Раді Вас бачити!

Біль, ниючий, важкий, від якого нудило і паморочилося в голові. Біль — єдине, що відчувала Феліція. І темряву, що поглинула її всю. Їй хотілося закричати, але вона не могла. Розпач підступав до неї тяжкою ходою. Страх паралізував тіло.

«Це кінець!» — єдина думка пульсувала в голові і дівчина приготувалася до гіршого, але поступово біль почала вщухати і скоро Феліція усвідомила, що довкола темно тільки тому, що в неї заплющені очі. Вуха почали сприймати звуки — хтось шепотів поруч невиразні слова, а ніс відчув ледь помітний аромат цитрусу, змішаний із чимось ще.

Насилу Феліція змусила себе підняти важкі повіки і на мить потонула в блакитно-сірій безодні очей, що стурбовано дивилися на неї. Помітивши, що Феліція прийшла до тями, майстер Фірніет відсторонився. Обличчя його спохмурніло, але говорити він нічого не став, тільки водив руками над її тілом. З його долонь лилося мерехтливе світло і з кожним рухом його рук неприємні відчуття в тілі слабшали. Незабаром Феліція перестала відчувати біль, лише легку слабкість. Вона лежала на дивані у вітальні Фірніета і нічого не розуміла.

Нахмурившись, Фірніет тільки мовчки похитав головою, важко зітхнув і простяг Феліції склянку з якоюсь рідиною. Вона слухняно випила і відчула себе майже добре.

— Про що ви думали, Феліціє? — Фірніет несподівано вибухнув від гніву, очі його пронизували холодом льоду. — Навіщо ви вдерлися до мене?

Тіло Феліції затремтіло, надто страшно виглядав маг. Але ж він їй нічого не зробить, він же привів її до тями — переконував здоровий глузд. Феліція взяла себе в руки, і хоч голос не дуже добре її слухався, тихо відповіла:

— Я просто хотіла віддати вам книги… Про академію Елівейн.

— О 10-й вечора?! — обурився маг. — Закінчили з рефератом?

Феліція у відповідь лише кивнула.

— Могли б і завтра повернути! — Фірніет продовжував сердитись.

— Я хотіла переконатись, чи правильно приготувала зілля… — виправдовувалася Феліція.

— Правильно. Переконалися? Сподобалось? — Фірніет сердито хмикнув.

— Вибачте… — Феліції раптом стало соромно за свій вчинок. Увірватися ось так увечері, до кабінету викладача… Справді, про що вона тільки думала? — Я не думала…

— А треба!! — Фірніет і не думав заспокоюватись. — Ви не розумієте, що я міг убити вас?!! Вам пощастило, що у вас сильний захист, інакше вам було б уже байдуже, а ось мені довелося б все життя розхльобувати наслідки вашого необачного вчинку. Хіба вам невідомо, що входити без стуку як мінімум непристойно?

— Я постукала… Ви не відповіли, двері самі відчинилися… — Феліція вже не знала, чим себе виправдати.

— Якщо я не відповів, то був зайнятий. А якщо забув зачинити двері, то це не привід входити до мене без дозволу. Запам'ятайте, Феліціє, раз і назавжди: входити до мене без стуку і без мого дозволу в неурочний час заборонено. Усім без винятку. Я веду складні дослідження, переривати які може бути небезпечно. Якщо ви настільки нерозумна, що не усвідомлюєте очевидних речей, то зачаруйте собі амулет на захист від магічної небезпеки. Вам це дуже необхідно, — Фірніет нарешті злегка видихнув і заспокоївся, виплеснувши на неї всі емоції, що вирували в ньому.

Феліція відчувала себе вкрай незручно. Їй було неприємно, що Фірніет так на неї кричав, але вона розуміла, що він мав повне право злитися. Пора було йти. Феліція підвелася з дивана, все ще відчуваючи легку слабкість, і намагаючись не дивитись Фірніету в очі, попрямувала у бік дверей.

— Стійте! — раптом гукнув її викладач.

