Спочатку:
На сторінку книги
Вночі? Так мені не здалося, він має плани на ніч?!
Цілувати, значить, не став, а вночі – приходь пустувати?
Принци. Р-р-р!
Чарівність схлинула, в душі здійнялася злість. Усі чоловіки однакові!
– Більш не топчи мені ноги, будь ласка, – посміхнувся сьєн Нортен, забираючи в мене черговий інструмент для віднаджування.
Бабця мабуть теж по голівці не погладить. Сама ніяких умов не створила: часник не застосовуй, тупцювати по принцеві не смій, ну як у такій обстановці працювати?!
Більше нам із принцом поговорити не довелося. Спочатку його відтіснила королева, повідомивши, що «викраде у мене свого сина на пару слів». Потім вона, схоже, впхнула його таки в ельфійську делегацію, там і наречена взяла в обіг.
А я, хоч і була на взводі, постаралася видихнути та отримати задоволення. Ну коли ще вдасться потрапити на справжнісінький бал? Тим більше, тіло чудово вміло танцювати всі ці мазурки з менуетами – не те що моє власне.
Ельфів навпаки, намагалася оминати. Тут і без них було достатньо приємних чоловіків. Чому в нашому світі їх днем із вогнем не знайти? Напевно, королів не вистачає, які б збирали у себе весь цвіт нації.
Бахтіяр наглядав за мною, я – за сестрою, яка, напевно, танців п'ять подарувала темноволосому двоюрідному братові ельфійського принца, і танця три – самому ельфійському спадкоємцю.
Мене теж запрошували, але, схоже, флер Міолі вже втрачав силу. У всякому разі, особливої закоханості я не відчувала, скоріше чемну цікавість. Ну й веселі смішки, коли мені доводилося сказанути щось несподіване. Хоч як я намагалася стримуватися.
Щоразу дивлячись на застиглого біля колони Бахтіяра, я з жалем згадувала наші з ним тренувальні танці. В деякі моменти здавалося, і в нього в очах з'являвся якийсь смуток... тільки я гадки не мала, що тому причиною.
Швидше за все, рабське становище. Мало приємного стояти стовпом, не маючи змоги ні сісти, ні поїсти, на чужому святі життя.
Цікаво, якщо я його запрошу, чи це буде підставою для принца відмовитися зі мною одружитися?
Скоріше для бабці розкроїти мені голову лопатою. Причому не впевнена, що у цьому світі. На дорогоцінну Міолі вона навряд чи покуситься, а ось на мене, бідолашну...
Мілена розчервонілася і здавалася щасливою, і я уявляла, що й моя сестричка могла б так само щасливо жити.
Принц все ж таки вирвався ще раз потанцювати зі мною, а також із нею. Нагадав, що вночі прийде за мною. І знову розчинився у натовпі зацікавлених у його товаристві підданих.
Чим більше я за ним спостерігала, то більше здавалося, що він веде якусь свою гру. Тому що від коханої дівчини взагалі не відходять ні на крок! Але цей, схоже, і батькам намагався догодити, з ельфійськими гостями стосунки налагодити. І з Міолі щось замутити.
А може, дізнався, що маманя готова зжити мене зі світу, і виявляв обережність? Я губилася у здогадах.
Королівська родина, звісно, першою залишила бал. Після цього й інші гості почали розходитися, крім дуже затятих любителів веселитися до ранку.
Цього разу принц не проводжав нас – проте приліпилися обидва ельфи. Я все не могла вирішити, чи вони обоє зачаровані Міленою, чи дух суперництва прокинувся. Не скомпрометували б дівчинку, заміняти її бабці не буде ким...
Поки Бахтіяр розбирав мою зачіску, я все думала, чи він знає про справи Міолі з принцом? Але якщо не знає, я своїм питанням можу лише гірше зробити. Адже він бабці доповість, якщо вона змусить. А якщо знає, мав би сам мені розповісти.
Так і не прийшовши до рішення, я змила косметику: очі аж надто втомилися. Хотіла замовити собі кнар, який тут замість кави, але чортова обережність і тепер утримала. Ще насторожить когось.
