Раді Вас бачити!

- А як ти? Як ти живеш?

 

- Радий, що ти запитала! Я нормально, якщо можна так сказати, коли пити перестав, узяв себе в руки. Чоловік твій, на превеликий подив, дав вказівки, і мені хорошу рекомендацію написали, влаштувався у фірму його конкурента, і, як бачиш, зарплатою мене там не ображають.

 

- А як з особистим, знайшов когось?

 

- Та так... - ухиляючись, відповів він, а в мене знову задзвонив телефон, треба відповісти, а то мені все це боком вилізе.

 

- Виходь! - почула холодний голос чоловіка, треба ж, раніше він до мене такого тону не вживав.

 

- Усе, Коль. Мені пора! Я рада, що ми з тобою нарешті нормально поговорили і все з'ясували, сподіваюся, ти мене пробачиш і зможеш знайти собі жінку, що буде кохати тебе так само, як я кохаю Микиту! - я усміхнулася і встала, Коля встав слідом, знову подбав про мене і навіть допоміг застібнутися.

 

- Ну, можна хоч у щоку тебе поцілувати на прощання, не чужі ж? - посміхнувся він, я просто кивнула, Коля поцілував мене в щоку і відчинив мені двері, пропускаючи мене на вулицю. Я тут же натрапила на серйозний погляд свого чоловіка, він спочатку подивився на усміхнену мене, потім невдоволено покосився на Коля.

 

- Усього доброго тобі, Фрось! - кивнув мені Коля і, не обертаючись більше, пішов геть, а я підійшла до свого злюки і просто обійняла. Напружений який. Навіть відсторонив мене від себе.

 

- Вдома поговоримо! - сказав він і допоміг забратися в машину, мені з моїм животом уже не так легко це було зробити!

 

Завів мотор і рушив з місця. Всю дорогу був розлючений і на мене взагалі не дивився, а в мене особисто був гарний настрій. Я рада, що зустріла Колю, що ми з ним поговорили, а то я переживала весь цей час, боялася, як би він не спився. Навіть в Олі кілька разів просила про нього дізнатися.

 

Микита допоміг вибратися мені з машини, коли ми приїхали додому і просто пішов.

 

Чого це він так розлютився? Якби він запитав, я б відповіла, але він нічого не запитує, просто гнівається і уникає мене.

 

Пішла переодяглася і пішла шукати свого "скривдженого"

 

Знайшла його в спортзалі. Він як скажений, з усією злістю бив зараз грушу. Мені здається, навіть кров уже з'явилася! Так і є.

 

-Микита! - крикнула я і він завмер, підійшла до нього і глянула на руки. Матір божа! Усі кулаки в крові. Без розмов схопила його за руку і повела нагору, де є аптечка.

 

- Коть! Ну ти чого? Навіщо себе калічиш? - обурювалася я, і з ніжністю намагалася стерти його кров, обробити рани. Микита, як і раніше, мовчав...

 

- Тебе щось турбує? Так запитай! - сказала напряму.

 

- Не хочу! Тобі скоро народжувати! А я себе зараз погано контролюю...

 

- Я так буду себе накручувати і переживати... ти, - і тут Микита мене перебив.

 

- Як давно ви зустрічаєтеся? - видав він

 

- Чого?

 

- Я бачив вас сьогодні! І вчора мені сказали, що ти запізнилася через нього!

 

- Боже, ти що попросив Кларису Степанівну стежити за мною?

 

- Я просто турбувався... і мабуть не дарма? Ти все ще кохаєш Пєскова! Завжди кохала! Просто не могла мені в цьому зізнатися! Адже я змусив тебе розлучитися! А ти цього не хотіла! - боже, я просто в шоці, що собі навигадував Микита.

 

- Так! Стоп! Тебе понесло коханий! У чому ти мене зараз підозрюєш? Ти думаєш я з ним кохаюся? Серйозно думаєш так? Що мені потрібен хтось крім тебе?

 

- А що я міг подумати, побачивши тебе з ним, та й ти така задоволена була, коли з ним прощалася, ще й поцілувати себе дала!

 

- Боже! Ти що ревнуєш? До Пєскова?

 

- А я не повинен?

 

- По-твоєму мені потрібен коханець на дев’ятому місяці вагітності? Царьов, я просто в шоці, ти...- і тут я різко замовкла, щось плюхнулося вниз, і по ногах потекла вода.

 

- Ой! - злякалася я

 

- Ой? Кицю, що трапилося? - стурбовано він подивився на мене.

 

- Здається, я народжую!

 

Микита під час пологів був поруч зі мною. То тримав мене за руку, то ходив із кутка в куток. Здається, зараз з'явилася його перша сива волосина.

 

- Більше не смій кінчати в мене, Царьов! Відірву нахрін твій член! - кричала я під час особливо сильних переймів.

