Блоги

Таємниця срібного гарбуза стартує на Буктонс

#гарбузові_оповідки #психологічний_детектив #трилер

Є історії, які починаються з героя. Є ті, що народжуються з одного речення, образу чи випадково почутої розмови.А ця історія почалася з Геловіна.Точніше — з творчого флешмобу, присвяченого Геловіну й гарбузам. Здавалося б, що може бути простішим: осінь, Київ, гарбузи, трохи таємничої атмосфери… Але мені захотілося не просто написати святкову історію з відповідним антуражем.Так поступово з'явився детектив.Мені хотілося, щоб у ньому було все, що я люблю в хороших розслідуваннях: загадка, минуле, яке не бажає залишатися похованим, люди зі своїми слабкостями, помилками й секретами. Але водночас я дуже не хотіла йти в надприродне.Тому ніякої містики.Тільки люди. Їхні вчинки. Їхні страхи. І наслідки рішень, які іноді доводиться носити в собі роками.Так у центрі історії опинилися Анна та Ігор.Анна — жінка, яка вміє дивитися на звичайні речі уважніше за інших. Ігор — колишній слідчий із великим досвідом, який добре знає, що в розслідуваннях рідко все буває таким простим, як здається на початку.А ще — Київ.Мені хотілося, щоб це був не просто фон, а місто, у якому живуть мої герої. Старі вулиці, Поділ, осіннє повітря, дощ, вечірні вікна, тихі дворики, Історичний музей… Той Київ, у якому поруч із сучасним життям завжди залишається пам'ять про те, що було до нас.Геловін у цій історії теж залишився.Але радше як настрій.Гарбузи з'являються у вітринах, на вулицях, біля кав'ярень. Один із них навіть стає дуже помітною деталлю в розслідуванні.Та поступово стає зрозуміло: страшними в цій історії є зовсім не гарбузи й не осіння темрява.Страшним може бути те, що людина здатна зробити, коли дуже хоче сховати правду.Ця історія багато разів змушувала мене повертатися до вже написаного й перевіряти: чи все логічно, чи не залишилося випадкових збігів, чи справді кожен вчинок героя має причину. Хотілося, щоб розгадка не з'явилася нізвідки, а поступово складалася з маленьких деталей.Бо справжній детектив для мене — це не тільки питання «хто винен?».Це ще й питання:скільки часу людина здатна жити поруч зі своєю таємницею?І що станеться, коли через п'ятнадцять років минуле все-таки постукає у двері.Сьогодні я нарешті можу сказати: історія завершена.Вона народилася з маленького геловінського флешмобу, а виросла в повноцінний детектив про Київ, пам'ять, провину, мовчання і людей, які дуже довго намагалися залишити минуле позаду.Запрошую вас у цю осінню історію.І попереджаю: не кожен гарбуз тут такий безневинний, як здається. 🎃