Феліція обернулася. Фірніет простяг їй якийсь флакончик.

— Вип'єте це вранці. Відразу, як прокинетеся.

— Добре, — Феліція кивнула, опустивши очі в підлогу, і зніяковіло пробурмотіла: — Ще раз вибачте.

Фірніет нічого не відповів, тільки тяжко зітхнув. Феліція швидко прошмигнула за двері і поспішила до своєї кімнати.

— Ти куди це зникла на цілу годину? — здивувалася Майренн, коли Феліція повернулася до кімнати.

— Ти не повіриш… — Феліція поставила флакон на тумбочку і втомлено впала на ліжко, розповідаючи подрузі про подію.

Майренн уважно слухала, від подиву широко розкривши свої й без того великі очі.

— Ну, ти даєш, Фел! Ледве не попалася! — єдине, що могла сказати Майренн. — Ніколи так не роби. Фірніет постійно проводить у себе в лабораторіях різні експерименти і це всім відомо.

— Усім, окрім мене… — зітхнула Феліція. Вона і так собі докоряла за необачність, тільки дорікань подруги їй не вистачало.

— Тепер знаєш. Серйозно, будь обережною, це світ магії. З таким не жартують.

— Урок засвоєно, — пообіцяла Феліція. — Фірніет сказав, що мені пощастило з моїм захистом — він сильний.

— Я навіть не здивована, — посміхнулася Майренн. — У тебе неймовірна сила. Навчишся нею керувати — рівних тобі не буде. Але на везінні далеко не поїдеш, треба бути обережною.

— Фірніет порадив мені зробити собі амулет як на занятті. Ну, після того, як накричав на мене. Думаю купити якусь простеньку каблучку на вихідних і зачарувати її. Допоможеш знайти? — Феліція вирішила, що настав час змінити тему. Досить з неї моралі.

— До речі, щодо вихідних… — очі Майренн весело блиснули. — Каблучку ми тобі, звичайно, купимо, але я маю кращу пропозицію… Батьки звали мене на вихідні додому, брат якраз повернувся з чергової подорожі, і я сказала, що приїду з тобою. Ти ж не проти?

Феліції нічого не залишалося робити — Майренн вже все вирішила за неї. Але вона й не була проти, це було б цікаво побувати в гостях у магічної родини, подивитися на їхній побут, на будинок. Феліції так не вистачало домашнього затишку. Домовившись про подорож, дівчата лягли спати — було вже за північ.

Вранці Феліція почувала себе цілком добре, незважаючи на вчорашню подію, але ліки з флакона все одно випила. На душі, правда, залишився неприємний осад від того, що Фірніет накричав на неї. І хоч вона розуміла, що він мав рацію, почуття образи все одно палило зсередини. Добре, що сьогодні немає занять із Фірніетом, до вечора є час заспокоїтись.

Однак Феліції не пощастило, і вона зіткнулася з Фірніетом просто на виході із їдальні. Вона хотіла швидко проскочити, бо зараз уже починалася пара по Бойовій магії, але Фірніет несподівано схопив її за руку, зупиняючи.

— Майренн, скажіть магесі Маллайді, що Феліція на кілька хвилин затримається, — звернувся до подруги, що стояла поруч.

Шлунок Феліції скрутило в тугий вузол, і вона тільки зраділа, що сніданок був несуттєвим. Кивнувши Майренн, що впорається сама, вона дозволила Фірніету відвести себе вбік. Всі вже пішли на заняття і коридори були порожні. Феліція не уявляла, що зараз буде і напружилася в очікуванні найгіршого.

— Феліціє, вибачте мені за те, що вчора так накричав на вас, — несподівано видавив Фірніет тихим і якимось невпевненим голосом. Феліція не вірила своїм вухам. Викладач перед нею вибачався! Фірніет нервово ковтнув і продовжив: — Я не вважаю вас дурною, я сказав це все на ємоціях. Ви мене дуже налякали.

