Спочатку:
На сторінку книги
Аліна (Алія)
До кімнати повернулася у змішаних почуттях. З одного боку зустріч із королем, з іншого – книга-артефакт. Цікаво, хтось до мене цю книгу читав? Потрібно в цьому розібратися. Вже в котрий раз прокручувала розмову з королем. Це ж треба було так затупити, не впізнати Його Величність і тим самим привернути зайву увагу до своєї персони, хоча можна завжди сказати, що жила в глухій провінції і жодного разу його не бачила, тому і не впізнала. Але мене ще більше лякав ще один факт: король викликав в мені хвилю якихось незрозумілих мурашок, а особливо, коли ледве не застав за читанням досить компрометуючої книги.
Коли повернулася до кімнати, сусідки вже солодко спали, а от я заснути ніяк не могла, лежала, дивилася на зорі у вікно і задумливо крутила у руках кулон. Сон прийшов якось неочікувано, а прокинулася уже зранку, від шуму сусідок, які захоплено щось обговорювали і обирали сукні на сніданок. Я прислухалася до розмови і собі відмітила, що також варто скористатися послугами кравчині, бо мої сукні точно не годилися для проживання в палаці – занадто прості і старомодні. Коштів багато у мене не було, але якщо обрати гарні фасони і простішу тканину, повинно було вийти непогано і не занадто дорого. Дівчата помітили, що я прокинулася і всілися на моє ліжко.
- Ти вже знаєш як буде проходити наступний відбір?
- Ні, - похитала головою.
- Його Величність особисто поспілкується з кожною дівчиною і прийме рішення, кого залишити, а кого відправити додому.
- Цікаве рішення, і скільки часу буде тривати?
- Тиждень, - відповіла Ельвіна. – Але кожна дівчина відразу після зустрічі або поїде або залишиться до наступного етапу.
Ось це мене не порадувала, я думала відбір буде поступовим, а не на першому ж етапі відсіється більша половина учасниць. Мені ж треба затриматися по довше, щоб забезпечити собі хоч пару місяців спокійного життя, а заодно розібратися як керувати магією, щоб могти себе захистити.
Тому щоб якось вгамувати своє хвилювання вирішила піти разом із сусідками до модистки і замовити нові сукні. Модистка була досить молодою жінкою зі жвавою вдачею та балакливим характером. Всього за годину розповіла нам про всі тенденції моди, показала ескізи суконь, від яких захоплювало подих. Особливо сподобалася з темно-червоного атласу, з відкритою спиною, що створювало видимість відсутності корсету, але насправді він там був, хоч і укорочений – це була новинка, останній писк моди, але, на жаль, не по карману, цілих 500 монет. Зі смутком відклала ескіз в сторону і обрала найдешевші тканини та сучасні стильні моделі повсякденних суконь, на бальну коштів не вистачило. І так новий мій гардероб обійшовся мені у 50 монет, а це половина мого бюджету. Недозволені витрати, але потрібні, аби хоч трохи затриматися на відборі, а тоді можна і попитати хоч якусь роботу у палаці. Сусідки ж на сукні не скупилися і замовили собі по 5 повсякденних і по дві бальні. Уподобану мною, темно-вишневу не оцінили, аж занадто вона відверта, як на їх погляд. Я ж була із земного світу і для мене вона була навіть досить скромна.
Далі ми перейшли до обговорення всіх деталей, змін в ескізах і в результаті витратили на все 5 годин. А коли вже повернулися до кімнати, через деякий час з’явився розпорядник і приніс запрошення на вечір з королем для Ельвіни. Дівчина не могла вгамувати свою радість і кинулася обирати сукню на зустріч та викликала покоївку, щоб вона допомогла зібратися. Я тим часом вирішила трохи почитати і втупилася у книгу по етикету. Але шум і метушня так сильно заважали, що хотілося заткнути вуха і нічого не чути. Я так сильно цього захотіла, що навіть не зрозуміла, що у якусь мить все навколо стихло. Здивовано оглянулася, але у кімнаті зовсім нічого не змінилося – Ельвіна метушилася і голосно роздавала команди, Саліна їй допомагала і щось жваво говорила, але я не чула жодного звуку. Це виходить я змогла для себе створити тихе коло за допомогою магії. Цікаво… Ще б знати як я це зробила, а тоді згадала, що Таяна говорила, що моя магія не потребує конструктів, а діє за моїм бажанням, і все стало на свої місця. Задоволена створеною тишею я поринула в читання, щоб не осоромитися від незнання елементарних правил хорошого тону.
Час збіг швидко, я навіть і не помітила як він минув, Ельвіна відправилася на зустріч з королем, а я задумалася, що буду говорити та робити, коли настане моя черга. Ще раз в голові прокрутила нашу розмову у бібліотеці, згадала своє зніяковіння, хоча воно швидше було викликане книгою-артефактом, яку я знайшла, а також тим фактом, що Його Величність ледве не застав мене за його читанням. Саме тому я була злякана і насторожена і ті мурашки в усьому тілі, які з’явилися після його погляду на мене, також викликані не симпатією, а хвилюванням бути викритою. Ще невідомо, що б зробив король, якби дізнався, що я і є герцогиня Ді’Валер. Можливо кинув би до в’язниці або стратив. Тому поки варто тримати все у таємниці, а ще краще, рішення прийшло миттєво, закохати його у себе, аби він точно не зміг мені нашкодити…
