Раді Вас бачити!

- Фрось, ти впевнена? Новий рік у якійсь глушині?

- Не можу я більше так, Оль, остогидло все, та й бабі Насті я пообіцяла вже, вона мене чекає.

- Ні, я, звісно, розумію, що твій чоловік-козел тобі вже набрид. Але це не привід їхати в село і зустрічати Новий рік без благ цивілізації! Краще приїжджай до нас, ми з Антошкою будемо раді! - обурювалася моя подруга і не розуміла мого спонтанного рішення, напередодні свята, виїхати зустрічати Новий рік у село до родички.

- Твій Антоха скоро мене відкритим текстом посилати почне, і терпить він мою присутність тільки через те, що тебе кохає!

- Не правда...- почала моя подруга, але я знову її перебила.

- Не те, щоб він мене прямо зневажав, але стільки зловживати гостинністю я більше не можу, я надто часто у вас буваю і ночую. Він з тобою, напевно, кохатися вночі нормально не може, бо я сплю в сусідній кімнаті. А мене ось заздрість бере знаєш як? І чоловік є, а толку нуль! Ой ладно, не будемо про це, а то я знову заведуся.

- Ну, а чого заводитися то? Тут розлучатися треба, а не заводитися!

- Оля...

- Що Оля? Фрось, я тобі вже два роки товкмачу за твого Колю, та ти ж себе зі світу зведеш! Тобі скільки років? Тридцять два? Ти себе в дзеркало бачила? Ти ж була фатальною красунею! А зараз що? Одна турбота - кішку і чоловіка нагодувати. А чоловік він взагалі тільки за документами! Нахріна тобі такий мужик?

- Він спочатку таким не був, - сумно зітхнувши, відповіла я і повернулася на п’ять років назад у спогади.

Після інституту пішла підпрацьовувати у фірму татового друга секретарем, Микола тоді там був провідним спеціалістом з реклами. Посада його мене не дуже тоді цікавила, він був привабливий зовні, мав автівку і гарну посмішку. Спочатку були банальні підкати. Ну, а потім я погодилася на побачення з ним, він здався мені дуже рішучим, і як пристойна дівчина, я дозволила переночувати собі в нього тільки після п’ятого побачення.

А потім так закрутилося все! Через три місяці вже жила з ним, а ще через півроку він запропонував мені свій суповий набір (руку і серце), я навіть не роздумуючи погодилася одразу, у мене в голові одна рожева ваніль була. Та й він так красиво залицявся спочатку...

Спочатку я робила все в задоволення, готувала обід, вечерю, дбала про свого чоловіка у всіх сенсах цього слова. Та й Колі це дуже подобалося.

Потім було весілля.

До сніданків, обідів і вечерь ставився, як само собою зрозуміле, бо його мама була такою самою, і він не розумів, що може бути все, зовсім по-іншому. Я ж спочатку робила все для коханого чоловіка, але мені хоч інколи хотілося бачити хоч якусь віддачу, тому що з часом він навіть "дякую" перестав говорити коли поїв, просто встав і пішов...

Потім, я пішла з роботи. "Навіщо тобі працювати, я достатньо заробляю, займайся краще побутом" сказав він мені тоді. Я начебто проти не була, чим погано, коли тебе утримує чоловік... але лише доти, доки тобі за це не дорікають! Прийшла з магазину і не встигла вчасно приготувати вечерю і тут же чую: "ти ж ніде не працюєш, так важко приготувати вчасно вечерю?" І, начебто, час би було вже обурюватися, якби подібну поведінку я не бачила у своїй сім'ї. Моя мама теж домогосподарка і нас усе життя забезпечував батько. Я бачила подібну поведінку з дитинства і, можливо, тому дозволила зайти цьому всьому так далеко.

Потім почалося... "Навіщо ти так багато витрачаєш грошей на косметику, ти ж нікуди не ходиш!" "Куди зібралася одягати таку дорогу сукню?" “У мене зараз на роботі невеличкі проблеми, економ!"

Потім слово "заощаджуй" я стала чути занадто часто. Косметики я купую мінімум, і то Олька свою віддає. Одяг новий уже років зо два як не купую. Коля став виділяти певну суму на тиждень, і живи як хочеш.

