Раді Вас бачити!

«Між комедією та катастрофою завжди знаходиться місце для сарказму і надмірного занепокоєння.»

Щойно за ним захлопнулися двері, Ґвен миттєво підскочила, і в кімнаті клацнув замок.

— Що ж, подруго, — промовила вона, хитро усміхаючись. — Час вмикати «Мері Сью».

Не чекаючи відповіді, вона швидко попрямувала повз мою кімнату до Денні. Я кинулася за нею.

— Не зрозуміла... — прошепотіла я, не відстаючи від її швидких кроків.

У кімнаті Денні Ґвен одразу взялася за «обшук». Вона відкривала шафи, перевертала сорочки, заглядала під ліжко.

— Тут нічого! — викрикнула вона, розмахуючи руками над купою акуратно складених футболок. — Хм… Та він педант. Хіба нормальні люди так складають речі?

Щоки запалали. Сором за подругу змішався з непристойною цікавістю. Ґвен робила саме те, на що мені не вистачало сміливості.

— Що ти робиш? — я закотила очі. — Це неприйнятно!

— Та ну тебе, — відмахнулася Ґвен. — Ти живеш з чоловіком і нічого про нього не знаєш! Якщо він серійний вбивця ми маємо право знати.

Вона відкинула верхню шафу, її очі забігали по пляшечках з кремом. Я відчула легкий, приємний запах. О! Обожнюю запах кокосу.

— Так... зволожуючий крем. Для засмаги... Боже милостивий!

Захоплено схопивши блискучу пляшечку, вона підбігла до мене, тримаючи олійку з глітером.

— Ґвен, мені це все дуже не подобається, — я нервово переминала пальці.

— Звичайно, — знизала вона плечима. — Навіть у мене немає стільки догляду. Креми, лосьйони, олійки. Господи! Що це за тип?

Вона миттєво підкинула пару подушок з дивана. Я почула тихий удар, коли вони приземлилися на підлогу.

— Опа… А що це в нас тут?

Очі Ґвен округлилися, коли вона дістала щось із-під ковдри. Сором заціпив горло. Прямо перед моїм носом Ґвен крутила чорні стрінги — мініатюрний, бісовий смокінг.

— Хлопець явно любить «брудні ігри», — засміялася Ґвен.

— Досить! — я роздратовано вирвала труси з її рук. — Це вже занадто!

Я кинула їх назад під ковдру, схопила Ґвен за руку й витягла з кімнати. Скрипнула підлога під моїми ногами.

Ми повернулися на кухню. Я сьорбнула недопите віскі, різкий смак якого обпік моє горло. Ґвен плюхнулася на диван.

— Мені все ясно, — відкинулась вона на спинку, розкидаючи руки.

— Ти про що? — я заїла спиртне сиром, намагаючись виглядати серйозно.

— Він гей.

— Що?! — я ледь не вдавилася шматком сиру.

— Глянь на ці завали кремів, — загнула палець Ґвен. — Речі за лінійкою. Еммо, та ти на його фоні просто засранка. А те, що він проігнорував мій флірт? Це ж діагноз!

Я кинула на неї сердитий погляд, але у її словах була частинка правди. Слова Ґвен набули сенсу, і моє серце стиснулося від розчарування.

— Однозначно, — зітхнула я, сідаючи на диван поруч. — Гарний хлопець, з почуттям гумору, з гарними очима… і йде в подарунок з квартирою. З ним точно щось не так.

Сміх змішався з гіркотою. Сиджу п’яна, розгублена, але в повному захваті від шоу, влаштоване Ґвен. Хотілося одночасно плакати і просити добавки.

**

Вечір минув на диво спокійно, без нових ексцесів. Ми з Ґвен допили пляшку віскі, і вона, сяючи очима, змусила мене замовити суші. Для мого скромного бюджету замовлення виглядало як справжній дефолт, але Ґвен лише змахнула рукою й оплатила все сама.

Ми балакали про дурниці й серйозне впереміш, перемикали канали, поки нарешті зупинилися на якомусь фільмі, який радше служив тлом для нашого сміху й перемовин. У кімнаті пахло соєвим соусом і імбиром, а ще дивним напруженням, що пустило коріння відколи з'явився Денні.

