Раді Вас бачити!

Ранок для мене був важким. Очі відкрила насилу. Голова нещадно боліла. Події минулого вечора поки що навіть не згадувала, намагалася прийти до тями. Тільки через пів години змусила себе хоча б встати. Пити хотілося неймовірно, та й прохолодно мені стало. Воно й не дивно, спала я в сорочці, від чогось без трусів. Сорочка, до речі, в ділянці грудей порвана. Від чогось невеликий дискомфорт між ніг, але зараз не надаю цьому значення, адже загалом стан у мене не дуже і зрозуміти, що і від чого в мене болить, зараз нереально!

 

Сяк-так привівши себе до ладу, нарешті попила води. Обхопила себе руками, чи то мене морозить, чи то в домі аж надто холодно. Вирішила одягнутися в костюм, в якому була напередодні, не сильно зігрілася, але вже хоч не з голим задом ходжу. Заходжу в кімнату, де вчора вечеряла, і приходжу в подив. Мати моя жінка! Що ж це було то тут?

 

Так! Баба Настя поїхала в лікарню, я залишилася одна! Пам'ятаю, як готувала вечерю, як закінчилося вино, і як я почала пити наливку бабусі. Перший келих пам'ятаю, потім відео від Ольки, наступний келих, а далі провал. Чорт! Старанно тру скроні і заплющую очі від болю, що раптово накотився. Боже! Де моя косметичка? Порошок і таблетка мені зараз точно допоможуть. Не пам'ятаю вже коли так з Олькою напивалися, щоб я себе настільки паршиво почувала, а я ще й сама так напилася. Мабуть, треба щось змінювати в цьому житті!

 

Минуло пів години, пігулка подіяла, а порошок прибрав наслідки вечора, почуваюся людиною, тільки от у хаті досі шалено холодно. Потрібно розтопити піч, тільки от як це зробити, я й гадки не маю, вчора я лише підтримувала вогонь, що розвела баба Настя, а сьогодні для мене це ціла проблема! Не навчена я цьому, чоловіки завжди були поруч, щоб це зробити, чи то тато, чи Коля... Коля!!! Боже... Боже... Боже... Боже! Невже це не сон?! І мені цей Микита вчора не привидівся?

 

Мати моя жінка. Я знову схопилася за голову, тільки не від того, що вона в мене боліла... спогади проскакують у свідомості й так соромно мені ще ніколи не було... цей Микита, звідки взявся взагалі? Потрібно зателефонувати бабусі...

 

- Алло? - після третього гудка бабуся відповіла

 

- Ба, привіт! - привіталася я.

 

- Фросенька!

 

- Так, бабусю, це я! Як ти там? Встигла вчора оформитися? Як самопочуття? - запитую спочатку про найголовніше.

 

- Нічого, жити буду поки що, першу крапельницю вчора поставили, скоро ставитимуть другу, я тут на днів десять, Фрось...

 

- Як на десять? А мені що весь цей час одній тут сидіти?

 

- Чого ж самій? Сходи ось до сусіда нашого в гості, тим паче він про тебе сьогодні вже питав, ось дзвонив нещодавно...

 

- Ти зараз про Микиту?

 

- Познайомилися значить вже! Так, про нього!

 

- А що він питав, що хотів?

 

- Питав, чому така дівчина-красуня одна в домі нудьгує? Він мав мені качку занести, я просила його одну зі своїх зарізати, для нового року, думала з Максимом посидимо, а тут мене, бачиш, як прихопило... Я так зрозуміла, він учора качку заносив? - запитала бабуся, а я мало не ляпнула, що цю качку в очі не бачила, і що мене, судячи з мого стану, цей Микита знатно трахнув! Козел!

 

- Ба, я тут сьогодні прокинулася, а піч уже охолола, холодно в тебе!

 

- Ну так затопи!

 

- Та не вмію я, бабусю! Не потрібно мені було це раніше!

 

- Ну ось і буде привід сходити до Микити! Попросиш його тобі допомогти! Він чоловік хороший, міцний, і головне правильний! Звернула б ти свою увагу на нього!

 

- Ба, ти знову? Я ЗА-МІ-ЖНЯ! Скільки можна повторювати?

 

- Повторюй, не повторюй! А я Микитці натякнула, що ти майже вільна!

 

- Що ти зробила? Бабусю! Це вже занадто! Я розлучатися не збиралася! І взагалі! Ти мене, звичайно, вибач, але не здається тобі, що ти лізеш туди, куди я тебе не просила!?

 

- А ти чого кричиш на мене?

