Раді Вас бачити!

Прокинулася знову близько десятої ранку, і то від дзвінка бабусі.

 

- Фроська! У тебе совість є?

 

- І тобі привіт бабуль.

 

- Я що тебе просила? Ти чому не дзвониш?

 

- Ой бабусю, якось закрутилася тут, завертілася, я мамі теж не телефоную, щоб ти знала, і не думала, що я тільки тобі не телефоную.

 

- Гаразд, ти мені краще скажи, що там у тебе з Микиткою? Він мені все пояснив, і я йому телефон твій дала. Він приходив? Ви поговорили?

 

- Поговорили.

 

- І? Ну що за звичка? Ти можеш сама розповісти, чи з тебе по слову тягнути потрібно?

 

- Усе складно, бабусю, я просто не знаю, як бути...

 

- Ну ви помирилися?

 

- Ми й не сварилися! Так, я з ним бачуся, але зараз він виходить мені коханцем, а я так не можу! Раніше думала, що не така, і Микита, він виявився таким владним! І звісно ж він наполягає, щоб я до нього переїхала...

 

- І в чому проблема?

 

- У тому, що Коля мені не чужа людина і я, напевно, ще кохаю його, ну або просто це звичка, не можу ще розібратися в собі. Це складно!

 

- Ти мені краще ось що скажи, що відчуваєш до Микити? Подобається він тобі чи як?

 

- Про симпатію тут уже пізно говорити, бабусю, тут усе набагато глибше, він приголомшливий чоловік, і іноді, коли дивлюся на нього такого стильного, думаю, навіщо я йому така здалася...

 

- Ой, Фроська, ну в кого ти така пішла? Чому так себе не цінуєш?

 

- Не знаю.

 

- Переїжджай до Микити, а зі шлюбом своїм потім розберешся! - радить бабуся.

 

- Микиті не подобається, що на моєму безіменному пальці чужа каблучка - так він сказав. Та й взагалі сказав, що, якщо я не вирішу сама цю проблему, він це зробить за мене. Мене це лякає, це його диктаторство.

 

- Це не диктаторство! А нормальна поведінка чоловіка, який вважає жінку своєю!

 

- Гаразд, бабусю Ти краще скажи, як у тебе справи? - попитала в бабусі про її здоров'я і про її стосунки з дідом Максимом, на тому й закінчили розмову. Потім зателефонувала Олька, і я переказала їй усі події вчорашнього дня. Олька сказала приблизно те саме, що й бабуся.

 

Увечері прийшов Коля, спілкувалися ми з ним мало, він поїв і зайняв своє улюблене місце на дивані з пультом і телефоном.

 

Микита дзвонив, але я його скинула, написала, що все ще серджуся.

 

А наступного дня, коли Коля повернувся з роботи, здивував мене несподіваною новиною.

 

- Цього четверга СЕО компанії надумав влаштувати корпоратив для всіх співробітників, можна взяти з собою дружину! Ти казала, що ми нікуди не ходимо, ось тобі можливість!

 

Чудові новини! І мені чомусь здається, що Микита не спроста це все влаштував.

 

Поговорила з Олькою і домовилися з нею зустрітися в торговому центрі, вона вирішила купити собі сукню, адже вона збиралася йти з Тохою, а я ще не вирішила, чи піду.

 

Насамперед, зайшли з нею в кафе, випити кави і поговорити.

 

- Значить так, спочатку шукаємо сукню і туфлі мені, а потім тобі! - почала подруга розповідати свої плани.

 

- Я ще не вирішила, що буду йти, та й грошей я не брала.

 

- Айфон брала?

 

- Брала, - фиркнула я.

 

- Тобі ж Микита дав карту, у чому проблема?

 

- Не хочу витрачати його гроші.

 

- Ну й дура! От що ти хочеш? Що ти возишся, почни вже хоч із чогось! Телефон не ховай більше, не став на беззвучний, і не бійся витрачати гроші! Ти сама мені скиглила, що маєш не такий розкішний вигляд, як твій Микита, тож ось... ми зараз підемо й одягнемо тебе так, щоб ти йому відповідала, до того ж, може, і мені щось перепаде? - підморгнула мені подруга.

 

Я довго сумнівалася, а потім плюнула на все, і зробила так, як сказала Олька. Накупила собі багато красивої і дорогої білизни, туфлі й сукню. Сукня була надто дорогою, раніше, я б собі таку ніколи не купила, не за такі гроші, але зараз я це зробила. Виглядала я в ній занадто карколомно, моя фігура в ній була просто приголомшливою. Відчувала себе в ній сексуальною.

 

Олькину сукню теж оплатила айфоном. А що? Сам сказав, щоб витрачала гроші... тільки подумала про нього, як прийшла смс.

