Раді Вас бачити!

Перший день стажування у кіоску пройшов дуже добре. Нова стажерка була зацікавлена у роботі і хотіла вже сама якомога скоріше почати працювати. Тому було прийнято рішення вже дозволити їй працювати самостійно найближчим часом. За всіма цими справами, Алія і не помітила, що вже другий день їх не відвідує її цікавий співрозмовник лікар на ім'я Марк. Хоча на бесіди вона зовсім не мала часу, так як весь час навчала дівчину. Так і останнього дня праці в кіоску, вона трохи виглядала його, шукаючи очима в натовпі і переживала, що могло б трапитися такого, що так несподівано зник. Робочий день вже добігав кінця. У цей день стажувальниця затрималася до кінця, щоб забрати ключі від кіоску, та наступного дня вже самостійно розпочати роботу. Вони ще раз все обговорили, перевірили, привели до ладу. Дівчина добре зналася на всьому, що не могло не радувати Алію. Вона трохи замислилася і поглянула на склянку з передбаченнями. Не роздумуючи, засунула туди руку і витягла одне з передбачень:

“Твоє щастя вже біля твого порогу” — прочитала вона пророцтво. Алія трохи замислилася на мить, а потім швидко прийшла до тями.

«— Гей, та що з тобою таке? — промовила вона сама до себе, — Це ж ти сама придумувала ці пророцтва. Маячня це все»!

Вона кинула до смітника нещасний папірець. Час було здавати касу та їхати до дому. Завтра почнеться буденне та звичне для неї життя у кафе.

Марк прийшов в ранці до кіоску за порцією своєї магічної кава після кількаденної ділової поїздки. І він був здивований коли побачив зовсім іншу баристу.

— Доброго дня! Чого бажаєте з ранку? почала кудрява білявка.

— Е.. Я... — розгубився Марк.

— Ви в нас вперше? Вам щось порадити?

— Та ні... я... американо. Давайте американо.

—Добре. Зараз все зроблю. Може додати вам щось з наших особливих інгредієнтів. Виглядаєте трохи знервованим.

— Ні, дякую.

— Бажаєте обрати пророцтво до кави? — і вона вказала рукою на скляну посудину наповнену кольоровими папірцями.

— Здачі не потрібно! — і він автоматично потягнувся за папірцем. Дістав одне і тут же сунув його до кишені.

— Гарного вам дня! Завітайте до нас ще!

Марк поспішив на роботу. Дійшовши до свого кабінету, він і не помітив, що не відпив жодного разу, а його кава вже зовсім охолонула. Тому він кинув її до смітнику, заспокоїв себе, що через кілька днів після відпочинку вона знову повернеться і поринув весь у роботу.

Проходив день за днем, він все також ходив повз кіоск, заглядаючи в пошуках знайомого обличчя та чарівної усмішки. І згадував їхні цікаві та веселі бесіди. Все частіше почав ловити себе на думці, що він звик і йому цього не вистачає. У їхньому спілкуванні не було нічого награного, ніхто не намагався сподобатися один одному, наче вони старі приятелі, що знали один одного дуже давно і зустрілися знову. Алія була для нього цікавою і розумною дівчиною, що чітко знала свої цілі по житті і продовжувала розвиватися. Наче магнітом тягнуло його до цієї дівчини, він не міг її викинути з голови. Думки про неї заповнювали його розум все більше і більше. Жодна з силіконових дів, або гарних бізнес-жінок з його клієнток так не полонила його мізки, як звичайнісінька бариста з кіоску. Щось надзвичайно особливе в неї так вабило його серце. Але як тільки він почав це розуміти, життя її сховало від нього. Наче вирішило погратися з ним.

Пройшов десь тиждень і одна бариста змінилася на іншу. Алії знову не було. Марк вже ходив щодня сам не свій десь глибоко в своїх думках. І це почали помічати його друзі. І одного разу він поділився цим своїм найкращим друзям, коли вони відпочивали у клубі.

— Хей, друже, то просто тобі потрібно трахнути ту дівку і все мине. В тебе мабуть спермотоксикоз — почав Ратмір заспокоювати товариша, — А ще краще, зайнятися сексом негайно, щоб не лізла у голову дурня!

— То в тебе в голові одна дурня та дівки. Ти б трахав усіх дівчат підряд — не витримав Артур.

— А що в тому такого поганого? Якщо вони згодні і охоче самі пропонують!? — і він розсміявся, — До речі, Марк, сьогодні мають прийти до мене одні з найкращих моїх дівчат, одна з яких смокче так, аж вуха завертаються.... Охоче поділюся з тобою сьогодні!

— Йди вже замовляй нам ще випити та зустрічай свій ескорт! — не витримав Артур. А потім звернувся до Марка. — Друже, я бачу лише один вихід з цієї ситуації: якщо ця дівчина так тобі запала у душу, то знайди її. Проясни собі це питання раз і назавжди. Чого ти себе картаєш?

— Може й твоя правда. Запрошу її на побачення, а там час покаже що до чого.

— Може потрібна допомога у моїх слідчих колах для пошуків?

— Ні. Дякую. Я сам. Не думаю, що знайти її буде проблемою.

— От і добре. А тепер час розважитися. Ходімо до Ратміра на наше місце.

