Спочатку:
На сторінку книги
Сонце щойно піднялося над верхівками сосен.
Проте ранок для мешканців заїзного двору почався не з ніжного співу лісових пташок, а з оглушливого писку на другому поверсі.
Особливий трав’яний збір Луміри подіяв на придворних дам так добре, що вони не просто безсоромно проспали світанок, а прокинулися з повним відчуттям того, що їх підло зачарували і, можливо, навіть трохи пограбували.
— Мої кучері! Вони повністю розкрутилися! Це все цей проклятий туман! — лементувала юна Сесілія, вибігаючи на подвір’я з гребінцем у руках.
— Ваша Високосте! — графиня Беатріс, важко дихаючи й тримаючись за серце, підбігла до Ліріель.
Принцеса, абсолютно задоволена життям, уже сиділа за дерев'яним столом, спокійно попиваючи чисту джерельну воду.
— У цьому жахливому місці панує якийсь ворожий магічний протяг! — продовжувала бідкатися старша фрейліна. — Я спала так нешляхетно міцно, що мені всю ніч снилося, ніби я срібний заєць, який безглуздо стрибає по хмарах!
Ліріель ледь стримувала сміх, ховаючи обличчя за кубком і відчуваючи, як усередині все тріпоче від нічних спогадів. Вона коротко глянула на Раєля. Воїн стояв біля коней, старанно роблячи вигляд, що неймовірно зайнятий перевіркою підпруги сідла, але його плечі підозріло здригалися від сміху.
На даху стайні, звісивши хвіст, сиділа Луміра. Вона задоволено чистила лапкою носа і обурювалася на все подвір'я:
— Які ніжні палацові квіточки... Навіть від легкого релаксу непритомніють! Зате рум'янець і колір обличчя у всіх просто ідеальний, могли б і подякувати дипломованому фахівцю з драконячої фітотерапії! Крейгу, ну скажи їм!
Чорний дракон у відповідь лише випустив із ніздрей хмарку темного диму, висловлюючи цим повну байдужість до долі шляхетних дам.
Троє міністрів, які теж прокинулися з відчутним туманом у голові та легким занудством у погляді, бурчали про неприпустиму затримку дипломатичного графіка. Але Раєль швидко перехопив ініціативу, скомандувавши:
— Досить розмов, шановні. Сонце вже високо. Завантажуйтеся в карети. Ми в'їжджаємо в лісову ущелину, там дуже складна дорога.
Невдовзі обоз рушив. Карети важко котилися по вузькій кам'янистій стежці, яка була затиснута між крутими, похмурими скелястими схилами. Гострі скелі навколо височіли до самого неба, густо зарослі лісом. Повітря стало прохолодним. Крейг ішов позаду карет, його кроки глухо відбивалися від скельних стін, а золоті очі пильно оглядали кожну вершину. Луміра срібною тінню крутилася над кронами дерев, тримаючи розвідку.
Аж раптом затишне гуркотіння коліс перервав різкий, неприємний звук розсіченого повітря. Скелі навколо наче ожили, відлунюючи дикими криками.
— Засідка! — крикнув Раєль.
У його грудях миттєво спалахнув бойовий азарт. Одним звичним рухом воїн вихопив свій меч, сталь грізно спалахнула під залишками сонячного світла, що пробивалося в ущелину.
З вершини скелі прямо на дах першої карети, де сиділи перелякані фрейліни, полетіли перші важкі сітки та посипалося каміння.
— О Боги! Нас знову грабують! — верескнула з вікна графиня Беатріс, але Луміра, яка каменем шугнула з неба, тріумфально закричала:
— Спокійно, дівчата! Зараз я покажу цим лісовим невігласам, як правильно поводитися з королівським гардеробом! Крейгу, пали їх!
Бій у вузькій ущелині спалахнув, обіцяючи міністрам нові, абсолютно незаплановані фінансові витрати на ремонт карет.