Фірніет замовк. Феліція, яка до цього дивилася в підлогу, підвела голову і їхні погляди зустрілися — синя безодня ночі і непроникний сіро-блакитний лід. На мить Феліції здалося, що цим льодом пішли тріщини, і він почав танути, але зніяковівши, вона відвела погляд. Адже раніше вона ніколи так не ніяковіла! Впевнена, товариська, вона легко і невимушено почувала себе з протилежною статтю, але тільки на Фірніета ця легкість не поширювалася. Навіть те, що він був викладачем, не повинно бентежити, адже Феліція вже проходила все це в рідному світі, і завжди відкрито дивилася всім у вічі, не соромлячись навіть очевидних помилок. Фірніет якось дивно на неї діяв, не так як інші чоловіки. І це не давало Феліції спокою.

— Я сама винна, майстре Фірніете, — так само тихо відповіла Феліція. Хоч вона і справді вважала себе винною, все ж Феліції було приємно, що викладач перед нею вибачився.

— Ви добре почуваєтеся? — Фірніет злегка торкнувся рукою її плеча, від чого по спині у Феліції несподівано пробігли мурашки.

— Так, зі мною все гаразд, — кивнула Феліція.

— Надалі, якщо вам потрібно зустрітися зі мною в не призначений час, надсилайте повідомлення. Зрозумійте, я, на відміну від інших викладачів, живу тут постійно, як і студенти, і свої дослідження проводжу також тут. Для необізнаних вони можуть бути небезпечними. Будь ласка, більше не робіть так. Я не хочу, щоб ви загинули через мене, — останню фразу Фірніет промовив ледь чутно, але Феліція її почула.

— Добре, більше не повториться, — пообіцяла вона викладачеві, і той відпустив її на заняття.

Феліція так поспішала на Бойову магію, роздумуючи, що в цьому світі означає «надіслати повідомлення», що навіть не відчула, як уважно Фірніет дивився їй услід.

На занятті з бойової магії Маллайда, як і обіцяла минулого разу, побудувала сильний щит посеред аудиторії. Коли Феліція увійшла, решта студентів вже тренувалася у пробиванні захисту вогняними кулями.

— Ставай у чергу і по три удари в щит, — Маллайда підійшла до Феліції, щоб пояснити суть заняття. — Якщо зробиш тріщину, отримаєш 1 додатковий бал, якщо проб'єш невелику дірку — 3 бали, за велику дірку даю 5 балів. Якщо раптом вдасться зруйнувати щит, то матимеш 20 балів. Використовуй лише вогняні кулі.

Феліція приєдналася до інших та почала тренуватися. З першого разу в неї нічого не вийшло, зате вдруге і втретє їй вдалося пробити тріщину в щиті, а вчетверте вона з розмаху пробила велику дірку. Маллайда задоволено посміхнулася, дивлячись на її успіхи. В інших виходило по-різному. Хтось і тріщини не зміг зробити, у деяких виходили невеликі дірки. Нарешті зробити по одній великій дірі вийшло у Деннела (хлопця з компанії Ізбел) і у дівчини на ім'я Терна. Феліція тільки-но почала їх усіх запам'ятовувати, надто вже незвичними були місцеві імена. На останньому, п'ятому колі Феліція знову змогла пробити велику дірку.

Маллайда покликала їх трьох до себе та повідомила результати:

— Отже, ви у нас найкращі. Феліція отримує 2 бали за дві тріщини та 10 балів за дві великі дірки. Разом 12 балів. Терна, у тебе 1 бал за одну тріщину, 3 бали за невелику дірку та 5 балів за велику, тобто 9 балів. У Деннела 3 бали за три тріщини та 5 балів за велику дірку, отже, всього 8 балів. Додам кожному по 5 балів, якщо ви втрьох зруйнуєте щит. Ви маєте три спроби. Поїхали!

Феліція, Терна та Деннел стали поруч навпроти щита.

— На рахунок три, — прошепотіла Терна. — Раз, два, три, вогонь!

Дівчата і хлопець кинули вогняними кулями по щиту, але з першого разу їм вдалося лише наполовину зруйнувати його. Щит знову затягнувся. Вдруге майже вдалося, але щит не зник.

