Раді Вас бачити!

На вихідні Левій привіз мене до себе додому. І я от-от мала побачити його квартиру вперше. Було хвилююче. Опинившись всередині я із захватом почала оглядати величезні апартаменти. Одна вітальня була більша, ніж кілька кімнат моєї зйомної квартири! Все було виконано в стриманих синьо-чорних кольорах. Тут був величезний фіолетовий диван, скляний стіл зі стільчиками і велика плазма. На стінах висіли картини невідомих мені авторів. На них були зображені осінні пейзажі – поки це єдине, що мене зацікавило(ну, ще може диван) – я пішла їх розглядати ближче.

- Це – Чарльз Вайт, - прошепотів мені на вухо Левій підходячи ззаду і обіймаючи мене за талію.

- Не чула про такого, але від сьогодні я буду його фанаткою – обожнюю осінь!

- Я знаю.

- Як? – я шоковано глянула на чоловіка через плече. – Звідки?

- Можливо ти забула, але колись, ще за часів навчання, ми говорили про це, тоді я поділився, що теж люблю осінь, - я дійсно такого не пам′ятала. - Скажем так, ці картини частково тут і з′явилися через тебе. Довга історія, але якщо коротко, то ти мене надихнула їх придбати.

- А як давно ти їх придбав?

- Тоді і придбав - ще, коли ти була моєю студенткою. У своїх фантазіях ці картини слугували приводом запросити тебе відвідати мою квартиру, але все інше якось не задалося… Знаю, знаю, я не мав про тебе фантазувати, але… - він не закінчив, бо я накрила його рот своїми вустами.

- Я теж про тебе фантазувала, не думаю, що тут є чого соромитися. Якщо хочеш, можемо зіграти одну з твоїх фантазій, - я зробила хитру гримасу, але знала, що він не сприйме це серйозно та не могла не підтрунювати чоловіка.

- Це було давно, Ліель, і мої почуття з тих пір змінилися, вони стали глибшими і загартованішими. Зараз я хочу дбати про тебе, дарувати тобі любов, захист, підтримку, - він ніжно поцілував мене в щічку, - і все інше, чого ти тільки попросиш.

- Левію?

- Гм?

- Я хотіла запитати. В тебе такий величезний будинок! І це я ще не все подивилася! Хіба можливо такий придбати на зарплатню викладача?

- Дивно, що ти не знаєш цього факту моєї біографії. Мені здавалося, що студентки вже все довідалися про мене давним давно! А що не вдалося довідатися, то довигадували самі, - ми всілися на м′який диван і Левій продовжив. – Хоча так, краще почути правдиву історію з перших вуст, а не здогадуватися, що з тих пліток, які ходили коледжем – правда. Отже, поїхали. Взагалі я народився в іншій країні, там виріс і вивчив кілька мов. Батько українець, а мама- німкеня, вони зустрілися в Німеччині, коли батько там був на заробітках. Переїхав сюди після їх розлучення і жив з батьком тут кілька років. Пізніше поїхав назад до мами і жив у Німеччині аж до 28 років. Отримав там вищу освіту, працював викладачем і досі підпрацьовую дистанційно. Поки я працював у Німеччині, то зміг заробити і купити цю квартиру для батька. Згодом батько захворів і мені довелося приїхати сюди, щоб доглядати за ним. Тут я влаштувався на роботу до коледжу, щоб не сидіти без діла. Після смерті батька одружився, тому і не покинув країну, продовжував працювати викладачем і паралельно працювати дистанційно з німецьким університетом. Потім, як ти знаєш, розлучився, але покидати цю країну бажання не виникло…

- Я не знала цього всього, тому що принципово не бажала слухати про тебе плітки! Щойно я чула від когось зі студенток твоє ім`я - йшла геть, - я хихикнула і враз посерйознішала, пригадуючи єдине, що мене все ще цікавило. - Левію, можна питання?

- Так, звісно.

- Чому ти одружився?

- Та, чесно, я якось і сам не зрозумів. Я завжди був розсудливим, стриманим і ніколи не відчував потреби в дружині на той час. А тоді такий період в житті був…Спочатку хвороба батька, потім смерть – вони мабуть вибили мене з колії, знесилили, я не бачив все таким як воно було в дійсності. Зараз все пригадується, наче в тумані. І тоді з′явилася колишня дружина. Я аналізував нашу ситуацію і зробив висновок, що мабуть на той час мені була потрібна підтримка і вона вдало опинилася поруч. Ну, не те, щоб вона сильно підтримувала, скоріше заповнювала собою простір навколо мене. Бо коли я залишався наодинці – думки в голові не давали мені розслабитися. Зараз звісно те все давно минуло, не обійшлося без психолога само собою. І коли я з усім розібрався і повернувся до себе колишнього, то зрозумів, що не хочу з нею бути. І я почав планувати розлучення. Я знав, що колишня дружина мені зраджує мало не від початку нашого подружнього життя, але сил розбирати в цьому не було. Та, коли я вирішив розлучитися – це була підходяща причина, потрібно було лише зловити її на цьому моменті. А потім яскравим промінчиком в моєму житті з′явилася ти. Далі ти приблизно знаєш. Якщо ні – питай.

- Поки нічого більше не приходить на думку, все, що мене цікавило ти розповів ще минулого разу.

- Але, якщо виникатимуть питання – ти ж знаєш, що я поруч. І хочу бути поруч настільки довго, наскільки ти дозволиш, - я пригорнулася до теплого чоловічого тіла і ми продовжили валятися на дивані в тиші. Для мене це був один із моментів щастя.