Раді Вас бачити!

Наступні дні стали для Андрія справжнім випробуванням на витривалість — і одночасно найтеплішими за останні роки.

Бастіан з’являвся в людській формі нерівномірно: іноді на кілька годин вранці, іноді ввечері, а одного разу протримався майже цілий день. Кожного разу трансформація відбувалася раптово — тіло здригалося, шкіра вкривалася рудою шерстю, і за мить замість високого рудоволосого хлопця на підлозі або дивані з’являвся великий мейн-кун з винуватим поглядом.

Андрій уже навчився не панікувати. Він просто чекав, поки Бася знову стане собою, а потім обіймав його — чи то людину, чи то кота.

Цього ранку Бастіан прокинувся людиною. Він лежав у ліжку, притиснувшись до спини Андрія, і тихо муркотів йому в потилицю. Довге волосся розсипалося по подушці, одна рука обіймала талію господаря, а нога закинута зверху, ніби Бася боявся, що той втече.

Андрій повільно прокинувся і відразу відчув тепло гарячого тіла, яке обіймало його ззаду. Він усміхнувся кутиком губ.

— Доброго ранку, тиран.

— Мурр… добрий, — прошепотів Бастіан хрипко і потерся носом об його шию. — Ти пахнеш сном і мною. Мені подобається.

Він м’яко куснув Андрія за плече — не боляче, а так, по-котячому, демонструючи власність. Андрій здригнувся від приємного поколювання і повернувся обличчям до нього.

Бастіан виглядав сонним і задоволеним. Золоті очі були напівзаплющені, волосся скуйовджене. Він простяг руку і провів пальцями по щоці Андрія, потім нижче — по ключиці, по грудях під футболкою.

— Можна я тебе чухатиму? — запитав він серйозно. — Ти вчора мене чухав цілий вечір. Тепер моя черга.

Андрій розсміявся тихо.

— Ти маєш на увазі гладити?

— Ні. Чухати. По-людськи. З нігтями трохи. Ти ж любиш, коли я тебе так… — Бастіан усміхнувся і показав, як саме: легенько провів нігтями по шкірі Андрія від грудей до живота. — Ось так.

Дотик вийшов несподівано приємним. Андрій мимоволі вигнувся і видихнув. Бастіан відразу помітив реакцію і муркнув задоволено.

— Бачиш? Тобі подобається. Твоє тіло каже правду, навіть коли ти мовчиш.

Він нахилився і поцілував Андрія — повільно, глибоко, з тим самим м’яким муркотінням у горлі. Поцілунок швидко став гарячішим. Бастіан притиснувся всім тілом, одна нога ковзнула між стегон Андрія, а рука продовжила рухатися нижче, під резинку піжамних штанів, намацуючи ранкову ерекцію.

— Бася… — Андрій перехопив його зап’ястя, але не відштовхнув. — Повільно, пам’ятаєш?

— Я пам’ятаю, — прошепотів Бастіан, не відриваючись від губ. — Але ти вже твердий. І я теж. Це мені подобається.

Він не став тиснути. Замість цього просто треться об Андрія всім тілом — повільно, ритмічно, як великий кіт, який мітить свою територію. Муркотіння стало глибшим, вібраційним. Андрій відчув, як це муркотіння віддається в його власних грудях, і це було неймовірно інтимно і збуджуюче.

Він відпустив зап’ястя Бастіана і сам провів рукою по його спині, під футболкою. Шкіра була гарячою, гладкою, а на лопатках пальці намацали ледь підняті лінії рун.

— Що це? — тихо запитав Андрій, проводячи по них.

Бастіан здригнувся і муркнув ще голосніше.

— Прокляття… мабуть. Вони з’являються тільки коли я людина. Коли я кіт — їх немає.

Він раптом відсунувся трохи і подивився Андрію в очі серйозно.

— Я не пам’ятаю всього. Тільки уривки. Старий будинок у горах, відьма, яка кричала, що я зрадив її. І довгі роки в котячій шкурі. Я думав, що це назавжди. А потім ти мене взяв до себе. І я… став твоїм.

Андрій провів пальцями по його щоці.

— Ти і зараз мій.

Бастіан усміхнувся і знову притиснувся.

— Тоді дозволь мені бути ближче. Не до кінця. Просто… допоможи мені відчути тебе.

Вони стали роздягатися повністю. Бастіан стягнув з Андрія футболку і притиснувся голими грудьми. Їхні тіла рухалися повільно, в одному ритмі — тертя, дотики, поцілунки. Руки Бастіана ковзали по шкірі Андрія впевнено, але ніжно, ніби він вивчав кожний сантиметр. Коли він обхопив член Андрія рукою і почав повільно рухати ним туди сюди, Андрій застогнав тихо і зарився пальцями в руде волосся.

— Так… отак… — прошепотів Бастіан, муркочучи йому в губи. — Ти гарний, коли розслаблений. Мій хороший.

Андрій не витримав довго. Напруга, яка накопичувалася останні дні, вилилася швидко і сильно в оргазм. Бастіан муркнув голосніше, майже тріумфально, і сам досяг вершини оргазму через кілька секунд, притискаючись всім тілом до Андрія, завдяки тому, що терся об нього.

Вони лежали, важко дихаючи, обійнявшись. Бастіан лизнув Андрія за шию — по-котячому, м’яко — і тихо засміявся.

— Дивись, я весь у нашій спермі. Тепер треба митися. Разом. Я ще ніколи не приймав душ у людській формі.

Андрій розсміявся і поцілував його в чоло.

— Ти невиправний.

Душ вийшов смішним і несподівано інтимним. Бастіан спочатку боявся води, потім захопився, почав бризкатися і намагався «полювати» на краплі, як на мишей. Андрій намилював йому волосся, а Бастіан муркотів під руками і треться об нього мокрим тілом.

— Це краще, ніж лизати себе, — заявив він серйозно, коли Андрій змивав піну з його спини. — І ти мене чухаєш краще, ніж я сам.

Після душу вони сіли снідати. Бастіан уже краще користувався виделкою, але все одно іноді забувався і починав їсти руками. Коли він намастив масло на тост і лизнув пальці, Андрій тільки похитав головою.

— Ти як дитина.

— Я як кіт, який вперше спробував свободу, — відповів Бастіан і підморгнув. — І мені подобається.

Але ближче до вечора настрій змінився.

Бастіан сидів на підвіконні у людській формі і дивився на дощ. Раптом він здригнувся і тихо засичав.

— Андрію… знову тягне.

Він не встиг навіть підійти. Тіло змінилося за секунди. На підвіконні залишився тільки великий рудий кіт, який жалісно нявкнув і підповз до Андрія.

Андрій взяв його на руки, притис до грудей і сів у крісло.

— Ми розберемося, — пообіцяв він, чухаючи кота за вухом. — Завтра я спробую знайти інформацію. Про прокляття. Про Карпати. Про все.

Бася муркнув і притиснувся сильніше, ховаючи морду в його светрі.

Андрій дивився у вікно, де дощ лив без зупинки, і думав, що вперше за багато років йому справді страшно втратити когось. Не просто кота. Людину, яка вже встигла стати частиною нього.

Він не знав, скільки часу в них залишилося. Але знав точно одне: він не збирається відпускати Басю. Ні в котячій, ні в людській формі.