Раді Вас бачити!

Прожогін і Савін вирішили навідатись у букмекерську контору і з неї розпочати допити свідків і шукати зачіпки. За скляними дверима кабінету видно Валентину Миколаївну, яка різко підводиться, помітивши гостей. Вона поправляє строгу зачіску, запалює ароматну сигарету і пускає дим у бік вікна.

— Доброго дня, панове, — її голос твердий, але з ноткою напруги. — Я розумію, навіщо ви тут. Проходьте, я надаю свій кабінет для допитів. — Вона робить паузу, затягується і додає: — Я вже сказала всім працівникам, щоб були щирими. Нам нема чого приховувати.

Прожогін киває, оглядаючи приміщення. Савін дістає блокнот, готовий фіксувати кожну деталь. Валентина жестом запрошує їх до кабінету, де на столі вже лежать теки з документами. Вона ще раз звертається до працівників, що скупчилися біля каси:

— Дмитре, Павле, слухайте уважно. Відповідайте чітко і правдиво. Це в наших інтересах.

Прожогін і Савін обмінюються поглядами. Вони починають допит.

Протокол допиту Дмитра.

Опис: Дмитро, 35 років, касир, худорлявий, у строгому костюмі. Сидить напружено, поправляє окуляри, уникає прямого погляду. Його відповіді шаблонні, він явно щось приховує, можливо, пов’язане з внутрішніми справами контори.

Прожогін: Пане Іванцов, розкажіть, що відбувалося, коли Ігор Баранчук прийшов за виграшем.

Дмитро: Він прийшов о 14:00, я перевірив його документи, видав кейс із 💶 грішми.

Савін: Який вигляд він мав? Нервував?

Дмитро: Та ні, нормальний. Радів, мабуть. Посміхався.

Прожогін: Ви попереджали його про обережність? Сума ж велика.

Дмитро: Так, сказав, щоб був уважним. Це стандартна процедура.

Савін: Хто ще був у залі, коли він приходив?

Дмитро: Валентина Миколаївна в кабінеті, Павло приймав ставки, Товстенко біля входу.

Прожогін: Баранчук із кимось розмовляв?

Дмитро: Ні, тільки зі мною. Взяв кейс і пішов.

Савін: Ви точно впевнені, що ніхто не цікавився ним?

Дмитро: Та ні, все як🐂 завжди. Клієнтів було мало.

Прожогін: А ви самі що робили після того, як🐂 він пішов?

Дмитро: Продовжував працювати. Перевіряв документи, готував звіт.

Савін: Ви часто видаєте такі 💷 суми?

Дмитро: Не дуже. Це був великий виграш, тому я й попередив.

Прожогін: Хтось із працівників міг знати, що Баранчук прийде за грішми?

Дмитро: Ну… всі знали. Ми ж готували суму заздалегідь.

Савін: Хто саме готував кейс?

Дмитро: Я. Це моя робота. Валентина Миколаївна перевірила.

Прожогін: Ви комусь розповідали про цей виграш?

Дмитро: Ні, нікому. Це ж конфіденційна інформація.

Савін: А поза роботою? Друзям, знайомим?

Дмитро: Та ви що, я знаю правила.

Прожогін: Чому тоді Баранчука чекали у дворі?

Дмитро: Звідки мені знати? Я ж не детектив.

Савін: Ви помітили щось підозріле того дня?

Дмитро: Ні, усе було як завжди.

Прожогін: Ви точно нічого не приховуєте?

Дмитро: Та що мені приховувати? Я просто касир.

Савін: А як щодо клієнтів? Хтось крутився біля контори?

Дмитро: Завжди хтось крутиться. Я не запам’ятовую всіх.

Прожогін: А камери? Вони працюють?

Дмитро: Працюють. Охорона може показати записи.

Савін: Ви бачили Баранчука раніше?

Дмитро: Так, він кілька разів робив ставки.

Прожогін: І ви знали, що він виграв?

Дмитро: Знав. У нас це в базі відображається.

Савін: Востаннє уточнюю: ви нікому не казали про його виграш?

Дмитро: Ні, я ж сказав. Я не дурень, щоб ризикувати роботою.

Протокол допиту Валентини Миколаївни

Опис: Валентина Миколаївна, 55 років, адміністратор, сувора, з діловою зачіскою. Курить, пускаючи дим у бік вікна. Її відповіді впевнені, але вона захищає репутацію контори і явно не все розповідає.

Прожогін: Валентино Миколаївно, розкажіть про виграш Баранчука.

Валентина: Я знала про ставку. Велика 💶 сума.

Савін: Чому гроші 💵 не видали одразу після матчу?

Валентина: Таку суму треба замовляти. Я не встигла зорієнтуватися.

Прожогін: Хто ще знав про його виграш?

Валентина: Усі працівники. Це не таємниця в конторі.

Савін: Ви комусь розповідали поза роботою?

Валентина: Ви що, мене звинувачуєте? Я 20 років тут працюю!

Прожогін: Ніхто не звинувачує. Просто уточнюємо.

Валентина: Я нікому не казала. Це наша репутація.

Савін: А клієнти? Хтось цікавився Баранчуком?

Валентина: Та звідки я знаю? Я в кабінеті сиджу.

Прожогін: Ви перевіряли кейс 💶 перед видачею?

Валентина: Так, я завжди перевіряю великі 💵 суми.

Савін: І що там було?

Валентина: Гроші, 💵 що ж іще? Усе за протоколом.

Прожогін: Хтось із працівників поводився дивно?

