Раді Вас бачити!

- Тобі яка різниця? Ти ці два тижні про мене й не згадував, а як настав кінець новорічних свят, різко згадав, що в тебе є дружина, яка має готувати тобі обід? Якщо тут і має хтось обурюватися, то це я! - як там кажуть, найкращий захист, це напад?

 

- Як ти міг взагалі? Невже тобі настільки байдуже на мене? Ми живемо з тобою як сусіди! Моя місія в твоєму житті полягає в тому, щоб готувати тобі їжу? Ти взагалі пам'ятаєш, що я твоя дружина, що в мене теж є бажання і потреби? - я також стала кричати на нього.

 

- Ой все! Досить мені мозок виносити!

 

- От завжди ти так! Ти мене не хочеш слухати! А мені набридло вже таке життя з тобою! - з образою висловилася я і пішла в кімнату. Хотілося плакати. Почуття образи нахлинули. Думала буду почуватися паршиво, коли побачу Колю, думаючи про те, як зраджувала його з Микитою. Але все виявилося не так, ми знову посварилися, і схоже, що Колі я справді потрібна лише як його мама, яка дбала про те, щоб у нього завжди був чистий одяг і приготована їжа.

 

Випустила Анфіску і насипала їй їжу, налила води, а сама, взявши речі, пішла у ванну змивати з себе цей занадто емоційний день.

 

Коли вийшла з душу, Коля вже спав, а мені було ніяково лягати з ним в одне ліжко, ще надто свіжими були спогади про дотики Микити, про його поцілунки і про наш секс.

 

На телефон прийшла смс, він Микити. Благо я поставила його на беззвучний.

 

"Киць, ти спиш?"

 

Обернулася назад, і переконавшись, що Коля спить глибоким сном, написала Микиті відповідь

 

"Ні"

 

"Чоловік сьогодні вдома?"

 

"Так((("

 

"Щось трапилося?"

 

"Просто посварилися"

 

"Мені варто перейматись?"

 

Яка ж мила для мене ця його турбота!

 

"Поки що ні"

 

"Сподіваюся, він до тебе не чіплявся з виконанням подружнього обов'язку?"

 

"Ні! Ми коли сваримося, то можемо два дні не розмовляти"

 

"Чудово, ти мене трохи заспокоїла... ти б знала, як важко мені впоратися із собою, коли я думаю, що ти зараз лежиш поруч із ним, а не зі мною!"

 

"Я б теж хотіла зараз бути поруч із тобою"

 

"Я тобі вже казав, що хочу, щоб ти переїхала до мене!"

 

"Спочатку я повинна з ним поговорити"

 

"Чому не зробила це сьогодні"

 

"Не тисни на мене, Микит. І сьогодні був не найвдаліший час, до того ж він був трохи п'яний"

 

"Щось здається мені, що вдалого часу не буде ніколи!"

 

"Микит..."

 

"Ні, Кицюня, послухай. Я зіграю роль твого коханця... кілька разів, тому що мене це зараз інтригує, але не більше. Якщо ти не приймеш рішення, я прийму його за тебе!"

 

Психанула і поклала телефон на столик, що стояв поруч. Микита ще щось писав, але відповідати йому зараз не було жодного бажання. Теж мені, командир! Не подобається мені те, що він вказує, що мені робити!

 

Пів ночі ворочалася, довго не могла заснути від суперечливих думок. Занадто пізно заснула, і прокинулася лише від гучного ляскання вхідних дверей. Це Коля злиться, що не поклала йому обід, що не встала вранці, щоб допомогти йому зібратися. Я останнім часом стала так робити, коли ми сваримося.

 

Провалялася на ліжку ще пів години. Учорашні смс від Микити вирішила проігнорувати, не буду поки нічого йому відповідати. Нехай трішки похвилюється...

 

А сама поки що встала, привела себе до ладу, вимила і висушила голову, погодувала кота і сходила в магазин за продуктами, в домі шаром покоти, я ж знала, що їду до бабусі надовго.

 

Уже вимкнула суп і печеню, коли у двері хтось подзвонив.

 

- Фрось! Тобі телефон взагалі, для чого потрібен? Я тобі тут уже пів години дзвоню! - почала з порога Олька, а я була рада її візиту.

 

- Вибач, я його з ночі в беззвучному тримаю, а тут так закрутилася, що на нього й уваги не звертала...

