Раді Вас бачити!

Алія тільки но прибрала робоче місце після жвавого ранку:

— Доброго ранку! Мені звичайний американо сьогодні. І якщо можна, то додайте трішки сили чи витримкості. Робочий день сьогодні довгий.

— Добро ранку! То ви таки отримали роботу?

— Так, дякуючи вам. Тож бачите, ваша магія таки працює, — прошепотів голосно він.

— Ну й добре. Заходьте до нас частіше за порцією! Успішного вам дня.

— І вам гарного дня! До зустрічі!

 І тільки но сіла припочити як, почула знову:

— Доброго дня! А можна мені трохи магічної кави?

Вона підвела очі і побачила сіроокого клієнта.

— Доброго дня. Звичайно —  посміхнулася вона у відповідь, — що вам сьогодні до смаку?

—А давайте те, що ви замовляєте для себе! Ви ж самі п'єте свою каву? Я повинен впевнитися, що ви самі вживаєте це “зілля”.

— Ви ще в цьому сумніваєтеся? Але боюся, що мої смаки вам будуть не до вподоби, бо я полюбляю бічерин зі сливками та чорним і білим шоколадом, — і вказала на вивіску з меню, — Вам я пропоную почати з більш легкого марочіно з молоком та шоколадом.

— Ну то нічого страшного, я полюбляю солодке. І почнемо, як ви кажете з легкого!

— Замовлення прийнято! — і почала робити каву, — А ви сьогодні не так рано як завжди. Добре спалося мабуть коло вродливої дівчини?

— Коло гарних дівчат я волію не спати. То було б дивним у моєму віці, вам не здається? — і вони обоє посміялися, — Можу собі дозволити сьогодні. Маю нудну нараду о першій половині дня, то вирішив заповнити цей час більш приємними речами.

— Це дуже добре коли є вибір! Ваша кава.

— Дякую! Маєте гарні квіти. Якийсь привід був чи ваш коханий просто так порадував?

Алія обернулася на букет, який вже з самого ранку отримала від одного із залицяльників.

— Коханий? Теж скажете. Він мені взагалі не подобається.

— То чому ж знущаєтесь з себе і примушуєте зустрічатися з ним? Через гроші?

— Та які гроші? Мене не цікавлять гроші в чоловіках! І в загалі я не зустрічаюся ні з ким! З чого у вас склалася така думка, що я себе примушую? — обурилася вона.

— Хіба той чоловік у віці, що вас вчора ввечері забирав після роботи не ваш коханець?

— О господи, ні! Це мій бос. Він щовечора інкасує кіоски і підвозить мене. Як ви могли таке взагалі подумати?

— Вибачте будь-ласка, звісно, то не моя справа. Але зараз це не в новизну такі відносини.

— Нічого. Я вас розумію. Я сама таке не вітаю. Для мене цікаво що людина має в середині, а не її фінансові достатки. Це один військовий тут причепився до мене з першого дня, як я у цьому кіоску. Все хоче щоб я на побачення з ним пішла. Терпіти не можу коли людина не розуміє відмови і продовжує робити своє. Вже не знаю якою мовою до нього звертатися.

— Ну та сходили б вже на одне побачення. А там може й сам би відстав.

— Ви самі у це вірите? Якщо до нього ніяк не дійде що він мені не потрібен , то навіщо ж я буду давати надію та привід на інші дурниці? Тим паче я не хочу ніяких побачень ні з ким. Я дуже добре почуваюся сама наразі. Не хочу довіряти своє серце та душу нікому. Вже занадто вони були понівечені останнього разу.

— Ой, як це прикро чути. Лише одного гівнюка достатньо у житті дівчини, щоб розчарувати її практично назавжди у всіх інших спробах знайти справжнє кохання. Дуже прикро це чути і співчуваю, що вам довелося зустріти саме такого.

— Зате мене бавить те, що точно гівнюків у моєму житті більше не буде. Я просто не дозволю більше такого для себе.

