Раді Вас бачити!

Зробила так, як хотів Микита, і ось ми обидва зайшли в кабінет. Зустріла нас досить симпатична жінка середніх років. Побачивши Микиту, вона по-доброму посміхнулася.

 

- Микита! Хлопчику мій, давно не бачилися! - жінка підійшла й обійняла мого чоловіка.

 

- А це твоя Фросенька? - чому всі незнайомі мені люди називають мене Фросенькою?

 

- Так, це моя кохана дружина! Клавдія Степанівна, ми до вас у справі! - відразу почав Микита, але посмішка не спадала з його обличчя.

 

- Невже? О, я уявляю, яке це для вас щастя Царьови! Глаша знає?

 

- Ні ще! Хочемо бути впевнені, що все добре, самі розумієте! - вели вони діалог, а я ніби й не брала участі...

 

- Ну раз така справа, то ти, дорогий мій, почекай за дверима! - Микита кивнув, мабуть, у мене цю звичку взяв і просто вийшов.

 

- Ну Фрось, розповідай, як справи? - почала жінка

 

- Нормально справи, нудить просто! - не відразу я зрозуміла, про що вона.

 

- Тест робили?

 

- Ні!

 

- А як довго нудить?

 

- Так щоб конкретно, то тижнів зо два, вивертає мене жахливо просто, нічого майже не їм!

 

- А саме нудить?

 

- Ну, вже складно сказати, тижні три-чотири, може місяць!

 

- Зрозуміло! А щось дивне за собою помічала, смаки там змінилися, їжа незвичайна стала подобатися? Зміна настрою? - коротше стандартний набір тут і їжаку зрозуміло, і таки так, все це у мене є.

 

- Є таке...

 

- Ну ходімо, подивлюся на тебе! - покликала вона мене до іншого кабінету і, благо, ця процедура зайняла не так багато часу.

 

- Ти тут приводь себе до ладу, а я піду Микитку покличу!

 

Коли вийшла, Клавдія Степанівна вже сиділа за столом, а Микита чекав на мене.

 

- Ну що, - усміхнулася Клавдія Степанівна, - вітаю вас! Фрося вагітна! І це я тобі як лікар кажу! - від щасливої посмішки Микити можна було б вулиці в темряву освітлювати! Відкрили, блін, Америку. Ітак, ясно все!

 

- Дякую, я дуже для цього старався! - відповів Микита, Клавдія Степанівна стримано посміхнулася на цей коментар.

 

- Усе добре? - поставив він головне запитання.

 

- Ну поки що так!

 

- Чому поки що? - насупився Микита, а я вся аж зібралася

 

- Ну тут уже від тебе все залежить, як ти про свою дружину дбати будеш. Вагітні жінки такі вразливі, їх ображати не можна, багато уваги потрібно! Нервувати не можна!

 

- Турботою й увагою я забезпечу! Це все-таки моя перша дитина!

 

- Фросю дуже мучить токсикоз, схудла вся, що їй можна вживати в такому випадку і може потрібні вітаміни? - запитав Микита, а я себе зайвою почувала, бо запитання ставив тільки Микита, мені й сказати не було чого, бо все, що могло мене цікавити, він запитав...

 

Три місяці минуло. Кошмарних місяці. І ні, мене не нудить, ми швидко підібрали мені таблетки і вітаміни, токсикоз мене не мучив. Кошмар був через Микиту. Це ж не одна жінка не витримає такі знущання. Він змушував займатися мене спортом, щоб тілу було легше, як він сказав. Раніше я тільки раділа, коли перед сном він ішов до спортзалу, щоб тримати своє чудове тіло в тонусі, а тепер він щоразу тягне туди мене. Змушує пити якісь огидні смузі з овочами, що я раніше і в їжу то не вживала. Бігає навколо мене як курка-насідка. Стілець відсуне, плечі розімне, рушник подасть. Готує. Сказала б мені Олька на це все "Було б на що скаржитися". А я не звикла до такого. Я зараз розслаблюся, а потім не дбатиму про чоловіка так, як я звикла.

 

А ще мене стало турбувати те, що секс у нас із Микитою змінився. Більше немає його улюбленої пози, все зводиться до місіонерської і пози наїзниці. Все.

 

Набридло мені все це. Беру таксі і їду до чоловіка на роботу! Він зараз двічі на тиждень їздить в офіс. Зустрічі свої багато перевів в онлайн режим. А коли народиться дитина, обіцяв взагалі на заступника більшість своїх обов'язків скинути.

 

Знаю, що в нього багато зустрічей сьогодні, але думаю, на дружину він знайде час.

 

Піднялася ліфтом, підійшла до його секретарки, до речі, ще один привід для ревнощів, короткострижена білявка з накачаними грудьми і вустами...

 

- Привіт Людмила, у Царьова хтось є?

 

- Через десять хвилин будуть збори!

 

- Чудово! Перенеси їх на годину. У мене до Микити Станіславовича дуже важлива розмова!

 

- Ок! - просто відповіла та сама Людмила, адже чудово знає, що я дружина. А я, поправивши груди і голосно цокаючи шпильками, пройшла до кабінету до чоловіка.

 

- Ох нічого собі! Киця! Ти що тут робиш, та ще й така? - посміхнувся Микита, різко підірвався з місця й обійняв мене. Руки свої поклав на мої дві половинки, за звичкою їх стиснув, посуваючи до свого паху, і одразу ж відпустив. Звісно, одягла таку сукню, щоб спокусити власного чоловіка.

