Раді Вас бачити!

В клубі було  дуже людно та шумно на будній день, бо всі очікували якесь шоу. Алія не вдавалася в подробиці, бо хотіла лише відволіктися від роботи. Допиваючи вже другий коктейль, до них приєднався Кіра.

— Ну нарешті, ти вже наобіймався зі своїм коханим, — прокоментувала Каріна.

— Так, циць мені тут. Заздрите тому що, тільки у мене єдиного в нашій трійці є хлопець! — зауважив він, і гордо підняв підборіддя.

Бо його зовнішність дійсно чіпляла око — така, що ніби створена для обкладинки роману або літнього фільму. Кіра мав густе темно-каштанове кучеряве волосся. Кучері живі, трохи недбалі, ніби їх розтріпав вітер або сонце після моря. Волосся об’ємне зверху, з коротшими боками — виглядає природно й дуже чоловічо.

Очі світлі — сіро-зелені або оливкові (залежно від світла), з теплим відтінком. Мав завжди погляд прямий, спокійний, трохи задумливий. У ньому було щось уважне, навіть трохи зухвале — такий погляд, який ніби мовчки ставить питання. Брови густі й темні, добре підкреслюють очі й додають виразності. Шкіра засмагла, тепла, золотисто-бронзова, ніби він багато часу проводить на сонці. Мав легку, коротку й рівномірну щетину.

— Звісно заздримо — додала Каріна.

— Говори про себе, — зауважила Алія, — Я, чесно кажучи, почуваюся добре сама і це не є моєю ціллю номер один по життю. Досвід та час вже довів це.

— Ну, що ти таке говориш? — перебила подруга, — Я ж не кажу тобі заміж за них виходити. Насолоджуйся прекрасним життям, сексом доки ми молоді...

— Та дурні... — перебила її Алія і не дала закінчити фразу.

— Ну, от знову починається...

— Дівчата, не починайте цю розмову, прошу вас! — втрутився в діалог Кіра, — До речі, Алія, ти знаєш кого я зустрів у гримерній? — і з невинним обличчям подивився на неї.

Каріна посміхнулася і обмінялися єхидними поглядами з Кірою. Алія подивилася на їхні обличчя і зрозуміла, що ці обоє вже щось замислили і намагаються у щось втягнути.

— Крім тебе та твого коханого, в мене тут не має більше ні то що друзів, а навіть знайомих. Так що… навіть уявлення не маю кого ти маєш на увазі, — спокійно відповіла вона.

— А я так не вважаю, — сказала Каріна потягуючи коктейль.

— Зараз сама побачиш. Якраз починається! — Кіра вказав на сцену.

На ній засвітилися софіти і оголосили виступ. Всі зраділи і почали вітати команду на пів оголених хлопців що вийшли на сцену під музику і почали танцювати

— О Боги! Ви спустилися на землю — видала Каріна, — жаль що всі вони геї. Яка не справедливість.

— Не всі, — зауважив Кіра, — серед них є й бісексуали. Так що все в твоїх руках!

— О так, я б потримала в руках дещо їхнє.... — ковтала слину Каріна не відриваючи очей від їхнього виступу і прикусила губу.

— Ви тільки но подивіться на неї. Візьми серветку бо слина на стіл почне капати, — посміхалася з неї Алія.

— Ну, що пізнала когось? — запитав Кіра підсунувшись ближче до Алії та підтанцьовуючи верхньою частиною тіла в такт музиці.

— Не хочу тебе засмучувати, але вони тут майже усі однакові. Накачані, оголені хлопці, — уточнила вона і розвела руками.

— Ти серйозно зараз? — запитали в один голос Кіра та Каріна з випученими на неї очима.

— Що? Чому я повинна знати когось з цих стриптизерів? Ви мені поясните в кінці кінців?

— Ну ти і видаєш подруга! З одним з цих стриптизерів, як ти кажеш, на своє 25-ти річчя ти провела більше години в приватній кімнаті!

— Я не знаю що ти йому там робила чи ви обоє, бо ти нам так нічого і не розповіла потім — долучився Кіра, — Але цей хлопець вже півроку питає про тебе!