 

- Вибач! Просто ти...

 

- Ось що, Єфросинія, я сваритися з тобою напередодні нового року не хочу, а те, що я думаю про твого Кольку, ти знаєш! І поганого я тобі ніколи не пораджу! Звернула б ти увагу на Микитку! Хороший чоловік! Він мені багато в чому допоміг! Дров нарубав, вважай дві зими грітися можна! - Гаразд бабусю, я тебе почула, справді сваритися не будемо!

 

- Ось і добре!

 

- Тобі поїсти привести?

 

- Нічого не потрібно, це все на Максимі! Я ж тобі казала!

 

- Гаразд!

 

- Все, Фросенька, не нудьгуй! А мені пора, зараз Максим має прийти, а я не розчесана! - остання фраза мене злегка посміхнула, я попрощалася з бабусею, і сама пішла шукати дзеркало, себе то у відображенні я не бачила.

 

Ну що сказати, добре, що в мене волосся кучеряве, із зачіскою довго думати не потрібно! Пальцями заплутані локони роз'єднала і перекинула свою чорну гриву на інший бік! Потім пішла наводити лад.

 

Благо наливку з білого килима відтерти я встигла. Посуд помила і решту фруктів склала в холодильник. О, а ось і качка знайшлася! Ти дивись, який турботливий, качку він у холодильник поклав...

Спочатку я злилася на цього Микиту, хотіла піти і влаштувати скандал, що він скористався становищем і трахнув п'яну жінку. А потім мене попустило. Я ось згадувати почала... такого сексу в мене в житті ще не було. І я ні про що не шкодую! Чи соромно мені? Звичайно, соромно! За свою поведінку, за те, як поводилася, як кричала... Адже я майже все згадала! І так, десь у глибині душі я дуже шкодую про те, що вчора допустила секс з іншим чоловіком! Ніколи не думала, що зможу зрадити! Але це, чорт забирай, сталося! Я сама від себе такого не очікувала! Не знаю ще, як дивитимуся Колі в очі, після того, що сталося, але в нас із ним зараз надто складні стосунки, щоб я зараз прямо грузилася тим, що сталося.

 

Одягла на себе вже дві кофти, шубу, чоботи, прибрала весь будинок, але тепліше від цього не стало. Потрібно піч топити! А це означає, що йти треба до цього безсовісного сусіда! Чому безсовісного? Та тому що він не міг не помітити на моєму безіменному пальці каблучку! А значить знав, що я чиясь дружина, і думка, після того, що сталося, у мене про нього зараз не найкраща, щоб бабуся про нього мені не говорила!

 

У будь-якому випадку поговорити про те, що трапилося, також варто, потрібно відразу внести ясність у те, що відбувається між нами. Я, зрештою, була п'яна.

 

Ось так одягнена в шубу на дві кофти я й пішла до наступного будинку, зуб на зуб уже не потрапляв, і думаю, я вже за крок від застуди.

 

Хвіртка виявилася відчиненою, собаки на території немає, тільки гарний будинок із високим парканом.

 

Набрала повні груди повітря і подзвонила в дзвінок. Чекала не довго, мабуть господар був на першому поверсі. Двері відчинилися і на мене дивився вчорашній чоловік, який зійшов немов з обкладинки. Одягнений лише в треники, на плечах рушник, а в руках пляшка води. Мабуть, я відірвала його від занять. Але свого погляду відірвати від такого красивого чоловічого тіла я змогла не відразу. Крапельки поту скочувалися по накачаних грудях. М'язи немов зі сталі. Сильні руки, що навіть вени видно. Йому б позувати на бігбордах, рекламувати спортзал. Чоловік мрія, не мого кола звісно ж, і гадаю, що в місті, такий би просто пройшов повз мене.

 

- Ну привіт, кицю! - посміхнувся мені чоловік, і тут же відступив від дверей, роблячи запрошувальний жест. Я не бачила сенсу ще більше мерзнути і з задоволенням переступила поріг теплого приміщення. Боже, здається, тут підлога навіть із підігрівом.

 

- Добрий день! Я б хотіла поговорити... про вчорашнє! І... мені потрібна ваша допомога!

 

- Ми ж учора начебто відразу домовилися спілкуватися на "ти", та й після вчорашнього...

 

- Ось якраз про це я хотіла поговорити! - перебила я чоловіка, на що він невдоволено схрестив руки на грудях.

 

- Я заміжня жінка і вчора багато випила... сама. Це не типова для мене поведінка! Я ніколи не п'ю на самоті, та ще й стільки!