— Давайте, щосили. Ми зможемо! — підбадьорила решту Терна.

І вони вдарили. Феліція постаралася вкласти всю свою силу, всю лють, страх у цей вогняний потік. І в них вийшло! Щит розчинився.

Маллайда задоволено посміхалася, схрестивши руки на грудях.

— Молодці! — похвалила вона студентів. — То був дуже сильний захист. Сподіваюся, згодом ви навчитеся пробивати її самостійно. Ваші плюс 5 балів ви заробили.

Маллайда відпустила їх до інших і, вийшовши на середину зали, повідомила:

— Деякі з вас сьогодні показали себе дуже добре, але багато хто все ще слабкий. Ви повинні тренуватись. Я записала всі ваші бали до журналу, якщо комусь цікаво, можете ознайомитись. Для допуску на зимовий іспит потрібно набрати 100 балів на заняттях. Якщо вам вдасться набрати 150 балів, ставлю «відмінно» автоматом. Тренуйтеся! Бойова магія завжди знадобиться.

З цими словами Маллайда попрощалася зі студентами та закінчила заняття. Всі поспішили вийти на перерву, крім Феліції та Майренн.

— Ну, признавайся, що від тебе хотів Фірніет? — Майренн згоряла від цікавості.

— Перепросив, що накричав. Уявляєш? — Феліція зробила великі очі.

— По-моєму, він на тебе запав, — Майренн хитро підморгнула.

Феліція жартівливо штовхнула подругу в плече. Однак, не могла не визнати, що та права: між нею та Фірніетом справді пробігла іскра. Цікаво тільки, чи зуміє з неї спалахнути вогонь?.. Феліція й сама не знала, хоче вона цього чи ні. У неї були завдання важливіші за кохання — навчитися магії і вижити в цьому світі. Щодо почуттів — час покаже.

— А як це надіслати повідомлення? — раптом згадалися Феліції слова Фірніета. Мобільних телефонів тут явно не було, а як це ще зробити вона не уявляла.

— Це просто, — відповіла Майренн. — Подумки уявляєш людину, якій хочеш відправити повідомлення, складаєш у думці текст (можна записати на папір і прочитати, щоб не збитися), стискаєш кулак, уявляючи, що в ньому знаходиться твоє повідомлення, розкриваєш долоню, малюєш нею коло в повітрі, потім штовхаєш руку трохи вперед, уявляючи, що твоє повідомлення йде адресату. Можемо ввечері попрактикуватись.

— А що отримує людина, коли це повідомлення надходить? — поцікавилася Феліція.

— Біля нього з'являється невелика куля, що світиться. Якщо до неї доторкнутися, вона стає твердою і можна покласти її в сумку або ще кудись, якщо зараз немає часу читати. Якщо хочеш прочитати відразу, стискаєш кульку в долоні і уявляєш, що вона трансформується в текст на папері. І ось у тебе в руках папір із повідомленням. Папір можна залишити, а можна знищити — просто уяви, що він зникає в тебе в руці.

— Начебто нескладно, — визнала Феліція.

— А хто це тобі повідомлення надсилати запропонував? Невже, Фірніет? — Майренн не могла встояти перед спокусою подражнити подругу.

— Саме він. Просив повідомляти, якщо мені раптом треба буде його побачити у не призначений час, а не вриватися до його кабінету без дозволу, ризикуючи життям.

— Про тебе турбується. Треба ж! Ні разу не бачила за час навчання, щоб Фірніет комусь приділяв увагу, — Майренн продовжувала дражнити.

Феліція тільки похитала головою, посміхаючись у відповідь, і потягла подругу на наступне заняття — Історію та теорію магії. Їй не терпілося вручити магесі Елсівет свій реферат. Коли вони увійшли, викладачка вже чекала у своїй аудиторії, хоч заняття ще не розпочалося.

