Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

*Левко*

Цей тиждень для Левка виявилися сповненими нових завдань і випробувань. Одне діло — залякати ватажків синдикату й захопити владу, і зовсім інше — щодня керувати цим механізмом, затикати фінансові дірки та розгрібати гори поточних питань.

Найлегше було оформити Рагнара офіційним спадкоємцем майна та статків покійного Тараса Вовка (Лікаона). Знайдений «зниклий за кордоном зведений брат» миттєво успадкував усю імперію Тараса Вовка. Чимала сума грошей і потрібні люди зробили документи абсолютно бездоганними — комар носа не підточить.

Наступним кроком стала організація надійної охорони маєтку. Левко переконав Рагнара, що з часом первісний страх перед вампіром у синдикаті може притупиться, а тому резиденції потрібна серйозніша, добре озброєна охорона. У повоєнному, занедбаному Нічгороді колишніх військових без роботи було вдосталь, тож солідна зарплата й премії дозволили швидко набрати загін професійних бійців.

Обличчя старих, цинічних ділків синдикату, яким доводилося щоразу звітувати перед вісімнадцятирічним хлопцем, були безцінними. У їхніх очах читалися і прихований сказ, і безсилля.

— Гадаю, нам варто зайнятися чимось на кшталт благодійності. Це непогано покращить ставлення містян до нас, — запропонував якось Левко Рагнарові, поки той із відвертою нудьгою на обличчі вислуховував черговий занудний звіт головного бухгалтера.

— Ми й так допомагаємо кому треба... — буркотливо заперечив бухгалтер.

— Потрібно щось масштабніше й показовіше. Наприклад, перетворити той самий старий притулок на справжній навчальний заклад. Будівля є, потрібні лише капітальний ремонт і кілька кваліфікованих викладачів. Мешканці міста оцінять це, особливо якщо ми всерйоз плануємо просувати свою людину на посаду міського голови, — спокійно гнув свою лінію Левко. — Це інвестиції в майбутнє нашої структури. Синдикат має не лише розмахувати кулаками, а й мати мізки та освіту.

— Гляньте-но, як загорнув... — зненависно процідив крізь зуби бухгалтер. — Ця система працювала десятиліттями, і тут якийсь... якийсь вискочка...

— Щось у мене в горлі пересохло... — Рагнар ліниво кинув погляд на бухгалтера, і той миттєво замовк, ковтнувши слину.

Втім, вампір визнав про себе, що фамільяр має рацію. Стара як світ комбінація батога і пряника завжди працювала безвідмовно, особливо коли потрібно було тримати в покорі мільйони цивільних. Зайві бунти непотрібні.

— До речі, ми так і не бачили нашого юриста, — згадав Левко. — Хотілося б обговорити з ним юридичні ризики в кількох наших нових секторах бізнесу.

— І не побачите, — знизав плечима бухгалтер. — Того старого паперового хробака, так би мовити, звільнив сам пан Рагнар.

— Той сухарик? У мене досі присмак нафталіну в роті від його крові — хмикнув вампір, розвалюючись у шкіряному кріслі.

— Тоді доведеться шукати нового, — видихнув Левко, відчуваючи, як у грудях завмирає серце. У нього вже давно крутилася в голові одна ідея, і він щиро сподівався, що зможе втілити її в життя.

6aff32c3a951d.webp


*****

Наступного дня Левко прокинувся значно раніше, ніж зазвичай. Учора ввечері він зателефонував Аріель і запропонував їй роботу. Дівчина була не дурепа — вона чудово розуміла, що справи та контракти кримінального синдикату навряд чи оформлюються за всіма правилами цивільного кодексу. Але робота є робота: якщо ти вступаєш на цю територію, то добре усвідомлюєш, що твої роботодавці — анітрохи не святі й невинними ягнятами не будуть.

Аріель спершу думала, що Левко просто жартує. Хлопець, у якого ще вчора за душою не було нічого, крім пачки чужих грошей і цноти, раптом телефонує з пропозицією працевлаштування. Проте на всяк випадок вона пообіцяла: якщо це розіграш, то вона власноруч виб'є йому зуби.

