося крізь шторм!

Віккі, вперше відчуваючи себе справжньою піраткою, піднялася на верхню палубу. Її волосся розвівав вітер, а обличчя було сповнене відваги. Вона схопила канат і допомогла закріпити вітрила, щоб корабель не розірвало бурею.

— Віккі, обережно! — закричав Мікаель.

— Я з вами! — відповіла вона, і її голос злився з ревом хвиль.

Грейс і Чарльз прикривали команду, відбиваючи нападників, які намагалися перебратися на палубу. Кракен, хоч і слабкий після поранення, піднявся й промовив:

— Це наше море! І ми не віддамо його ворогам!

Удар блискавки розсік небеса, освітлюючи картину бою: пірати й солдати боролися на тлі розбурханого океану.

Віккі, тримаючи мушкет, зробила свій перший постріл — і він відкинув ворога назад у хвилі. Команда вибухнула криком підтримки.

— Вона справжня піратка! — вигукнув Кабанчик.

Мікаель, дивлячись на неї, відчув гордість і любов.

— Ти довела це, Віккі. Тепер ти одна з нас.

Корабель хитався, але «Серце моря» проривалося крізь бурю, залишаючи позаду ворогів. Попереду було відкрите море й нова свобода.