І, начебто, навіть пристосувалася. Скаржилася мамі й подрузі. Мама ось підтримувала, умовляла, що це тимчасові труднощі, через які проходить будь-яка сім'я. Але за рік її риторика змінилася, мабуть, розгледіла те, що я її життям зараз живу, і почала мене, так само як Олька, пиляти, щоб я від Колі йшла.

А я ось поки не можу так. Та й чесно, причин особливих я не бачила...

У моїх батьків кохання є, досі взаємне, і моя мама не виглядала вже такою нещасною, хоч тато теж був багато в чому не правий. Але мама не помічала цього, бо було видно, що тато її кохав, а в мене ось усе навпаки.

Для розлучення причин я не бачила, та й у зраді його викрити мені не вдавалося, він як, зразковий сім'янин, завжди повертався додому з роботи, вчасно. Ну а те, що уваги мені мало приділяє, то це він просто людина така, та й річ не в мені зовсім, може, в нього синдром переможця, типу мене він домігся, а більшого й не потрібно?

 

Тільки ось останні півроку все змінилося. Різко з'явилися друзі, і їм він присвячував увесь свій вільний час, міг навіть із легкістю вдома не ночувати. Мене взагалі, мабуть, як прислугу сприймає.

Додому приходить, одразу їсть, і на диван. Ще може дві години з Вітькою по телефону триндіти. А на вихідних він зазвичай бухає, з тим же Вітьком і Сашком. Мужиків я цих знаю, у них дружин немає, тому так багато часу вільного... благо хоч додому їх не водить.

Не те, щоб я не намагалася повернути пристрасть у наші стосунки, мені ж не п’ятдесят років, я цілком молода жінка, хоч із таким чоловіком і забула, що такою є.

Пробувала зачіску поміняти, профарбуватися, сукню гарну одягнути... Коля, звісно, не був до таких змін байдужий, і секс у нас був того ж дня, але тривало це два дні. Потім Коля мабуть звик і все ставало, як і раніше.

І вимовляла я йому це не раз, тільки в суперечках наших завжди програвала.

Тільки почну вимовляти йому, що він мене прислугою вважає, що секс у нас, по-хорошому, раз на два-три тижні, що не ходимо нікуди, то він знову за своє... мовляв, з жиру я скаженію, і так як я зараз живу, всі нормальні баби живуть.

Ми коли зустрічалися, у нас секс був щодня, і не один раз. А зараз я взагалі себе фригідною відчуваю.

"Тобі нудно? Заведи кота!" Сказав він мені. Ось так і з'явилася моя сніжна кішечка Анфіса. Мене навіть якось попустило на його рахунок. Ні, ну а що? Працювати, ніде не працюю, вдома сиджу, за Анфісою дивлюся, ну а те, що сексу в моєму житті майже немає, так це найменша проблема, з якою могла зіткнутися сім'я. Подумаєш із друзями випивати став, у мене Анфіса є, а в Колі Вітька. Живуть же люди якось...

А вчора мене мій благовірний потішив, сказав, що Новий рік він збирається з мужиками в лазні відзначати. У Вітьки дача гарна, від тата дісталася, там гарний двоповерховий будинок з лазнею та басейном. Мене туди тільки один раз з собою взяли, та й то я там куховаркою себе почувала, а не гостею...

"Ти ж однаково до своєї Ольки звалиш, то яка різниця? А я з мужиками вже домовився. До твоїх батьків їздити мені набридло, тож уже все вирішено"... я йому навіть нічого не відповіла на це, а толку? Може й хотілося запитати "Чому мене не взяти з собою?" Чому не відзначити новий рік удвох, ми ж не пенсіонери, чесне слово. А відповідь мені прилетіла з іншої кімнати, мовляв, щоб я на нього не дулася, він однаково там збирається бухати, і що я його в такому вигляді бачити не люблю, тому мене він брати з собою не хоче... та якщо чесно, не дуже й хотілося, то.

Ні, треба в цьому житті, звісно, щось міняти, може, на роботу влаштуватися врешті-решт... Про дитину я навіть якось не думала, бо ні в мене, ні в Колі, судячи з усього, бажання не виникло досі її мати, значить, не час ще... відволіктися б від цієї битовухи...

Ось так я й наважилася, не хочеться бачити й чути Ольку з її судженнями, не хочеться бачити мамин осудливий погляд, і похмурий погляд батька. Я взагалі збираюся пробути в баби Насті щонайменше тиждень. Мені перезавантажитися треба, видихнути!

