Раді Вас бачити!

- Важкий був день! - озвучила я, щойно ми переступили поріг будинку. Сніжок став стрибати біля моїх ніг, щоб я взяла його на руки, а Анфіска, зрадниця, сама стрибнула на руки до Микити.

 

- Здається ми з тобою помінялися вихованцями! - посміхнувся Микита і погладив котейку.

 

- Киць, є що поїсти? Може, давай замовимо їжу? - Почав Микита.

 

- Ага, зараз! Я для кого готую!? - бачу, моя відповідь лише потішила Микиту, він задоволений посміхнувся і пішов переодягатися, я поплелася за ним.

 

Мовчки натягнула шорти, футболку, по-швидкому заплела косу і пішла розігрівати нам вечерю.

 

- Киць, а тобі наш будинок подобається? - раптом запитав Микита, коли я забрала в нього тарілку помити.

 

- Ну так, а що?

 

- Ну так? Значить є щось, що тобі не подобається?

 

- Просто він якийсь порожній, чи що.

 

- Ось! Вже добре! Даю тобі волю поміняти тут усе, як ти хочеш! Хочеш, ремонт зробимо, хочеш меблі поміняємо? Лише б тобі подобалося тут!

 

- Навіщо ж так кардинально? У тебе гарний будинок, просто не вистачає маленьких деталей.

 

- Ти зможеш зайнятися? Зробити затишним наш дім?

 

- Навіть не знаю...- знизала я плечима.

 

- Карта в тебе є, зараз усе можна замовити в інтернеті! Не соромся, користуйся! - підійшов він і останнє слово прошепотів мені на вушко, обійняв мене своїми великими руками і притиснув до себе.

 

- Підемо спати, Кицю? - штовхнувся він стегнами вперед, вдаряючись об мою попу, натякаючи на те, що спати ми найближчих дві години точно не будемо.

 

- Я ще не хочу! - розвернулася я в його обіймах, але на нього так і не дивилася.

 

- Що таке? - насупився Микита.

 

- Усе думаю про слова тата, адже він має рацію, я й справді, хотіла спочатку поговорити з Колею... але це так важко!

 

- Давай я сам поговорю з ним? - запропонував Микита, все ще утримуючи мене в своїх обіймах.

 

- Ти ж чув тата? Я сама повинна! Та, і я з ним згодна! Я начебто по коханню заміж виходила...

 

- Чому начебто?

 

- Тому що я не була б зараз із тобою, якби кохала його так само, як коли ми з ним одружилися!

 

- Ходімо нагору, у мене дещо для тебе є! - усміхнувся він, і схопивши мене за руку, повів за собою.

 

Ми піднялися в, тепер уже нашу, спальню і Микита залишив мене саму, сам пішов у гардеробну. Не встигла я нічого зрозуміти, як Микита вийшов із гардеробної, чим викликав у мене спочатку посмішку. На ньому були домашні штани, на голий торс накинутий костюмний дорогий піджак і зараз він намагався укласти свій чубчик, був таким серйозним і милим, що я просто не могла не посміхнутися.

 

- Загалом, я не особливо романтик і таке інше, але... - тут Микита дістав із кишені маленьку коробочку й одразу ж відкрив її, мене одразу ж засліпив блиск дорогого й гарного каменю, - Кицю, ти вийдеш за мене? - ошелешив він мене, а я навіть рота відкрити не змогла. Очі одразу ж засльозилися, і я просто закивала кілька разів головою.

 

- Е-ні... цього разу так не піде! Озвуч будь ласка свою відповідь, майбутня пані Царьова! - усміхнувся Микита.

 

- Так! Боже! - кинулася я до Микити на шию і почала цілувати все його обличчя, від чого чоловік хрипло засміявся, а я заплакала. Просто досі не вірила, що такий чоловік з'явився в моєму житті, що таке відбувається саме зі мною. Мене розпирало від почуттів до Микити! І я більше не могла себе стримати. Мені здавалося, що я зараз найщасливіша на світі, і всі проблеми мої пішли на задній план.

