Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

Блоги

avatar

Аліс Веро

05 жовтня, 2026

Таємниця срібного гарбуза у флешмобі Гарбузові оповідки

🎃 МОВЧАЗНИЙ ЛІХТАР або Таємниця срібного гарбузаІсторія з циклу «Липа нашепотіла»Учасник флешмобу «Гарбузові оповідки»А що, як гарбуз нічого не розповідає? А просто стоїть і мовчить — поки хтось не навчиться правильно дивитися.Кінець жовтня.Київ стає тихішим. Раніше темніє, мокре листя прилипає до тротуарів, у старих будинках раніше запалюють світло. Повітря пахне холодом, прілим листям і димом.А ще — гарбузами.Саме в цей час у старому особняку на Подолі знаходять мертвого чоловіка.Олег Семенець був краєзнавцем, колекціонером і людиною, яка надто добре знала минуле. Його знаходять у кріслі. Один удар. Здавалося б, звичайне вбивство, яких у великому місті вистачає.Але на столі навпроти тіла стоїть великий різьблений гарбуз-ліхтар.Він повернутий просто до загиблого.І чомусь здається, що це не випадкова прикраса.Ігор отримує дзвінок від Серьоги пізно ввечері.Звичайно, робота приходить додому разом із ним.Анна якраз сидить на кухні. У неї зібране в пишну гульку рудувате волосся, перед нею папірець із нотатками, а в холодильнику чекає борщ, який вона зварила радше з любові до Ігоря, ніж із любові до кулінарії.Вони живуть разом уже рік.Колись були просто колегами. Потім друзями. Потім навчилися бути разом на відстані — у своєму трохи дивному «гостьовому шлюбі». А рік тому Ігор остаточно перевіз речі з Борщагівки на Десятинну.Тепер у них спільна квартира, спільна кухня, спільний побут.І чужі вбивства, які чомусь теж постійно знаходять дорогу до їхнього дому.— Хочу, щоб ти його побачила, — каже Ігор.— Гарбуз?— Гарбуз.— І що з ним не так?— Не знаю. Але він пахне дивно.Анна дивиться на нього поверх окулярів.— І ти вирішив, що це справа для колишньої вчительки фізики?— Я вирішив, що якщо хтось і може пояснити, чому гарбуз смердить не так, як нормальний гарбуз, то це ти.— Дуже науково.— Я стараюся.Усе могло б залишитися просто дивною деталлю злочину.Якби в Києві не почали зникати старовинні срібні ліхтарі у формі гарбузів.Їх крадуть вибірково.Не найдорожчі речі. Не те, що найпростіше продати.Саме ті, які чомусь комусь потрібні.І тоді вбивство Семенця перестає бути окремою історією.За срібними гарбузами тягнеться старий слід.Йому п'ятнадцять років.Слід зниклої дівчини.Слід справи, яку колись поспішили закрити.І речі, яка весь цей час могла лежати зовсім поруч із людьми, які знали правду.Анна не надто довіряє містичним поясненням.Принаймні офіційно.Ігор — тим більше.Але є одна річ, якій Анна довіряє давно.Липі Петра Могили.Вона стоїть зовсім недалеко від її дому, біля Історичного музею. Анна приходить туди подумати, почитати, іноді просто постояти.Вона жартома каже, що липа їй підказує.Ігор із цього сміється.— Тільки не розказуй липі державну таємницю, — кидає він їй услід. — Вона ж у тебе вже на пенсії, як і я.Анна відповідає щось сухе й влучне — як людина, яка колись багато років мала справу зі старшокласниками.А потім іде.Не тому, що справді чекає на відповідь від дерева.Просто іноді, щоб почути власну думку, треба відійти від усіх чужих голосів.У «Мовчазному ліхтарі» мені хотілося залишити трохи тієї невизначеності, яка з'являється наприкінці жовтня сама собою.Коли звичайні речі раптом здаються трохи дивними.Коли тиша в старому будинку звучить голосніше за слова.Коли запах, якого не повинно бути, змушує зупинитися.Коли гарбуз просто стоїть на столі — але ти все одно ловиш себе на думці, що він дивиться.Хоча насправді він просто стоїть.І це ми самі придумуємо йому погляд.Бо найстрашніше в таких історіях — не те, що пояснити неможливо.А те, що все можна пояснити.🎃 «Мовчазний ліхтар» — нова історія з циклу «Липа нашепотіла».Детективна історія про вбивство, старі київські таємниці, срібні гарбузові ліхтарі, минуле, яке не захотіло залишатися в минулому, і двох людей, які вже давно навчилися бути разом.А ще — про те, що іноді мовчання говорить значно більше, ніж здається.Ця історія бере участь у флешмобі «Гарбузові оповідки». 🎃#ГарбузовіОповідки #ЛипаНашепотіла #детектив #містичнийдетектив #КиївськіІсторії #осінніІсторії
avatar

Аліс Веро

11 жовтня, 2026

Три імені Попелюшки- флешмоб Таємниця під зорями

🧑‍💻https://booktons.com/book/try_imeni_popeliushkyКнига бере участь у інтригуючому флешмобі ✨ТАЄМНИЦЯ ПІД ЗОРЯМИ ✨«Три імені Попелюшки»: коли кришталевий черевичок не гарантує щастяПопелюшка — одна з найвідоміших казкових героїнь. Її історія здається зрозумілою: несправедливість, випробування, диво, зустріч із принцом і щасливий фінал.Але що, як подивитися на неї без дитячої довіри до казкових правил?У сучасному світі не обов’язково мати злу мачуху, щоб почуватися чужою у власному домі. Не кожна дівчина мріє лише про кохання, а красиве життя не завжди дістається тим, хто просто на нього заслуговує. Іноді його доводиться вибудовувати самотужки — розумом, чарівністю, спостережливістю та вмінням розуміти людей.Поліна — молода жінка, яка прагне самостійності й не хоче, щоб хтось вирішував за неї, як їй жити. Вона вчиться розпізнавати чужі бажання, користуватися власними перевагами й не соромитися того, чого хоче сама.Поруч із нею є люди, які бачать її майбутнє по-різному. Одні намагаються захистити, інші — навчити користуватися можливостями, які відкриває світ. Але чи завжди турбота є турботою? Чи завжди досвідчена людина знає, що для тебе краще? І чи можна навчитися грати за правилами, не опинившись у чужій грі?У Поліни є свої відповіді. Принаймні вона в цьому переконана.Та у світі, де репутація може бути ретельно створеною декорацією, а правда — незручною розкішшю, не все виявляється таким, як здається на перший погляд.«Три імені Попелюшки» — це не історія про те, як дівчина дочекалася свого принца. Це історія про людей, їхні бажання, таємниці й рішення, які здатні змінити значно більше, ніж вони планували.На читачів чекають складні стосунки, психологічна напруга, родинні конфлікти, приховані мотиви та кримінальна інтрига. Тут важливо не лише те, що відбувається, а й те, чому герої роблять саме такий вибір. Іноді найцікавіше ховається не в самому вчинку, а в поясненні, яке людина вигадує для себе.А назва роману — «Три імені Попелюшки» — натякає, що навіть знайомий образ може мати більше одного обличчя.Якого саме? Це вже доведеться з’ясувати під час читання. https://booktons.com/book/try_imeni_popeliushky