 

"Нарешті ти мене послухала, я радий"

 

"" надіслала смайлик, що знизує плечима, не хотіла залишити його без відповіді, знову б обурювався...

 

"Кицю, як довго ти ще не будеш зі мною розмовляти? Я скучив!"

 

"". Знову надіслала йому незадоволений смайлик.

 

"Злюка"

 

Потім надійшов дзвінок. Довелося відповісти.

 

- Кицю, я втомився читати твої смайлики, ти можеш нормально зі мною поговорити?

 

- А ти зі мною нормально говорив? Що це за тон був?

 

- Може, я і був занадто різким, але я втомився чекати, коли ти нарешті визначишся.

 

- Микит, що це за корпоратив? Сподіваюся, ти зробив це не заради того, щоб побачити мене? - Микита розсміявся на це.

 

- Кицю, це було б надто дороге для мене побачення! І я, звісно ж, радий можливості побачити тебе, але корпоратив увійшов ще в бюджет минулого року, просто дата трішки перенеслася.

 

- Я не прийду!

 

- Не вередуй, Кицю! Ми все одно побачимося завтра, хочеш ти цього чи ні! - я навіть не встигла обуритися, як він продовжив.

 

- Шалено скучив за тобою, але мені вже час, у мене зустріч. Цілую! - і він відключився.

Олька вмовила мене на похід у ще один магазин, і там ми залишили чималу суму грошей, звісно ж із кредитки Микити. А мене трохи відпустило. Перестала грузитися з приводу грошей. Час приймати ситуацію такою, яка вона є.

 

Настав новий день. Я дуже нервувала. Коля пішов на роботу, сказав, що повернеться о дванадцятій, щоб переодягнутися і разом зі мною поїхати на корпоратив. Бізнес-центр, у якому працював Коля, мав також поверх ресторан, де й відбувався корпоратив.

 

Олька написала, що вже виїхала з Тохою, а я все не наважувалася виходити з ванної. Я вже давно була готова, просто не знала як відреагує Коля на всі ці речі на мені. Хоча, в принципі він не повинен знати їхню реальну вартість. Волосся цього разу довго вирівнювала, щоб воно було гладким і рівним. Сумка клатчік в якій два телефони, і в принципі я готова. Від чогось так хвилююся.

 

- Фрось! Ну скільки можна тебе чекати вже? Чому завжди так довго? -а я ще раз оглянула себе в дзеркало і нарешті вийшла.

 

Коля оглянув мене з ніг до голови і присвистнув.

 

- Ну нічого собі! - здивувався він, - Фрось, ти маєш приголомшливий вигляд! Я вже й забув, яка ти в мене красуня! Мені всі мужики позаздрять! - і не попередивши мене, Коля наблизився і чмокнув мене в губи.

 

- Коля! Я тільки губи нафарбувала! - обурилася я і повернулася до дзеркала, навела помаду.

 

На ноги одягла туфлі, адже до заходу ми поїдемо на таксі.

 

Коля здивував мене тим, що подбав про мене. Допоміг вдягнути шубу і пропустив уперед.

 

У машині листувалася з Олькою.

 

- Оля з Тохою вже на місці! - сповістила я Колю, коли він став обурено поглядати на те, що я довго колупаюся в телефоні.

 

- Ну, йдемо, - обійняв мене за талію чоловік і повів на захід, верхній одяг ми здали в гардероб. Я почувалася ніяково. І коли ми з'явилися, більшість співробітників Колі витріщалася на нас.

 

- Пєсков, хто ця прекрасна дама з тобою? - до нас одразу ж підійшов мужичок років сорока на вигляд, одягнений, як і всі тут чоловіки, у костюм.

 

- Добрий вечір, Сергію Леонідовичу. Це моя дружина - Єфросинія.

 

- Ви прекрасні, панночко! - зробив мені комплімент чоловік.

 

Незабаром до Сергія Леонідовича приєдналися ще кілька чоловіків зі своїми супутницями, як я зрозуміла, вони з Колею з одного відділу. Незабаром чоловіки захопилися розмовою, а мені стало відверто нудно. А заводити знайомство з дамами в мене не було бажання, я написала Ольці. Вона має бути десь тут.

 

- Фроська! - ніби почула мої думки подруга, і на кілька секунд завмерла, роздивляючись мене.

 

- Ух яка ти! Я ж казала, що ця сукня вогонь! - Олька відвела мене від цієї "прекрасної" компанії, за що я була їй дуже вдячна.

 

Був не великий фуршет, багато випивки. Кожен стояв із келихом, тільки колір рідини в келиху відрізнявся.

 

- Я так зрозуміла СЕО компанії теж буде тут присутній? - вивела мене з роздумів подруга. І я звісно ж про це постійно думаю. Теж скучила за Микитою, хоч його слова мені не сподобалися, але я хочу бачити його...

 

- Не знаю.