- Це я вже чула... ох Єфросинія, файний мужик тобі потрібен... щоб добряче тебе так трахнув і вдихнув у твоє тіло знову життя, щоб очі заблищали, і усмішка була щирою і від душі, я вже й забула, коли бачила тебе такою...

- Якщо ти зараз про коханця говориш, то я не така!

- А раз не така, то розлучайся!

- Оля!

- Що, Олю? Тобі реально хорошого траху не вистачає, і як притисне, то вся твоя моральність буде тихо мукати осторонь...

- Оля!

- Все-все, мовчу!

- Коли хоч їдеш ти? І Анфіску куди подінеш? Або із собою візьмеш? - через кілька секунд мовчання в слухавку вже спокійно запитала подруга, мабуть змирилася, що я все-таки їду.

- Сьогодні якраз речі складаю... А Анфіску я ще вчора мамі завезла!

- Не зрозуміла, ти на скільки днів туди їдеш?

- Подивимося Оль, як складеться, але дня на три-чотири точно! - віддалено відповіла я, хоч сама збиралася пробути в бабусі тиждень, а може й два.

- Гаразд... зв'язок там хоч є, я тебе з новим роком привітати зможу?

- Так, є там зв'язок, а нещодавно, баб Настя сказала, якийсь мажор став часто приїжджати, сусідній будинок від бабусі - його, то він там інтернет швидкісний провів, і антену поставив, тож телефонний зв'язок та інтернет там тепер вважай такий, як і в місті.

- Ну гаразд, - сумно відповіла подруга

- Ой, а чого сумна така? Ти он краще Тосі влаштуй романтичний вечір, приготуй щось і ту сукню, що ми з тобою купили, одягни, дивись, він і проти поповнення сім'ї не буде.

- Розгадала ти мій план, - засміялася подруга.

- Гаразд, Оль, давай, мені ще збиратися, а в мене електричка за дві години!

- Ок, на зв'язку, цілую, люба, бувай.

- Бувай! - кинула телефон на диван і помчала у ванну, сушити свою довгу кучеряву, чорну гриву. Волосся помила, а висушити не встигла, мене Оля відволікла своїм дзвінком. Речі я в принципі склала, залишилося себе привести до ладу.

 

Речей виявилося багато, довелося брати валізу на коліщатках, у руках таку вагу нести не хочу, ось тільки як я впихну це все в електричку, ще не уявляла.

Дорогою зайшла ще до супермаркету, накупила продуктів і алкоголю, хіба мало, може, у баби Насті алкоголю немає, їй навіщо, вона ось по лікарнях останній рік мотається, а мені хочеться розслабитися, може, піду у п'яний відрив, як Коля? Самій смішно від свого припущення.

У підсумку в електричку я зайшла з величезною валізою і з двома пакетами з продуктами. На подив електричка була напівпорожня, мабуть, охочих зустріти новий рік на дачах не так і багато, а може просто машини є.

Коля навіть не запропонував завести мене на дачу, адже знав, що я буду не з порожніми руками їхати. Він зараз уже, напевно, у Вітьки, і йому глибоко начхати, як я буду добиратися. Ех... може справді завести коханця? Чи зможу я так? Та й чи знайду когось, на свої принади? У мене аж ніяк не модельна фігура. Благо хоч трохи схудла, але жопа моя нікуди не поділася, і груди так і залишилися, третій тире четвертий розмір, не худа я, ой не худа. Комплексів додалося у мене. Коля, звісно, каже, що я для нього і така приваблива, часто проходячи повз мене, я отримувала ляпас по своїй філейній частині, та й груди мої йому подобалися, але якщо подобалися, то, від чого тоді секс у нас так рідко? Я себе товстою, нікому не потрібною коровою відчуваю...

Краще почитаю романчик. Місце вибрала яке захотіла, речі свої влаштувала навпроти себе, на сидінні, і віддалася в паперовий світ похоті й розпусти з елементами романтики. Там головні героїні рішучі, зі стрижнем усередині, і кохання в них до труни, і мужик, що постійно її хоче... от би в житті так! Та не буває...

Так і пролетіли дві з половиною години в дорозі. Ледве відірвалася від роману, там якраз постільна сцена описувалася, у мене самої мурашки пішли і щоки почервоніли від відчуттів та дій, що там описувалися, вміють же так барвисто і яскраво ці автори описувати події...