— Що, сильно образив? — скривився Марк.

— Було діло. Як завжди на початку все було добре, гарні залицяння, дорогі подарунки, ресторани... Був проти, щоб я працювала, пропонував переїхати до нього та одружитися звісно. Обіцяв безтурботне щасливе сімейне життя. Мене це як студентку, яка зводить ледь кінці з кінцями тоді це дуже привабило.

— То шлюб таки був через гроші?

— Можна сказати, що це також вплинуло на рішення так рано вийти заміж. Плата за житло та навчання в другому університеті потребувала не мало коштів. І мама дуже хотіла, щоб я мала краще життя ніж вона. Він мені подобався бо був привабливий і старший лише на 9 років. Мрія кожної дівчини, наче. Тому б я не сказала, що шлюб був лише за його статки. А ще він був дуже ревнивий. Спочатку це мене дуже тішило але потім ставало все гірше і гірше. Потім додалися звинувачення з приводу мого утримання ним. Моє життя перетворилося на пекло.  Це тільки пару років як оговталася, тому не хочу знову у ці тенета ніяк. А тим паче того хто має великі статки, це для людини діагноз. В нього і оточення було таке саме. Натерпілася, вже навчена… дякую!

Марк посміхнувся на останні слова Алії, але  не став загострювати увагу на цій розмові, а Алія продовжила з питань до нього:

— Але ж у чоловіків так само. Як трапиться якась вертихвістка, то ладні потім на кожну чіпляти ярлика з фразою “усі баби однакові”.

— Так воно і є. В цьому ви праві. Але не ми вішаємо ярлики, то дівчата так себе ведуть. Принаймні більшість з них.

 Алія закотила очі і ладна була почати спір на цю тему як біля кіоску з'явилися дві подружки модно одягнені та майже на одне лице з довгими віями та великими губами, явно перекачаними гіалуроном, що здавалося вони зараз луснуть. Вони розмовляли одна до одної ламаною російською мовою, але їх частину діалогу було їм добре чути.

— Лєна ти в свайом уме, какоє кофє із кіоска. Фу. Пашлі в кафе тут рядом.

— А чєм тєбя тут не устраює?  — І вона обернулася в бік кіоску і побачила Марка.

— Ми что не можєм сєбє пазволіть нармальное кофє?

— Так дєло не в том....

— Пашлі! Не пазорься — і вона потягла свою подругу за руку.

Алія просто була шокована від побаченого та почутого... одна тільки фраза “нармальнОЕ кофє” почала  її бісити.

— Я просто... це шо було? — вона запиналася від шоку підбираючи фрази, — у мене слів бракує просто... — схватилася вона за голову.

— А я вам про що? — усміхнувся Марк.

Та не встигла Алія відійти від шоку, як ці двоє повернулися, зацокавши жваво своїми підборами до кіоску.

— Нам два еКспресА!

— Може еспрессо? — ледь зі сміху втримувалася Алія.

— А я как сказала? Зачем періспрашиваєш? С первава раза било нє панятна?

— Та ні, я вже все прекрасно зрозуміла.

— Так дєлай, чєво смотріш?

— Будь ласка! — поправив їх Марк.

— Ой, а ви не хочете красавіцам оплатіть кофє? Заадно і пазнакомімся. А то ми тут с падругой мімо прахаділі, смотрім тут парень красівий скучаєт.

— Я б не сказав що тут скучно — і він подивився у бік Алії і посміхнувся, — Звідки в мене гроші, раз я тут п'ю каву у спортивному костюмі? Ще опозоритеся поряд зі мною біля кіоску.

— І то правда, — скривилися дівчина, оглянувши його з голови до п'ят, — Я же гаваріла, что у нєво нєту деняг. А ти пашлі... пашлі.... Вот, вазьмітє. Здачі нє нада, — швирнула вона гроші Алії.

— Вибачте, але тут не вистачає, — перерахувала гроші Алія

— Счітай харашо, — закліпала вона довгими віями.