 

- Вибач! Весь час забуваю, але я виправлюся! - вибачився він за те, що як зазвичай схопив мене грубо за попу.

- Ось про це, коханий чоловік, я і прийшла з тобою поговорити! - притулилася ближче до нього, обняла за шию і повільно наблизившись поцілувала з усією пристрастю! Микита спочатку піддався на поцілунок, а потім перейняв ініціативу, поцілував мене так, що голова закрутилася, міцно обійняв і рукою став спускатися знову до моєї попи! Стиснув її, а я перервала поцілунок.

 

- Ось цього мені не вистачає, Коть! Хочу, щоб усе було, між нами, як раніше! Мені дуже не вистачає цього!

 

- Як раніше тепер не можна, Кицю. Ти в нас при надії! Я боюся нашкодити!

 

- Зараз ти шкодиш мені! - знову надулася я і відштовхнула його від себе. Микита посміхнувся на це, взяв мене за руку і повів за собою. Сів у своє директорське крісло і посадив мене до себе на коліна. Обійняв мене однією рукою за талію, іншою повернув моє обличчя до себе, поцілував мене і посміхнувся.

 

- І як же я тобі шкодю? - усміхнувся він

 

- Не хочеш кохатися зі мною як раніше! Я знаю і бачу, що тобі цього не вистачає! Не вистачає всіх звичних дотиків, що, між іншим, і мені подобається. Значить я починаю думати, що ти з кимось іншим втілюєш свої бажання! Накручую себе, нервую! Розумієш? - подивилася я на нього.

 

- Розумію, Кицюню! Я страшенно хочу тебе зараз жорстко трахнути на цьому столі! Але не можу! - знову він мені про мою вагітність, ніби я не при надії, а хвора!

 

- Можеш! - запротестувала я, знову поцілувала його. Одразу ж поглибила поцілунок, обняла за шию і рукою почала спускатися по грудях. Стала розстібати ґудзики на його піджаку, потім сорочці, торкнулася його голих грудей, і ледь не завила від збудження! Потягнулася до ременя і тут уже не витримав Микита! Підвівся разом зі мною, і пересадив мене на стіл, став біля моїх розведених ніг і рукою став задирати мою сукню, зачіпаючи область, де починаються панчохи.

 

- Кицю! Панчохи! Ти моя спокусниця! - посміхнувся Микита і поліз до пряжки ременя, а я вся текла вже від збудження. Із хтивістю в очах дивилася, як він позбувається штанів.

 

- Трахни мене! - посміхнулася я, Микита посміхнувся у відповідь, різко нахилився, щоб поцілувати, а потім так само різко насадив мене на себе. Я навіть скрикнула від несподіванки. А Микита захопився. Не було в ньому тієї ніжності, що я бачу щодня. Схопив мене під колінами, присунув ближче до свого паху, і став вбивати в мене свій член до кінця. Різко, до основи. Його пах бився об мій, видаючи вульгарні звуки. Я стогнала на весь кабінет! Емоції били через край. Я нарешті отримала те, що так хотіла.

 

А Микита схоже зірвався. Папери та канцелярське приладдя попадали на підлогу. Стіл став хитатися. Микита бився об мій пах своїм з шаленою силою. І щойно м'язи моєї піхви зімкнулися навколо його члена, Микита глухо застогнав, штовхнувся в мене востаннє і гучно кінчив, знову в мене.

 

- Пробач, Кицю! Пробач, якщо тобі було боляче! Але це було офігенно! - віддихавшись, Микита поцілував мене. І через хвилин п’ять ми обидва привели себе до ладу. Я знову сіла на стіл, виставляючи свої ноги на показ, перекинула своє волосся на один бік і спокусливо глянула на чоловіка.

 

- Киць! Ти зараз знущаєшся?! Вдома ти таке зробити не могла? У мене, між іншим, зараз мали бути збори відділів!

 

- Людочку твою я попередила, не переживай, у нас є ще пів години! - поставила свою ніжку йому між ніг, він одразу ж поцілував моє коліно і посміхнувся.

 

- Ти ревнуєш? - лукаво подивився він на мене.

 

- Я? Я взагалі не ревнива! - усміхнулася я.

 

- Звісно-звісно! - усміхнувся Микита і пересадив мене до себе на коліна.

 

- Не можу більше на тебе дивитися в тій позі! Знову хочу кохатися! Тільки вже ззаду.

 

- Ну так у чому проблема? Я цього теж хочу! - Одну руку Микита поклав на мій живіт, іншою наблизив моє обличчя, щоб поцілувати.

 

- Це не проблема! Це радісна подія! Тебе тепер потрібно берегти, пилинки з тебе здувати! - усміхнувся він, - коли там у тебе вже з'явиться животик? - Микита обидві руки поклав мені на живіт. І весь цей мімішний момент перервала різка поява мого колишнього чоловіка. Двері різко відчинилися і увійшов Коля. Людмила вбігла слідом.

 

- Вибачте, Микито Станіславовичу, я намагалася його зупинити, і говорила, що у вас зараз дружина, але він мене не послухав. - вибачалася секретарка. Я різко встала, обсмикнула сукню, Микита встав слідом і майже затулив собою, ніби захищаючи від Колі.

 

- Викликати охорону? - тут же запитала Людмила.

 

- Немає потреби, далі я сам, ти можеш іти! - Людмила із задоволенням залишила нас наодинці.

 

- Дружина значить! Так ось із ким ти тоді трахалася! Повелася все-таки на гроші! - зі злістю виплюнув Коля.