Після Мілена примхливим тоном зажадала Бахтіяра собі на служіння. Я повідомила, що збираюся спати, щоби мене не турбували. Чомусь була впевнена, що принц з'явиться потай.
Вдягнула сукню легше і зручніше про всяк випадок. І не встигла почати клювати носом, як порожній камін із закритою заслінкою від'їхав, відкриваючи той самий таємний хід, який я й очікувала.
Вкотре напхавши подушки під ковдри і подумки вибачившись перед Бахтіяром, я рушила за його високістю, готова давати відсіч у посяганні на мою честь. Міолі, звичайно, але в даний конкретний момент мою.
Якщо дізнаюся, що мерзотниця там використовує моє тіло для своїх розваг... уб'ю. Ось просто уб'ю гадину!
Хід був вузький, але чистий – ним явно часто користувалися. Тут не було темно, хоч і явних джерел світла я не помітила. Напевно, магія.
Кам'яна кладка стін, шліфовані плити підлоги та повороти, нескінченні повороти.
– Спочатку зайдемо до мене, – прошепотів принц, тримаючи мою руку гарячою долонею.
– Навіщо? – підозріло поцікавилася я, геть-чисто забувши про ввічливе звернення до високості.
– Потрібно ж підзарядитися перед безсонною ніччю.
– Як це ви заряджатися збираєтесь?
– Міолі, – він раптом різко зупинився переді мною, так що я ледь не врізалася носом у його груди. – Що з тобою відбувається останнім часом?
– А що? – зробила я найздивованіші та найчесніші очі.
– Ти... дивно поводишся. І ставиш дивні питання.
Приємний чоловічий аромат проник у ніс, просочився під шкіру, викликаючи дивне, несподіване відчуття.
Мабуть, це тому, що він принц. Або Міолі і справді закохана в нього. Тіло реагує – її, між іншим, а не моє! А він? Очі горять, чоловік явно захоплений, але водночас дивиться вимогливо, чекає на відповідь. Сподіваюся, хоч ні в чому не підозрює?
Мене врятувало клацання, далекий шум голосів.
– Хтось іде, – прошепотів принц, причаївшись за поворотом.
Схоже, в ході було ще більше розгалужень, ніж здалося мені на перший погляд. Мабуть, він весь палац пронизував.
Притиснувши палець до губ, Нортен обережно стиснув мою руку і тихим кроком рушив в одне з відгалужень. Як могла нечутно я старалася йти за ним.
Принц зупинився біля такої самої рівної стіни – гадки не маю, як він тут орієнтувався і яким чином знаходив потрібне місце! Придивився у щілину. Схоже, побачив дещо неприємне, скривився і рушив далі.
– Що там? – прошепотіла я, хотіла було теж заглянути в оглядовий отвір, але принц повів мене за собою.
Ще невеликий поворот, ще один оглядовий отвір.
Нортен зазирнув у нього, кивнув сам собі і натиснув на цеглинку. Частина стіни знову від'їхала.
Цього разу без жодних скрипів та клацань. Схоже, сама високість своїм ходом користувалася постійно і тримала всі механізми у відмінному стані.
Ми вибралися з-за каміна у його вітальні.
– Почекай тут, – прошепотів він.
Ага, зараз. Може, високість і звикла до тотального послуху навколишніх дівчат, але я вмирати від цікавості точно не збиралася.
Тож повільно рушила за ним і обережно зазирнула до спальні.
На широкому ліжку в спокусливій позі розляглася ельфійська принцеса в шовковій нічній сорочці. Білина тканини сильніше відтіняла синяву шкіри, на якій проступили сріблясті візерунки.
Дівчина мляво глянула на принца, змахнувши довгими віями.
О, чудова нагода закотити йому скандал на ґрунті ревнощів. Може, після такого відчепиться? Тим більше, що ця баба починала викликати в мене стійке роздратування. Все розумію, я маю вручити їй принца, але... чорт, але не хочеться ж!
– Ви переплутали спальні, ваша високосте, – незворушно промовив принц, і я не втримавшись тихо пирхнула.
Ельфійка перевела на мене обурений погляд.