Біля пірону мене зустрів дід Максим, старий залицяльник баби Насті, вона після смерті діда Степана не хотіла навіть слухати про інших чоловіків, та й вік не той, але бабуся в мене симпатична, і людина душевна, але однаково, нареченого у вигляді діда Максима, вже рік як відшиває, і залицяння його так і не прийняла. Боже! У моєї бабусі особисте життя цікавіше і захопливіше, ніж у мене.

- Здрастуй, дитино. Настасія попросила зустріти тебе, давай свої пакети! - я скептично оглянула фігуру старезного дідуся і з сумнівом, але все ж таки почала думати, що потрібно йому дати хоч найлегший пакет, щоб не образився!

- Доброго дня, Максиме Павловичу, цей вам пакет, - передала я легший пакунок, а другий з алкоголем і продуктами перевантажила на валізу, - цей на валізу поставлю, - пояснила я, і пішла за дідусем.

У діда Максима був старенький жигуль, дуже гудів, але їхав. Ключове слово тут ЇХАВ. Пішки таку відстань я б іти не хотіла. Хоч і моя шубка (спасибі батькам за подарунок) коштує дорожче, ніж це корито з колесами, але треба бути простішою, Єфросинія, сиди і мовчи. Сиджу і мовчу.

- Спасибі велике! - подякувала я дідусеві, і він поїхав у справах. А я вже тупцювала на порозі старого будинку своєї бабусі.

- Фросенька, рідна моя! - потонула в пишних формах своєї бабусі й була майже задушена в її ніжних обіймах, - проходь, скоріше.

- Яка ти гарненька в мене! Такі форми в тебе! Благо, що не змарніла, не в нашому роду це, дошкою ходити. Всякий чоловік, щоб не говорив, помацати де треба любить!

- Ба, ну перестань! Які вже тут форми, мені худнути треба. Жирок усе це!

- Ти мені це перестань! Фігура у тебе, що треба! Ось думаю, Микитці сподобається, він що не є, справжнісінький чоловік!

- Бабусю, який Микитка? Я заміжня взагалі-то!

- Заміжня вона, хіба це чоловік, що напередодні нового року ось так спокійно дружину відпустить казна-куди?

- Це ти так свій будинок зараз обізвала, казна-куди? Я взагалі-то до бабусі приїхала, - але бабуся знову мене перебила.

- Знаю я твого чоловіка, ще в перший раз роздивилася його натуру, ох Єфросинія, ну й чоловіка ти собі обрала, і мати твоя така, і ти на ті самі граблі попала. Не мужик він, цей твій Микола, я тобі одразу це сказала, і йому в обличчя сказала, що не зробить він тебе щасливою! Ти ж у мене така розумниця, красуня, ласкава, добра і турботлива... Ось Микита... - тут уже я бабусю перебила...

- Значить тому Коля до тебе їхати не хоче, ти від самого початку з ним не в ладах була!?

- Так! Тому я відразу зрозуміла, до чого це все призведе! Скажеш, ти від щасливого життя до мене сюди втекла?

- Бабусю! Давай не будемо! Я до тебе приїхала новий рік відсвяткувати, ну і відпочити кілька днів, та й тобі напевно допомога потрібна якась... Як здоров'я твоє? Що лікарі кажуть?

 

- Ти мені зуби не заговорюй! Сама дзвониш мені і все розповідаєш, тож дай побурчу на тебе! - я на ці слова лише посміхнулася, пройшла в кімнату, що мені бабуся виділила, і стала розбирати валізу. Переодяглася в спортивний костюм і вийшла до бабусі. А бабуся задоволена собою вже закінчувала збирати сумку і стала прямувати в коридор.

- Ба, я не зрозуміла, а куди це ти зібралася? Я ж тільки приїхала!

- А, Фросенька, забула тобі сказати, але останнім часом у мене тиск дуже скаче, мені прокапатися треба!

- Як прокапатися? Може, пігулки якісь є? Новий рік завтра, а ти в лікарню?

- Ну так, у моєму віці з таким не жартують, сказано прокапатися, значить треба прокапатися, он і Максим приїхав, він мене до лікарні довезе! А я там уже як своя...

- Бабусю, ну мені що робити? Давай із тобою поїду, врешті-решт хтось же має за тобою доглядати?

