Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Бути закоханим – означає бути скаженим при здоровому глузді.
Симона Синьйоре
***
Алія вийшла на палубу, несучи брудну воду, і негайно зіткнулася з воїном, що приходив до неї з дорученням.
– Давай допоможу, – сказав молодик, підхопив відро і випадково, чи навмисне торкнувся пальцями її долоні.
Алія мигцем поглянула на неочікуваного помічника, він був зовсім молодим, небагато старшим за неї. Широко посміхаючись, хлопець не відводив від дівчини захоплених очей кольору весняного листя.
– Дякую тобі, – вона швидко забрала пусте відерце уникаючи нових доторків і, не підіймаючи очей, пішла у свій ненадійний притулок.
– Я Інг, красуне! – вигукнув їй навздогін воїн.
– Замість діла зуби ясниш? Хочеш теж помити підлогу? – запитав Хаук звузивши очі.
– Вахнут, – шанобливо вклонився молодий воїн.
Ніколи до цього Інг не бачив свого командира в такому похмурому настрої, тож вирішив за краще швидко десь подітися. Вахнут роздратовано подивився йому вслід.
Весь наступний тиждень Хаук ходив насуплений, мов грозова хмара. Перебувати поруч з Алією було справжньою мукою, відправити її до рабинь він не міг. Якщо господар викине її за непотрібністю вона дістанеться комусь із воїнів або ж багатьом. Вахнут боровся із собою, як зі злісним ворогом, мов це була остання його смертна битва. Щоразу він нещадно відганяв мрії про її прекрасне тіло, яке він хотів пестити до нестями та брати її стільки, щоб нарешті насититися й загасити це полум'я.
Але в Хаука ніколи не було слабкості і не буде, тим більше такої жалюгідної, як південна рабиня. "Вона-ніщо, непотрібна річ", - навіював він собі. Спускаючись у трюм, Інший брав рабинь, щоб угамувати несамовиту спрагу, щоб довести собі самому, що його бранка точнісінько така, як усі жінки. Але це не спрацьовувало, він крок за кроком програвав битву чужинській дівчині. Без неї все ставало прісним і безбарвним, Хаук марив рабинею і ненавидів водночас й у своїй хворобі звинувачував саме її.
Іноді Алія ловила на собі його палаючий погляд, інколи бачила, що Інший уважно спостерігає за нею, але щоразу крижані очі світилися неприхованою ворожістю та відразою. Дівчина надто добре пам'ятала побої вітчима і знала, що чоловіки бувають дуже жорстокими. Полонянка обходила пана та, аби не наражатися на небезпеку, всіляко уникала і найменшої зустрічі з ним. Вона не розуміла за що чоловік не терпить її, а Хаук казився, помічаючи в спрямованих на нього темно-синіх очах страх.
Щовечора дівчина виходила на палубу, це було її єдиною розвагою. Алія мовчки роздивлялася безкраї морські простори, вітер грав старою простенькою сукнею, яка однак не могла зіпсувати витонченої фігурки. На минулому тижні Хаук приніс дівчині кілька гребенів і тепер вона заплітала довгі коси, укладаючи їх навколо голови розкішною короною.
Він пам'ятав її сміх і мріяв ще раз почути, побачити маленькі ямочки на алебастрових щічках і зацілувати кожну. Але Алія більше не сміялася. Вахнут непомітно спостерігав за своєю полонянкою і бачив, як вона крадькома змахувала зі щоки самотню сльозинку і йому хотілося зібрати солоні краплі губами, а потім міцно притиснути дівчину до себе, зариваючись у чудове волосся. Можливо, там, у південному місті, залишився її коханий і вона згадує про нього, або навіть сумує? Хаук згорав від ревнощів.
ВІоїни дивилися на південку з неприхованим захопленням і мов хижаки кружляли поруч, Хаук стискав кулаки, але його полонянка трималася відсторонено, ні з ким не зближуючись. Це дещо заспокоювало шторм, що вирував у душі чоловіка. Хіба що з веселим Інґом Алія була дещо привітнішою. Хлопець намагався допомогти їй у роботі, а то пробував розсмішити, розповідаючи небилиці. Інколи це спрацьовувало і дівчина посміхалася Інгу. Хаук завантажував хлопця роботою, відправляючи подалі від його бранки, щоб менше тинявся поряд. Вахнут і сам ухилявся від спілкування з Алією, навмисне повертався до каюти вночі, коли вона вже спала. Решту ж часу проводив з підлеглими за незкінченними тренуваннями, доводячи себе і інших до знемоги. Але чим більше чоловік уникав рабині, тим більша жага з'їдала його – це було замкнене коло, з якого він не знав, як вибратися. Уночі дівчину часто мучили кошмари, вона металася у сні та гірко скрикувала. Хаук підходив до її ложа і ненадовго лягав поруч, легенько обійнявши тендітне тіло, аби не розбудити, з насолодою закривав очі і, що дивно, Алія, заспокоювалася й залишок ночі спала тихо.
