Раді Вас бачити!

Міліція вирішила викликати на допит колег Баранчука, можливо, хтось із них причетний до пограбування або навів бандитів.

Протокол допиту Омельченка

Місце: Той же кабінет.

Атмосфера: Омельченко виглядає напруженим, його мозолясті руки тремтять, але він намагається триматися впевнено. Прожогін сидить, Савін ходить по кабінету.

Прожогін: Вікторе, Ігор сказав, що розповідав вам про виграш.

Омельченко: Ну, так. Він був радий, хвалився.

Савін: Кому ще ви про це говорили?

Омельченко: Та нікому! Він мій друг, я б не тріпав язиком.

Прожогін: Точно? Може, випадково згадали?

Омельченко: Та ні, кажу ж!

Савін: А на будівництві? Там багато людей.

Омельченко: Гамірно там. Він голосно говорив, хтось міг почути.

Прожогін: Наприклад, хто?

Омельченко: Ну… був один. Назар Скрипка, здається.

Савін: Хто це?

Омельченко: Різнороб. Не з нашої бригади, але вештається всюди.

Прожогін: Він чув, як 🐂 Баранчук хвалився?

Омельченко: Може, й чув. Я не стежив за ним.

Савін: Опишіть його.

Омельченко: Худий, очі 👀 хитрі. Завжди щось винюхує.

Прожогін: Ви з ним спілкувалися?

Омельченко: Та ні, я його докладно не знаю.

Савін: Чому тоді згадали?

Омельченко: Бо він був поруч, коли Ігор про виграш розповідав.

Прожогін: Ігор часто хвалиться?

Омельченко: Буває. Але він хороший хлопець.

Савін: А ви самі граєте на ставках?

Омельченко: Ні, я цим не займаюся.

Прожогін: А борги у вас є?

Омельченко: Та які борги? Живу, як🐂 усі.

Савін: Може, хтось із бригади має борги?

Омельченко: Не знаю. Спитайте в Петрова, він молодий, любить тусуватися.

Прожогін: А Новиков?

Омельченко: Архітектор? Він суворий, але справедливий. З Ігорем у них терки бували.

Савін: Які терки?

Омельченко: Ну, Ігор інколи лінується, а Новиков любить порядок.

Прожогін: Новиков знав про виграш?

Омельченко: Може, й знав. Ігор усім хвалився.

Савін: А цей Назар… де його знайти?

Омельченко: На об’єкті, мабуть. Спитайте в Новикова.

Прожогін: Ви щось приховуєте, Вікторе?

Омельченко: Та нічого я не приховую! Просто хочу, щоб Ігоря не чіпали.

Савін: Ми його не чіпаємо. Ми шукаємо грабіжників.

Омельченко: Ну, то шукайте цього Назара. Він мені одразу не сподобався.

Протокол допиту Петрова

Атмосфера: Петров поводиться зухвало, сидить, закинувши ногу на ногу. Його модний, але зношений одяг видає фінансові труднощі. Прожогін виглядає роздратованим, Савін намагається бути дипломатичним.

Прожогін: Сергію, ви знали про виграш Баранчука?

Петров: Може, й чув. Він же всім тріпав.

Савін: Що саме чув?

Петров: Що ставку зробив і виграв купу грошей.

Прожогін: Кому ти про це розповідав?

Петров: Та нікому! Мені що, робити більше нема?

Савін: Не гарячкуй. Може, випадково згадав?

Петров: Та не згадував я!

Прожогін: А на будівництві? Хтось міг 👂 почути?

Петров: Там вічно гамір. Але був один тип… Назар.

Савін: Назар Скрипка?

Петров: Ага, він. Вічно крутиться, де не треба.

Прожогін: Він чув, як🐂 Ігор хвалився?

Петров: Може, й чув. Я не нянька, за ним не стежив.

Савін: Опиши його.

Петров: Худий, очі хитрі. Завжди щось винюхує.

Прожогін: Ти з ним спілкувався?

Петров: Та ні, він не з нашої тусовки.

Савін: Чому тоді його згадав?

Петров: Бо він був поруч, коли Ігор тріпав язиком.

Прожогін: У тебе борги є, Сергію?

Петров: А вам яке діло?

Савін: Відповідай на питання.

Петров: Ну, є трохи. Але я не грабіжник!

Прожогін: А кому ти винен?

Петров: Та нікому серйозному. Друзям по дрібницях.

Савін: Назар міг знати про твої борги?

Петров: Може, й знав. Він же всюди суне свого носа.

Прожогін: А Новиков? Знав про виграш?

Петров: Архітектор? Може, й знав. Ігор усім хвалився.

Савін: Між ними були конфлікти?

Петров: Бували. Новиков строгий, а Ігор любить сачкувати.

Прожогін: Назар часто буває на об’єкті?

Петров: Так, то там, то сям. Різнороб.

Савін: Де його знайти?

Петров: Спитайте в Новикова, він усіх знає.

Прожогін: Ти щось приховуєш?

Петров: Та нічого я не приховую! Просто не люблю, коли копають під мене.

Савін: Ми копаємо під грабіжників. Допоможи нам.

Петров: Ну, перевірте цього Назара. Він мені зразу не сподобався.

Місце: Квартира Галини Іванівни

Протокол допиту Галини Іванівни

Прожогін: Галино Іванівно, ваш сусід сказав, що розповідав вам про виграш.

Галина: Так, приходив. Просив позичити грошей.

Савін: Ви позичали?

Галина: Ні, я пенсіонерка. Звідки в мене зайві гроші?

Прожогін: Кому ви розповідали про його виграш?

Галина: Та нікому! Я що, пліткарка?