Читати блог

Таємниця срібного гарбуза у флешмобі Гарбузові оповідки

#гарбузові_оповідки #детектив #психологічний трилер

🎃 МОВЧАЗНИЙ ЛІХТАР або Таємниця срібного гарбузаІсторія з циклу «Липа нашепотіла»Учасник флешмобу «Гарбузові оповідки»А що, як гарбуз нічого не розповідає? А просто стоїть і мовчить — поки хтось не навчиться правильно дивитися.Кінець жовтня.Київ стає тихішим. Раніше темніє, мокре листя прилипає до тротуарів, у старих будинках раніше запалюють світло. Повітря пахне холодом, прілим листям і димом.А ще — гарбузами.Саме в цей час у старому особняку на Подолі знаходять мертвого чоловіка.Олег Семенець був краєзнавцем, колекціонером і людиною, яка надто добре знала минуле. Його знаходять у кріслі. Один удар. Здавалося б, звичайне вбивство, яких у великому місті вистачає.Але на столі навпроти тіла стоїть великий різьблений гарбуз-ліхтар.Він повернутий просто до загиблого.І чомусь здається, що це не випадкова прикраса.Ігор отримує дзвінок від Серьоги пізно ввечері.Звичайно, робота приходить додому разом із ним.Анна якраз сидить на кухні. У неї зібране в пишну гульку рудувате волосся, перед нею папірець із нотатками, а в холодильнику чекає борщ, який вона зварила радше з любові до Ігоря, ніж із любові до кулінарії.Вони живуть разом уже рік.Колись були просто колегами. Потім друзями. Потім навчилися бути разом на відстані — у своєму трохи дивному «гостьовому шлюбі». А рік тому Ігор остаточно перевіз речі з Борщагівки на Десятинну.Тепер у них спільна квартира, спільна кухня, спільний побут.І чужі вбивства, які чомусь теж постійно знаходять дорогу до їхнього дому.— Хочу, щоб ти його побачила, — каже Ігор.— Гарбуз?— Гарбуз.— І що з ним не так?— Не знаю. Але він пахне дивно.Анна дивиться на нього поверх окулярів.— І ти вирішив, що це справа для колишньої вчительки фізики?— Я вирішив, що якщо хтось і може пояснити, чому гарбуз смердить не так, як нормальний гарбуз, то це ти.— Дуже науково.— Я стараюся.Усе могло б залишитися просто дивною деталлю злочину.Якби в Києві не почали зникати старовинні срібні ліхтарі у формі гарбузів.Їх крадуть вибірково.Не найдорожчі речі. Не те, що найпростіше продати.Саме ті, які чомусь комусь потрібні.І тоді вбивство Семенця перестає бути окремою історією.За срібними гарбузами тягнеться старий слід.Йому п'ятнадцять років.Слід зниклої дівчини.Слід справи, яку колись поспішили закрити.І речі, яка весь цей час могла лежати зовсім поруч із людьми, які знали правду.Анна не надто довіряє містичним поясненням.Принаймні офіційно.Ігор — тим більше.Але є одна річ, якій Анна довіряє давно.Липі Петра Могили.Вона стоїть зовсім недалеко від її дому, біля Історичного музею. Анна приходить туди подумати, почитати, іноді просто постояти.Вона жартома каже, що липа їй підказує.Ігор із цього сміється.— Тільки не розказуй липі державну таємницю, — кидає він їй услід. — Вона ж у тебе вже на пенсії, як і я.Анна відповідає щось сухе й влучне — як людина, яка колись багато років мала справу зі старшокласниками.А потім іде.Не тому, що справді чекає на відповідь від дерева.Просто іноді, щоб почути власну думку, треба відійти від усіх чужих голосів.У «Мовчазному ліхтарі» мені хотілося залишити трохи тієї невизначеності, яка з'являється наприкінці жовтня сама собою.Коли звичайні речі раптом здаються трохи дивними.Коли тиша в старому будинку звучить голосніше за слова.Коли запах, якого не повинно бути, змушує зупинитися.Коли гарбуз просто стоїть на столі — але ти все одно ловиш себе на думці, що він дивиться.Хоча насправді він просто стоїть.І це ми самі придумуємо йому погляд.Бо найстрашніше в таких історіях — не те, що пояснити неможливо.А те, що все можна пояснити.🎃 «Мовчазний ліхтар» — нова історія з циклу «Липа нашепотіла».Детективна історія про вбивство, старі київські таємниці, срібні гарбузові ліхтарі, минуле, яке не захотіло залишатися в минулому, і двох людей, які вже давно навчилися бути разом.А ще — про те, що іноді мовчання говорить значно більше, ніж здається.Ця історія бере участь у флешмобі «Гарбузові оповідки». 🎃#ГарбузовіОповідки #ЛипаНашепотіла #детектив #містичнийдетектив #КиївськіІсторії #осінніІсторії

Читати блог

Знижки

Наречена в капкані

Ерато Нуар

Відстежувати

кохання_пристрасть дракони зустріч_через_час протистояння наречена кохання кохання_пристрасть дракони зустріч_через_час протистояння наречена кохання

ЦІНА ЗРОСТАТИМЕ
– Ти?! – я завмерла, вдивляючись у віддзеркалення чоловіка.
Це не може бути він! Він зараз зникне, як і кілька місяців тому. Залишивши мене з розбитим серцем.
Промінявши мене на іншу.
Скільки разів я уявляла нашу зустріч! Все, що скажу йому. Або навпаки – як гордо промовчу, притиснувши його поглядом.
Але навіть не припускала, що це станеться за кілька хвилин до мого весілля!
З іншим.
***
Півроку тому він покинув мене, зник, спопеливши мою душу. Я залікувала рани, я покохала іншого. Я зібралася заміж. А він прийшов у день весілля і викрав мене!

Придбати

Фентезі

Романтичне фентезі

Ворожка королівського відбору

Олена Гуйда

20%

Безоплатно

Олена Гуйда

Відстежувати

ворожка відбір наречених владний герой ворожка відбір наречених владний герой

Передбачити результат відбору? Завдання практично неможливе! З огляду на те, що всього дару у мене – здатність аналізувати і талант давати поради. А ще нечіткі обривки видінь, які приходять невчасно і за власним бажанням. Але правителям не відмовляють. Навіть якщо король скептик і інакше як шарлатанкою мене не називає. Але не дарма я ворожка в восьмому поколінні! Ми і не таких переконували! Тим паче, що від цього залежить доля всього людства.

Придбати