— Дорогі мої, — усміхнулася Елсівет, коли вся група зібралася. — За написаний реферат ви отримаєте 2 бали та мінус 3 бали, якщо він не готовий. Той, хто коротко розповість нам про свою тему, отримає ще 1 бал, але на одну академію лише одна розповідь. Той, чия тема не повторюється, отримує ще один додатковий бал. Тож почнемо. Хто хоче нам розповісти про Імператорську академію?

Пара студентів підняло руку, але оскільки Керртін був єдиним хлопцем бажаючим виступити, то магеса Елсівет запропонувала розповісти йому.

— Імператорська академія знаходиться в столиці Велланії, Делавії, і побудована повністю коштами нашого Імператора Ромеріка I, — почав свою розповідь Керртін. Як встигла помітити Феліція, він був одним із небагатьох хлопців у групі, хто ставився до навчання серйозно і при цьому не був занудою. — Основний акцент у Імператорській академії робиться на бойовій магії. Туди вирушають навчатись ті, хто в майбутньому планує вступити до Імператорської армії. Також студенти докладно вивчають велланійських монстрів та способи боротьби з ними, історію та тактику битви. Крім цього, акцентується увага на зачаруванні зброї та управлінні нею. Це єдина академія, яка готує жінок-воїнів. І якщо чоловіки можуть потрапити до армії, пройшовши також навчання в академії імені Еділана, то жінки лише після Імператорської академії.

— Добре, Керртін. Достатньо, — перервала його магеса Елсівет. — Хто підготував реферат по академії імені Феллінії та академії імені Еділана? Ви ж пам'ятаєте, що про них пишуть разом?

Магеса Елсівет усміхнулася, побачивши п'ять охочих розповісти про ці академії. Вони завжди користувалися популярністю. Честь розповісти про них випала Реммелінн, світловолосій дівчині, яка надто юно виглядала для 21 року.

— Академії імені Феллінії та імені Еділана були побудовані Імператором після їхньої смерті, щоб вшанувати в історії пам'ять про їхнє кохання, — очі Реммелінн сяяли від захвату, а голос не приховував захоплення. Схоже, вона була великою шанувальницею Феллінії. — Так само, як і Імператорська академія, вони розташовані у Делавії. Побудовані ці академії разом і вважаються єдиним комплексом, але поділяються на жіночу та чоловічу половину. Це єдина академія, де дівчата та хлопці навчаються та живуть окремо, хоча паркова зона відпочинку у академій загальна. В академії імені Феллінії навчають стихійної магії та трансформації, туди можуть вступити лише ті, хто має до цього здібності. В академії імені Еділана навчають бойової магії, а також усіляким способам захисту, включаючи потужні щити від темних магів. Крім того, в ній дають теоретичні знання про темних магів та способи взаємодії з ними у битві. Це друга академія після якої можна потрапити до армії, але оскільки там можуть навчатися лише хлопці, то ця можливість є виключно для них. Я вважаю це правильним, тому що чоловіки повинні захищати нас від зла…

— Реммелінн, будь ласка, не потрібно. Твої погляди на те, яким повинен бути чоловік до теми реферату не належить, перебила романтичну особу магеса. — Перейдемо до академії Мід. Хто-небудь, крім Ейтни, підготував по ній реферат?

Студенти промовчали. Академію Мід не дуже шанували у Велланії. Власне тому Ейтні і довелося писати про неї — на прохання тітки.

— Академія Мід знаходиться на острові Мідарія, що на південному сході від Велланії і не користується особливою популярністю, — зніяковіло посміхнувшись, почала Ейтна. — У ній рідко навчаються студенти з інших королівств. Вважається, що така ворожість до академії розпочалася ще з часів будівництва нинішньої столиці Мідарії – Мідевана. Велланійці образилися тим, що вони практично скопіювали назву нашої академії Лідеван, замінивши лише одну літеру. Мідарійці завжди виправдовувалися тим, що їх надихнула велич Лідевана і це має лестити велланійцям. Уся ця ситуація призвела до того, що академія Мід недостатньо добре розвивалася, зосередившись переважно на власних знаннях і ресурсах. Зважаючи на ізоляцію Мідарії, розвиток магічних умінь у ній був слабким. В академії Мід вивчають, здебільшого, мистецтво вирощування магічних трав, лікувальні зілля та магію відновлення. Всі інші магічні науки розвинені в Мідарії слабо, і тому в академії вивчають їх поверхово.

