Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
- Ну, куди далі? - запитав Микита, щойно ми опинилися в холі.
- Третій поверх, восьма палата! - відповіла я і ми пішли до ліфта.
- Бабусина палата опинилася майже в кінці коридору.
- Тримай! - перед дверима Микита відпустив мою руку і передав мені пакет із супом для бабусі.
- Тут-тук! Привіт бабусь! - увійшла я і посміхнулася, бабуся якраз заплітала свою довгу косу. Тільки злегка сивувату. Напевно, волосся таке мені від неї дісталося.
- Фросенька! - бабуся тут же притиснула мене до себе.
- Яка все-таки ти в мене красуня!
- Та перестань ба... - знову обурилася я, ніби мені п’ятнадцять років і вона мене перед кавалером хвалить.
- Правду бабуся каже, гарна ти кицюню... - Микита так само зайшов і посміхнувся, - Добрий день, і з Новим роком, Настасіє!
- Микитко, я тебе теж рада бачити! - вона посміхнулася і якось загадково підморгнула йому, та невже вони змовилися?
- Ми тобі суп привезли, - перевела я тему і передала бабусі пакет, вона тут же його відкрила
- Ой, Фросенька, мій улюблений! Моя ж ти розумничка! - щиро зраділа бабуся і ще раз мене обійняла.
- Я думала тобі ще фруктів привезти, але бачу, що ти їх не потребуєш.
- Це Максим, стара башка, фантазії як у пенька! Нічого крім фруктів не приніс. Добре, хоч вечеря новорічна нормальна була. Ну нічого, я йому тепер чіткі інструкції дала, коли і що мені принести треба, чоловіки, вони і в Африці чоловіки, все розжовувати треба. - мене розповідь бабусі посміхнула. Провели ми в неї ще хвилин двадцять, Микита мовчки сидів і в нашу розмову майже не втручався.
- Виноградова Анастасія Єгорівна - крапельниця! - зайшла медсестра і з порога оголосила.
- Бачу, нам уже час!
- Та мабудь! - усміхнулася бабуся
- Коли до тебе ще приїхати, і що привезти?
- Не потрібно поки нічого, я ось подивлюся, що мені Максим привезе, він скоро має бути, тож їдьте зі спокійною душею.
- Кицуню, я в машині чекаю! - Микита першим вийшов, ніби знав, що я захочу ще з бабусею поговорити про щось без нього.
- Як він тебе лагідно називає, може було щось у вас? - лукаво примружила свій погляд.
- Було-було, ти ж це хотіла почути? Все одно ж дізналася б, - погодилася я, - Тільки ба, ти ж нікому... навіть мамі!
- Я могила! - ще ширше посміхнулася бабуся, - Ой, Фросенька, ти аж ожила при ньому вся, не віриш мені, у дзеркало подивися, хороший же чоловік, правда?
- Хороший-хороший, тільки от, що робити тепер я не знаю.
- Розлучайся скоріше, що ж іще, - а медсестра була зовсім відстороненою, поки ми спілкувалися, бабуся зручніше лягла, закотила рукав і дала медсестрі підключити крапельницю. Медсестра ще перевірила систему і швидко пішла, їй, благо, наша розмова була не цікава.
- Знаєш ба, зруйнувати легше, ніж побудувати! Та й Микита... ти ж маєш розуміти, що це нічого для нього не значить. Навряд чи він весь цей час був один! Не повірю! У нього в місті бізнес, сюди приїхав на вихідні, а коли повернеться, то й не згадає мене зовсім.
- Ти мені це облиш! Сама придумала, сама образилася!
- Я просто реалістка!
- Нікого в нього немає, розлучився він зі своєю нареченою напередодні! Тож хапай його за те саме місце і не відпускай, поки заміж не покличе!
- По-перше, я вже втомилася повторювати тобі, бабусю, я заміжня, а по-друге, звідки ти це знаєш? - запитально підняла я брову і схрестила руки на грудях.
- Тому що я з ним просто розмовляла, на відміну від тебе, вам же мабуть не до розмов було? - лукаво на мене подивилася бабуся і посміхнулася. А я почервоніла до кінчиків вух.