- Виключено! Я вирішила дати шанс Максиму, ось нехай тепер за мною доглядає! - здивувала мене старенька, а сама посміхнулася так щиро. Ні, і все ж у моєї бабусі життя набагато цікавіше за моє.

- Я тоді завтра приїду, їжу тобі привезу, новий рік все-таки! - запропонувала я, хоч і не розуміла, що робити мені одній у цьому будинку...

- Не потрібно до мене приїжджати! Ти хотіла відпочити? Так ось користуйся! Свіже повітря, тиша, ліс поруч.

- Бабусю, але що мені робити то зараз? Я тільки приїхала, а ти ось їдеш... - надула я губу зовсім як у дитинстві.

- Піч затопи, і добряче, а то замерзнеш, телевізор увімкни, і поїсти собі приготуй, відпочивай, будемо зідзвонюватися. Зв'язок то тепер у нас гарний, Микитка то...ай ладно, сама зрозумієш...

- Бабусю?

- Усе, бувай! На мене Максим чекає, ми встигнути оформитися ще маємо, тож давай люба, не нудьгуй! - бабуся поцілувала мене в щоку і задоволена пішла. А я хвилин п'ять ще витріщалася у вікно. Посміхнулася, дивлячись, як дід Максим відчинив двері для бабусі й допоміг їй сісти, а бабуся почувалася королевою, ех...

І що робити в будинку самій?

Поїсти, напевно, щось треба!

Зайняла себе поки готуванням, ледве розібралася з газовим балоном і плитою, але з приготуванням вечері я впоралася. Охолодила собі пляшку вина, ще якусь наливку знайшла в бабусі, теж охолодила. Нарізала собі фруктів, і знайшла в бабусі в шафі красивий, старовинний келих для вина. З піччю вирішила не ризикувати і підкидала туди поліна кожні пів години. Замерзнути самій у будинку мене взагалі не приваблює.

Увімкнула телевізор. Новорічні передачі, смачна вечеря і перша пляшка вина була випита мною за пів години. Залишилася бабусина вишнева наливка. Щоб не розмінюватися налила повний келих і з гаряча відпила відразу половину... Ну нічого собі наливочка, тут градусів 70, напевно, не менше! Мене так пробрало!

Уже дві години я кидала товсті поліна в піч і зрозуміла, що перестаралася. Я вже кофту зняла, сиджу в одному ліфчику, спекотно! Двері відчиняти не хочу, ще захворію від різкої зміни температури, це не входило в мої новорічні плани. А алкоголь уже нормально так вдарив по шарабану. Добре хоч додумалася переодягнутися в тоненьку, коротку нічну сорочку, щоб не витрачати на це час. А нічна сорочка сексуальна, думала для Колі одягнути на новий рік, влаштувати романтичний вечір, а він ось який у мене виходить...

Після третього келиха наливки я заплакала, стала жаліти себе і своє життя. Після четвертого заспокоїлася, відволіклася на фрукти і телефон. Олька - сучка скинула відео і посилання на порносайт, у неї то, напевно, зараз живий секс із Тохою, а мені пропонує вдовольнитися сексом з екрана?

Довго сиділа в думках, думала про Колю, про своє життя, грузилася, плюнула на все і чортове посилання відкрила. Навіщо тільки дивитися почала?

Сюжет банальний, сантехнік бере за свої послуги натурою, але чорт забирай, як же він трахає цю дівчину на відео, цікаво, бувають такі чоловіки в житті, щоб так, як цей сантехнік, жорстко і грубо тазом працював, а головне - довго, а не дві хвилини задоволення з фіналом тільки для нього. Я вже й забула, коли оргазм від сексу отримувала. А тут на відео цей мужик із дівчиною таке витворяє?

Наступне відео почалося. І тут м'язистий напівроздягнений дроворуб із сокирою зустрів дівчину, що заблукала в лісі... не хочу більше дивитися, як він буде їй зараз допомагати, пора вимикати, у мене перед очима все пливе!

Чи то наливка бабусі так мене пробрала, чи то відео. Але сиджу я тут із келихом бабусиної наливки, страшенно збуджена і куди подіти цю сексуальну енергію не знаю. Груди налилися, соски затверділи, низ живота ниє, щоки червоні, чи то через збудження, чи то від того, як я тут натопила. Потрібно, напевно, все-таки на веранду вийти, охолонути. Даремно я те відео почала дивитися. Допила залишки наливки, і так захопилася, що зрозуміла, а пляшка то закінчилася... знаю, в бабусі є ще в шафі, бачила, у трьох літровій банці.

