Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Новий світанок

Минув місяць.

Там, де колись стояли лише намети, тепер височіли перші будинки. Працювала лікарня, школа, невелика бібліотека, теплиці й майстерні. Діти щоранку бігли до річки, а ввечері збиралися біля великого вогнища, слухаючи історії дідуся Андрія.

Одного ранку Еліас вийшов із будинку й озирнувся навколо.

Він побачив людей, які вже не виживали.

Вони жили.

Лада доглядала молодий сад. Дерева, які вони посадили після висадки, уже пустили нові гілочки.

— Подивись, — усміхнулася вона. — Навесні вони зацвітуть.

Еліас лагідно торкнувся маленької яблуні.

— Разом із ними зацвіте й наше майбутнє.

Саме тоді пролунав знайомий голос MIRA.

— Капітане, хочу повідомити останні результати.

На екрані з'явилися зелені показники.

— Атмосфера стабільна.

— Популяція тварин збільшується.

— Рослини успішно прижилися.

— Людське поселення працює без критичних загроз.

Еліас усміхнувся.

— Отже... ми впоралися.

До нього підійшов дідусь Андрій.

Він уже ходив упевнено й виглядав набагато здоровішим.

— Я казав тобі, що дочекаюся цього дня.

— І ти дочекався, діду.

Вони міцно обійнялися.

Невдовзі на центральній площі зібралися всі мешканці нового поселення.

Артем звернувся до людей із екрана.

— Дорогі друзі. Сьогодні завершується перший етап проєкту «Світанок».

Усі уважно слухали.

— Завдяки вам людство більше не є народом, що виживає. Відтепер ми знову цивілізація, яка будує майбутнє.

На площі пролунали гучні оплески.

Максим усміхнувся.

— Ми це зробили.

Данило кивнув.

— Разом.

Лада подивилася на дітей, які сміялися, бігаючи зеленою галявиною.

На її очах з'явилися сльози щастя.

Еліас зробив крок уперед.

— Колись ми думали, що Земля мовчить.

Він озирнувся навколо.

— Але весь цей час вона чекала.

Він подивився на молодий ліс, на річку, на людей поруч.

— І тепер вона знову говорить. Голосами дітей. Шумом дерев. Сміхом людей. Самим життям.

Усі мовчали.

Кожен відчував, що став свідком народження нового світу.

Над поселенням повільно сходило сонце.

Його проміння освітило молодий дуб, який вони посадили в перший день.

Він уже став вищим.

І разом із ним зростала надія всього людства.

Ася Рей
Орбіта 9: Коли Земля мовчить

Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!