— Дякую, Ейтно, — подякувала магеса і посміхнулася племінниці.

— Магесо Елсівет, це нечесно! — обурилася зі свого місця Ізбел. — Ви не повинні ставити Ейтні додатковий бал, ви самі її змусили написати про Мід.

Ізбеа щосили кривила незадоволений вираз на обличчі, і її подруги почали шуміти, підтакуючи їй.

— А хто заважав тобі, Ізбел, написати про Мід? — Магеса Елсівет насупилась. Навіть таку добродушну жінку, як вона, часом виводила з себе поведінка нестерпної Ізбел.

— Мені нецікаво про нього писати, — відкрито заявила Ізбел.

— Тобі нецікаво, твоїм подругам нецікаво, іншим теж нецікаво, але ж хтось повинен про Мід писати?! — магеса присоромила студентів. — Так, це слабка академія, але це частина нашого світу і ми маємо про це знати. Я не змушувала Ейтну, я її попросила. Бо інакше довелося б присвячувати Міду окрему лекцію, а це ще одне додаткове заняття.

Ізбел все одно була незадоволена і продовжувала з викликом дивитися на викладачку.

— Якщо ти так хочеш додатковий бал, Ізбел, то можу надати тобі цю можливість. Розкажи нам, про яку академію тобі цікаво писати, — запропонувала магеса Елсівет.

Ізбел хмикнула, але своєї можливості не втратила.

— Академія Древан із однойменного міста, столиці островів Темної ночі є другою за давниною академією після Лідевану та другою темною академією, — нікого навіть не здивувало, що Ізбел обрала цю тему, враховуючи її поганий характер. Однак справжні причини Ізбел розповіла трохи пізніше, чим вразила своїх однокурсників. — До поділу світу Ертою Етірель на місці академії знаходилася найстаріша школа Стародавнього Ковену — перше місце, де дітей почали навчати магії. Ще 50 років тому академія Древан була доступна всім — у ній поглиблено вивчали інші світи, навчали найскладніших і найдавніших заклинань і зілля. Всі мої пращури по батьківській лінії навчалися в академії Древан, і якби король Детрен Етірель, батько Валідани, не ввів обов'язковий курс темної практики і не вигнав із островів Темної Ночі відступників, то я також навчалася б у цій академії.

Ізбел гордо підняла підборіддя. Схоже, вона вважала приналежність до темної магії великою гідністю.

— Немає приводу пишатися тим, що твій батько з темних відступників, — осадила магеса Елсівет.

— Він не чинив зла за допомогою темної магії і використовував її тільки тому, що іншого вибору у нього не було, — Ізбел готова була завзято обстоювати сумнівну честь сім'ї.

— Зрозумій, Ізбел,— магеса Елсівет поблажливо посміхнулася. — Темна магія залишиться темною, навіть якщо її використати на благо. Тема закрита. Давайте краще поговоримо про академію Летта. Хто підготував?

Із двох студентів заробити додатковий бал побажала Терна.

— Академія Летта знаходиться поряд з містом Летаїн і оточена Летанійськими горами, Велланійським океаном та Першим розломом, — розпочала свою доповідь Терна. — Ці розломи, або, по-іншому, тріщини, утворилися, коли Ерта Етірель відділяла землі. Летаїн мало не став островом у володінні Етіренії, але ми встигли його врятувати. Академія Летта єдина надає можливість вивчати унікальні можливості розломів — містичних джерел сили, які до кінця так і не вивчені. Здебільшого туди вирушають навчатися ті, хто хоче розібратися в розломах та зрозуміти суть самої магії. Також це друга академія, де вивчається стихійна магія. Крім цього академія Летта спеціалізується на вивченні та освоєнні левітації та телепортації, як особисто мага, так і щодо створення предметів та порталів. В академії Летта після перших двох років студенти можуть вибрати, якій спеціалізації вони хочуть присвятити себе: Розломам, Стихійній магії або Левітації з телепортацією.