 

- Як це ти не знаєш? Хіба ви не говорили з ним про це вчора? - усміхнулася вона

 

- Усе то ти чула...

 

- А що? Я просто хочу вже побачити чоловіка, якому ти не змогла відмовити, зі своїми принципами то...

 

- Не нагнітай!

 

- А чого ти нервуєш?

 

- А то ти не розумієш? - Слово за слово, ми проговорили з Олею десь пів години. Я не хотіла сильно налягати на шампанське, але Оля мені і собі вже другий келих взяла. А я трохи видихнула, бо справді була напружена весь цей час.

 

Грала жива музика, невеличка сцена для артистів та їхнього обладнання була наприкінці приміщення, але її було добре видно з будь-якого місця. Періодично начальники відділів виходили на сцену і дякували колективу за пройдений рік, за показники, і звісно ж вітали з Новим роком.

 

Періодично грала музика для повільного танцю, мене кілька разів запрошували, але я цих людей не знала, тому ввічливо відмовляла. Знову заговорив якийсь начальник і після його привітання заграла повільна мелодія, Ольку повів Тоха, а до мене підійшов Коля.

 

Чоловікові то в танці я відмовити не можу! Хоч і не дуже хотілося. Колька притиснув мене до себе впритул, по-власницьки обійняв і закружляв у танці.

 

Щойно він заговорив, зрозуміла, що він уже встиг навернути не один келих.

 

- Коля! - обурилася я, коли він ще більше втиснув мене в себе, і його рука поповзла нижче по спині.

 

- Я не можу обійняти свою дружину? - усміхнувся він.

 

- Можеш, тільки поводься пристойно! - фиркнула я.

 

- Як же на тебе витріщаються чоловіки... Ех Фроська, вродлива ти в мене! Здається, ти маєш рацію... ми з тобою віддалилися! Ти ж у мене така...ух! - його рука поповзла до моєї сідниці і схопила мене за одну половинку, я різко прибрала його руку і повернула собі на талію.

 

- Коля! Ти що витворяєш? Ти вирішив напитися? По-моєму, ти себе вже не контролюєш!

 

- А що ще робити на корпоративі?

 

- Спілкуватися з колегами!

 

- Мені цього в будні дні, ось так, - вказав він характерний знак у ділянці горла, - вистачає!

 

- А по-твоєму, краще напитися так, щоб тебе весь рік потім обговорювали?

- Фроська, не будь занудою! Ти сьогодні чарівна!

 

- Дякую.

 

- Ти на мене ще дуєшся? Я вже й забув, коли ми з тобою кохалися! Треба виправлятися! Сьогодні хочу!

 

- А я з п'яним тобою не хочу! Та й проблема не в моїй образі! Ти ж сам визнав те, що ми з тобою віддалилися. Я от не розумію, чому ти став поводитися так, може в тебе щось сталося, а ти зі мною не ділишся? - Коля начебто навіть задумався, але говорити нічого не став, просто промовчав.

 

- Зрозуміло! - фиркнув я, і дуже вчасно закінчилася музика. До мене підійшла Олька, а Пєсков знову пішов випивати.

 

- Фрося, йди сюди скоріше, Тошечка сказав, зараз повинен буде СЕО виступити з промовою.

 

- По-моєму, ти дуже схвильована!

 

- Так і є, просто дуже вже хочу побачити цього твого "приголомшливого", - усміхнулася Олька і, схопивши мене під лікоть, підвела трохи ближче.

 

- Усе, відпусти, далі я не піду! - вперлася я, я захвилювалася ще більше, ніж коли сюди збиралася.

 

- Та не трясися ти так! - шикнула на мене подруга, а я відчула на собі чийсь пекучий погляд, обертатися не стала, бо здогадалася, хто може так на мене дивитися. Постаралася заспокоїтись і, навпаки, вся зібралася, підняла голову вище і вирівняла спину.

 

Музика притихла, і я почула голос, який, від чогось, пробирав до мурашок, саме зараз.

 

Микита мав чудовий вигляд. Костюм на ньому сидів ідеально! Верхні ґудзики на сорочці не застебнуті, що дає політ фантазії. Ідеальна зачіска, доглянута борода, одна рука в кишені, іншою він тримав мікрофон. Говорив про успіхи компанії, яких вона досягла за цей рік, подякував усім за виконану роботу, і привітав усіх зі святами.

 

- Матір Божа, Фроська, це твій Мик? - нашептала мені Олька, я просто кивнула, не відриваючи свого погляду від Микити. Боже, який же він гарний...

 

- Тепер ось розумію, це твоє "він такий..." Ось це чоловік! Нічого собі. Фроська! Ти ще думаєш щось? Та тут хапати за яйця потрібно, і ніколи не відпускати! - продовжувала захоплюватися Микитою подруга, а сам Микита закінчив говорити вже, заграла музика, і він відійшов до компанії таких же солідних чоловіків.

