Спочатку:
На сторінку книги
Дак сидів, притулившись до стіни. Накидав на себе швабри, віники, відра, зіщулився за великим пилосмоком, щоб його не помітили нападники. Вигляд мав жалюгідний, ще у бинтах і лікарняному одязі з голими ногами. Біля нього лежала порожня крапельниця. Двері притримував здоровою ногою.
Тай розібрав завал, звільнюючи охоронця.
Дак усміхнувся, слабким голосом мовив:
- Не очікував що ти прийдеш, я вже думав тут і помру. Що то було? Що сталося?
- А що ти бачив? – запитав Тай, торкаючись ран Дака, його голови, плеча, ноги.
- Що ти робиш? – здивувався Дак.
- Тихіше, це добре, що голос прорізався, - усміхнувся Тай. – Лікую тебе.
- Ти від того усього збожеволів? Не здивуюся, - хмикнув королівський охоронець.
Бак став у одвірку підсобки, звідки він добре бачив і палату і коридор, прошепотів з усмішкою:
- Йому останні два дні це постійно говорять.
- Маєш зв’язок із Алі? - запитав Тай, - Вона зникла, - простягнув руку Даку, щоб допомогти стати на ноги.
- Так, - занепокоєно відповів Дак, - Завжди тримаю при собі. Тут, у тумбочці кулон. Але треба знайти якийсь комп’ютер, щоб побачити локацію. Куди ж вона зникла, увечері приходила, така замучена. Щось казала про евакуацію короля. Що сім’ю евакуювали представники Ради, а вона залишилася, щоб бути біля тебе.
- Мусимо її знайти. Та підводься уже. Годі лежати, - мовив Тай, вкотре глянув на свій чорний браслет. - Чому так довго?
Дак, відчув, як у голові прояснилося, і тіло перестало боліти. Зігнув ногу, здивовано оглянув себе, торкнувся руки там, де мить тому був шрам. Вже трохи із острахом глянув на Тая, запитав:
- А скажи, як це я не помітив що ти інший?
- Вмію бути непомітним, от і не помітив, - хмикнув ла Грандж.
Дак вийшов із підсобки на власних ногах, побачив Налі і Валу, стулив лікарський халат на спині, прошепотів:
- Матінко рідна! Я без штанів, вибачте, панянки.
Налі усміхнулася. Вала, замислена, не відреагувала. Бак хотів пожартувати, та стримався, почув якийсь шум у коридорі. Визирнув тулячись до стіни. Побачив темну постать, й ще тінь другого, повернувся до ла Гранджа. Бак спробував спілкуватися із Таєм думками, колись у армії практикував, старанно подумав:
- «Якісь люди».
- «Я зараз заміню тебе, моя зброя безшумна», - почув чітку думку у відповідь
Дак відчинив тумбочку вихопив звідти шнурівку із кристалічною підвіскою, переможно підняв над головою, й відразу затулився, лікарський халатик був надто короткий. Підійшов до шафи вдягнутися, й ще не зовсім керував своїми рухами, зачепив лікарський столик біля свого ліжка, впала ложка і тарілка, й так дзвінко тенькнула об плитку на підлозі, що усі застигли.
Бак вирячився сердито на Дака, той винувато піджав губи, мовляв вибачаюся, випадково. У коридорі було чути як хтось біжить, кроки наближалися.
Тай став біля дверей. Підняв праву руку, зробив три одиночні постріли. Усе стихло.
Дак швидко вдягався у свій одяг, на щастя знайшов у шафі. Тай на мить вийшов з палати, підхопив автомат з рук вбитого лафі. Передав його Даку.
Запитав звертаючись до Вали:
- Де тут комп’ютери?
- У лікарському кабінеті у кінці коридору, - відповіла дівчина.
Вала скрикнула коли вийшла у коридор, у вбитих вона впізнала санітарів які працювали у лікарні.
- Ти вбив працівників лікарні, - обурилася балерина, - Вони невинні.
- Браслет-мобільний і годинник на руці того невинного, це належало до цього дня йому? А у іншого жіночі підвіски на шиї, - відповів Тай. - Вони вбивали тірту й грабували.