— Дякую, Терно, дуже пізнавально. Хто хоче розповісти про Зачаровану академію?

На подив Феліції зголосилася розповідати Майренн. Вона навіть не знала, що подруга готує реферат на цю тему.

— Зачарована академія — одна з найнезвичайніших академій у Велланійській імперії, — захоплено почала Майренн. — Вона розташована в глибині Зачарованого лісу і знайти дорогу до неї непосвячений навряд чи зможе. Вважається, що її оберігають особливі чари Зачарованого лісу і вступити до неї можуть лише обрані, ті, кому надійшло особисте запрошення від ректора академії. Я мріяла потрапити туди, але, на жаль, запрошення так і не отримала. Це єдина світла академія, яка поглиблено вивчає інші світи, подорожує ними під час навчання та займається різноманітними дослідженнями. Періодично викладачі із Зачарованої академії їздять іншими академіями і коротко навчають бажаючих подорожувати іншими світами. Моєму братові вдалося здобути знання від одного з тамтешніх викладачів. А ось наш майстер Фірніет проходив навчання у самій Зачарованій академії.

— Майренн, давай докладніше про академію, а не про тих, хто там навчався, — магеса Елсівет, усміхаючись, перервала потік захоплення Майренн академією.

— Вибачте, я захопилася. Особлива увага в Зачарованій академії приділяється рунній магії, мистецтву зачарування та ворожінням. Тільки звідти може вийти по-справжньому майстерний чарівник. Також там поглиблено вивчається магія ілюзій та єдина у своєму роді рослинність та тваринний світ Зачарованого лісу.

— Дякую, Майренн, достатньо. Сутінкова академія — хто?

Магеса Елсівет обвела аудиторію поглядом. Одна зі студенток, Сіммада, знехотя підняла руку. Мабуть, вона не дуже любила виступати публічно, хоч і тема їй явно була цікавою.

— Сутінкова академія знаходиться на південній стороні Сутінкового острову, далеко від міст, за лісом, — тихо й не дуже чітко почала Сіммада. І з надією додала: — Може, хтось зачитає замість мене? Я не дуже добрий оповідач.

— Ну, ні, Сіммадо, — заперечила магеса Елсівет. — Підготувала, отже, розказуй. Не хвилюйся, нам важлива інформація, а не гарні промови.

Десь у районі Ізбел та її подруг почулися смішки. Елсівет насупилась і суворо похитала головою, дивлячись у їхній бік. Сіммада, неохоче, продовжила розповідь:

— Ми раніше жили на Сутінковому острові, і я навчалася у школі при Сутінковій академії. Передбачалося, що я вступлю туди, але батьки переїхали по роботі в Ліданію, тому я вступила сюди. Сутінкова академія спеціалізується на ритуальній магії, а також на магії лікування та відновлення. Туди прямують навчатися лікарі, цілителі та ритуальні жерці.

Сіммада замовкла.

— Це все, що ти розповіси? — перервала мовчанку викладачка.

— Так, — коротко кивнула Сіммада.

— А ти ким планувала стати, якби туди вступила?

— Цілителем, швидше за все. Хоча іноді думала про ритуальну магію, — зізналася Сіммада.

— Добре. Хто-небудь підготував реферат по Елівейну? — магеса Елсівет запитала за звичкою, навіть не сподіваючись на ствердну відповідь. Інформація по головній академії темних магів була не така вже доступна, і мало хто цікавився цією темою. Але цього року Елсівет чекав сюрприз в особі Феліції.

— Я підготувала, — зізналася вона.

— Треба ж! — щиро вразилася магеса Елсівет. — Вперше за кілька років хтось підготував по цій академії реферат. Розповідай!