Рішуче встала і тут же схопилася за стілець, голова запаморочилася, а ноги мене не слухаються. Нічого собі наливочка... Не знаю як, але банку я на стіл перетягнула, хотіла налити собі ще, але не вийшло, банку я перевернула, і більша половина розлилася на підлогу, ну йо-йо-йо-майо, а такий гарний у бабусі був білий килим. Ні, так не піде. Нашкоднічала - треба виправлятися.

Сяк-так відшукала ганчірку і, опустившись на коліна, стала терти килим. Прийняла колінно-ліктьову позу, знову-таки, шкода, що не для сексу, і почала відтирати килим старанніше.

Вхідні двері голосно грюкнули, а я подумала, що це вже уява моя розігралася. Але тут почула кроки і грубий басистий голос.

- Ох, ні хріна собі, яка дупка!

Випрямилася і неспішно обернулася, чорна прядка впала на око, і я її здула, потім своїм затуманеним поглядом подивилася на володаря цього басистого, але приємного голосу.

І тут я зрозуміла, або сплю, або я попливла від випитого алкоголю. Тому що переді мною стояв той самий дроворуб із недавнього відео! Схожий дуже! Одягнений, щоправда, по-іншому. Напіврозстебнута сорочка, шкіряні штани, накинутий зверху якийсь кожух. Борода доглянута, шикарні густі брови, невеликий ніс... красивий такий. Не той, що на відео, але мені здається, навіть кращий... А тіло яке... Зростом під два метри. Широкі плечі, з розстебнутої сорочки проглядаються волохаті й сильні груди. Не знаю, що приховує його одяг далі, але гадаю, що й без нього там є на що подивитися й слину попускати.

Поки його роздивлялася, він робив те саме, і аж надто вже відвертий і зухвалий у нього був погляд, не одразу зрозуміла, що це через мій зовнішній вигляд. Його очі кілька разів проходилися по моїх ногах і грудях, на грудях він затримав свій погляд, і довгі секунди на мене не дивився...

- Ви хто? - тихо запитала, а сама намагалася привести себе до ладу, трохи потягнула донизу тканину сорочки, що задерлася майже до крайки трусів, і намагалася прикрити рукою соски, що зухвало стирчали. Чоловік вочевидь почав заводитися через побачене, очі його заволокло хтивістю, він прикусив нижню губу.

- Ти звідки взялася така? - знову почула я цей грубий голос, і побачила, як чоловік знову прикусив губу, продовжуючи роздивлятися мене... чорт, як же це було зараз сексуально для мене.

- Яка це, така!? - насупилася я

- Апетитна! - тут же знайшовся чоловік, мене така відповідь задовольнила, та й дивився на мене чоловік аж надто відверто.

- Я до бабусі приїхала, - проговорила язиком, що заплітається, і мене абсолютно не турбувало зараз те, що цей чоловік узявся не зрозуміло звідки. Мені стало здаватися, що я зараз стала героїнею того порно відео, аж надто все на це вказує... звідки взятися такому чоловікові зараз у селі, та ще й у хаті Баби Насті?

- До Анастасії отже... як звати?

- Єфросинія я! А ви? - п'яно посміхнулася я

- Микита, будемо знайомі! І давай одразу на "ти"! - посміхнувся цей Микита і руку мені свою подав, щоб я, мабуть, її потиснула. Не сміливо простягнула свою долоню, а чоловік, схопивши, не надто сильно стиснув, і потягнув на себе. Тіло ніби саме підкорилося, зробила до нього кілька кроків, опинилася надто близько, і тепер уже задерла голову догори. Він був щонайменше на дві голови вищий за мене.

- А ти мені не ввижаєшся "богатир Микита"? - так само посміхнулася я, мабуть, мій затуманений мозок став сприймати цього чоловіка, як мою п'яну фантазію.

- Перевіримо? - знову посміхнувся цей Микита і схопив мене за попу двома руками, з таким смачним плеском, - Які форми в тебе, Єфросинія! - потім він без сорому почав м'яти мою попу, безсоромно присунувши мене до свого паху, і я збрешу, якщо скажу, що його скам'янілість у паху мене не зацікавила, тим більше в такому моєму стані! Жар ще більше прибув до щік. Внизу живота все ще томляться іскорки бажання, і з кожною секундою вони все більше розпалювалися, погрожуючи перетворитися на яскраве полум'я. Але, все одно, я тут же обурилася і спробувала відштовхнути цього грубіяна. Я все таки заміжня жінка!