З-за величезних валунів на вузьку дорогу висипали десятки озброєних чоловіків у брудному одязі. Це були безжальні найманці, яких Севан напередодні найняв, щоб за будь-яку ціну відбити принцесу.
Згори, прямо зі скелі, з моторошним свистом полетіли важкі камені. Один із гігантських уламків із сухим тріском і гуркотом ущент розтрощив заднє колесо другого воза. Віз жалібно похилився, а з його надр у вогке листя посипалися кошики та скрині.
Фрейліни всередині першої карети заверещали на такій високій ноті, що повністю перекрили дикі бойові крики нападників. Перелякані міністри в іншому екіпажі миттєво забарикадувалися стосами важких сувоїв із королівськими печатками, відчайдушно намагаючись засунути свої шляхетні голови під оксамитові сидіння.
— Крейгу, тримай схил ліворуч! Не дай їм закидати карети гранітом! — скомандував Раєль, кидаючись у саму гущу бою.
Його меч із дзвоном зустрівся зі зброєю першого розбійника. Руни на лезі спалахнули блакитним світлом, відгукуючись. Воїн бився стрімко і безжально, захищаючи переляканих коней та галасливих людей.
Проте Ліріель не збиралася безпорадно сидіти всередині й чекати, поки її знову вкрадуть. Вона висунулася з вікна карети і, оцінивши ситуацію, крикнула воїну:
— Раєлю! Нападники тиснуть з правого боку, бо там скеля має виступ! Вони хочуть відрізати карету від Крейга!
Принцеса, геть забувши про виховання, вчепилася в ковану скриню з парадними сукнями графині Беатріс, яку слуги необачно закріпили прямо на козлах біля вікна. Напруживши всі сили, вона штовхнула її назовні. Величезна шкіряна скриня з гуркотом покотилася по крутому схилу і влучила прямо під ноги трьом розбійникам, які намагалися зайти Раєлю в тил.
Від удару об каміння скриня розлетілася на друзки, і нападники буквально заплуталися в метрах ніжного рожевого шовку, мережив та тугих корсетів із китового вуса. Не чекаючи такого нападу, вони безпорадно падали на землю, лаючись і борсаючись у рюшах.
— Моя найкраща сукня з ліонського шовку! — трагічно зойкнула Беатріс, хапаючись за серце десь у глибині екіпажу.
У цей момент на самій вершині скелі, затіненій густими соснами, з'явився ватажок банди. Його обличчя було пооране шрамами, а в руках він стискав важкий арбалет, націлений прямо в груди принцеси. Раєль був надто далеко, зв'язаний запеклим боєм з двома іншими найманцями, і фізично не встигав прийти на допомогу. Серце воїна пропустило удар від дикої паніки за її життя.
— Срібний авангард викликали?! — раптом пролунав войовничий, пронизливий писк із неба.
Луміра срібною блискавкою впала з верхівки дерева прямо на голову ватажку. Вона міцно вчепилася пазурами в його волосся і з усього маху натягнула йому на обличчя... пишний рожевий капор із рюшами, який щойно так вдало вилетів зі скрині Беатріс.
— Отримуй, лісовий нечепуро! Будеш знати, як порушувати спокій шляхетних дам! — тріумфально кричала драконниця, активно лупцюючи дезорієнтованого розбійника крилами по вухах і закриваючи йому весь огляд шовковими бантами. — Крейгу, лови подаруночок!
Раєль важко, але полегшено видихнув, опускаючи меч. Він підбіг до карети Ліріель, відчуваючи, як шалений пульс у грудях нарешті сповільнюється під її лукавим і неймовірно гордим поглядом.
Засліплений і переляканий ватажок розбійників спіткнувся об коріння і стрімголов, ламаючи сухі гілки чагарників, полетів зі скелі прямо до масивних лап великого дракона. Крейг лише поважно наступив на нього своєю могутньою лапою, остаточно притискаючи бідолаху в рожевому капелюсі до землі.