– Що вона тут робить? – випередила мене Сіммюнюель, вирішивши почати скандал першою. – Через кілька днів наші заручини, а ви зволите приводити в спальню якихось сумнівних дівчат?
Вона тицьнула в мене витонченим синім пальчиком, на якому блиснув сріблястий нігтик.
О, і я такий хочу! Тут не тільки шелаку – навіть простого лаку для нігтів ще не винайшли! Чим вона його опрацювала, цікаво?
Задивившись на ельфійський манікюр, я ледве не проґавила нитку скандалу.
– Я ще не зробив вам пропозиції, – хмикнув принц, зовсім не намагаючись зберегти зв'язки з ельфяндією, ну в сенсі королівством Анталгілера.
– Наше весілля вже справа вирішена, і я не потерплю... – викривила фізіономію блакитна дівчина.
– Вирішене? – вступила я в розбірки, перебиваючи істеричку і, зізнатися, наступаючи собі на горло. Бо сама терпіти не можу такої поведінки! – Я теж хотіла б знати, що це означає і що вона тут робить!
І не більш пристойно тицьнула пальчиком в ельфійську принцесу. Я і так вкотре стримала себе, не обізвавши її синюшною вішалкою і худорлявою жердиною!
Бретелечка з плічка опадає, розріз по стегну до самої талії! Розпусниця!
Принц кинув на мене погляд, в якому явно читався подив. Такої реакції він, схоже, не чекав... може, Міолі таки відомо про те, що його планують одружити?
Після підняв брову, мабуть, вирішивши, що я захотіла йому підіграти. Обернувся назад до ельфійки.
– До оголошення заручин у мене ще є час насолодитися холостим життям, – промовив, простягнувши їй руку.
Наречена здивовано глянула на нього, не знаючи, як зв'язати його слова з жестом. Несміливо вклала долоню в долоню, мабуть, на щось таки сподіваючись.
Принц потягнув її на себе, спонукаючи підвестися з ліжка.
Потім раптом чхнув – раз, другий. На його грудях спалахнув якийсь камінчик. Очі принцеси пильно звузилися.
– Фу, що за мерзота? – пробурмотів принц.
Сіммюнюель холодно підібгала губи. Вирвала руку, підхопила з крісла шовковий білий халатик під стать сорочці, засунула ноги в пухнасті хутряні капці і попливла до дверей, плавно похитуючи стегнами.
Принц чемно відчинив перед нею стулку.
– Кімнати свої знайдете, чи викликати когось проводити? – попитав таким ввічливим тоном, що й комар не підкопався б.
Не знаю, що відповіла наречена, але проводжати її принц явно не збирався.
Якийсь час я дивилася їм услід. Нортен щось гаркнув у вітальні – здається, покликав охорону. І почав крижаним тоном вичитувати когось, суворо заборонивши впускати сюди дівчат. Хоч синіх, хоч рожевих, хоч чорних.
Ух, толерантний який. Для всіх одні правила.
Видихнувши, я присіла на край ліжка – ноги просто не тримали після виснажливого дня.
В ніс справді вдарив різкий запах, так що теж захотілося чхнути. Втім, він був скоріше приємним, квітковим. Принюхавшись, я зрозуміла, що він мені дуже подобається. А ще асоціюється із принцом.
Синіми-синіми очима. Вродливим мужнім обличчям. Довгим світлим волоссям. Рельєфним торсом... ох, я просто повинна переконатися, що його торс дійсно рельєфний!
Високість повернулася в спальню, тримаючи в руці якусь штуковину складної конструкції, що світилася.
– Зараз, перевірю швидко... – він щось ще казав, чи то пояснював, чи то вибачався, але я не слухала. Всі мої думки були зайняті вивченням його фігури, м'язових вигинів під сорочкою – камзол принц уже зняв, виявляється. Ще коли до мене прийшов. Тільки тоді я на це не звернула уваги, зате тепер...
Облизавшись, подалася йому назустріч, із задоволенням обмацуючи поглядом те, що перед ним поставало.
– Міолі? – ніби здалеку долинув голос Нортена.
