Раді Вас бачити!

Глава 15. Зірка над морем

Минуло вже кілька місяців, відколи Олена почала проводити час із Ібрагімом. Їхні зустрічі були скромними й невинними: вони знали, що лише після весілля зможуть думати про справжнє єднання тіл. Поки що їхні серця з’єднувалися у пристрасних поцілунках. Олена закохувалася дедалі сильніше й навіть не заперечувала проти поїздки до Катару, щоб побачити батьківщину свого коханого та познайомитися з його сестрами.

Сара, сестра Ібрагіма, щиро раділа за брата, хоча її непокоїла майбутня весільна церемонія, яку вона не хотіла.

Подруга Олени, Ксюша, не пройшла кастинг і була засмучена. Та Олена зізналася їй у своєму коханні до спадкоємця Катару. Ксюша мало не закричала від здивування й радості за подругу. Щоб підбадьорити її, Олена познайомила Ксюшу з другом Ібрагіма — Мустафою. Між ними швидко виникла симпатія, і вони почали зустрічатися.

Батьки Олени вирішили організувати відпочинок в Одесі для доньки, її сестер та Ібрагіма. Принц був у захваті: він давно мріяв побачити Чорне море, яке нагадувало йому про його рідні береги.

Увечері на пляжі відбулася дискотека. Хлопці й дівчата танцювали, а особливо сяяла Олена у червоній короткій сукні. Вона вже не була дівчинкою — перед усіма стояла молода жінка з дорослою красою. Вона танцювала разом із сестрою Людою.

Та Іра замислила підлість. Вона витягла із сумки Олени записку від Ібрагіма: «Дорога моя зірко океану, зустрінемось біля пляжу — у мене є дещо для тебе…» Іра вирішила приховати її, щоб використати шанс зізнатися Ібрагімові у своїх почуттях.

Тим часом Люду запросив на танець самовпевнений хлопець. Поруч стояв скромний юнак, який давно був закоханий у неї, але не наважився підійти. Олена обурилася й почала сваритися з Людою.

— Ти істеричка! — вигукнула вона й пішла геть із сумкою.

— А ти самовдоволена арабська принцеса! — крикнула їй услід Люда, схрестивши руки.

На березі сидів Ібрагім, насолоджуючись шумом хвиль і кидаючи камінці у море. До нього підійшла Іра. Він подумав, що це Олена, але перед ним стояла сестра його коханої.

— Привіт, Іро. Ти не бачила Олену? — запитав він.

Іра хитро всміхнулася:

— Вона танцює, не може прийти… Але я можу поговорити з тобою.

— Про що? — холодно відповів Ібрагім.

— Ти мені подобаєшся, Ібрагім… — сказала Іра й раптом спробувала поцілувати його.

Ібрагім із лютю відштовхнув її:

— Що ти робиш? Іра, між нами нічого не може бути! Я кохаю твою сестру Олену й хочу якнайшвидше одружитися з нею.

Іра застигла, відчуваючи клубок у горлі. Їй було боляче усвідомити, що він остаточно вибрав Олену.

У цей момент підійшла сама Олена й побачила сцену. Вона накинулася на сестру з сумкою:

— Це ти украла мою записку! Ах ти підла! Лізеш до мого коханого! Ти більше не моя сестра — забирайся!

Іра закричала, йдучи геть:

— Пішла до свого араба-принца, хвостуха!

Олена стояла розлючена, не вірячи, що сестра могла таке зробити. Ібрагім підійшов до неї ззаду, обійняв і почав цілувати її шию. Олена заплющила очі й відчула, як гнів поступається ніжності.

— Пробач, все добре, — прошепотів він. — Вона мені не потрібна. Я кохаю тільки тебе. І хочу сказати дещо важливе…

Ібрагім встав на коліна на піску, дістав із кишені коробочку з діамантовою каблучкою й відкрив її перед Оленою.

— Моя Олена… ти будеш моєю дружиною? Ти станеш моїм повітрям, моїм життям? Якщо погодишся, ти станеш королевою Катару.

Олена від радості закричала:

— Так! Мільйон разів так!

Ібрагім тремтячими руками надів їй каблучку. Вона поцілувала його руку, а він закружляв її у своїх обіймах, засипаючи поцілунками.

— У нас буде багато дітей — принців і принцес, — сміючись, сказав він.

Олена усміхнулася крізь сльози щастя:

— А головне — ми будемо разом.