— Ти йди, я зараз спущуся. Маю зробити один дзвінок.

— Гаразд! — і з цими словами вийшов з кабінету, де вони вели всі справи стосовно клубу.

Марк вже кілька хвилин як відклав свій телефон після розмови, та знову поринув десь у свої думки. Але його роздуми перервала дівчина, що зайшла до кабінету.

— Ратмір сказав, що тобі потрібна моя допомога, — і вона обійшла з-за його крісла і поклала руку на плече.

— Ні, це зайве! — і скинув її руку з себе.

— І ще я принесла тобі випити, — і протягнула йому стакан з прохолодним віскі.

— Чудово, — сказав він і відпив трохи, поглянувши на неї з-під лоба. Її обличчя здалося йому знайомим. Мабуть Ратмір вже якось з'являвся з нею.

Дівчина спустилася перед ним на коліна.

— Не відмовляйся, просто розслабся і довірся мені. — Вона легко розправилася з його штанами і вже почала активно працювати над його ерекцією.

Марк осушив стакан до дна і відкинувся повністю у кріслі, намагаючись отримати насолоду від того що відбувалося. А дівчина і справді була майстринею своєї справи, як і обіцяв Ратмір. Всіх своїх підопічних ескортниць з агенства він “тестував” особисто, щоб знати що пропонувати своїм клієнтам. Марк швидко з нею кінчив, позбувшись напруження. Але відчуття повної насолоди так і не отримав.

— Ну що скажеш друже? — запитав його Ратмір, коли Марк нарешті приєднався до них, а задоволена дівчина слідувала за ним.

— Ти про що?

— Після Нікі тобі стало краще?

— Ой, облиш! Не бачу сенсу для обговорення. Краще дайте мені ще випити.

А Ніколь в свою чергу весь вечір намагалася приділяти увагу Марку, бо він дуже їй сподобався . Та Марк не давав їй жодного шансу і весь час ігнорував.

Наступного дня він вирішив розпитати в кіоску про Алію і де він може її тепер знайти. Цього разу вже кудряву білявку змінила рудоволоса дівчина, трохи старша за віком.

— Нічого не можу вам сказати з приводу того, хто міг тут бути з тиждень чи два назад, бо я в цей час хворіла. Новенька змінщиця Ангеліна зараз зі мною і ми тільки вдвох тут.

— Алія! Дівчина на ім'я А л і я! — намагався чітко промовити Марк її ім'я.

— А! Алія, так і скажіть що ви до неї по об'яві нашій, — і дівчина махнула рукою в бік папірця, що стояв на стільниці, де було надруковано, що вони шукають персонал, — Ось вам візитівка, подзвоните на цей номер і все вона вам розкаже.

— Вона особисто відповідає на цей номер? — поцікавився Марк, щоб впевнитися, що дійсно потрапить за адресою.

— Ну, звісно ж. В нашій команді лише одна Алія і це наш менеджер з персоналу.

— Он воно як? Дуже вам дякую.

— Та немає за що. Будемо раді вітати вас в нашій дружній команді.

Марк посміхнувся у відповідь і пішов на роботу. В кабінеті він поклав візитівку до ящика разом з іншими речами з кишень, як завжди і поглинув у роботу. Ввечері він почав збиратися додому, щоб по дорозі до дому набрати номер з візитівки. Коли з ящика забирав речі, то знайшов скручений кольоровий папірець і відразу пригадав, що то колись прихвачене ним пророцтво з кіоску. Хотів вже було жбурнути його до смітника та цікавість таки взяла своє. Він розгорнув його:

“Будь наполегливим і ти неодмінно отримаєш бажане”.

— Ти дивись!? Ось тобі і Магія! — він посміхнувся до себе і ще раз покрутив візитівку в руках, обдумуючи хід подій у подальшому. Потім таки набрав той номер.

Довго на відповідь чекати не довелося:

— Алло! — почув він у слухавці.

— Доброго дня! Я з приводу роботи, бачив вашу об'яву у кіоску. Як можна потрапити до вас на співбесіду?

— Доброго дня! Так, звичайно. Коли ви хочете підійти?

— Завтра о 13:00 вам буде зручно?

— Зараз, хвилинку зачекайте я перевірю записи в щоденнику

— Так звичайно! — і почув як хтось віддалено шепочеться на іншому кінці — “Алія, тут хочуть записатися на співбесіду завтра!” — а потім додала кривляючим голосом ще: “Якийсь парубок з дуже приємним голосом”, — Марк посміхнувся від почутих коментарів. — А потім ледь чутно почув як відповіла Алія: “Ну то подивися у моєму записнику вільні години і просто запиши, це ж не важко!”

— Вибачте за затримку. Так ця година вільна, як вас записати?

— Запишіть до записнику просто мій номер телефону. Я буду обов'язково!

— Ну, добре, як скажете. Адресу знаєте?

— Так. Мені повідомили. Дуже дякую. До зустрічі!

— До побачення! — і поклала слухавку.

Марк знову посміхнувся до себе, наче Алія вже погодилася на побачення. Але в будь-якому випадку він знав де її можна знайти, що він знову її побачить і вони мають час на розмову. Його настрій був дуже піднесений цього вечора у порівнянні з останніми днями. Коли він відчував щодня якусь порожнечу і нарешті її заповнило наче якимось теплом.