- Бабусю!
- Та я рада за тебе, дурепо! Хоч би у вас усе склалося, помру щасливою хоч!
- Бабуся! - уже суворіше вимовила я, - ну що ти кажеш таке? У тебе он залицяльник з'явився, а ти помирати зібралася...
- Це я так, це вікове... Просто хочу, щоб у тебе все було добре! - бабуся позіхнула і я зрозуміла, що бабулю в сон тягне.
- Гаразд, ба, не нудьгуй тут, бачу тебе в сон уже хилить, я піду вже, та й Микита чекає на мене... Ти дзвони, кажи, якщо потрібно щось привезти!
- Ага! - кивнула бабуся, я обійняла і поцілувала її в щоку, попрощалася і пішла.
Поки йшла до Микити, задумалася над словами бабусі щодо його нареченої, чи правда це? Та й по суті, це має бути не моя справа! Ми просто випадкові коханці, краще не будувати жодних планів і не закохуватися, тільки не закохуватися!
Вийшла на вулицю і побачила Микиту. Спершись на капот, він про щось розмовляв телефоном, але щойно побачив мене, ввічливо попрощався і закінчив розмову. Приємно, однак, що при моїй появі, він намагається всю свою увагу переключити на мене. Пощастило ж його нареченій, є вона в нього чи ні...
- Ну що, Кицю, їдемо? - я просто кивнула. Микита знову виявив галантність, відчинив мені двері й допоміг сісти в машину, швидко обійшов її і сів за кермо.
- Може потрібно щось привести Настасії з продуктів? - почав він розмову.
- Вона поки відмовилася, сказала, що чекає на Максима... Павловича, - на мої слова Микита усміхнувся.
- А твій чудовий суп ще залишився? - мигцем глянув на мене Микита.
- Залишився! Не турбуйся, поки я з тобою, голодний ти точно не будеш! - знахабніла я у висловлюванні, і сама почервоніла від сказаної фрази, мені чомусь вона здалася двозначною, тим паче після того, як Микита посміхнувся.
- Тоді в моїх же інтересах зробити все, щоб ти залишалася зі мною якомога довше! - посміхнувся Микита, а я навіть не знала, що відповісти на його фразу.
Далі дорога була через ліс. Микита зменшив швидкість на мінімум, гадаю, що тут просто слизько. І схоже ми поїхали іншим маршрутом, не пам'ятаю, щоб ми їхали через ліс.
- Ми поїхали іншою дорогою? - уточнила я
- Так, сюди трохи довше, але ям менше, - просто відповів він, натиснув якусь кнопку на консолі і посміхнувся. Я не дуже на цьому розуміюся, але від того, що мені стало надто спекотно, я зрозуміла, що це опалення. Розстебнула шубку.
- Тобі холодно? - повернулася я до нього. Він на моє запитання ще більше посміхнувся і довше затримав на мені свій погляд.
- Я подумав, ти замерзла! - просто відповів він
- Ні, мені нормально! - мені стало настільки спекотно, що довелося зняти шубку. Схоже, що Микита цього й домагався, бо після того, як я зняла шубку, усмішка не полишала його обличчя. Він зайняв мене розмовою "ні про що", але я зрозуміла, що це був лише відволікаючий маневр, коли його права рука приземлилася мені на коліно, і нею він став повзти вище.
- Микита! - обурилася я, і спробувала скинути його долоню, але він повернув її на місце. Потім різко з'їхав з дороги, і заглушив мотор.
- Всю дорогу хотів це зробити! Ще як побачив тебе в цій спідниці! - мене різко притягли за голову і впилися жорстким поцілунком у мої вуста. Я навіть зітхання зробити не встигла, Микита забрав усе моє дихання, пануючи в мене в роті. А я не могла і не хотіла зараз йому відмовляти, та й чинити опір його наполегливості не було сил, він одразу ж руйнував усі мої кордони. Ось і зараз, поцілунок був такий пристрасний, що я попливла, і подальші дії були немов не зі мною. Моє сидіння швидко розклали і трохи відсунули назад, спідниця сповзла вгору, і Микита накрив мене своїм тілом. Моє тіло і розум поглинуло всепоглинаюче бажання, жар внизу живота вимагав виходу. Мій білий светр був відкинутий кудись у салон авто. Груди одразу було звільнено з полону бюстгальтера, і Микита одразу торкнувся соска губами. Я в голос застогнала. Гаряча долоня пройшла вздовж живота і торкнулася зосередження мого задоволення. Наступний стогін Микита заглушив поцілунком, я сама обійняла його за шию, а за хвилину такого поцілунку слідом злетів і светр Микити. На дотик знайшла пряжку його ременя й потягнулася до ширінки.