 

- Знаєш, зазвичай подібне говорять чоловіки на своє виправдання...

 

- Але це справді так... у будь-якому випадку, гадаю, буде краще, якщо ми обоє про це забудемо!

 

- О, це навряд чи! Забути тебе, солоденька, я тепер не зможу! - знову посміхнувся Микита.

 

- Того, що сталося, не змінити, і я прошу про те, що сталося між нами вчора, нікому не говорити! Адже це не складно? - намагалася говорити якомога серйозніше я. Микита, мабуть, не захотів зачіпати зараз цю тему, тому перевів розмову в інший бік.

 

- Із чим тобі потрібна була допомога, солоденька?

 

- Я не вмію розпалювати вогонь! - зробила я паузу і спробувала одразу ж пояснити, коли побачила скептично підняту брову в чоловіка, - І не дивись на мене так, раніше не було потреби мені вчитися, я в місті жити звикла. А тут піч! Я зовсім змерзла і не міг би ти...- тут мене просто перебили, і прохання озвучити своє я не встигла.

 

- Ясно! Зачекай хвилину, я одягнуся! А поки що, на ось... - Микита зняв із вішалки в передпокої свій учорашній кожух і накинув його на мене, я в ньому потонула, зате одразу ж відчула тепло. Чоловік швидко пішов, а мені навіть облаштування будинку дивитися не хотілося, я все намагалася сильніше в цей теплий виріб закутатися.

 

Почула кроки, він справді швидко вдягнувся, уже хотіла віддати назад, як помітила, що з кишені стирчала дивно знайома мені річ. Я без сорому потягнула за тасьму й дістала з кишені свої трусики, мій запитальний, обурений погляд одразу ж уперся в чоловіка, він якраз підійшов.

 

- Тебе в дитинстві не вчили, що лазити по чужих кишенях недобре, - усміхнувся Микита і почав взуватися.

 

- А нічого, що це мої трусики? Ти навіщо їх узяв? - обурилася я.

 

- Адже я не знав, як ти себе поведеш. Може взагалі б сьогодні поїхала, і я більше б тебе не побачив! Ось на пам'ять узяв! - не знайшла, що на це відповісти, та й Микита вже вийшов з дому, чекав на мене, а я понахабніла і назад віддавати кожух не поспішала, мені, й так, холодно. Пішла за ним.

 

- Як ти так довго в такому морозильнику змогла перебувати? Чому відразу до мене не прийшла? - обурився Микита, щойно переступив поріг бабусиної хати.

 

- Та на вулиці тепліше, ніж у тебе тут! - Микита одразу ж пішов за дровами і став розпалювати піч, а я, повернувшись у цей дубильник, почала чхати.

- Пчхи-пчхи…

 

- О, так я дивлюся, ти вирішила Новий рік із застудою відсвяткувати? - поставив запитання чоловік, коли почув уже не перший мій чих, а я ж не спеціально, найімовірніше, перемерзла просто.

 

- Не те, щоб я спеціально, напевно, замерзла просто, - озвучила свої думки.

 

- Ходімо до мене, я тебе зігрію, - Микита різко притиснув мене до себе і спокусливо посміхнувся. Я тут же відштовхнула від себе чоловіка і благо він піддався. Нахабний який! Навіть не приховує своїх поривів.

 

- Я ж сказала, заміжня я! - мені були занадто очевидні наміри чоловіка щодо мене.

 

- Що це за чоловік такий? Як він міг узагалі тебе одну сюди відпустити?

 

- Може ми посварилися! - невдоволено схрестила я руки й насупилася.

 

- Та я б тебе, навіть крізь образу одну б не відпустив! Та й розповіла мені Настасія дещо про твого чоловіка...

 

- Це особиста думка моєї бабусі! І взагалі...- хотіла припинити я цю суперечку, але знову чхнула.

 

- Щоб ти мені зараз не сказала, але одна тут ти не залишишся, ми зараз ідемо до мене, я нагрію лазню, і гарненько тебе там відпарю!

 

- Але...

 

- Не сперечайся зі мною жінка! У мене ще тут ніхто не хворів! - Микита взяв мене за руку і повів за собою... Чесно кажучи, я не дуже й пручалася. Настрій був такий, чи що... мовчки йшла за ним.

 

Микита знову привів мене у свій будинок.

 

- У холодильнику є продукти, буду дуже вдячний, якщо ти щось нам приготуєш, а то доставка з іншого міста буде довго їхати! Я поки що піду баню затоплю! Кухня там! - вказав мені наостанок Микита і знову пішов. Трохи постояла без руху. Важко зітхнула і наважилася зняти кожух і чобітки, мої холодні шкарпетки одразу відчули теплоту підлоги, значить, я мала рацію, вона з підігрівом.