— Ти виглядаєш щасливішою, ніж тоді, коли ми востаннє бачилися, — сказала Ґвен, згортаючись клубочком під ковдрою.

— Та ну… — я махнула рукою. — Я більше схожа на зомбі, ніж на щасливу людину.

— Ну, зомбі теж мають право на любов, — підморгнула вона й вклалася зручніше.

Слова закінчилися, поступившись місцем дрімоті. Ґвен притислася до мого плеча. Її дихання ставало дедалі глибшим, розміренішим, поки врешті вона не провалилася в сон, тягнучи за собою і мої тривоги.

***

Я прокинулася від брязкоту чашок. Поруч зі мною вже нікого не було. Ковдра охолола, й тиша кімнати змусила мене піднятися.

Я попленталася на кухню — і застигла.

Там мене вже чекала Ґвен. Видовище змусило мене затнутися на порозі. Вечірня майка зникла, поступившись місцем невагомому халатику поверх мережива. Ґвен вимостилася на табуретці так, ніби позувала для обкладинки, а не просто чекала на каву. Нога закинута на ногу, тонкі пальці обіймають чашку, а сміх розливається по квартирі, мов ігристе вино.

Денні стояв навпроти, байдуже протираючи стіл. Його рухи були розмірені. Посудомийка монотонно гуділа, докоряючи за вчорашню гору брудних тарілок. Мені так соромно: ми залишили кухню після вечірки, а він тепер наводив порядок.

— Доброго ранку, — усміхнулася Ґвен, кидаючи на мене погляд з-під вій.

Я лише кивнула, намагаючись не дивитися на те, як халатик небезпечно розсувається, відкриваючи мереживо. В голові гуло. Ніяковість від побаченого боролася з бажанням просто виштовхати Ґвен з кухні.

Я пройшла повз неї, буркнувши сонно:

— Доброго ранку.

Денні кинув на мене короткий погляд, у якому мигнула тепла іронія:

— Доброго.

— А ми тут розмовляємо, — вклалася Ґвен своїм співучим тоном. — Ти знала, що у твоєму районі є кілька дуже цікавих місць? Наприклад, нічні клуби з чоловічим стриптизом. Треба якось забігти. — Вона підморгнула, немов нагадуючи про вчорашній обшук.

Я скосила на неї очі:

— Ґвен, серйозно?

— А чому ні? — надто гучний сміх подруги звучав на всю квартиру. — Денні, ти коли-небудь був у таких місцях?

Він спокійно витер стіл, обпершись на край:

— Я багато де був.

— Хм… — Ґвен нахилилася ще ближче, хитро всміхаючись. — Тобто… ти не проти, коли на сцені чоловіки?

Денні повільно відпив ковток кави. Його погляд ненароком ковзнув на мене, навмисне робить паузу, насолоджуючись напруженням. Його губи розтягнулися у награній усмішці:

— Ну, знаєш… якщо чоловік гарно танцює, гріх не оцінити.

Ґвен захихотіла, театрально прикривши рот долонею:

— О, то ти ще й цінитель краси?

Він легенько підняв брову й кивнув:

— А що, я маю дивитися тільки в один бік? Хіба світ не надто цікавий для таких обмежень?

Ґвен лукаво стиснула губи, відпиваючи каву й не зводячи з нього очей:

— М-м, звучить так, ніби ти щось приховуєш. Може, нам із подругою варто уважніше придивитися?

Денні низько засміявся, трохи зухвало:

— Якщо витримаєте — придивляйтеся. Але попереджаю: розгадувати мене — заняття не з простих.

Кава. Мені терміново потрібна кава, поки я не вбила їх обох.

Я стояла осторонь, наче випадковий перехожий на чужому святі. Вони перекидалися фразами так легко, ніби роками відшліфовували цю гру, де мені місця не знайшлося. Всередині все скрутило. Злість змішалася з панікою: контроль над ситуацією вислизав крізь пальці. І найбільше бісило навіть не те, що він гей чи бабій, а те, як просто йому з нею. І як складно — зі мною.