Біля операційної Тай зупинився, зазирнув до середини, у кутку між ящиком із інструментами і вимірювальними приладами сиділа жінка у комбінезоні хірурга й рукавичках. Затулилась мертвою людиною, із замазаним антисептиком і розрізаним хірургічним скальпелем животом. Лікарка помітила людей, які увійшли до хірургічної зали, і намагалася удавати мертву.
- Не бійтеся, ми тірту, - мовила Налі, - присіла біля жінки, допомогла звільнитися з-під тіла. У лікарки тремтіли руки. На ноги вона взагалі не змогла піднятися, тільки вказувала на сусідню кімнату й казала:
- Там, там, рятуйте.
Бак зазирнув у кімнату, побачив трьох дітей у лікарняному одязі. Маленькі пацієнти дивилися на нього наляканими очима. Й тулилися під стіну як пташенята.
- Не бійтеся, виходьте.
Вала підскочила до лікарки, вхопила її за скривавлені руки, благально мовила:
- Мама, тато?
- Я не знаю, Вало, дитинко, я не знаю. Татка твого витягли звідси, я не знаю…
Вала безсило заплакала.
Тай зайшов до лікарського кабінету, комп’ютери були розбиті вщент, наче хтось зривав злість на усі технології світу.
- На рецепції мають бути комп’ютери. Там внизу, - Вала забігла до кімнати лікаря й знову нетерпляче підбігла до дверей, поспіхом, мовляв, йдемо за мною.
Почувся постріл — дівчину відкинуло у кімнату. Їй збило дихання, кулі не пробили бронежилета.
На постріли відповіли з хірургічної зали. Тай почув одиночні із автоматів і два постріли з армійського пістолета. У відповідь зацідили чергу.
Тай визирнув у коридор. Побачив трьох військових із лафі. Вони перекинули каталку, й стріляли з того укриття. Одного поранили у праву руку. Тай вистрілив голчастими, збив другого. Вистріл із пістолета, куля розбила голову третьому.
Дак підскочив до пораненого, притиснув ногою поранену руку запитував цілячись у голову:
- Яка мета цих вбивств? Від кого ви отримуєте наказ?
- Не вбивай, не вбивай, нам командир наказав, казав: «Ви не люди, ви не правильні, не заслуговуєте на планету». Не вбивай, - молив солдат.
Налі блювала у кутку. Це була перша вбита нею людина.
Дак не стримався, вистрілив лафі у голову. Подивився на Тая, очі палали жадобою помсти.
- Дак відведи пані лікарку й дітей на дах, там чекає Рен’єр це такий здоровезний дядько генерал на великому гравітаві. Вало й Бак йдіть на дах із ними. Налі, підеш зі мною, спустимося, зайдемо до тебе додому.
Та Вали поруч не було — вона зникла. Знизу почулися дикі крики. Тай побіг до сходів, Налі за ним. Дак допоміг лікарці піднятися, вона ледь стояла на ногах, настільки вони затекли, сказав дітям триматися за його пальто й іти з ним. Обережно піднявся сходами.
На даху було тихо, Дак навіть подумав що це якась помилка, може Тай справді збожеволів і слідчі заразилися від нього божевіллям. Побачив, що у повітрі відчинився люк. Звідти махав рукою Мун ла Грандж. Рен’єр вивів ще двох вцілілих пацієнтів. Дак, ледь не вистрілив у них.
Внизу на рецепції певне стався вибух, усі комп’ютери було пошкоджено. Тай намагався просто слухати простір, але чомусь нічого не чув, тому доводилося знову повернутися до пошуків техніки.
Пролунав постріл, у коридор вибігла Вала з неї здерли бронік і сорочку, зрізали ґудзик із штанів, руде волосся розпустилося, обличчя й руки було порізано ножом, вона бігла до Тая, обхопила його талію руками. Затихла.
За дівчиною бігли, лаючись, чотири чоловіки. Побачили гурт тірту. Тільки у одного з переслідувачів був пістолет, але він з нервів не міг дістати зброю з чохла. Тай і Бак розстріляли усіх чотирьох. Налі тримала їх під прицілом, але не вистрілила.
