П’ять років тому вона була лише студенткою в першому ряду аудиторії, яка ховала погляд у конспектах, щоб не видати свого захоплення. Він був її викладачем — недосяжним, стриманим і... таємно закоханим у ту, кого не мав права торкнутися. Тоді вони обрали мовчання та різні життєві шляхи.

Але доля має власне почуття гумору. Тепер вона повертається до рідної альма-матер, але вже не як студентка, а як колега — нова викладачка психології. Старі аудиторії, запах кави в коридорах і той самий погляд, від якого досі збивається дихання. Коли професійна етика стає єдиною перепоною, а старі почуття спалахують із руйнівною силою, виникає лише одне питання: чи готові вони нарешті вивчити урок, який прогуляли п’ять років тому?