Прийнявши ранковий душ і одягнувши свіжий одяг, Левко вийшов у просторий коридор. Його кімната, котра нагадувала повноцінні апартаменти з окремим санвузлом, знаходилася неподалік від покоїв Рагнара.

«Цікаво, а він взагалі спить?» — раптово замислився Левко.

Усі ці середньовічні легенди про вампірів, як виявилося, були суцільною маячнею. Страх перед сонячним світлом виявився дещо перебільшеним: Левко помітив лише те, що при денному світлі Рагнар бачить гірше, але звичайнісінькі сонячні окуляри повністю вирішували цю проблему.

Жодних тобі часникових вінків чи дерев'яних кілків — чистісінькі казки, висмоктані з пальця. Кров він, звісно, пив, але не щодня, і, як встиг зрозуміти Левко, надмірне «переїдання» вампірові було навіть шкідливим. Ба більше, у звичайному житті він міг спокійно їсти й пити нормальну людську їжу.

Взагалі, коли їм привезли першу партію законсервованої донорської крові з лікарняного пункту, для Рагнара це стало справжнім культурним шоком. Він цілу годину сидів у кріслі, вдивляючись у прозорий пакет із червоною рідиною, і роздратовано буркотів щось про божевільних людей, які добровільно віддають частину себе за якісь папірці.

Левко спустився вниз, до кабінету. Учора він був настільки втомлений після всіх цих розбірок, що навіть не завдав собі клопоту навести лад на робочому місці. Тепер же квапливо збирав розкидані папери в папки, а заразом схопив і вологу ганчірку, щоб стерти вчорашній пил із полірованої поверхні столу. Йому зовсім не хотілося справляти враження нехазяйновитого недотепи. Тим більше, що це була їхня перша зустріч після тієї ночі у провулку та дивного, солодкого продовження в автівці.

На годиннику було вже близько дев'ятої — Аріель мала з'явитися з хвилини на хвилину.

«Як же її зустріти? Може, сидіти в кріслі із серйозним виглядом?» — розмірковував Левко, на ходу вмощуючись у велике шкіряне крісло. — «Ні, дурниця. Або краще дивитися у вікно, створюючи враження, ніби я глибоко замислився над долею міста? Або взагалі зустріти її біля воріт?»

Поки він метушився з кута в кут, у двері постукав охоронець і повідомив, що юристка вже прибула до маєтку.

— Так, так, звісно. Я чекаю, — намагаючись надати голосу твердості, кинув Левко.

Охоронець зачинив за собою двері.

«Спокійно, Левко. Яка різниця? Це ділова зустріч, робота, звичайна робоча атмосфера. А не якась фантазія, де бос і підлегла пристрасно кохаються в кабінеті... просто на робочому столі... у всіх можливих позах, пестити її груди... увійти у її... ».

Від цієї думки Левко раптом закляк. Тієї ж миті він відчув, як його тіло зрадницьки відреагувало: статевий орган у штанях миттєво налився кров'ю і випростався, натягуючи тканину просторих штанів. Опустивши очі, хлопець жахнувся — там красувався солідний, абсолютно недвозначний «бугор».

«Бля-я-я... За стіл! Швидко за стіл! Тільки не це! Не вистачало ще, щоб вона помітила мій стояк із першої ж хвилини. Ділова атмосфера... Робоча атмосфера... Ділова атмосфера...» — Левко кулею залетів за масивний дубовий стіл, умостився на стільці й затято повторював цю мантру, доки його збуджений організм поволі не заспокоївся.

У двері легенько постукали.

— Заходьте, — якомога спокійніше й хрипкіше видавив із себе Левко, хапаючи склянку з водою, та зробив ковток води.

До кабінету увійшла Аріель. На ній були сувора біла сорочка та бездоганні чорні ділові штани, що дивовижно підкреслювали її тендітну фігуру, а тонкі окуляри додавали образу серйозності.

— Доброго дня, — привіталася вона, впевненим кроком переступаючи поріг. — Одразу попереджаю, Левку: у робочий час — виключно робота. Жодних зайвих речей.

— Звісно, звісно. Я собі це саме так і уявляв, — квапливо закивав хлопець,

— То з чого почнемо? — Аріель звичним рухом поправила окуляри на переніссі.

Далі буде...

Віталій Соул
Кров Серафима : Рагнар

Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!