З надр тканини на голові ватажка почулося приглушене й панічне: «Змилуйтеся, я просто виконував контракт!».
Крейг глибоко вдихнув прохолодне лісове повітря і випустив над головами інших нападників таку колосальну, нищівну хвилю чистого вогню, що ущелина на мить засяяла яскравіше за полудневе сонце. Зелене листя на деревах миттєво скрутилося від нестерпної спеки, а трава біля дороги перетворилася на сизий попіл.
Побачивши, що їхній грізний командир нейтралізований жіночим головним убором, а перед ними височіє жива вогнеметна фортеця та скажений воїн із палаючим мечем, залишки банди з дикими криками кинулися врозтіч. Вони кидали сокири, арбалети та своїх заплутаних у шовкових сукнях товаришів, які все ще марно намагалися виплутатися з ліонського мережива.
Бій було закінчено за лічені хвилини. Над лісом знову залягла тиша, яку тепер порушувало лише потріскування обпалених гілок та важке, перелякане дихання коней.
Раєль, важко дихаючи та ховаючи розпечений меч у піхви, кинувся до карети Ліріель. Його серце калатало так, наче він щойно самотужки пересунув гору. Він гарячково оглянув її з ніг до голови, перевіряючи, чи ціла його принцеса.
— Ти... ти просто неймовірна, Лірі, — хрипко прошепотів він, і в його темних очах спалахнуло таке безмежне захоплення, від якого у дівчини по тілу розлилося солодке тепло, а пульс знову прискорився. — Використати високу моду як барикаду і заблокувати фланг ворога корсетами — це найгеніальніший стратегічний хід, який я бачив за всі роки свого життя.
— Ну, я ж обіцяла, що буду корисною на цьому полі бою, — лукаво усміхнулася дівчина. Вона спробувала поправити пасмо волосся, хоча її пальці все ще трохи тремтіли після пережитого сплеску адреналіну. — До того ж Беатріс так часто повторювала, що цей шовк вбиває наповал. Як бачиш, вона не збрехала.
Луміра сліпучою срібною зіркою злетіла на обпалений дах карети, тріумфально тримаючи в передніх лапах свій перший бойовий трофей — золотий, прикрашений дешевим камінням кинджал ватажка.
— Раєлю, ну ти бачив, який у нас командний дух? — радісно затуркотіла срібна драконниця, активно махаючи хвостом і ледь не зачіпаючи носа принцеси. — Економіку твого королівства ми, може, ще й не підняли, але першу партію королівського гардероба на ринку праці розпродали вкрай успішно! Крейгу, ну зніми вже лапу з того нещасного в капорі, хай розкаже, скільки золота Севан йому пообіцяв за нашу доставку!
Крейг лише глухо прогарчав, з підкресленим сумом оглядаючи розкидані по вогкій траві мереживні хустинки та коробки з-під пудри. Напад було відбито з мінімальними людськими втратами, але з колосальними збитками для фрейлінського майна. Із сусідньої карети нарешті почали несміливо визирати бліді, як пергамент, міністри, судомно стискаючи свої сувої, наче щити.
З глибини екіпажу принцеси почувся слабкий, але все такий же вередливий голос графині Беатріс, яка нарешті прийшла до тями:
— Ваша Високосте...
— Все добре, Беатріс, — насилу стримуючи сміх, відповіла Ліріель і знову поглянула на Раєля.
Воїн посміхнувся, але його погляд швидко став серйозним. Першу пастку Севана вони обійшли завдяки кмітливості та рожевому шовку. Але чаклун явно не збирався зупинятися на досягнутому, і попереду на їхній галасливий, напіврозгромлений конвой чекав замок суворого маркіза Вестфолла — запеклого фаната стародавніх кодексів і лицарської честі.
Попереду насувалися нові інтриги, і Раєль, стиснувши руку Ліріель, ніжно поцілував кінчики пальців дівчини. Швидко, поки фрейліни поправляли свої сукні і не бачили цього.