- М-м м м Микит, - рвано видихнула я, щойно ніжних складок торкнулася товста голівка члена, і було зроблено перший поштовх. Довелося задерти ноги майже до даху машини, щоб Микита міг зручніше розміститися. Наступний поштовх був сильнішим, я застогнала і відкинула голову назад, на сидіння. Микита став таранити мене своїм пахом, і я не стримувала себе в емоціях, та й Микита лише ще більше прискорювався від мого голосу. Машину добре так хитало.
Кінчила знову першою. Микита, після того як кінчив, одразу ж глибоко і пристрасно мене поцілував, а мені так подобалося це. Ні, те, що кожен наш секс закінчується тим, що я кінчаю першою, це просто фантастично... але поцілунки з ним... мені здається, що через них у мене починають зароджуватися почуття... мені надто подобається це!
Одягалися в тиші, я все ще почуваюся ніяково, не знаю навіть, що говорити в таких випадках.
- У мене ще ніколи не було сексу в машині! - все ж знайшла я, як почати розмову
- Не повіриш, у мене теж! - усміхнувся він і ще раз окинув мене своїм гарячим поглядом, зупинився на моїх ногах, я якраз натягала спідницю нижче.
- Ти маєш рацію, не повірю! - усміхнулася я
- Ти за кого мене приймаєш? По-твоєму, у мене в голові тільки секс? - і сам же посміхнувся від свого запитання, бо я промовчала.
- Таке зі мною, тільки коли я поруч із тобою, кицю! - я знову почервоніла, відвернулася від нього і намагалася заправити пасма, що вибилися з коси, за вухо. Хоча найімовірніше, це просто черговий підкат...
- У будь-якому випадку, методом проби, я зрозумів, що в машині цим займатися незручно! - Натягнув він свій светр і з цікавістю виглянув у вікно. Потім накинув пальто і вийшов з машини.
- Кицю, давай снігову бабу зліпимо, - зазирнув він до салону і так щиро мені посміхнувся, а я тим часом уже одягала шубку.
- Ти зараз серйозно? - усміхнулася я і вийшла з машини.
- Серйозніше нікуди! - завзято посміхнувся він і нахилився за снігом, швидко зліпив сніжку і кинув у мене.
- Ах ти! - сторопіла я, потім так само швидко зліпила сніжку і кинула у відповідь.
Голосно сміючись, ми почали кидатися снігом. У нас почалася справжня війна, я навіть за деревом ховалася.
- Гей, Кицю, ти мені стратегічно важливе місце відіб'єш так, - жартівливо почав обурюватися Микита, коли я поцілила йому сніжкою трохи нижче живота. Потім сніжка прилетіла мені майже в обличчя, влучила в шию, було дуже холодно і волого.
- Ти... та як ти насмілився! - стала погрожувати я йому і почала закидати його снігом з усієї сили. Микита голосно сміявся і став від мене тікати, а мене це лише підбурило, я за ним ганялася, поки він різко не зупинився, і я в нього не врізалася. У руці все ще була невелика сніжка, а я так горіла бажанням помститися, що не звернула увагу на його порив поцілувати мене, я кинула сніжку прямо йому в обличчя. Він завмер, мабуть сторопів, а я повільно стала від нього відступати.
- Ой! - зробила вигляд, що шкодую про скоєне, але це було не так, не могла стримати свою посмішку на всі тридцять два.
Микита рушив уперед, а я з усіх ніг побігла від нього подалі. Було весело, і я більше сміялася, ніж тікала, таке кумедне обличчя в нього було, щойно я його снігом обсипала.