У Феліції сильніше забилося серце від хвилювання. Фірніет мав рацію — їй вдалося вразити магесу Елсівет вибором теми.

— Похмура академія Елівейн розташовується в королівстві Етіренія, між її столицею Елів і озером Морок, — Феліція трохи нервувала, але говорила чітко та впевнено. — Вона стала першою академією, яка глибоко вивчає темну магію з обов'язковим її практичним застосуванням. Їй лише 200 років і вона вважається новою академією. До її відкриття темну магію вивчали в ковенах та трохи теорії у Древані. Правління Ерти IV дало початок поглибленому вивченню темної магії, вона й започаткувала цю академію. Елівейн має силу і вплив серед магів Етіренії і тільки студенти, які там навчалися, здатні стати видатними темними магами. Вважається, що Елівейн побудований над одним із темних порталів, відкритих колись Ертою Етірель, тому місцеві студенти настільки сильні. Крім поглибленого освоєння всіх темних мистецтв, від заклинань до використання своєї магічної енергії, в академії Елівейн вивчають єдине своєрідне темне зачарування і некромантію. Маги, що там навчаються, здатні на найстрашніші речі і отримують доступ до неймовірної сили. Проблема академії в тому, що далеко не всі вміють користуватися темною силою, а Елівейн більше вихваляє темряву та заохочує її використання, ніж навчає контролю. Покликані руйнувати, студенти академії Елівейн зрештою руйнують не лише навколишній світ, а й самих себе.

— Дуже цікаво, — магеса Елсівет була здивована пізнаннями Феліції. — А звідки маєш стільки інформації про Елівейн?

— Майстер Фірніет дав мені свої книжки, — зізналася Феліція.

— Це все пояснює. Передайте мою подяку майстрові Фірніету за те, що позбавив додаткової лекції по Елівейну, — магеса Елсівет усміхнулася Феліції, і та запевнила її, що обов'язково передасть.

Підбивши підсумки і зібравши у всіх реферати, Елсівет закінчила заняття. Наступною була лекція з магії Відновлення, яку викладав маг Брідеван. Феліція слухала не дуже уважно, періодично роблячи записи у зошиті. Думки її відлетіли у бік Фірніета — вона все гадала, чого чекати від сьогоднішньої роботи з ним. Від його вибачень було навіть важче, Феліція тепер не знала, як поводитися з ним.

Тривоги Феліції виявилися марними — робота у Фірніета відбувалася у звичайному режимі. Вона варила одне зілля й приглядала за іншим, поки маг чимось займався у своєму кабінеті, періодично заглядаючи в лабораторію і перевіряючи, чи все гаразд. І Феліція остаточно заспокоїлася б і перестала себе накручувати, якби, прощаючись, Фірніет не обдарував її надто пильним поглядом. Здавалося, його очі вивчали, бажаючи проникнути до неї в голову, а губи ледве стримувалися від питання, що мучило їх. Але Фірніет тільки важко зітхнув і, похитавши головою, відпустив її на вечерю. Він або не хотів взагалі говорити, що його турбувало, або не готовий був обговорювати це зараз.

Нашвидкуруч перекусивши легким овочевим салатиком та апельсиновим соком, Феліція поспішила до тренувального залу, де в неї сьогодні очікувалися додаткові заняття з Маллайдою.

Магеса вже чекала на неї в залі. Це було більше схоже на спорт, ніж на магію — Маллайда змусила Феліцію неабияк попотіти, ухиляючись від вогняних куль. Втім, вкладати силу у свої кулі, Маллайда теж навчила. Напружене тренування допомогло Феліції відволіктися від думок, що роздирали її голову, і повністю зосередитися на занятті.

Втомлена, але задоволена Феліція неспішно йшла до себе в кімнату, залишивши Маллайду в залі — та ще хотіла сама позайматися, як раптом на сходах, що ведуть до студентських кімнат, натрапила на Фірніета. Він сидів на сходах і на когось чекав. Судячи з важкого погляду і тому, що він не встав, щоб її пропустити, Фірніет чекав саме Феліцію.