— А що тут рахувати? Ви купюри не можете відрізнити. Де один нуль а де два?

— Я всьо правільна пасчітала. Там навєрноє випало!

“— То мізки в тебе випали десь” — подумала Алія про себе.

— Слава, да дай ти ужє етой ненаримальной хамке і пашлі я уже устала. Она в школє плохо учілась вот і работаєт теперь здесь, что счітать не может панармальнаму.

— Ліш би людей такіх чесних дуріть, — вона дала решту грошей і вони пішли геть не задоволені ще бурмочучи щось під носа.

     В повітрі деякий час зависла тиша. Алія оперлася на лікоть об стійку, поклавши долоні на чоло і кивала головою. Марк перебирав стакан у руці і стримувався свій сміх. Нарешті Алія глибоко вдихнула. І видихнула.

— Хто там казав про якісь ярлики? — почав Марк, розуміючи що їй важко підібрати слова до того, що щойно трапилося.

— Ноу коментс! — нарешті оговталася Алія, — Краса, страшенна сила. І чим далі тим страшніше. В мене звісно ж була така думка, що ті хто робить такі губи великі, точно немає мізків. То тепер я в цьому просто впевнилася.

— Я вже трохи звик до цього. А перший час на роботі була така сама реакція.

— В мене точно ніколи не було такого бажання. Я взагалі не розумію кому таке може подобатися? Чому всі так подуріли масово на цьому? Наче змагаючись у кого більші. От мені просто цікаво, вам як чоловіку таке взагалі подобається? Для когось же вони мають це робити!

— Ні, це не мій типаж. Але в мене є такі знайомі яким це до вподоби. Я як пластичний хірург, скажу, що однозначно проти, щоб це робили у такій кількості і тим паче не професіонали. Ви не уявляєте скільки я провів вже операцій дівчатам по виправленню непрофесійної роботи, з першого ліпшого салону краси. А це іноді робота не тільки з пластикою, а й психікою пацієнток.

— Я з вами повністю згодна. Як можна довірити обличчя людині, яка закінчила курси невідомо де і не має навіть базового знання з медицини. Люди після медичного коледжу практикуються щоб правильно зробити ін'єкцію в сідниці, а тут лице!? Ще й шукають де не дорого і не замислюються про те, якої якості препарат їм  вколюють під шкіру. Мені завжди здавалося, що чоловікам у плані вибору дівчат набагато простіше. Одна краще іншої. Як навипередки з цими губами, бровами, віями, ПП дієтами, йогами... А тим паче ви ще й працюєте в такому місці де їх не мало. Вибирай будь яку.

Марк посміхнувся на такі слова Алії:

— Так, в моєму медичному центрі дійсно багато привабливих дівчат щодня. І не тільки в центрі, а й у клубі нічному. І я вам більше скажу, що багатьом чоловікам то подобається, просто не кожен має можливість утримувати таку красу та їхні запити. Але чим більше я з ними знайомлюся чи спілкуюся, тим більше розумію що це не моє. Просто, дівчата що йдуть на подібне — мають певну ціль: привабити до себе якогось багатія, щоб забезпечити собі безтурботне життя. Їх цікавлять лише гроші. І не важливо якого віку буде її майбутній “банківський рахунок”. Пощастить, якщо поведеться молодий — та в них трішки планка завищена щодо подібних красунь, бо шукають не тільки красу, а й щось цікаве в них. А от багатіїв у віці турбує лише молоде та привабливе личко. І чим їх більше поруч тим краще. Це я знаю з досвіду деякого мого оточення та з розмов моїх клієнток. Вони ніколи не приховували це і вільно діляться подібною інформацією на консультаціях.

— Те що молодь не хоче працювати я теж знаю з власного досвіду. Нам дуже важко підібрати сюди персонал. Хоча і зарплата тут нормальна і навчаємо з нуля. Навіть студентки “в черзі на роботу не стоять” як раніше! Бо мабуть стоять у чергу за красою до вашого медичного центру, а інші у пошуках легких грошей.

