Раді Вас бачити!

Ранок для Алії почався о п'ятій ранку. Потрібно було не тільки дістатися до нового робочого місця на сьогодні, а й привести себе до ладу після нічного відпочинку у клубі. А це в неї виходило добре після жахливого року проведеного у шлюбі з її колишнім чоловіком, коли зранку до університету було потрібно замаскувати якийсь синяк чи опухлі від сліз очі. Тільки близькі друзі з часом могли розпізнати під шаром макіяжу та фальшивою усмішкою її згаслий вогник в очах. Знадобилося лише трішечки ранкової магії і вона вже бігла на роботу.

Напрочуд теплий вересень тішив сонячними теплими промінчиками, що пробивалися крізь ще зелене листя широкі кроні дерев.

Як тільки вона закінчила усі приготування — завітав перший клієнт. Молодий, високий парубок гарної зовнішності: коротка стрижка на волосся темно-русявого кольору, широкі та натреновані плечі, а  вдягнутий був у товсту теплу худі та штани, що добре підкреслювали його гарні сідниці, як встигла примітити Алія

— Доброго дня! Чого бажаєте з ранку? — почала Алія.

Хлопець підняв очі і побачив дуже миле, усміхнене кругле личко, що наче сяяло. ЇЇ довге каштанове волосся як шовк переливалося на сонці. З-за стійки можна було зрозуміти що вона не великого зросту але акуратною фігурою.

— Бажав би поспати ще трішки але мушу йти сьогодні працювати бо маю невідкладну справу. То що можете мені запропонувати у такому випадку? — посміхнувся клієнт широкою щирою посмішкою, демонструючи гарні білі зуби та гарні сірі очі, що також посміхалися привітно.

— Пропоную вам рістретто  — це кава з подвійною дозою кофеїну.

— Гарна ідея. Давайте тоді ваше рістретто.

— З вашою бадьорістю ми розібралися. Чого вам ще додати до кави на сьогоднішній день? — продовжила діалог Алія, готуючи напій.

— А що про це каже ваш асортимент?

— Асортимент в нас дуже великий, все відразу не перелічити. Тож, до вашої кави на сьогоднішній день можу  додати трохи: натхнення, вдачі, терпіння, уважності, зосередженості, кмітливості, сили, доброти, ввічливості, хоробрість, любові... бо день довгий, все може трапитися, — строчила завчені слова Алія.

— Ого! Асортимент у вас і справді розширений, але обмежимося на сьогоднішній день терпінням, чого вимагає робота.

— Дуже добре! Ваше замовлення готове! Ось, ваша кава для бадьорості з краплею терпіння на сьогодні, — і поставила готовий напій перед ним.

— Ось, тримайте здачі не потрібно!

— Бажаєте обрати пророцтво до кави? — і вона вказала рукою на скляну посудину наповнену кольоровими папірцями.

— У вас тут магічний кіоск разом з кавою? — посміхнувся парубок.

— Нам дуже часто задають це питання. Так, без магії у нашому сервісі ніяк, тому ми і називаємося “Магія кави” якщо ви звернули увагу на вивіску.

— І то правда, не надав значення. Але позитив і настрій від вашого сервісу гарантований!  Дуже дякую! За пророцтвами якось іншим разом.

— Гарного вам дня! Завітайте до нас ще!

— Обов'язково! — обернувся він і пішов геть.

Обслугувавши ще кілька клієнтів, їй нарешті зателефонував бос:

— Доброго ранку! Донька мені все розповіла про те, що трапилося. Як там справи в кіоску, все добре? Тобі щось потрібно ще?

— Доброго ранку Платоне! Все добре, клієнтів обслуговую, не хвилюйтеся. Мені не звикати. Ви вже були у лікарні?

— Так, щойно звідти. Я її не бачив бо її нещодавно прооперували але поспілкувався з її. Тож її не буде на роботі десь зо два чи три тижні доки пройде усю терапію та відновлення.

— Ну, нічого. Нехай дівчина лікується. Впораємося, а там вже нова дівчинка скоро буде готова.

— Ну й добре. Час покаже. Якщо щось буде потрібно дзвони. А так, зустрінемося тоді з тобою у вечері при інкасації.

 Два тижні... подумала про себе Алія. Чи радіти зміні обставин чи то плакати від того, що в офісі кафе назбирається купа роботи... Вона глибоко вдихнула і видихнула.

«— Так, не панікуємо. Налагодимо якось свою роботу. Чи вперше вона долає труднощі життя»!?