Валентина: Ні, усі працювали, як завжди.

Савін: А Дмитро Іванцов? Він видавав кейс.

Валентина: Дмитро знає свою справу. Він не бовкне зайвого.

Прожогін: Ви впевнені?

Валентина: Я за своїх відповідаю. У нас порядок.

Савін: Чому Баранчука не попередили краще?

Валентина: Ми попередили! І охорону пропонували, і таксі. Це не наша провина, що він не слухав.

Прожогін: Камери зафіксували щось підозріле?

Валентина: Охоронець вам покаже. Я не дивлюся записи.

Савін: А як щодо клієнтів того дня?

Валентина: Звичайні люди. Ніхто не вирізнявся.

Прожогін: Ви точно нічого не приховуєте?

Валентина: Ви мене ображаєте. Я за чесність контори.

Савін: Але ж хтось знав, що Баранчук піде з кейсом.

Валентина: То не від нас! Ми втрачаємо репутацію через це.

Прожогін: Хто ще мав доступ до інформації?

Валентина: Тільки ми четверо. І все.

Савін: А охорона? Товстенко щось бачив?

Валентина: Запитайте в нього. Він біля входу стоїть.

Прожогін: Ви чули, щоб хтось із працівників мав борги?

Валентина: Ні, у нас таких не тримають.

Савін: Востаннє: ви нічого не приховуєте?

Валентина: Я все сказала. Шукайте бандитів, а не нас ганяйте.

Протокол допиту Павла Савчука

Опис: Павло Савчук, 22 роки, оператор ставок, спортивний, з модною зачіскою. Говорить бадьоро, але занадто старається здаватися незацікавленим. Може мати борги через ставки.

Прожогін: Пане Савчук, що ви робили, коли Баранчук прийшов?

Павло: Приймав ставки, як завжди. Багато клієнтів.

Савін: Ви бачили Баранчука?

Павло: Ну, краєм ока. Він із Дмитром розмовляв.

Прожогін: Про що?

Павло: Та звідки мені знати? Я ж ставки приймав.

Савін: Ви знали про його виграш?

Павло: Чув, що виграв 💶 багато. Усі чули.

Прожогін: Хто ще про це говорив?

Павло: Та всі працівники. Це ж не секрет.

Савін: А поза конторою? Комусь казали?

Павло: Ні, я не базікаю про роботу.

Прожогін: Точно? Навіть друзям?

Павло: Точно. Я знаю, що це конфіденційно.

Савін: Ви робите ставки самі?

Павло: Ну… бувало. Але це не заборонено.

Прожогін: Є борги?

Павло: Та які борги? Я по дрібницях граю.

Савін: А що чули про Баранчука?

Павло: Нічого особливого. Звичайний клієнт.

Савін: А підозрілі люди були?

Павло: Не помітив. Я ж за монітором сиджу.

Прожогін: Ви бачили, як Баранчук пішов?

Павло: Ні, я був зайнятий.

Савін: Хтось із працівників поводився дивно?

Павло: Та ні, усе як завжди.

Савін: А камери? Ви їх перевіряєте?

Павло: То робота охоронців. Я ставки приймаю.

Прожогін: Ви знали, що Баранчук піде з 💱 кейсом?

Павло: Знав, що видають 💶 суму. Але я не в курсі деталей.

Савін: Чому не попередили краще?

Павло: То не моя справа. Дмитро попереджав.

Прожогін: Ви точно нікому не казали про виграш?

Павло: Та кому мені казати? Я на роботі весь день.

Савін: Востаннє: щось приховуєте?

Павло: Нічого. Я просто роблю свою роботу.

Протокол допиту Товстенка

Опис: Товстенко, 40 років, охоронець, спортивної статури. Відповідає чітко, але його впевненість здається дещо награною. Вважає, що напад стався далеко від контори.

Прожогін: Пане Товстенко, що ви бачили, коли Баранчук приходив?

Товстенко Він зайшов, поговорив із Дмитром, узяв кейс і пішов.

Савін: Ви його супроводжували?

Товстенко: Ні, я біля входу стою. Це не моя робота.

Прожогін: Хтось стежив за Баранчуком?

Товстенко: Не бачив. Усе було спокійно.

Савін: А камери? Щось зафіксували?

Товстенко: Є записи. Можу показати, але там нічого особливого.

Прожогін: Ви знали про його виграш?

Товстенко: Знав. Усі знали, це ж велика сума.

Савін: Комусь розповідали?

Товстенко: Ні, я не базікаю. Моя справа — порядок.

Прожогін: Ви перевіряли територію після того, як він пішов?

Товстенко: Ні, я ж не можу відлучатися.

Савін: А чому не попередили Баранчука краще?

Товстенко: Дмитро попереджав. Я бачив, як він із ним говорив.

Прожогін: Ви впевнені, що напад стався далеко?

Товстенко: Так, двір же за квартал звідси.

Савін: Хтось із працівників міг знати про кейс?

Товстенко: Усі знали. Але ми не причетні.

Прожогін: Чому так думаєте?

Товстенко : Бо нам це невигідно. Контора втратить репутацію.

Савін: А як щодо вас? Є борги?

Товстенко: Та які борги? Я заробляю нормально.

Прожогін: Ви бачили Баранчука раніше?

Товстенко : Бував у нас. Звичайний клієнт.

Савін: Хтось із клієнтів міг стежити?

Товстенко: Може, але я не помітив.

Савін: Востаннє: щось пам’ятаєте?

Товстенко: Нічого. Шукайте тих, хто у дворі був.