Відчуття стали злегка болючими, значить це ніякий не сон, і цей Микита мені явно не привидівся.

- Гей! Ану, відпусти! - руки вперлися в його тверді груди. Голова трохи запаморочилася від того, що чоловік, як пушинку, підкинув мене на себе, і зробивши кілька кроків посадив мене на стіл. І мені здалося, що йому справді було не важко, може даремно я собі стільки комплексів придумала?

Поки задумалася над цим, мужик цей зовсім знахабнів! Став біля моїх розведених ніг, і руками переключився на мої груди. Знову став м'яти мої м'які півкулі, і було це грубо... ну може не зовсім грубо, просто незвично, а може для мене стало відкриттям те, що мені це стало подобатися.

- Відпусти! - як би там не було, і щоб я не відчувала, але це було б зовсім не нормально, ось так дати себе трахнути чоловікові, якого я знаю менше ніж десять хвилин.

- Відпусти, кажу! Може ти бабусин будинок із борделем переплутав? Перестань! - знову спробувала відштовхнути від себе цього Микиту, але на мої слабкі спроби звільнитися він ніяк не зреагував.

- А ти нічого так, Киця, - чоловік знову посміхнувся і вразив мене тим, що грубо притиснувся до моїх вуст поцілунком. Його верткий довгий язик повністю захопив територію, змушуючи все моє жіноче лібідо тремтіти й дрижати під натиском його гарячого тіла. Я попливла...

Ох не довго я пручалася...ох і не довго. Сказати чесно, мені просто цього захотілося! Про Колю я зовсім не думала, хіба що трохи злилася, що зараз такий чоловік, як цей грубіян Микита, без сорому затискає мене і торкається як хоче, показуючи явне бажання кохатися зі мною. А Колі на мене все одно!

Тому дозволила себе поцілувати, і дозволила йому торкатися своїх грудей так, як йому цього хотілося. Чоловік наче загарчав, присунувся ближче, і обома руками обхопив груди, став стискати їх, пальцями затискати соски. Мій мозок поплив остаточно, коли я ще й груди сильніше випнула, прогнувшись у спині, дозволяючи себе тискати.

Під легким флером збудження й алкоголю пропустила ту мить, коли два його пальці різко й безцеремонно відсунули мої трусики та увійшли всередину, вибиваючи з легень хрип разом зі стогоном. З очей посипалися іскри. Вчепилася в його плечі, відчуваючи, як унизу живота наростає тугий клубок, який приємно ниє, але настійливо вимагає більшого!

Почула звук розстебнутої ширінки, на стіл мене перекинули спиною, руками обхопили коліна, присунувши максимально близько до свого паху, і без церемоній у мою глибину різко штовхнулися, довшим і ширшим, ніж пальці. Я скрикнула від несподіванки й болю, господарство в цього Микити не маленьке. Але й реагувати на мій крик ніхто не збирався, тим паче що незабаром я кричала зовсім не від болю. Стінки піхви щільно охоплювали член, і кожен поштовх приносив мені неймовірне задоволення. Моє тіло палало від жару його тіла і рухів. Нарощуючи темп і вибиваючи з мене глухі стогони, Микита ніби навмисне притиснувся до мене ще сильніше, змушуючи мене остаточно втрачати розум. Я вперше дозволила собі так вульгарно стогнати, та й стримати себе я не могла. Микита гарчав щоразу занурюючись у мене. Стіл бабусі ми добряче розхитали, але сказати чесно, ТААК мене ще не мали!!!

Пах Микити бився об мій, і ці вульгарні звуки лише більше збуджували мене. Його твердий член, що люто вбивається в моє лоно, змушував кожну клітинку мого тіла вибухати яскравими феєрверками. Дика насолода зводила мене з розуму. Мені вистачило ще кілька таких грубих поштовхів, і я яскраво кінчила, як не кінчала, напевно, ніколи! Бачачи це, чоловік прискорився, і останні кілька його поштовхів знову принесли мені не сильний біль, аж надто він глибоко в мене штовхався. Свідомість попливла і здається я відключилася.