Олаф щодня мовчки спостерігав за вахнутом і бачив, як той змарнів, як залягли чорні тіні під світлими очима.
– Що мучить тебе, мій пане, ти часом не захворів? – усе ж не втерпівши, підійшовдо Хаука.
– Відчепися, Олафе, я здоровий як бик. З чого це ти раптом вирішив перетворитися на турботливу няньку? – гмикнув він, глузливо оглядаючи помічника.
– Хаук, не лише я відчуваю, що з тобою щось коїться недобре. Ця дівчина нуса, – бордань не ходив околясом, одразу перейшов до справи. - Відтоді, як вона тут з'явилася, ти втратив спокій, хай буде проклятим той день. Та й хлопці на біду не зводять з неї очей... всі до єдиного.
Хаук похмуро мовчав.
– Продай її, пане, – продовжував вмовляти Олаф, – та й по всій справі. Тим більше, що ми скоро зайдемо до порту Шихайни. Позбудься дівчини, доки ми через неї не пергризли один одному горлянки.
– Ми? – Хаук здивовано підняв темну брову й пильно подивився на Олафа, той лише винувато опустив очі.
– Тоді візьми її, зроби своєю, щоб усі знали, що над південкою є господар.
– Я не питав твоєї поради, друже мій, – насупившись відповів вахнут.
Гніватися було без ладу, помічник лише озвучив те, про що думав і сам Хаук.
"Що вона таке? - розмірковував він.- Може і справді нуса, раз міцно впливає на всіх. Ні, швидше за все вальміда, інакше як пояснити те, що коїться з усіма?" День у день Хаука брали в облогу підлеглі з наполегливими пропозиціями викупити в нього рабиню. Одним з перших прийшов Інг. Вахнут щоразу відмовляв бажаючим.Чоловіки губилися в сумнівах, не розуміючи відмови, адже всі відчували, що Хаук не відмітив дівчину. Та ніхто не розумів, що він просто не міг віддати, подарувати чи продати Алію. Уявляючи, що будь-хто інший буде володіти нею, Хаук ставав божевільним. Лише від самої думки. А інколи, перебуваючи в розпачі, думав: чи і справді не позбутися рудоволосої відьми кинувши її в морську безодню, в подарунок Йоларсборфу*? Ні, тоді б він і сам пірнув за нею. Вона застрягла вогняною стрілою в його кам'яному серці, проросла в кістках, влилася отрутою в його кров, і тепер Алія – його особисте й вишукане пекло. Нехай усі думають, що він ненавидить нову рабиню, але ні в кого навіть думки не повинно виникнути, що у вахнута Хаука з'явилося слабке місце.
***
Алія важко переносила плавання. До полону вона ніколи не була в плаванні. Її не мучила морська хвороба, але дівчина дуже обтяжувалася самотністю та одноманітністю днів. День у день лише тільки плескіт хвиль, скрип дерева та безкрає море і страшна невідомість попереду.Хаук не дозволив їй побачитися зі співвітчизницями, такими самими бранками. Можливо, Алія знайшла б серед них своїх знайомих. Хоча... краще, щоб їх оминула ця доля. Усіх, хто перебував у трюмі, випускали на прогулянку вранці, в різні дні. Алії ж дозволялося залишати каюту тільки ввечері. Іноді вахнут давав їй якусь роботу, дівчина штопала і прала одяг, прибирала в каюті. Якось, щоб розрадити себе, прийшла на камбуз і запропонувала допомогти з приготуванням їжі, та Хаук негайно дізнався про це і прогнав її, сильно при цьому розлютившись.
- Тобі нема чого тертися біля чоловіків.
В один із днів, переробивши всю роботу, Алія приготувала мильну воду з горіхів, якими Хаук дозволив їй користуватися. Дівчина роздяглася, знаючи, що ніхто ніколи не заходить у цей час сюди, а господар повертається до каюти тільки пізно ввечері. Алія не поспішаючи вимилася і вже потягнулася було за спідньою сорочкою, як раптом відчинилися двері. Вона злякано повернулася - на порозі стояв Хаук, здивовано застигши на порозі, він незводив з Алії палаючого погляду. Від сорому бідолашна не могла поворухнутися, врешті отямившись вона злякано пискнула, схопила свій нехитрий одяг і миттю сховалася за завісою. Але то вже все було марним. Чоловік у три кроки подолав відстань між ними, різко смикнув слабку перешкоду і жадібно спіймав дівчину в обійми... Наче той, що втратив розум.. той, що довго голодував і раптом потрапив на бенкет, Хаук несамовито цілував її губи... очі... обличчя... шию... і не міг зупинитися.
*Вальміда - у північного народу прекрасна діва спокусниця, що живе в лісах і печерах. За повір'ям, якщо чоловік побачить одну з них, він втрачає себе назавжди.
*Нуса-відьма
*Йоларсборф -володар підводного царства, напівлюдина-напівзмій.