Петляла між деревами і вибігла на галявину, вона була вся засніжена. Якби Микита захотів, то давно б мене наздогнав. Мабуть, йому теж подобалася ця гра.
Спіткнулася об корінь, якого не побачила через сніговий покрив, і полетіла вниз, мене одразу ж згріб у свої ведмежі обійми Микита. Я знову розсміялася, бо не хотіла, щоб і моє обличчя було в снігу, бо ж, здається, він повинен був мені помститися?
- Пробач, пробач Микит! - сміялася я, намагаючись вивернутися з його рук, Нікіта тим часом розвернув мене спиною і притиснув своїм тілом до снігу.
- Тебе буде покарано! - серйозно промовив він і тут же впився в мої губи поцілунком. Це було так романтично. Ніколи не відчувала подібного з жодним чоловіком. Здається, я починаю закохуватися...
Наступної хвилини Микита поміняв нас місцями, тепер я лежала на ньому, але все також продовжувала цілувати його губи. Я й забула, коли так багато цілувалася. Як же мені це подобалося. Ще подобалося те, що Микита завжди так пристрасно і захоплено цілував мене.
- Микит...Микита, - намагалася сказати я, але він не давав мені цього робити, не хотів переривати поцілунок.
- Ну, Микита... застудишся ж! - відірвалася я від його губ.
- Начхати! - посміхнувся і, притягнувши моє обличчя своєю рукою, знову впився в мої губи поцілунком, так пристрасно, так глибоко і хвилююче, що навіть крізь товщу нашого спільного одягу я відчула збудження чоловіка, і коли його рука полізла мені під шубку, він сам перервався.
- Чорт, поцілунок із тобою неодмінно приведе нас до сексу. - обидва ми прийняли сидяче положення, я все ще сиділа на Микиті, який продовжував дивитися на мої губи.
- Микит... - хотіла запропонувати повернутися в машину і зігрітися, але він знову мене поцілував, цього разу ніжно і глибоко. Я не могла чинити опір, і цього разу сама не хотіла перериватися, хоч і почала переживати, що він може застудитися.
- Ніколи так багато, і довго, не цілувався з жінкою! Та й не в тому віці я вже... але ти, кицю, викликаєш у мене романтичні почуття, - сам перервав він поцілунок і сказав мені найприємнішу річ, яку я чула останнім часом. Я посміхнулася і почервоніла, хоч від морозу мої щоки вже були червоними.
- Застудишся ж! Ходімо! - спробувала встати і цього разу чоловік уже не став мене утримувати, я змогла піднятися на ноги.
- Ти хвилюєшся про мене? Це так мило, Кицю! - нахилився і знову чмокнув мене в губи, потім узяв за руку і повів до машини.
Всю дорогу Микита їхав мовчки, лише широка посмішка говорила про його гарний настрій. А я не наважувалася в нього щось запитати.
До його воріт ми під'їхали хвилин за десять. Він знову висадив мене на вході і сказав заходити в будинок. Перше, що зробила після того, як роздяглася, поставила гріти суп.
Після обіду Микита знову відлучився по роботі, я ж прибрала посуд і пішла шукати зарядку, телефон скоро сяде.
У валізі не знайшла, отже, я вже встигла викласти її в бабусі в будинку. У Микити айфон, навряд чи у нього буде звичайний дріт, сходжу до бабусі. Ключі висять на гачку в передпокої. Який все-таки хазяйновитий чоловік!
- Ти куди? - запитав Микита, коли я вже накидала шубку.
- Сходжу до бабусі додому, у мене сідає телефон, потрібна зарядка.
- Який у тебе телефон? - показала йому свій Ксяомі, і він усе зрозумів.
- Я якраз хотів сказати тобі, що мені потрібно кілька листів написати...
- От і добре, не буду тобі заважати працювати!
- Кицю, ти не заважаєш! - підійшла, поцілувала його, нічого на це не відповівши, і застебнувши свою шубку, пішла.
Двері, напрочуд, змогла відчинити сама й одразу ж потрапила до холодильника, інакше це не назвеш. Надворі справді тепліше, ніж у домі зараз.