 

Пройшла в глиб будинку і побачила біля вікна кухню, описувати, наскільки тут все дорого-багато, немає сенсу, отже, зрозуміло, що Микита цей далеко не бідна людина.

 

Без сорому полазила по холодильнику і по шафах, знайшла продукти, крупи, загалом все, що потрібно на кілька днів ситного життя. Вирішила відволікти себе готуванням. Думок у голові було багато. Чомусь докори сумління відчувати я перестала. Наш вчорашній зв'язок із Микитою я усвідомила і прийняла. Тому, що мій мобільний мовчить. Ні вчора, ні сьогодні, Коля мені так і не подзвонив, навіть повідомлень не написав, а я тут захищаю його, що заміжня кажу.

 

Зовсім забула, що сьогодні новий рік, і ідея зустрічати його наодинці, у холодному домі бабусі, мене зовсім не приваблює.

 

Почала смажити м'ясо, коли в дім увійшов Микита.

 

- Ох нічого собі, у тебе тут пахощі! - усміхнувся він і, роздягнувшись, прийшов на кухню. Сів за стіл навпроти мене, а я якраз помішувала борщ і вимкнула кашу. Та й м'ясо пора б перевернути. Готування - це те, чим я займалася весь свій вільний час удома, а тут зраділа такому набору продуктів, та тут ще, якщо час буде, можна буде щось придумати.

 

- Я думав ти мені яєчню з ковбасою посмажиш, а тут таке свято. Я відвик від домашньої їжі.

 

- Подумала, що яєчнею ти ситий не будеш. Ти он, який великий! І взагалі, ти таке їси?

 

- Звичайно їм! Просто здивований, що ти стільки всього встигла наготувати, один борщ чого вартий! Боже, не їв справжній, домашній борщ, років зо два, напевно...

 

- Взагалі-то, не знала, як ти поставишся до борщу, але спочатку собі його планувала зробити, ти мав рацію, здається, я починаю хворіти, рятуюся зазвичай рідиною різною, багато п'ю, а після вчорашнього, так і поготів. - так слово, за слово, ми розговорилися. Благо, Микита тему чоловіка мого більше не піднімав. А я досмажила м'ясо і вимкнула борщ. Сама їла тільки борщ. А Микита спробував усе, що я приготувала.

 

- Я ще думала тобі салат якийсь зробити, продуктів у тебе багато, не знаю, навіщо тільки доставку їжі зробив, у тебе тут тиждень харчуватися можна! - встала помити посуд, і навіть не помітила, як швидко стала орієнтуватися на цій кухні.

 

- Це було страшенно смачно. Особливо борщ! Ціную це в жінці! Я люблю смачно поїсти... Залиш посуд, я посудомийку потім увімкну, підемо, Киця, час приводити тебе до ладу! Та й лазня вже розігрілася! - Микита знову взяв мене за руку і повів до коридору, без слів одягла чобітки і сама накинула його кожух, схоже Микиті й без нього нормально.

 

Ми вийшли на вулицю й обійшли будинок, самотня споруда, з труби якої йшов дим, явно вказувала, що це і є лазня.

 

Микита завів мене в передпокій і змусив роздягнутися. Він наполягав, щоб під простирадлом я була повністю гола, але я не наважилася, залишила все-таки трусики.

Коли увійшла до приміщення, одразу зіштовхнулася з Микитою, він тільки на мене й чекав. Я від чогось була впевнена, що вже в нього під простирадлом нічого немає. Боже, до чого ж гарний цей чоловік. Зараз змогла його розглянути ще краще. Модна зачіска з поголеними скронями, доглянута борода, немає жодних сумнівів, що він відвідує барбершоп. Високий зріст, широка спина, приголомшливі кубики преса, і на руках тату, вчора я їх не роздивилася, та й не до того мені було, зараз видно, що його сильні руки, де навіть вени випирають, прикрашають татуювання, чорні завитки, схожі на язики полум'я, загалом не чоловік, а мрія, і я не розумію, що він зараз робить поруч зі мною. Чому морочитися зі мною?

 

Смішить тільки цей смішний капелюх і віник у його руках, не змогла не посміхнутися на цю картину.

 

- Я бачу, ти серйозно налаштований! - візуально вказала йому на віник у його руках.