 

- Кицю, ну ти чого? - не розумів Микита моїх сліз і цілував мої солоні щоки.

 

- Мила моя, рідна, ну ти чого? Я думав ти зрадієш! Кицюню! Ну Кицю, не плач! - заспокоював він мене.

 

- Микита! - відсторонилася я від нього і подивилася в його тривожні очі, - Я кохаю тебе! Боже! Я так тебе кохаю! - нарешті сказала я, ніби тягар з душі зняла, раптом так легко стало. Ніби усвідомила все і визначилася. Так, я люблю! Я дуже його люблю! Боялася цих почуттів до нього, боялася, що в нього це до мене несерйозно! Не хотіла потім шкодувати про свої романтичні пориви. Але я більше не можу! Не можу стримувати себе в почуттях! Я закохалася! Закохалася в нього, ще коли була в бабусі на дачі!

 

Микита так щиро мені посміхнувся, такий щасливий мені здавався.

 

- Я боявся не почути від тебе цих слів, але боже... я такий радий! - обійняв він мене, - Кохаю тебе, дівчинко моя. Дуже сильно! - сказав він це і знову обійнявши мене поцілував. Відсторонився, вдягнув на безіменний пальчик каблучку, яка сіла ідеально, поцілував мою руку і нарешті поцілував мене так, як уміє тільки він, до тремтіння в колінах, до мурашок на спині, до втрати свідомості.

 

Упала голою на шовкові простирадла, Микита тут же накрив мене собою. І не було зараз у ньому ніжності, він просто до божевілля мене хотів. Поцілунок у губи, шию, груди. Палець біля входу. Потім ним же поштовх. Скрикнула від несподіваної заповненості, і ось палець замінив його член. Прогнулася в спині від глибокого поштовху. Притулилася до нього впритул, зачіпаючи своїми грудьми його ідеальний торс. Хаотичні поцілунки і сильні поштовхи. Намагалася рухатися назустріч, але Микита ніби збожеволів, різко і сильно засувався в мені, вдаряючись об мій пах, мені довелося просто розслабитися, поки моє тіло брав коханий чоловік.

Ще два різких поштовхи і немов феєрверк вибухнув у низу мого живота, розслаблення пішло по всьому тілу, а Микита, кінчивши, так і не вийшов з мене, а я лише обхопила його торс ногами, даючи зрозуміти, що з ним я тепер хочу бути, і нехай бажання про дитину буде виконане, я тепер теж його хочу!

 

Перевівши подих, Микита знову мене поцілував. Мою мовчазну згоду про дитину він розцінив по-своєму, і кожен наш секс він кінчав у мене! А мені це навіть сподобалося!

 

Наступного ранку я не змогла відразу встати з ліжка. Боліло все тіло. По-моєму, Микита перестарався. Коли він поїхав на роботу, я вже не чула. Начебто був поцілунок у щоку, але я так міцно спала, що прокинулася тільки ближче до обіду.

 

Мені потрібно було прийти до тями після такої ночі, тому сьогодні мене вистачило тільки на те, щоб приготувати вечерю.

 

Вночі Микита мені просто так заснути теж не дав. Мабуть, він тепер стане одержимий ідеєю зробити мені дитину.

 

Наступного дня я зважилася. Довго думала, і вирішила, що більше не можна чекати і пора з Колею поговорити! Йому все одно, що я вже третій тиждень вдома не з'являюся. Навіть не пише мені нічого...

 

Озвучила своє рішення Микиті, і він попросив без нього додому до Пєскова не їхати... треба ж, раніше це був мій дім, а тепер я називаю його, як і Микита.

 

Микита забрав мене з дому і привіз у рідний двір, зупинився біля під'їзду, а я не наважилася виходити.