 

Пологи були довгі, Стефанія народилася майже п'ять кіло. А я все хотіла сама народити, без кесаревого. Тому довелося помучитися... Хоч мене і попереджала Клариса Степанівна, що дитинка буде великою, через тата, але таку дівчинку я народити ніяк не очікувала. І мені, здається, я бачила, як Микита плакав, коли йому дали потримати вперше його доньку. Це було так мило... Я була щаслива.

 

Таким Микиту я точно побачити не очікувала, він чекав появи малятка і був таким щасливим, коли забирав мене з пологового будинку. Перший місяць обидві бабусі жили у нас вдома. Кожна хотіла навчити молодих батьків як поводитися з немовлям. Першим не витримав Микита. Мовляв, що він не впорається з власною донькою?... о мені це подобалося!

 

Як я й думала, Микита майже весь свій час приділяв доньці. Перші півроку, я навіть почувалася неповноцінною матір'ю, бо Микита віддавав мені малятко, щоб я його погодувала грудьми і поклала спати... але мені так навіть було легше. Микита прекрасний батько.

Але і про мене він ніколи не забував, щойно Стефанія стала трохи старшою, Микита став красномовно натякати, що не проти зайнятися ще поповненням родини.

 

Епілог.

 

- Микита, а якщо маленька прокинеться? - обурювалася я, коли він заштовхав мене в нашу спальню, радіо няню поклав на столик біля ліжка, а мене став повільно роздягати.

 

- Ми почуємо! - посміхнувся Микита, і штовхнув мене на ліжко, я приземлилася попою і відразу відповзла на середину ліжка. Микита посміхнувся і тепер уже сам повільно почав розтягувати пряжку свого ременя. Штани впали донизу, а мою увагу привертав член, що стояв колом і впирався об тканину боксерів. Еротично позбавивши себе трусів, Микита різко притиснув мене своїм тілом до ліжка. Пристрасно поцілував, забираючи мої думки і дихання. Торкнувся грудей і плавно опустився до живота, пішов далі, торкнувся горошини і занурив у мене свій довгий середній палець, я прогнулася в спині, Микита одразу ж увібрав у себе мій сосок...

 

- М-м-м, Микита! - застогнала я. Коли до приємних відчуттів від посмоктування моїх грудей додалися різкі поштовхи рукою. Наступної секунди палець замінив великий і товстий член. Притиснулася всім тілом до Микити і під наступний поштовх намагалася підлаштуватися, звивалася під ним так, щоб самій ще більше насаджуватися на його член!

 

Я кричала від стогонів! Микита повільно мене трахав, а я втрачала розум від задоволення, що нахлинуло, кожен поштовх іскрою проносився по нервових закінченнях. Ширше розсунула ноги, обняла за шию і всім тілом притулилася до нього. Микита прискорився, гучні ляпаси наших тіл лише ще більше збуджували мене. В останній момент відкинула голову на подушку, і Микита притиснувся губами до моєї шиї. М'язи скрутило в оргазмі, і я знову стиснула ними член Микити! Він голосно застогнав, зробив кілька поштовхів і кінчив, вилившись у мене! До тями не відразу прийшла, а коли зрозуміла, що сталося, не дала йому далі цілувати себе.

 

- Микита! Ти знову починаєш!? - насупилася я.

 

- Я хочу сина, Кицюню! Дуже хочу! - усміхнувся він. А я насупилася ще більше і намагалася його відштовхнути, але він цього зробити не дав. Так поцілував мене, що я забула все на світі. Мене тут же розвернули до себе спиною, штовхнули вперед і я притиснулася животом до матраца. Микита притиснув мене своїм тілом, схопив боляче за попу і ще й ляснув!

 

- Я радий, що ти повернулася до колишніх форм, Киця. Обожнюю твою дупку! - прохрипів він, потім підняв мою попу і різко вклинився між моїми половинками, не змогла стримати зітхання.

 

- Боже, м-м-м. Микита! - стогнала я, тому що він одразу ж став різко і сильно битися своїм пахом об мою попу.

 

- М-м-м, матір твою, Киця... як ж це офігенно! - Микита так само, як і я, не стримував себе, стогнав і, періодично, крім своїх поштовхів ще бив мене по дупці.

 

Кінчив він знову в мене. І ми знову трохи посварилися. Але лише до того моменту, коли лягли спати. Микита знову став до мене чіплятися і відмовити власному чоловікові я була не в змозі.

 

Такі ситуації повторювалися майже в кожен наш секс. І мало того, Микита раптом вирішив знову влаштувати медовий місяць (тиждень), віддав Стефанію під опіку бабусь із дідусями, а мене відвіз на дачу, там, де живе моя бабуся. Я обурювалася і не хотіла залишати крихітку саму, але Микита мене переконував, що за тиждень з малятком нічого не трапиться, тим паче, коли за ним дивляться одразу дві бабусі і два дідуся.

 

Микита не давав мені спокою ні вдень, ні вночі. Я від нього тікала до бабусі, щоб він зменшив свій запал. Ось і сьогодні втекла від нього, сидимо з бабусею, спілкуємося. Я, звісно, причину бабусі не кажу, але думаю, вона сама здогадалася, сидить мовчить уже хвилин п’ять, усміхається і мені чайок підливає.