 

- Звісно, киця, і я збираюся добряче їм тебе відходити! - знову посміхнувся він, а мене потішило, що він також роздивлявся мене, не звикла я до таких поглядів, давно це було... відкинула свою пишну, кучеряву гриву за спину і нарешті розглянула приміщення. Температура тут була вже що треба.

 

Одні дерев'яні двері вели, мабуть, у парильню, інші були скляні й там стояв густий білий туман. По середині був величезний басейн, і ще одні двері, призначення яких я поки що не знала. У кутку був затишний кутовий диван і стіл, на якому було два порожніх келихи, графин з чимось вишневого кольору, цукерки і самотня квітка.

 

- Це для тебе, солоденька! - помітивши мій погляд, одразу пояснив Микита й одразу ж підвів мене до столу, посадив на диван, сів поруч і одразу ж наповнив два келихи.

 

- Чому солоденька?

 

- Після поцілунку нашого зробив такий висновок!

 

- Це все була бабусина наливка! - намагалася виправдатися я.

 

- Це теж вона! - вказав він на графин, посміхнувся, а я тут же поставила келих на місце.

 

- О, ні! Я вже знаю, яка підступна ця штука! Мені не подобається, коли себе я не контролюю!

 

- Не переживай, від одного келиха тобі нічого не буде. Та й ти вчора, судячи з усього, просто намішала, зараз же, я не дам тобі випити більше одного!

 

- Чого б це? - запитально підняла я брову.

 

- У мене на тебе сьогодні плани, тобі ще рано п'яніти! Та й зі мною, тобі цього не потрібно! - який самовпевнений!

 

- Що це в тебе ще за плани?

 

- Нічого того, що тобі б не сподобалося! - ухильно відповів він.

 

- Пий і пішли! - на запитання мої він так і продовжував відповідати ухильно, увесь час посміхався, а щойно наливка закінчилася в моєму келиху, схопив мене за руку і потягнув до парилки. Через п’ять хвилин наливка добре вдарила мені в голову, голова стала паморочитися, і все б нічого, якби не почалися ці знущання з боку Микити.

 

- Ти чому трусики не зняла, не порядок, вони все одно будуть мокрими. І не питаючи, з мене нахабно зняли простирадло і труси. Поклали животом на широку дерев'яну сходинку і почали метелити цим знаряддям тортур (віником у сенсі) тому що інакше я його назвати не могла. І на те, що я абсолютно гола, я зараз взагалі уваги не звертала, не до того мені було! Я намагалася вирватися, крутилася з боку в бік, але було тільки гірше, віник потрапляв по грудях, відчуття були не дуже.

 

- Ти куди зібралася? Я тільки почав! - і стільки грайливості в голосі, а мені його вбити хочеться! Може він забув, що я жінка?

 

- Боже! Микита, мені боляче!

 

- Не правда! Не звично просто! Я тебе майже пещу ним!

 

- Це пестити? Боюся уявити, що буде, коли ти вдариш!

 

- Я жінок не б'ю!

 

- Я не про це! Боже! Досить, прошу! - відчула розслаблення, щойно він перестав шмагати мене цим віником.

 

- Гаразд! Тоді зроблю тобі масаж! Я зараз! - Микита вийшов, а я нарешті повністю розслабилася, поклала голову на зігнуті попереду лікті. Дихати було важко, багато пари, але добре, чорт забирай. Я навіть кайфувати почала, коли на мою спину полилася якась рідина.

 

- Лежи спокійно! - Попередив Микита, піднявшись на мене зверху, сів нижче попи, і благо, ваги його я майже не відчувала. За відчуттями зрозуміла, що Микита вилив на спину мені, найімовірніше, олію. Почалися погладжувальні рухи, обидві його руки масажували мою спину, і надто часто стали зачіпати мої розпливчасті груди. Ось начебто він масажні рухи робить, мне плечі, шию, спину, але від чогось мені це занадто приємно. Іскорки задоволення вдарили в голову і стали збиратися внизу живота, я занадто розслаблена, і кожне його погладжування в мені розпалює не скромне бажання. Тихо стогнала від відчуттів, поки Микита не став відверто м'яти мою попу. Він, звісно, прикривав усе це масажними рухами, але я ж не блондинка.

 

- Микита!

 

- Що? Я лише роблю тобі масаж, солоденька! Розслабся! - а, чорт із ним! Знову поклала голову на руки й заплющила очі. Микита знову почав масажувати спину, було до біса приємно. Я стала провалюватися в солодку млість задоволення, жар обпалив мої щоки, коли я зрозуміла, що навіть його грубі стискання моєї попи, мене збуджують, і мало того, я хочу