 

- Киць!!! Не нервуй ти так! Може тобі дійсно вже не можна! Ну його на хрін цього Пєскова! Сам усе вирішу!

 

- Ні! Микита, так не можна! Я хочу сама з ним порозумітися! Так буде правильно! Я вже не чесно з ним вчинила, що подала заявку на розлучення, не поговоривши з ним.

 

- Тоді йди, швидше з ним поговориш, швидше це закінчиться! Мені піднятися з тобою?

 

- Ой, не треба! Він не так зрозуміє моє рішення, коли дізнається про тебе, думатиме, що я повелася на твої гроші! А це не так, я взагалі не знала, хто ти такий, коли ми з тобою познайомилися.

 

- Гаразд, Кицю, я чекатиму на тебе тут, але, якщо тільки щось піде не так... і не дай Боже, він надумає руку на тебе підняти, йому кінець! - серйозно сказав Микита, я ж його чмокнула і потягнулася до ручки дверей. Микита, як завжди, не дав мені вибратися самій, допоміг.

 

Подивилася нагору і побачила увімкнене світло на кухні та силует Колі, тепер він побачив мене. Я знову розхвилювалася!

 

- Кицю! Що я тобі казав про "не хвилюватися"? - насторожився Микита, а я натягнуто посміхнулася і нарешті увійшла в парадне.

 

Поки піднімалася на поверх у ліфті, налаштовувала себе.

 

Двері відчинила своїм ключем. І як я й думала, Коля стояв біля вікна на кухні. Оглянув мене з ніг до голови й усміхнувся. По очах зрозуміла, що він напідпитку. Зняла шубу і пройшла на кухню.

 

- З'явилася значить? Це типу повернення блудливої дружини додому? - насупився він.

 

- Коля, давай нарешті поговоримо, так більше не може тривати!

 

- А я-то думаю, чому з мене весь двір сміється, оленем називають... а в мене виявляються ось такі (розвів він руки на всі боки) роги?

 

- Ти думаєш я не помітив, як ти змінилася, або телефон твій блатний не побачив?

 

- Коля, просто послухай...

 

- Ні! Я не все сказав! - знову перебив він мене, і як зазвичай не дав сказати того, навіщо я сюди прийшла!

 

- Так, жили ми не на широку ногу, але й не бідно ж! Гуляти, я не гуляв, а те, що п'ю... так хто зараз не п'є?! Хіба це привід? Я ж сюрприз готував для дорогої дружини, два роки відкладав тобі на машину, і ось нарешті можу її купити!

 

- Ти так нічого й не зрозумів, Коля! Мені не потрібна машина! Мені потрібен був ти! Твоя увага!

 

- Звісно не потрібна! - ніби не чув мене Коля, і продовжував, - ось той заможний папік, - тицьнув він на вікно, - купить тобі все, що ти захочеш! Он шуба твоя чого тільки варта!!! Це ж які гроші на шмотку викинути не шкода було? Цікаво, що ти для нього зробила, щоб він тобі її купив? У дупу дала? Мені ж не давала!!! Може я б тобі теж шубу купив? Ти виявляється про шубу з айфоном мріяла, а я тобі на машину збирав!

 

- Боже, Коля, та до чого тут це! Ми коли з ним познайомилися, я навіть не знала, хто він такий, мені байдуже було на його фінансове становище!

 

- Ну ти й погань, Єфросинія, навіть не заперечуєш, що кохаєшся з ним у мене за спиною! От від тебе такого я не очікував! Очманіти, як не очікував! - сів він на стілець і налив собі цілу склянку коньяку, випив усе за раз, а мені почало здаватися, що і зараз розмови не вийде, але вдруге до нього на розмову я більше не піду, потрібно сказати все зараз.

 

- Може ти нарешті вислухаєш мене? Так, я не свята. Так, зрадила! І я не шукала розради на стороні, щоб ти знав. Просто так вийшло, ми випадково познайомилися...

