Є історії, які починаються з героя. Є ті, що народжуються з одного речення, образу чи випадково почутої розмови.

А ця історія почалася з Геловіна.

Точніше — з творчого флешмобу, присвяченого Геловіну й гарбузам. Здавалося б, що може бути простішим: осінь, Київ, гарбузи, трохи таємничої атмосфери… Але мені захотілося не просто написати святкову історію з відповідним антуражем.

Так поступово з'явився детектив.

Мені хотілося, щоб у ньому було все, що я люблю в хороших розслідуваннях: загадка, минуле, яке не бажає залишатися похованим, люди зі своїми слабкостями, помилками й секретами. Але водночас я дуже не хотіла йти в надприродне.

Тому ніякої містики.

Тільки люди. Їхні вчинки. Їхні страхи. І наслідки рішень, які іноді доводиться носити в собі роками.

Так у центрі історії опинилися Анна та Ігор.

Анна — жінка, яка вміє дивитися на звичайні речі уважніше за інших. Ігор — колишній слідчий із великим досвідом, який добре знає, що в розслідуваннях рідко все буває таким простим, як здається на початку.

А ще — Київ.

Мені хотілося, щоб це був не просто фон, а місто, у якому живуть мої герої. Старі вулиці, Поділ, осіннє повітря, дощ, вечірні вікна, тихі дворики, Історичний музей… Той Київ, у якому поруч із сучасним життям завжди залишається пам'ять про те, що було до нас.

Геловін у цій історії теж залишився.

Але радше як настрій.

Гарбузи з'являються у вітринах, на вулицях, біля кав'ярень. Один із них навіть стає дуже помітною деталлю в розслідуванні.

Та поступово стає зрозуміло: страшними в цій історії є зовсім не гарбузи й не осіння темрява.

Страшним може бути те, що людина здатна зробити, коли дуже хоче сховати правду.

Ця історія багато разів змушувала мене повертатися до вже написаного й перевіряти: чи все логічно, чи не залишилося випадкових збігів, чи справді кожен вчинок героя має причину. Хотілося, щоб розгадка не з'явилася нізвідки, а поступово складалася з маленьких деталей.

Бо справжній детектив для мене — це не тільки питання «хто винен?».

Це ще й питання:

скільки часу людина здатна жити поруч зі своєю таємницею?

І що станеться, коли через п'ятнадцять років минуле все-таки постукає у двері.

Сьогодні я нарешті можу сказати: історія завершена.

Вона народилася з маленького геловінського флешмобу, а виросла в повноцінний детектив про Київ, пам'ять, провину, мовчання і людей, які дуже довго намагалися залишити минуле позаду.

Запрошую вас у цю осінню історію.

І попереджаю: не кожен гарбуз тут такий безневинний, як здається. 🎃