Спочатку:
На сторінку книги
Зі «Щоденника Зимнього-охоронця»
(XVIII століття)
Вона стояла біля сходів і шарілася, ховаючись за кольоровим віялом. На ній моя улюблена оксамитова рожева сукня, гаптована по краях золотистим мереживом. Обожнюю епоху рококо: всі жіночі принади мов на долоні.
Я їй всміхнувся — вона замаковіла, стаючи схожою на полум’яне сонце.
Лід у моєму серці потроху танув.
Але чи можливо сонце закувати у кризі?