ЇЇ роздуми перервав молодий хлопчина, що підійшов до кіоску.

— Доброго дня! Чого бажаєте? — привіталася вона.

— Доброго дня! Навіть не знаю. Я взагалі йду на співбесіду але ще трохи зарано. Подумав згаяти трохи часу.

— То може вам запропонувати коррето чи айріш? Ця кава йде з додаванням віскі. Думаю вам не завадить трохи хоробрості на співбесіді.

— Маєте рацію. Зробіть тоді коррето. Може й справді буде не так лячно.

— Вже роблю. Давайте я вам додам туди ще трохи хоробрості та вдачі. Думаю ці інгредієнти вам не завадять, — підмигнула вона.

— Буду дуже вдячний за вашу магію!

— Тримайте вашу каву! Вдалої вам співбесіди. Вірте в себе і все у вас вийде!

— Дуже дякую вам за каву та гарні слова!

Так минули ці вихідні для Алії та попереду був ще не один такий день а тижні... Вона забрала з офісу свій ноутбук, щоб не запускати та не накопичувати  багато роботи і трішки працювала ввечері вдома.

 В понеділок з ранку до неї знову завітав парубок, що був її першим клієнтом у перший робочий день.

— Доброго ранку! Чого бажаємо сьогодні? Звичайна кава чи подвійна?

— Доброго ранку! О! Ви мене пам'ятаєте?

— Звісно. Я пам'ятаю усіх своїх клієнтів.

— Маєте гарну пам'ять?

— Ні, просто усі мої клієнти унікальні і найкращі!

— Цікаво! І що ж такого унікального в мені?

— Ваші очі! Гарні, сірі бездонні очі, — «та й зад твій нічого так, подумала вона про себе».

— Не боїтеся потонути?

— Ні! я добре навчилася плавати! — вони обоє розсміялися.

— Тоді мені американо, будь ласка!

— Як скажете. Що вам з особливих інгредієнтів додати сьогодні?

—Достатньо лише кави та вашої посмішки з ранку. Дуже дякую за турботу.

— Дякую. Тримайте Ваш напій. Гарного вам дня.

— Дуже дякую. І вам вдалого дня та вдячних клієнтів! — розрахувавшись, він не поспішаючи пішов у бік медичного центру.

 На робочому місці його вже очікувала його молода помічниця Марія. Вона нещодавно закінчила медичний коледж. Мріяла про власну індустрію краси, тому почала відвідувати різні курси. А щоб якось їх оплачувати та набиратися досвіду — влаштувалася на роботу помічницею в центр пластичної хірургії і потрапила до лікаря Марка.

— Доброго ранку! Як минув ваш вихідний? Відпочили добре?

— Доброго ранку, Марія. Дякую. А ти як? Розважилася чи знову просиділа вдома за своїми серіалами про кохання?

— За серіалами звісно. Ви ж знаєте, що я не полюбляю десь ходити.

— Так, але ти дуже молода, повинна розважатися на повну! На викинь будь ласка до смітника, він до тебе ближче — і протягнув їй порожній стакан від кави.

— О, “Магія кави”, — зраділа вона побачивши надпис на стаканчику, — Я теж іноді купую там каву. А ви вже скористалися їхніми пророцтвами?

— Що? Ні! Я в це не вірю! — відмахнувся Марк.

— А дарма. Завдяки цьому я маю у вас роботу. Бо саме тоді блукала у пошуках роботи. І після кількох не вдалих спроб, натрапила на це місце. Вирішила поки випити кави і подумати над майбутніми справами. Коли там запропонували таку невеличку  послугу - розвагу. Я й взяла одне щоб розважити себе. Там був надпис “Твоє щастя знаходиться поруч з тобою”. Ми посміялися з баристою, почали розмову. І від неї я дізналася про цей центр поруч. Вона порадила мені залишити свої данні там. А через кілька днів мені зателефонували звідси і так я опинилася у вас. Я те пророцтво й досі тримаю вдома.

— То простий збіг обставин і нічого більше. Фантазерка ти! Я піду перевдягнуся  а ти поки приготуй усе, — і вийшов до сусідньої кімнати.

