Спочатку:
На сторінку книги
Не знаю скільки минуло часу, але здається, достатньо, щоб зілля, яким мене накачали, почало втрачати свої властивості і я знову почала відчувати емоції й першими були паніка і страх за своє життя. Повільно підвелася на ноги і почала обходити хату по колу, спробувала відчинити двері й полегшено видихнула, вони були незачинені. Дивно якось… Зробила крок, але наче натрапила на невидиму стіну. Прокляття… З вікнами та ж історія. Здається звідси і справді не вибратися. В розпачі повернулася на лавку і закрила обличчя руками. Так, спокійно, треба щось вигадати, тут я точно не залишуся.
Рипнули двері, це повернувся чоловік. Я відразу рівно сіла на лавці і зробила спокійне, розслаблене лице, нехай думає, що я все ще під зіллям.
- Як ти тут? – запитав чоловік і я машинально відповіла:
- Добре.
- Прекрасно, зілля буде діяти аж до ритуалу, ти до речі маєш за нього мені подякувати, а то билася б тут в істериці, а я не люблю жіночих сліз, – поморщився чоловік.
- Дякую, - ввічливо відповіла я. А в голові застукотіли думки: діяти аж до ритуалу, це виходить, що я позбулася від ефекту зілля набагато раніше і це не може не радувати. Тепер головне не видати себе, щоб не дали ще одну дозу. Вирішила змінити тему і спокійним, позбавленим емоцій, голосом запитала:
- Як тебе звати?
Чоловік здивувався запитанню, але відповів:
- Ерлен.
Далі розмова не клеїлася, я прилягла на лавці, а Ерлен почав щось шукати на полицях. Раптом відчула як у грудях запекло. Біль був настільки різкий і раптовий, що аж перехопило подих і я ледве не втратила свідомість. Що відбувається? Так тривало кілька хвилин, а потім всі неприємні відчуття зникли і прийшло якесь умиротворення. Я обережно оглянулася, шаман і досі стояв біля столу і щось зацікавлено розглядав і здається не помічав в мені жодних змін. Цікаво, що сталося. Я обережно заплющила очі і прислухалася до внутрішніх відчуттів. В зоні сонячного сплетіння відчувалося приємне тепло, яке розтікалося по всьому тілу, босі ступні, які торкалися дерев’яної підлоги раптом закололо, наче вони витягували силу із неї. Я здивовано і захоплено розширила очі і різко підняла ноги на лавку. Такі експерименти варто проводити, коли поряд нікого немає, особливо шамана. Я обережно підняла на нього погляд, а чоловік наче відчув його і обернувся.
- Чого дивишся? – незадоволено пробурмотів. – Лягай спати.
Я слухняно вмостилася на лавку, заплющила повіки і вирівняла дихання. Потрібно і далі показувати йому, що я під дією зілля. А сама раптом ледве не підскочила від здогадки, у мені що прокинулася магія? Це не можливо! Я ж із Землі, чи може ні? Щось я вже заплуталася, але якщо це і справді магія, то мені неабияк пощастило. Головне тепер вибратися звідси, а далі не пропаду. З такими думками і провалилася у сон. Прокинулася уже зранку, оглянулася і відмітила, що знову у хатині сама. Чудово, задоволено потерла руки. Спочатку підійшла до книжних полиць, продивилася написи на книгах і зробила приємне відкриття, що можу читати. Тут були книги переважно по зіллєварінню, але кілька мене зацікавили: «Історія Равалору», «Основи магії» та «Легенди Раволору». Ці книги були сильно запилені, видно, що давно ними не користувалися, а це було мені на руку, якщо заберу їх з собою ніхто і не помітить, а для мене вони були безцінним джерелом інформації.
Пішла оглядати хатину далі, на столику стояли різноманітні пляшечки, підписані різними символами, які, на жаль, я не розуміла. Але повинен ж бути якийсь словник, знову проглянула корінці книг, але нічого підходящого не знайшла. Жаль…