 

- Я тут усі замовлення скасувала на сьогодні, Тоху на роботу успішно випровадила й одразу до тебе!

 

- І для чого така терміновість?

 

- Ніби ти сама не розумієш, я від тебе без подробиць сьогодні не піду.

 

- У мене ж немає вибору, так? - посміхнулася я Ольці, і повісила її шубу на вішалку.

 

- Запитуєш ще...

 

- Гаразд

 

- Ти що, знову куховариш?

 

- Ну, а що, їсти то треба, до речі будеш суп?

 

- А давай, у тебе він дуже смачний, це ж бабусин рецепт? - я просто кивнула

 

- Ось - ось! Тим більше... - щойно взяла ополоник, як у двері знову подзвонили, пішла відчиняти

 

- Чекаєш когось? - я здивовано знизала плечима і пішла відчиняти.

 

- Єфросинія Пєскова? - уточнив у мене чоловік

 

- А ви хто?

 

- Кур'єр! На вас доставка, розпишіться!

 

- Але я нічого не замовляла! Нічого не розумію.

 

- Візьміть, - всучив він мені бандероль, - і розпишіться про отримання, - надав він мені свій планшет. Переконавшись, що там справді моє ім'я та прізвище, я розписалася, а кур'єр одразу пішов.

 

Спантеличена повернулася назад до Ольки, разом із посилкою.

 

- О, тобі посилка, що ти замовила?

 

- Та я нічого не замовляла...

 

- Може Коля так вибачається? - припустила подруга, а за кілька секунд сама ж і відповіла, - ні-і-і, навряд чи. Що там? Відкривай швидше, мені вже цікаво.

 

Схопила ніж, розкрила коробку і завмерла в подиві.

 

- Покажи, що там? - подруга зазирнула в коробку сама.

- Оце так! Айфон? Остання модель! Боги! Та вона коштує, як пів нашої з Антохою машини! Просто Вау! - Помітивши мою бездіяльність, Олька сама відкрила коробку і дістала телефон. Почала вмикати його. А в телефоні, судячи з усього, вже була карта, тому що одразу після увімкнення на телефон почали надходити повідомлення, що мені дзвонили.

 

- Так-так-так, ти дивись карта одразу є, дивись, сповіщення, вам дзвонили "Коханець"? - прочитавши це, Олька пирснула від сміху. А я лише переконалася, що цей подаруночок від Микити.

 

Вхідний дзвінок. Довелося відійти до вікна і прийняти виклик від "Коханця". Дуже смішно!

 

- Ну нарешті, Кицю. Щось надто довга доставка була.

 

- Микит, навіщо?

 

- Що навіщо?

 

- Навіщо ти надіслав такий дорогий подарунок?

 

- Я тобі вже пояснював, не сприймай це як подарунок, якщо тобі буде так легше. Я просто хочу, щоб ти завжди була на зв'язку.

 

Хотіла заперечити, але Микита мене перебив.

 

- Кицю, ти реально хочеш, щоб ми зараз сварилися через телефон.

 

- Не хочу.

 

- От і добре, і простого "дякую, любий" буде достатньо! - почула я грайливий тон Микити.

 

- Дякую…, Коханець! - усміхнулася я, - Микит, ти серйозно? Навіщо було так себе підписувати?

 

- Ну... поки це правда, в якій ми з тобою живемо!

 

- Я б хотіла вважати, що це щось більше!

 

- Буде, щойно ти до мене переїдеш!

 

- Схоже ця тема стане нашим каменем спотикання...

 

- Уже сказав тобі, що це буде ненадовго.

 

- Микит...

 

- Гаразд, Кицю, мені тут потрібно попрацювати... і хотів сказати тобі ще, що сумую за твоєю дупкою!

 

- Тільки за дупкою? - усміхнулася я.

 

- Мені пора, солоденька... цілую! -просто відповів він ласкаво.

 

- І я тебе! - і він відключився.

 

-О, це було так по-милому! - улюлюкала Олька.

 

- Та ну тебе! - фиркнула я і поклала телефон на стіл, Олька одразу ж його взяла і почала розглядати.

 

- Оце так! Мені б такого коханця! - задоволено заявила вона

 

- Ой та ладно, ти за своїм Тохою досі окропом пісяєш, який коханець? - по-доброму посміхнулася я, навіть трохи позаздривши подрузі, що такі почуття вона відчуває до власного чоловіка.