— От бачите. Знайти ту з якою можна просто переспати це не важко, а от знайти споріднену душу, в яку можна закохатися та прокидатися щоранку — наразі проблема. Принаймні для мене. Дуже шкода що зараз мізки не в моді.

— Так то мабуть просто в соц.мережі ніхто тренд не запустив. Одні поради тільки як накачати губи та сідниці, а про мозок забули, — і вони знову обоє сміялися.

— А я вам скажу що то особистий вибір кожного. От судячи з того що ви в курсі даного контенту, то також відвідуєте ті самі соціальні мережі але не стали їх жертвою чи заручницею. Просто потрібно мати мізки, щоб то все фільтрувати, а якщо їх немає, то їх і не додасться.

— Чому? Всі народжуються з мізками в однакових пропорціях. Просто люди не використовують їх чомусь. Для мозку як для інших наших м'язів потрібні постійні тренування.

— Гарні слова розумної та розсудливої людини.

— Дуже дякую.

— До речі, ми з вами вже спілкуємося не перший день. А й досі імен один одного не знаємо. Якось не зручно. Мене звати Марк.

— Дуже приємно. Алія! Наголос на останню букву, бо багато хто плутається.

— Яке гарне та не звичне ім'я. Не чув раніше нічого подібного.

— Значить запам'ятається добре.

— Це точно. Мені вже час йти. Бо телефон хоч і на беззвучному режимі, але я уявляю скільки в мене там вже пропущених від колег та помічниці. Приємно було з вами поспілкуватися, Алія.

— Приємного тобі завершення дня сьогодні, Марк.

— Дякую! До зустрічі!

Як тільки но Марк повернувся до себе у кабінет, Марія з порогу засипала його питаннями.

— Ну, нарешті! Де ви були? Я вже почала хвилюватися. Ви бачили скільки разів я вам дзвонила та надсилала повідомлень?

— Тихше, тихше! Чого ти кричиш тут!? Я тут! Все добре! Готуємося до консультацій!

— З вами все добре? просто...

— Я ж сказав все добре! Заспокойся! Я буду в кабінеті, сподіваюсь ти все приготувала для роботи на сьогодні?

— Так, звичайно. Навіть не сумнівайтеся.

— Молодець! — він посміхнувся і пішов.

 Ох, ця посмішка... ці очі... вони зводили Марію з розуму. Вона закохувалася в них все більше, і більше щодня. Її приємні роздуми перервала перша відвідувачка, що прийшла на консультацію по збільшенню грудей.

— Доброго вам дня! Проходьте, будь-ласка, лікар вже на вас чекає.

 Марія провела її до роздягальні, а сама сіла за своє робоче місце, щоб робити відповідні нотатки за роботою лікаря. Клієнтка тим часом сіла на кушетку, а Марк почав оглядати її груди і спілкуватися з приводу імплантів та роботи. Марія уважно слідкувала за його руками, як він торкається клієнтки, проводить пальцями по шкірі... їй здалося це таким сексуальним та збуджуючим. Вона уявила як ці руки торкаються її оголеного тіла, погладжують її груди, ледь торкаючись сосків... потім відчула вже його руки на своїх сідницях. Він палко стискав їх, задираючи спідницю все вище і вище. Ось він вже стягнув з неї трусики та підхопив на руки, щоб посадити на кушетку. Однією рукою він обережно погладжував її вологість між ніг, а іншою вивільняв свій великий та збуджений член. Марія відкинулася назад опираючись на руки та  стогнала від насолоди. Вона вже повністю була готова прийняти його в себе... — Моя кохана, моя Марія...

— Марія! Марія! знову десь в хмарках літаєш?

— Що? Ні.

— Проведи пані Тетяну та запиши її на операцію!

— Так. Добре. Зараз все зроблю.

— От вже ж мрійливе дівчисько!