Насамперед знайшла зарядку і встромила її в телефон. Застелила своє ліжко, адже я тут майже не з'являлася починаючи з тридцять першого числа. І трохи прибралася, хотіла залишити все так, як до бабусиного догляду.
Залишилося тільки прибрати банку з бабусиною настоянкою. Уже потягнулася за нею, як на телефоні продзвенів сигнал про вхідне повідомлення.
Беру в руки телефон і що я бачу. Повідомлення від Колі! "З Новим роком!" Повідомлення, чорт забирай! За стільки часу, мій рідний чоловік написав мені тільки смс. Розлютилася на нього! Набираю...
- Ой, хто дзвонить? - чую п'яний голос чоловіка
- Совість є в тебе? - підвищила я голос
- І тебе з Новим роком, дорога дружино! - ненавиджу, коли він настільки п'яний.
- Якби я тебе зараз не набрала, ти б мені й не подзвонив?
- Я ж тебе попереджав, що з хлопцями буду.
- Я пам'ятаю! Але хіба тобі все одно, де я, з ким я? Ти за мене не переживаєш?
- А чого за тебе переживати? Ти ж до бабки своєї поїхала, а потім, мабуть, до Ольки поїдеш!
- А якщо я тут коханця знайшла? - розлютилася я вже, і чую відвертий ржач, ніби я не жінка, і що на мене не може подивитися інший чоловік.
- Фрось, чого ти хочеш? Мозок мені через телефон винести?
- Нічого! Нічого від тебе я вже не хочу! - сівшим голосом відповіла, і сама відключилася.
Сіла і, жаліючи себе, заплакала. Боже, ну що за людина. Усе стало ще гірше після того як я зустріла Микиту. Після того як я побачила, як можу бути цікава такому чоловікові. Після того як бачила, як Микита мене хоче. Значить проблема не в мені! Або в мені?
Боже! Де там бабусина наливка? Так паршиво на душі...
Коли на порозі з'явився Микита, я вже допивала третій келих. Від наливки зігрілася і розстебнула шубку.
- А що це тут відбувається? - почав він і підійшов ближче, а я не встигла стерти сльози з вологих щік.
- Що трапилося? Чому ти плачеш? - підійшов ближче Микита і я справді побачила в нього стурбований погляд.
- Нічого! Просто... просто з чоловіком поговорила...
За пів години ми обидва сиділи за столом і пили наливку. Микита розпалив піч і стало трохи тепліше.
Я знайшла фрукти в холодильнику. І другий келих.
Микита від чогось перших два келихи випив залпом. Налив собі наступний і оновив мені. А мені, мабуть, уже було досить, язик майже заплітався, але бажання своє вгамувати я не могла, бо так погано контролювала свою мову й думки.
- Як же мене дістали всі! Ось ти питав, що я тут роблю, а я справді втекла. Від Колі, від подруги і мами! Не розумію, що з ним сталося, адже він не був таким, коли ми познайомилися! Що я зробила не так? Я дбала про нього, як уміла, вдома завжди чисто, завжди є їжа. А йому все одно, де я, з ким я! Він мені навіть не подзвонив за цей весь час, смс тільки відправив! - і тут мене понесло. Я розповіла Микиті все, все на що злилася, все що відбувається у мене. Промовчала про секс, який так рідко буває, але й говорити про це не було сенсу, Микита це і так зрозумів.
Я все говорила і говорила, а Микита мовчки слухав і не поспішаючи пив.
- Розлучайся, Кицю. Я тебе в нього заберу, - після хвилинного мовчання видав він, потім пересадив мене до себе, - Я ось завжди хотів таку жінку як ти! Не цих сучасних накачаних силіконом модельок, у яких цінність тільки у фінансовому еквіваленті рахується. Хотів милу турботливу жінку, щоб опікувалася домашнім затишком, щоб мені додому повертатися хотілося, щоб удома на мене чекала смачна вечеря і кохана дружина. Але до зустрічі з тобою, думав, уже ніколи таку не зустріну! Шкода тільки, що ми з тобою не зустрілися раніше! - дивлюся в його очі й бачу, що зараз