 

- Ну так, є таке...- щасливо посміхнулася подруга.

 

- Але давай поки що оминемо момент із телефоном, ти, здається, хотіла вчора мені щось розповісти? Я ж мала рацію? Усе не так, як ти собі надумала?

 

- Не так, - насипала я нам обом суп і сіла сама їсти. Швидко поїли, я посуд поки мити не стала, Олька згорала від цікавості.

 

- Ну? Мені знову з тебе інформацію кліщами витягати потрібно?

 

- Ой, Оль... немає в нього нареченої ніякої, і не було! Ця Лера, сама собі каблучку купила, уявляєш? Сама надумала одружитися! Вони рік зустрічалися. Але Микита з нею розлучився, ще до новорічних свят, тільки схоже вона це не одразу зрозуміла!

 

- Ось! Що я тобі казала, а ти надумала собі і щось там вирішила...

 

- Так, тільки ось це не змінює того, що я взагалі-то заміжня, а Микита, виходить і справді Коханець!

 

- А ти його таким не вважаєш? - усміхнулася подруга

 

- За фактом, виходить, що так, але Оль, він такий... такий! - усміхнулася я і на секунду вдалася до спогадів про наші поцілунки і про наш секс.

 

- У тебе он, як очі заблищали... закохалася ти подруга! - зробила висновок Оля.

 

- Навіть не знаю, все так складно...- почала я.

 

- Не вигадуй! Тобі просто усвідомити потрібно, що з Колькою пора розлучатися, а з Микитою... до речі, про що ви там говорили, через що сваритеся?

 

- Микита хоче, щоб я до нього переїхала, і щоб жила з ним в його величезному будинку. Ще хоче, щоб я швидше розлучилася...

 

- По-моєму все зашибісь. У чому проблема то?

 

- Ти не розумієш... у нас із Колькою останнім часом зовсім не склалося. Сваритися он почали. А цього року я бачила його тільки вчора. Ну як тут поговориш із ним, та й як розмову таку почати не знаю, не хотілося б, щоб про те, що я хочу розлучитися, він дізнався з огляду на наші скандали. Я нормально хочу з ним поговорити. Нормально, розумієш? Без лайки? Без з'ясування стосунків, щоб він зрозумів, що разом нам уже немає сенсу бути! І дуже не хочу, щоб він дізнався про Микиту, я ж для нього буду бабою стервою, що пішла до іншого, а він виявиться жертвою і страждальцем! А це далеко не так!

 

- Дура ти Фроська! Навіщо все так ускладнювати? Подумаєш стерво... переїжджай до свого Микити, на розлучення подавай і все, до чого ці розмови, якщо весь цей час він тебе слухати не хотів, думаєш зараз послухає? А так ти тільки можеш свої ще не усталені стосунки з Микитою зіпсувати! Подумай про це!

 

Телефон я відразу ж сховала, коробку викинула, і зараз ми з Олькою сиділи, базікали про моє життя.

 

- Ти мені краще ось що скажи, - усміхнулася подруга, - що він такого там із тобою робив, що ти сяєш як сонечко? - щоки мої почервоніли, і я так само посміхнулася як подруга.

 

- Усе тобі розкажи!

 

- Я, взагалі-то, тільки заради цих подробиць до тебе і їхала! - войовничо відповіла подруга

 

- Ох, Оль... він такий... просто слів немає. Тіло яке, просто мрія будь-якої баби, все в нього з цією справою гаразд, у всіх сенсах! - відкрилася я, щоки мої почервоніли ще більше

- Він так цілується...це щось! Я вже й забула, коли Колька мене цілував так, хоча... так він мене ніколи не цілував! І в ліжку...він просто...- хотіла продовжити, але різко замовкла.

 

Вхідні двері грюкнули, і за кілька хвилин на кухні з'явився Коля. Нас з Олькою здивувало те, що він приніс квіти! Мені чи що?

 

- Та годі, Пєсков, ти згадав, що живеш із жінкою?

 

- А тобі хіба не час додому Синіцина? Тоха з роботи ще не прийшов?

 

- Ой блін, і справді. Що ж я сиджу, зараз Тоха прийде, а я дещо не встигла зробити.

 

- Фрось! Проведеш? - підморгнула мені подруга і я зрозуміла, що вона хоче щось сказати мені, щоб не чув Коля.