Савін: Може, подрузі по 📱 телефону?

Галина: Ну… може, й згадала. Але не грабіжникам же!

Прожогін: Що саме ви сказали?

Галина: Що Ігор виграв, але 💶 грошей ще не отримав.

Савін: Хтось міг почути?

Галина: Був один хлопець, Назар. Приносив мені 🥡 продукти.

Прожогін: Назар Скрипка?

Галина: Здається, так. 

Савін: Він часто буває у вас?

Галина: Ні, раз чи два. Сусідка попросила, щоб він заніс.

Прожогін: Він міг чути вашу розмову?

Галина: Може, й чув. Я ж не шепотіла.

Савін: Опишіть його.

Галина: Худий, темноволосий, гострий 👃ніс. Завжди поспішає кудись.

Савін: Ви бачили Ігоря в день нападу?

Галина: Ні, я вдома відпочивала.

Прожогін: Точно вдома?

Галина: Ви думаєте, я з моїми болячками бігатиму за кейсами?

Савін: Ні, але могли комусь розповісти.

Галина: Я ж сказала, тільки подрузі. І, може, Назар чув.

Прожогін: Де знайти цього Назара?

Галина: Не знаю. Може, на будівництві, де Ігор працює.

Протокол допиту "Архітектора" Новикова 

Місце: Кабінет

Атмосфера: Новиков виглядає охайно, говорить чітко, але з легкою зверхністю. Прожогін тримається спокійно, Савін намагається вивести його з рівноваги.

Прожогін: Пане Новиков, Ігор сказав, що розповідав вам про виграш.

Новиков: Так, хвалився. Він любить тріпати язиком.

Савін: Ви комусь розповідали?

Новиков: Я? Ні. Мені це нецікаво.

Прожогін: Точно? Може, випадково?

Новиков: Я не пліткар, капітане.

Савін: А на об’єкті? Хтось міг чути?

Новиков: Там багато людей. Міг хтось 👂 підслухати.

Прожогін: Наприклад, хто?

Новиков: Назар Скрипка, різнороб.

Савін: Хто він такий?

Новиков: Приходить, коли потрібна зайва пара рук.

Прожогін: Він чув, як 🐂Ігор хвалився?

Новиков: Може, й чув. Я бачив, як він крутився ⭕ поруч.

Савін: Опишіть його.

Новиков: Худий, темне волосся, очі хитрі.

Прожогін: Ви з ним спілкуєтеся?

Новиков: Тільки по роботі. Даю йому завдання.

Савін: Чому згадали саме його?

Новиков: Бо він завжди там, де не треба.

Прожогін: У вас з Ігорем були конфлікти?

Новиков: Бували. Він інколи лінується.

Савін: Серйозні конфлікти?

Новиков: Дрібниці. Я люблю порядок, він — ні.

Прожогін: Ви знали, що він піде за виграшем?

Новиков: Догадувався. Він же всім розповідав.

Савін: А Назар? Він часто на об’єкті?

Новиков: Так, коли потрібен.

Прожогін: Де його знайти?

Новиков:. Він не з нашої бригади.

Савін: Ви щось приховуєте?

Новиков: Нічого. Я просто виконроб, не детектив.

Прожогін: Але ви можете допомогти. Хто ще міг знати?

Новиков: Омельченко, Петров. Вони з Баранчуком близькі.

Савін: А про Назара що знаєте?

Новиков: Кажуть, у нього борги. Але я не в курсі деталей.

Прожогін: Борги? Кому?

Новиков: Не знаю. Чув, що він із сумнівними людьми тусується.

Савін: Назви, Новиков.

Новиков: Без поняття. Я ж не стежу за ним.

Прожогін: Але ви можете розпитати на об’єкті?

Новиков: Можу. Дайте мені день-два.

Савін: Чому не зараз?

Новиков: Бо я на роботі. Але я дізнаюся.

Прожогін: Добре. Ще щось про Баранчука?

Новиков: Він хороший працівник, але язикатий.

Савін: А про напад що він розповів. Двоє в масках.

Прожогін: Ви впевнені, що нічого не знаєте?

Новиков: Абсолютно. Я не втручаюся в чужі справи.

Савін: Але можете допомогти з Назаром?

Новиков: Я ж сказав, дізнаюся.

Прожогін: Добре. Ми зв’яжемося.

Новиков: Я буду на об’єкті.

До міліції зайшов представник детективної агенції «Аґрус» В’ячеслав Олександрович

В’ячеслав Олександрович: Добрий ранок, капітане Прожогін. Я з агенції "Агрус".

Прожогін: Добрий ранок. Що привело?

В’ячеслав Олександрович: Валентина Миколаївна найняла нас по справі Баранчука.

Савін: Букмекери? Вони щось приховують?

В’ячеслав Олександрович: Навпаки. Вона хоче очистити їхню репутацію.

Прожогін: Цікаво. Чому "Агрус"?

В’ячеслав Олександрович: Хотіли "Аргус", але хтось пожартував "Агрус". Прижилося.

Савін: Ха, смішно. І що ви пропонуєте?

В’ячеслав Олександрович: Ми перевіряємо клієнтів контори, їхні зв’язки.

Прожогін: Ви знаєте про напад на Баранчука?

В’ячеслав Олександрович: Так, Валентина Миколаївна дала деталі.

Савін: Є щось корисне для нас?

В’ячеслав Олександрович: Поки ні, але ми копаємо. Хочемо допомогти слідству.

Прожогін: Добре. Залишайте контакти, будемо на зв’язку.

В’ячеслав Олександрович: Ось моя картка. Телефонуйте, в разі потреби.