 

- Хм,- хмикнув він і посміхнувся, відкинувся на спинку стільця і схрестив руки на грудях, - просто так сталося... хрінова відмазка, Фрося!

- Невже ти сам не помітив, як за ці два роки ми віддалилися одне від одного, ми перестали з тобою розмовляти, ходити кудись разом... у кіно, наприклад, моя місія як дружини для тебе полягала в тому, щоб приготувати тобі їжу і випрати! Усе. В іншому ти мене не помічав! І я кохала тебе, справді кохала! Просто в якийсь момент ми стали один одному сусідами по квартирі.

 

- Ось ти зараз говориш, "почуй мене, послухай"... але нічого нового я не почув, Фрось. Я тобі завжди відповідав одне й те саме, що все це бабські заморочки. Так усі живуть... потрібно, напевно, було зробити тобі дитину, щоб ти на неї переключилася і в тебе не було часу на все це лайно. А тепер у мене просто загуляла дружина! - сказав Коля і ще собі налив.

 

- Я ж зрозумів, що ти гуляти почала, думав провести з тобою виховну бесіду, щоб цю дурь із голови вибити, але не після того, як я побачив, як він тебе трахав!

 

- Ти так стогнала... Під мною так не звивалася, як під ним! Я тепер цю картину забути не можу! Другий тиждень пиячу, щоб із пам'яті викреслити! - Боже! Значить мені не почулося тоді! Два тижні тому, перед тим як повністю переїхати ,Микита заїжджав сюди на обід, під приводом допомогти зібрати мені речі, пішов зі мною в спальню і спокусив мене на секс. Я не хотіла більше робити цього там. Але Микита вміє бути наполегливим, та й не можу я вже йому відмовити. Ми тоді з ним займалися коханням, все було повільно і надзвичайно... я справді була гучною того разу, і мені почулося, що грюкнули вхідні двері... Тепер, виходить, не почулося тоді! Коля нас бачив! Боже! Як же соромно! Не знаю куди себе подіти! І так паршиво на душі!

 

- Колю, ти пробач мене...- почала я

 

- Не пробачу! Принаймні зараз! - підняв він на мене свої п'яні очі

 

- Я подала на розлучення. Через два тижні тобі прийде повідомлення!

 

- Як благородно з твого боку, а що так? Це твій коханець наполіг? Ти б сама не наважилася, я тебе знаю. - Коля ще хотів налити собі склянку, але через нетверезість став розсіяним, розлив рідину на стіл і на підлогу. За звичкою полізла по ганчірку. Підійшла й витерла зі столу, потім із підлоги. Коля мовчки спостерігав за цим, і весь цей час не відводив від мене свого погляду.

 

- Вродлива ти стала Фроська! І в сукні цій, сексуальна! Офігенний вигляд маєш! Може й справді потрібно було з тобою більше кохатися! Тобі сексу не вистачало, так?

 

- І цього теж, Коль. Але це вже не важливо! Я хотіла, щоб ти знав, що я подала на розлучення! Мені справді шкода, що ти ось так от про це дізнався, але все вийшло так, як вийшло!

 

- Я б тебе трахнув зараз! Але не хочу, після того козла! Мені огидно! - добив він мене, а я вже не могла стримати сліз, знаю, що заслужила ці образливі слова, але все одно не можу стримати свої сльози.

 

- Мене твої сльози зараз не розчулять, ти виявилася звичайною стервою і шльондрою! А розлучення ти отримаєш! Не переживай! А тепер пішла геть! Бачити тебе не можу! - на автоматі захопила шубу і, накинувши на себе, викликали ліфт. Коли опинилася наодинці, в кабіні ліфта, дала волю сльозам і розридалася на все горло.

 

Вискочила з під'їзду й одразу ж побігла до машини, не чекаючи Микити, відчинила двері й сіла. Закрила долоньками обличчя, продовжуючи гірко плакати. Двері з боку водія одразу ж грюкнули, сидіння від'їхало трохи назад, і Микита перетягнув мене на себе. Я обняла його шию, уткнулася йому в груди, продовжуючи плакати.

