Раді Вас бачити!

Ви колись чули, як кричить мандрагора? Якщо не чули – вітаю, вам пощастило. Але якщо цікаво, за шкалою мерзенності це десь між виттям дурного пугача та закликом самки троля у шлюбний період.

А якщо чули – прийміть найщиріші співчуття. Якщо ви, звісно, ще живі.

Мандрагору легше всього було знайти у східних болотах. Знайти-то легко – але перед цим треба було пройти крізь землі гоблінів. Та й у самих болотах водилось… всяке.

З чудовиськами справа вирішувалась просто. Зарядив метальник ампулами з вибуховим зіллям, підготував пару найсильніших бойових заклять, які знав – і вперед. Архімагом Лерой ні разу не був, але вже з якимись монстряками болотними мав дати собі раду.

Гобліни, вгледівши його, просто розбігались. Вони дуже добре знали, хто такий Лерой, і серед них вже мало не легенди на цю тему ходили. “Страшний рудий людиняка забирати діти Плем’я і робити з ними всякі досліди”. Якось так.

Головно проблемою були не гобліни й не чудовиська – а сам корінь мандрагори, який при спробі викопати його починав волати, як… Як корінь мандрагори.

Замолоду Лерой чув історію про якогось дивака, який потрапив до королівства з іншого світу, стихійним порталом. Той чоловік називав усе на свій лад і постійно любив вживати якісь незрозумілі нікому, окрім нього, слова. Якось він жартома зазначив: “У вашому світі навіть рослини вміють скримити, гроулити та пігсквілити”*.

Лерой тоді ніц не зрозумів – але звучало потужно.

Він міг би не йти сам, а знов звернутися до найманців. Але… З Рейвзом та його нездарами більше бажання зв’язуватись не було. З Роєм Діміусом вони після того випадку добряче посварились. Шукати ще когось – це витрачати час, а гаяти час Лерой не хотів.

Він змайстрував затички у вуха – трохи модернізувавши винайдену ним же піну для матрасів, отримав субстанцію, яка щільно затуляла вушний канал. Зготував зілля, що притуплювало слух, і прийняв його безпосередньо перед початком “роботи”. Але це все не було панацеєю.

Мандрагора кричала буквально у всіх діапазонах, і її вереск впливав не лише на слух, але й на організм в цілому. Можна було б, звичайно, притупити абсолютно всі відчуття – але тоді він не зміг би нормально працювати.

– Заціпся, бур’ян нещасний! – алхімік кинув черговий видобутий корінь до магічно екранованого контейнера. Крики вщухли. Тепер в нього є кілька хвилин перепочинку, щоб прийти до тями – а далі наступна рослина.

Корені кричали, і з часом Лерою почало вчуватися: “Дууурень! В тебе ніц не виииийде!”.

Це неймовірно бісило – але водночас мотивувало продовжувати роботу ще більш завзято.

_________

*Скримінг, гроул, пігсквіл – назви екстремальних вокальних технік.