 

- Що внучечка, знову від чоловіка втекла? - усміхнулася бабуся.

 

- Тебе провідати прийшла! Ти що мені не рада?

 

- Рада, рада! - посміхнулася вона, - О, а ось і чоловік твій! - Микита, зайшов з голим торсом, одні штани на ньому і такий знайомий кожух.

 

- Ось ти де, Киця! У бабусі від мене ховаєшся? - усміхнувся він, - ходімо рідна! - ще раз посміхнувся він, і нарешті подивився на родичку, - Вітаю, Настасю! - бабуся йому просто кивнула.

 

- Микитка, раз прийшов, сходи-но дров мені принеси! - попросила бабуся і спровадила Микиту. Видно було, що йому це не сподобалося, у нього були зовсім інші плани, але бабусі відмовити він не міг, тож пішов геть...

 

- Ну? - почала бабуся, очікуючи від мене відвертих зізнань, я зітхнула.

 

- Сина він хоче! Спокою мені не дає ні вдень ні вночі, сюди ось відвіз, щоб його зробити...а я не хочу ще, мені Стефанії ось так, - показала я рукою характерний рух, - вистачає! - бабуся на мою промову лише ще ширше усміхнулася.

 

- Аль не щаслива ти з ним? - лукаво посміхнулася бабуся.

 

- Ні, ти що? Я його дуже кохаю бабусю, і доньку нашу! Микита фантастичний чоловік... Але він завжди так поспішає!!! - почала я, і не встигла продовжити, Микита зайшов з оберемком дров, на мене красномовно подивився і пройшов у глиб приміщення, щоб їх покласти.

 

- Ходімо, Киця, я баню затопив!

- Ти не бачиш, я з бабусею розмовляю...так рідко бачимося...- почала я, щоб ухилитися від нього.

 

- Іди, дитинко! Нікуди я не подінуся! - лукаво посміхнулася бабуся і подивилася на Микиту.

 

- Але бабуся...

 

- Іди, іди! - Микита вже тут не витримав, схопив за руку і притиснув до себе. Так на мене подивився, що я аж залипла, і зовсім не чинила опору, коли він накидав на мене шубку, я навіть із бабусею не попрощалася.

 

Завів мене в лазню і сам роздягнув. Так несамовито мене цілував, що сил чинити опір просто не було. Швидко позбавив мене одягу і майже повторив те, що було в цій лазні, коли ми з ним тільки познайомилися...

 

Наступного дня попа пекла вогнем.

 

- Ну Микита! - перервала я поцілунок, коли він знову кінчив у мене!

 

- Це так офігенно, Кицюню! - посміхнувся він, відірвавшись від моїх губ.

 

- Досить! Ти взагалі з моєю думкою не рахуєшся! Не готова я! Не хочу знову проходити через цей токсикоз, набряклі ноги, пологи... ти он посивів, коли Стефанія з'явилася на світ! І взагалі, ти мене не слухаєш! Не готова я! Не готова!

 

- Я був найщасливішою людиною на світі в той момент! Хочу родину, Кицю. Хочу дітей! З тобою! Тим більше, що робити їх з тобою мені дуже подобається! Ти така пристрасна у мене, моя кішечка! Іди до мене! - Дітей? Він ще навіть не одного хоче? Стали мене відвідувати вже думки про втечу, але лише до того моменту, поки Микита не опинився біля моїх розведених ніг. Мізки відключилися відразу, як язик Микити торкнувся клітора.

 

***

 

- Забери від мене Сніжка! Що ти носишся з ним, я, між іншим, готую! - Обурилася я, коли Микита сів біля мене зі Сніжком на руках. Робив вигляд, що просто гладив, а сам спостерігав за моєю реакцією. Я ж, як могла, стримувала чих, що рвався на волю. Це я ще мовчу, що сьогодні вранці мене нудило.

 

- Може тобі допомогти, Кицюню? - усміхнувся винуватець такого мого стану.

 

- Ти вже допоміг, блін, - пробурчала я собі під ніс, - Піди краще Стафанку знайди, я чую, як вона мучить Анфісу!

 

- Добре! - загадково посміхнувся він мені, потім спустив Сніжка на підлогу і той, звісно ж, підбіг до мене. А я вже не могла стриматися.

 

- Птчхи- птчхи! - стала чхати як ненормальна! - Микита, пчхи! Прибери, пчхи! Сніжка! Птчхи! - розчхалася я.

 

- А ти нічого не хочеш мені сказати, киця? - щасливо посміхнувся Микита, обійняв мене за талію і прибрав пасмо, що вибилося, за вушко.

 

- Хочу, птчхи! Сніжка прибери від мене!

 

- Сніжок! Місце! - трохи суворо сказав Микита і подивився на Сніжка. Песик пирхнув, і ображений пішов із кухні, - так на чому ми там зупинилися? - знову посміхнувся мені Микита.

 

- Я вагітна!

 

КІНЕЦЬ.