Бак усміхнувся з гіркотою, у мене патрони закінчилися піду пошукаю.
- Обережно.
Налі зняла бронежилет з одного із убитих вдягнула на Валу, дівчина була наче ватяна, ледь рухала кінцівками. Налі подумала, що це через напад, та Вала взяла її за руку й потягла до невеличкої зали, де серед перевернутих меблів і понівеченої техніки лежало близько сотні людей у лікарській уніформі й одязі пацієнтів. Валу лихоманило. Дівчина підняла руку, показала на худорляву жінку яка лежала у куточку у позі ембріона:
- Мама, - шепотіла Вала, - мама, - впала навколішки біла тіла матері, обхопила його руками.
Налі відчувала, як холоне кров, придивилася до мертвих облич, а що, якщо і її мама тут.
Тай зайшов до зали й вийшов. Скуйовдив собі волосся на потилиці. Провів долонею по обличчі. Налі, певно, перша побачила, як засвітився усіма кольорами його чорний браслет. Здавалося Тай видихнув із полегшанням, запитав у браслета:
- Джареку ти прокинувся! Врешті!
- Почекай проаналізую мову на якій ти говориш, - відповів браслет дитячим голосом, наче через цей пристрій говорила сонна дитина.
- Знайди людину яка фіксується цим пристроєм. – Тай приклав підвіску до браслета.
- Шукаю. Що там діється навколо тебе — тисячі мертвих?
- Похибка розвідки. – Скриплячи зубами відповів Тай, - Давай спробуємо врятувати хоч когось, але на початку забери корабель Рен’єра з космодрому, бо там небезпечно. Влаштуй табір біженців у тому місці, де ти спав. Випусти до міста усі платформи, які маєш у трюмі, прочитай інформацію у СМІ, хто проти кого, щоб занти кого рятувати, і надішли мені Летоса. Тільки перевір чи є набої у силовій гарматі, й щоб заряду вистачило на довго. Накидай на борт трохи зброї із арсеналу. Шкода, що з тебе довелося зняти усе.
- Шкода, - відповів хлопчачий голос, - але воно було усе знищено, то ж зараз не мало б сенсу. Виконую по пунктах. Людина, яку ти шукаєш, ось тут. Над браслетом з’явився екран у повітрі, і позначена локація, трохи за містом, - Обережно, там щось магічно сильне. Це під поверхнею, Летос туди не залетить, хіба зв’яжешся із ним, якщо буде можливість він створить портал.
На екрані з’явилась схема лікарні, хлоп’ячий голос попередив:
- За кутом двоє, озброєні. Через дві кімнати люди, живі озброєні але вони оваються, на схемі засвітилися сині й червоні світлячки.
Бак, який спостерігав за дивним браслетом, зреагував швидко, закотився за розбиту рецепцію й вистрілив у першого. Другого вбила Налі. Знову зігнулася, її нудило, белькотіла:
- Не можу я, не можу. До цього не звикнути.
Тай погладив її по плечу, знову запитав у браслета:
- Де армійські кораблі?
- За годину прибудуть у систему, ще півгодини на посадку, ще півгодини на те щоб розлетітися по місту, - відповів хлопчик, якого Тай називав Джареком.
Тай озирнувся мовив до молодшої слідчої:
- Йдемо Налі, заведу тебе додому й піду рятувати Алі.
Налі вдячно глянула на Тая, запропонувала:
- Може ми самі із Баком, тобі потрібно поспішати.
- Ні, мені у цьому не потрібно поспішати. Бо воно мене приспить, я надто ослабив себе. Мені ще трішки часу повернутися до норми
Налі нічого не зрозуміла. Підхопила під руку Валу. Бак зазирнув у кімнату, де позначалися цивільні. Це були охоронці і лікарі. Вала впізнала серед них тата.
Бак попередив групу що потрібно протриматися години три й сидіти тихо, у лікарні майже нікого немає. Це він бачив на схемі, на браслеті Тая.