 

- Підемо ще шампанського візьмемо! - потягнула я Олю подалі від сцени. Почувалася я ніяково, через те, що Коля і Микита зараз в одному приміщенні.

 

- Ти чого? - не зрозуміла подруга мого пориву випити.

 

- Ой, Оль. Мені чогось не по собі!

 

- Та чого ти так розхвилювалася? Адже все нормально?

 

- Нормально? Я вже забула, коли в мене так було! - Оля пробувала мене заспокоїти і відволікти розмовою на іншу тему. Знову заграла мелодія для танцю і до мене підійшов незнайомий мені молодий чоловік, запросив на танець, але я також культурно відмовила. Оля хотіла продовжити нашу розмову, але від чогось замовкла і втупилася мені за спину.

 

- Він іде сюди, - прошепотіла вона мені й усміхнулася.

 

- Добрий вечір, прекрасні пані! - посміхнувся нам Микита, - Єфросинія, сподіваюся мені ви не відмовите в танці? - посміхнувся він мені і простягнув свою руку. Я посміхнулася щиро і подала свою. Ми вийшли в центр, і Микита притиснув мене до себе, на стільки, на скільки дозволяли правила пристойності. А я б хотіла бути зараз набагато ближче до нього.

 

- Що ти робиш? - запитала я, натякаючи на те, навіщо він мене зараз запросив, я б поки що взагалі не хотіла, щоб нас бачили разом.

 

- Я не можу запросити тебе на танець? - так само посміхнувся він

 

- Я б не хотіла, щоб нас поки що бачили разом!

 

- А я б хотів зараз схопити тебе за сідниці й поцілувати, щоб кожен знав, що ти моя!

 

- Микит! Не говори так, нас можуть почути!

 

- Я вже казав тобі, що в ці ігри мені грати вже набридло! Ледве стримав себе, коли твій Пєсков схопив тебе за дупу! Думав піти йому врізати, а тебе забрати звідси!

 

- Значить ти мене бачив! Я чомусь подумала, що ти прийшов тільки зараз.

 

- Бачив! Очей не спускав із найкрасивішої жінки на цьому заході... Кицю... я страшенно скучив! Особливо за твоєю дупкою!" - я просто посміхнулася йому. А мелодія вже закінчилася, Микита відвів мене назад до Олі. Тільки коли ми підходили, побачили, що Оля вже не одна. Біля неї був Тоха і мій чоловік. Відчуваю, як рука Микити напружилася, він сильніше стиснув мою долоньку. Йому довелося передати мене Колі.

 

- У вас неймовірно приваблива дружина, Пєсков! - лукаво посміхнувся Микита Колі.

 

- Я в курсі! - Коля різко перехопив мене за талію і притиснув впритул до себе, схоже було на те, що Коля ревнує. Впевнена Микита зрозумів, цей власницький погляд Колі, але ніяк показувати це не став, посміхнувся на цю дію, потім взяв мою руку і поцілував тильний бік моєї долоні, я була здивована і збита з пантелику. Хоча Микита завжди був доволі галантний зі мною. Завжди відчиняє двері, подає руку, допомагає сідати, у сучасному світі це рідкість, і я до такого не звикла.

 

- Дякую за танець, Єфросинія і... гарного вечора! - посміхнувся мені Микита і, не подарувавши більше нікому з присутніх погляду, пішов геть.

 

Тоха дивився на Микиту весь час зосереджено і зі злобою. Схоже йому важко приховувати від Колі правду.

- Що це ти йому так посміхалася? Про що говорили? - тут же знайшовся Коля, він був уже добре напідпитку.

 

- А що мені потрібно було робити? І ні про що серйозне ми не говорили! - здивувалася я.

 

- Що сподобався багатенький дядько? - став єхиднічати чоловік.

 

- Коля, по-моєму, тобі сьогодні вже час закінчувати з випивкою!

 

- Я сам вирішу, коли мені вистачить!

 

- Фрось підемо попліткуємо! - ситуацію врятувала Оля, повела мене за руку від компанії наших чоловіків, а я побачила Микиту, він танцював з якоюсь панянкою модельної зовнішності, так солодко їй посміхався, про щось вони там розмовляли. Панянка ця йому також посміхається...тьху, аж дивитися гидко!

 

- Фрося! Фрося! - відволікла мене Оля, - зроби обличчя простіше, і перестань так дивитися на них, ти палишся!

 

- Кобель! Скучив він! - фиркнула я і відвернулася від них, пішла до столиків із випивкою. Знаю, що шампанське швидко б'є по голові, тому знаходжу напій і такий самий простягаю Олі.

 

- Будеш? - запитала в подруги, гнів свій у мене слабо виходило розкрити.