Алія відкрила рота. Потім ще раз поглянула на танцюючих хлопців, намагаючись віднайти хоч щось їй знайоме в одному з них. Але було марно. Звісно б розказала вона, якби сама щось пам'ятала в той вечір. Або принаймні останню його частину де був цей «подарунок». Так, те що вони їй подарували приватний танець з одним із стриптизерів вона пам'ятала. А от що саме було в кімнаті, дуже смутно, уривками: як вона терлася сідницями об його стегна; поцілунки; він обіймає її… Вона прикрила обличчя рукою. Їй було соромно. Вона не пам'ятала чим все закінчилося.... от п'яничка... А може… то й добре. А що як вона дізнається і їй стане ще більше соромно?

— Та, нічого, буває. Розслабся, подруга. Ми в той день усі були трохи п’яні, — заспокоїла її Каріна, — І дуже добре повеселилися.

— Авжеж. Але не пам'ятати чи був у тебе секс... чи не здається тобі це занадто “добре погуляли”? Господи, ми хоч презервативами користувалися? — і вона знову прикрила обличчя руками.

—Та чого ти скиглиш? Не вагітна ти! Вже півроку пройшло.

— Точно! То ви все спланували поза моєю спиною?

— Значить ти класно провела час з нашим подарунком! — зауважила Каріна та підмигнула Кірі.

— Ага. Як би я ще пам'ятала то все...

— Так це можна виправити. Запросимо після шоу “твій подаруночок” і він заповнить прогалини у твоїй пам'яті. Може й наглядно навіть, раз так хотів з тобою зустрітися ще раз, — додав Кіра.

— О, ні. Дякую. Нехай той досвід залишиться там де й був. Так буде краще для нас обох.

— Ти хоч уявляєш від чого ти відмовляєшся? Подивись який красень. А як же ти збираєшся підтримувати своє «дівоче здоров'я»? Тож навіть лікарі рекомендують займатися сексом частіше!

— Дуже дякую вам за ваше хвилювання і турботу. Ви найкращі друзі в мене. Але я не розумію чому ви весь час хочете мене покласти під когось у ліжко і вважаєте що це є нормальним? Я вас дуже люблю. Та дозвольте мені вирішувати самій коли і з ким спати. Я вас прошу, облишмо цю тему на майбутнє. Благаю вас.

В компанії запанувала тиша на кілька хвилин. Кожен замислився про своє.

— Може замовимо ще по коктейлю? — нарешті розбавив ту тишу Кіра.

— Гарна ідея! Каріна, пішли сходимо носика припудримо поки.

Алія по дорозі до туалету дістала  свій мобільний перевірити час і, о боги, там було шість пропущених дзвінків та кілька повідомлень від однієї з працівниць з одного кавового кіоску, який вони відкрили ще півтори роки тому.

— Якого біса у таку годину? — промовила вона сама до себе. І почала читати повідомлення.

— Що трапилося?

— О, ні. Цього тільки і  не вистачало, — промовила вона, — Чому саме зараз? Коли в нас не має людей!

— Якісь проблеми на роботі? — оглядала себе у дзеркало Каріна.

— Ще й які! Завтра немає кому відкривати кіоск на набережній! Бариста зараз у лікарні. Написала що потрібна невеличка операція. Без подробиць. А її нова змінниця тільки но приступила до стажування та ще не готова.

— Це ж саме найприбутковіше місце! Там поруч розташовані медичний комплекс, кілька офісів та величезне парко місце. Я дзвоню татові, ми маємо щось робити. Ми не можемо її втратити.

— Ти бачила яка зараз година? Які можуть бути дзвінки у такий час? Поясниш йому завтра усе вранці і нехай провідає у лікарні працівницю, щоб дізнатися подробиці. А я сама завтра вийду туди доки не влагодимо ситуацію.

— Ти в цьому впевнена?

— А в тебе є інші варіанти? Чи ми дозволимо втратити клієнтів яких так тяжко напрацьовували?

— Так. В цьому ти права. Ох і розлютиться завтра тато.

— Все буде добре. Це життя і все може трапитися. Пішли допивати свої коктейлі і спати. Бо завтра комусь треба встати раніше і пригадати початок своєї кар'єри у кіоску,  — і Алія посміхнулася.

— Кіра нас мабуть вже зачекався там.