“— А вже ж, збіг обставин, — подумала Марія про себе, —Я знайшла не тільки роботу, а ще й зустріла тут такого красеня. Багатий, високий, привабливий чоловік, гарної статури з неймовірними очима як повний місяць у ночі. Прямо як герой її серіалів. А вона — невинна, симпатична і бідна Попелюшка, в яку він неодмінно закохається і побереться з нею. То чи не є це те щастя, про яке мріє кожна дівчина? Потрібен тільки час і наполегливість. А ще, неодмінно робити для нього ті речі, що він так полюбляє у житті. Дати йому все те, що він хоче, віддатися йому повністю... Бо з однієї з підслуханих нею розмов між Марком і його товаришем, вона зрозуміла, що йому подобається коли дівчина робить йому мінь'єт. Тож вона обов'язково навчиться це робити і неодмінно буде його радувати цим. Потрібно тільки знайти гарні курси, попрактикуватися на чомусь і він буде її, а вона його, його королевою кохання...” 

Марія заплющила очі, і в її уяві миттєво розквітла сцена: вона заходить до його кімнати саме тоді, коли він перевдягається. Марк напівоголений, світло м’яко підкреслює рельєф його тіла. Вони зливаються у палкому поцілунку. Вона повільно проводить долонями по гарячій шкірі, пестячи напружені м’язи, і опускається руками все нижче й нижче — туди, де на неї вже чекає його тверде збудження.

Опустившись перед ним на коліна, вона впевненими рухами вивільнила його плоть. Кінчиком язика Марія почала повільно вести вздовж, дратуючи чутливу шкіру, спускаючись до яєчок і допомагаючи собі пальцями. Марк важко, з насолодою простогнав. Вона жадібно обхопила його губами, дозволяючи йому повністю увійти в її рот.

Його пальці миттєво заплуталися в її волоссі, міцно тримаючи голову. Марія нарощувала темп, присмоктуючись і волого ковтаючи його цілком. Марк уже не стримував себе: він почав рухатися назустріч, штовхаючи дедалі глибше, майже до самого горла. Ще мить — і солодкий результат її старань гарячою хвилею заповнив її рот, вириваючись назовні. Марк продовжував стогнати, хрипко викрикуючи її ім'я:

— О, так... Маріє... Маріє...

— Марія, Марія! Ти що заснула там? — вже ясно почула вона, коли прийшла до тями і зрозуміла що занадто захопилася на робочому місці, а Марк вже давно чекає на неї в процедурній.

— Вже йду! —  відповіла вона і побігла, захопивши з собою план записів на день.

 В кінці робочого дня до нього завітав його товариш. Поки Марк перевдягався, той вів бесіду з Марією.

— Не набридло тобі ще сидіти в чотирьох стінах тут? З таким гарним личком та тілом, ти б могла мати набагато більше у житті. Багато грошей, подарунки, подорожі, салони краси, ресторани.... а головне насолода, насолода життям на повну! — обперся він на один лікоть її столу та нахилився до неї ближче, наче пропонував найвигіднішу пропозиції життя.

—Що ви маєте на увазі? — здивувалася вона, кліпаючи великими карими очима, що визирали з-під пасма крупних локонів темно-русявого волосся.

— Облиш це невинне дитя! Таке життя точно не для неї, — нарешті з'явився Марк.

—Звідки ти знаєш що вона хоче? — підвівся Ратмір і послідував за Марком.

— Ти ж не хочеш заробляти на життя проституцією? — звернувся він до Марії.

— Фу! — скривилася вона.

— Я ж тобі казав! Пішли вже, — випихав він Ратміра.

— Ну навіщо так грубо? Ескорт куди краще. Чи, може ти її для себе лишив, пустун!? — тихенько з єхидною посмішкою пробурмотів він вже за дверима.

— Не верзи дурниць. Вона ж ще дитя. І не на мій смак!

— Так з неї можна зліпити те що потрібно саме тобі! — продовжили вони розмову, йдучи до паркомісця.

— Я хочу розумну, адекватну, досвідчену дівчину, щоб разом з нею насолоджуватися життям, а не няньчитися з нею! Тут поруч є місце з доброю кавою, давай візьмемо собі у дорогу, — перевів він тему спілкування, коли вже в полі зору з'явився кіоск.

Надвечір тут було досить людно, а біля кіоску стояла черга. Ратмір все продовжував свою тему на рахунок дівчат, а Марк вже його не чув. Його увага була прикута до того, як бариста швидко обслуговувала клієнтів, при цьому встигала кожному приділити особливу увагу з посмішкою та індивідуальністю до кожного клієнту.

— Слухай, щось мені вже кави перехотілося в цій черзі. Може іншим разом? — відволікся  від теми Ратмір, — Я краще стакан доброго віскі вип'ю у клубі.

— Добре. Іншим разом так іншим разом, — і вони пішли кожен по своїх автівках.