Спочатку:
На сторінку книги
Дім Старійшин був великою та світлою будівлею. Білі стіни – що всередині, що ззовні, широкі вікна на всі боки – сонячні промені завжди проникали всередину, позаяк будинок стояв ще й на висоті. Всюди на стінах – зображення сонця та навколосонячної символіки.
Сандріен нервово притупцював ногою, поглядаючи на вхід. Нарешті прикрашені рунним орнаментом масивні дубові двері відчинились, і до кімнати увійшов ельф зі знаком розвідника на плащі – сонце, наполовину приховане хмарами.
– Ну що там? Ти знайшов його? – голос старого ельфа був повен нетерплячого очікування.
– Ні, Третій Відблиску.
Відблисками титулували помічників Променів-старійшин, пост одного з яких якраз і займав Сандріен.
– Але я знайшов сліди на західній скелі. Схоже на те, що молодий пан був там, але підсковзнувся на камені і зірвався униз…
– Сонце Невгасиме! – жахнувся помічник старійшини. – Ти хочеш сказати, що він впав з острова?!
– Він мав вижити, – зауважив розвідник. – Бар’єр не шкодить дітям Сонця.
– Так, але тепер він може опинитись де завгодно… Гаразд, ти поки вільний. Ксаріелю!
– Так, Відблиску, – з лави під стіною піднявся кремезний рудоволосий ельф з емблемою Палаючих Променів на темно-помаранчевій куртці – сонце з промінням у вигляді мечів.
– Зараз береш з собою мага та йдеш до скелі. Ретельно вивчіть сліди. Візьміть у майстра-хранителя зліпок аури хлопця. Пошукайте в архівах відомості про схожі випадки – це допоможе зрозуміти, куди його могло закинути. Потім – збирай загін. Бажано тих, хто орієнтується ззовні. Вирушайте на пошуки – і без мого племінника не повертайтесь!
– Слухаюсь, Відблиску