 

- Киць... що трапилося? Що він зробив? Він тебе чіпав? - я продовжувала плакати і на його запитання не відповідала.

 

- Подивися на мене! Що там сталося? - але я, як і раніше, не хотіла нічого говорити, мені було просто погано!

 

- Якщо ти мені все не розкажеш, я зараз закрию тебе в машині і піднімуся до нього, змушу сказати його все мені слово в слово! Він тебе чіпав? - я замахала заперечно головою, Микиті все одно не сподобалося, що я мовчу.

 

- Кажи! - насупив він свої брови

 

- Він мене не чіпав! Ми просто побалакали! Просто розмовляли, - втупилася я попереду себе, згадуючи всі бридкі слова, якими він мене обізвав. Адже він ще кричав мені в слід, коли я йшла, всякі лайки...

 

- І тому ти зараз така? Що він сказав? - насупився він і обійняв мене сильніше за талію, даючи відчути, що він поруч, я поклала свою голову йому на груди.

 

- Сказав, що я шльондра і стерва! Наставила йому роги! Ще він бачив, як ми з тобою займалися коханням, обзивав мене такими образливими словами, і сказав, що після всього, бачити мене не хоче, і що розлучення дасть!

 

- Ось і добре! Найголовніше, що про розлучення він у курсі! Сподіваюся, на цьому наші проблеми закінчаться, і єдиною твоєю проблемою буде вибір весільної сукні.

 

- Я не можу зараз думати про весілля! - сказала я правду.

 

- Може махнемо на дачу, я тебе в баньці попарю, масажик зроблю, як того разу, щоб ти розслабилася? - заграв він смішно бровами, посміхнулася на це.

 

- Не хочу поки що. Поїхали додому? - чмокнула його в губи й пересіла на своє місце.

 

Поки їхали в машині, мене раптом набрала мама.

- Привіт Фрось, ти не дзвониш, вирішила набрати тебе сама. Паша вже охолов, можна знову в гості приїжджати і Микиту свого візьми!

 

- Привіт мам. Не сьогодні і не завтра точно!

 

- Що вже сталося? - зрозуміла мама мій стан за моїм голосом.

 

- Та нічого... ну, я в Колі була, - видихнула я, відкинулася на спинку сидіння і повернулася до вікна, на коліні одразу ж відчула долоню Микити. Він швидко повернувся до мене і підморгнув, потім знову повернув усю свою увагу на дорогу.

 

- Поговорили?

 

- Поговорили!

 

- Ну і як?

 

- Та не дуже! Обізвав мене шльондрою і стервою! Але розлучення, сказав, підпише.

 

- Я чогось такого від нього й очікувала, ну нічого! Головне, це що він згоден розлучитися!

 

- Це так! - ліниво відповідала я, ця розмова занадто вимотала мене емоційно.

 

- А цей твій Микита, нічого! Мені дуже сподобався, прям мужик такий! Тільки дорослий дуже!

 

- Ма, ну хіба це головне? - почервоніла я, і мигцем глянула на Микиту, а він ще спеціально музику зробив тихіше, і зараз посміхнувся... почув, значить.

 

- Ти кохаєш його?

 

- Кохаю! - повернулася до Микити і з ніжністю на нього подивилася.

 

- Ось і добре! Я Паші передам, що ти з Колею поговорила вже, а то він дуже переживає з цього приводу. І ми чекаємо вас у гості! А то знайомство вийшло не дуже!

 

- Бувай мам!

 

- Бувай!

 

Закінчила я розмову, і знову повернулася до вікна. Стало трохи спекотно в салоні, розстебнула шубку. Потім узагалі зняла, і коли клала її на заднє сидіння, побачила, як Микита теж почав розстібати пальто. Усміхався весь час і зменшував швидкість автомобіля.