 

- Сподіваюся, ти не надумала повестися на всю цю нісенітницю з квітами? Він просто хоче, щоб ти як і раніше за ним доглядала.

 

- Я тебе почула, не хвилюйся, я не дурна! - випровадила подругу і пішла на кухню

 

- Це тобі! - вручив Коля букет.

 

- На честь чого? -схрестила я руки на грудях і брати квіти поки що не наважувалася, Коля поклав їх на стіл.

 

- Вибачення за Новий рік! Ти ж, напевно, хотіла, щоб ми відзначали його у твоїх батьків!

 

- Нічого то ти не зрозумів, Пєсков! - фиркнула я і розвернулася, щоб піти, але Коля затримав мене за руку

 

- Ну що я мав зрозуміти?

 

- Ти мене весь цей час навіть не слухав, і те, як ти поводишся останнім часом... так більше не може тривати, я подаватиму на розлучення!

 

- Що? - тут же насупився він і розлютився.

 

- Знаєш, що, Фрось, шукай, напевно, роботу, тобі нудно живеться, у тебе забагато вільного часу і від того такі дурниці лізуть в голову! - я чесно сторопіла від його висновків, а Коля більше не хотів продовжувати розмову, пішов переодягатися. А я пішла в спальню. Це вже ні в які ворота не влазить. Навіть слухати мене не захотів...

 

Я, звісно, раніше думала про те, що пора йти на роботу, може, меньше часу було б на обдумування мого життя... але не зараз. Зараз у мене з'явився Микита, і всі мої думки про нього. І тепер я не хочу бути з Колею, через те, що в мене є Микита.

 

До речі, про нього… потрібно перевірити телефон.

 

Прийшли смс від нього.

 

"Привіт, Кицю, як ти там?"

 

"Привіт"

 

"Просто привіт? Щось сталося?"

 

"Та як завжди, знову з Колею посварилися"

 

"Ти з ним поговорила?"

 

"Намагалася..."

 

Далі писати не стала, почула, як Коля вийшов із душу і сів у спальню, зроблю вигляд, що вже заснула.

 

Вранці прокинулася раніше, ніж мав задзвонити будильник чоловіка, совість змусила встати і покласти чоловікові обід, але не більше. Нехай і за це спасибі скаже. Коли в Колі задзвонив будильник, я вже повернулася в ліжко і спробувала заснути.

 

Як Коля йшов на роботу, я вже не чула, прокинулася близько десятої ранку.

 

Сходила в магазин знову за продуктами, захотілося борщу. Ще приготувала картоплю і відбивні.

 

Уже думала зайнятися прибиранням, і переплітала косу, щоб не заважала, як у двері хтось подзвонив.

 

Відчинила двері, і побачила об'єкт свого зітхання. На сходовій клітці стояв Микита. Дороге пальто чудово виглядало на його спортивній фігурі. Брендовий, дорогий костюм, годинник, що коштує нечуваних грошей, мені здається, що весь його образ зараз коштує дорожче, ніж Коліна квартира. І як завжди бездоганний. Цей чоловік точно до мене прийшов?

 

- Микита? - здивувалася я, відчиняючи двері.

 

- Привіт, Кицю! Пустиш? - посміхнувся він, а я раптом розгубилася від того, в якому вигляді я зараз перед ним. Він такий гарний і стильний, а я тут стою перед ним у розтягнутій футболці і домашніх штанях. Пропустила чоловіка у квартиру і зачинила за ним двері на засувку, про всяк випадок...

 

- Ти сама? - запитав він, роздивляючись передпокій, а я кинулася йому на шию, обіймаючи і цілуючи.

 

- Значить одна, - зробив він очевидний висновок, - і бачу, рада мене бачити! - усміхнувся Микита, схилився і поцілував мене, як уміє тільки він, пристрасно і глибоко, вишибаючи всі думки з голови. Міцно обійняла його і притулилася всім тілом, так само гаряче відповідаючи. Хотіла показати, що я теж дуже скучила.

 

Микита буквально втиснув мене у своє тіло, щоб я відчула, як він збуджений. Обидві його руки зім'яли мою попу, і він заричав від задоволення, продовжуючи мене цілувати. Потискання моєї попи набирали обертів, руки Микити проникли за кромку штанів з трусиками, я була збуджена і давно готова до чогось більшого.

 

- Сумував за тобою! Шалено, кицю! - шепотів він, поступово опускаючись поцілунками мені на шию.