Спочатку:
На сторінку книги
Місяць висів низько над замком, але тепер його світло здавалося темним, майже чорним. Лілея сиділа на Троні Тіней — у руках все ще тримала кристал, який тепер був холодний, але живий. Іноді їй здавалося, що він дихає.
Зал був порожній. Королеви зникли, залишивши по собі лише запах троянд і попіл від пелюсток. Жінка з рожевим волоссям вирушила у власний шлях, але пообіцяла повернутися, якщо Лілея покличе. Жінка в золотих візерунках зникла без слова — і це турбувало найбільше.
А Евеліна…
Вона зникла в тіні перед тим, як вартові змогли її схопити. Лише шепіт залишився в повітрі:
— Ми ще зустрінемось, сестро.
Лілея зітхнула, торкнулася кристала і прошепотіла:
— Якщо Тінь — мій дім, то я змушу її служити мені.
Та в глибині трону щось тихо засміялося.
І це був не її голос.
Чорний місяць сховався за хмарами, і в залі стало темно.
Кінець
