Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Глава 2. Шкільний мюзикл
Тепер ми переносимося в іншу країну, де порядки були не такими суворими, а люди — більш добрі й лояльні. Це квітуча Україна, де ростуть соняшники й маки, де дівчата одягають вишиванки й співають українські пісні.
Події відбуваються у 1976 році, в одній школі знаменитого міста Дніпро. Там готували великий шкільний мюзикл. Учні поділялися на дві ієрархії: багаті діти отримували всі привілеї й славу, а бідні залишалися внизу, виконуючи другорядні ролі — подавали декорації чи підказували текст акторам. Це було несправедливо, і навіть серед багатих знаходилися ті, хто не погоджувався з таким порядком.
Серед них була головна героїня — світловолоса дівчинка з очима кольору морської хвилі, яку звали Олена Крушельницька. Їй було лише дванадцять, але вона вже вирізнялася красою й добротою. Олена завжди була гарно одягнена: її батько працював дипломатом у Франції, а мати була відомою суддею в Дніпрі. Родина жила заможно, але дівчинка отримувала від батьків не лише фінансову підтримку, а й любов та виховання.
У Олени були брати й сестри: одні прийшли подивитися на виставу, інші теж брали участь у мюзиклі. З дитинства вона засвоїла головне — сім’я є основою життя, а не сторонні люди. Її також навчили, що бідних не можна недооцінювати: вони можуть піднятися вище, ніж здається, і головне — в них слід бачити підтримку й потенціал, а не приниження.
У залі вже сиділи батьки учнів, учителі, а директор школи, суворий чоловік у окулярах, уважно спостерігав за тим, як пройде вистава. Під акомпанемент піаніно починався мюзикл, і саме тут мала розкритися справжня душа Олени — дівчинки, яка не боялася йти проти несправедливості.
Олена вперше виступала разом із друзями та подругами, які, як і вона, були з багатих родин. Вони поставили мюзикл про те, що кожна людина, незалежно від ієрархії, має право мріяти й досягати свого. Олена, хоч і виросла в заможній сім’ї, мріяла стати лікарем — допомагати не лише багатим, а й бідним, які не мають грошей, лікувати їх безкоштовно. Вона хотіла розуміти їхні думки, направляти у правильне русло не тільки як лікар, а й як психолог, бути поруч у всьому.
У глядацькій залі кілька хлопців почали сміятися й кричати, що вона лише «буржуазка». Директор підійшов до них і суворо прошепотів:
— Тихо. Ви зриваєте мюзикл. Не ганьбіть школу.
Попри те, що Олена виросла в багатій сім’ї й ні в чому не потребувала, її любили батьки, і вона була для них усім. Особливо гаряче її любив батько — Володимир Іванович.
Після вистави зал вибухнув оплесками. Класна керівниця нагородила учнів цукерками й канцелярськими дрібничками, і всі почали розходитися.
Та в коридорі Олена побачила несправедливу сцену: ті самі хулігани, що сміялися над нею, відбирали у бідних дітей квитки в кіно. Це були брат і сестра, одягнені бідно, бо їхня мати‑алкоголічка навіть не прийшла на мюзикл. Вони лише допомагали з декораціями й підказували слова багатим однокласникам. Квитки вони заробили самі, щоб порадувати себе, адже вдома на них чекала лише байдужість.
Олена не змогла стриматися:
— Не чіпайте їх! — вигукнула вона.
Хуліган підійшов ближче, грубо штовхнув її й почав дражнити:
— Плач, плач, жалюгідна буржуазка…
У Олени спалахнув гнів. Вона відчула силу, щоб захистити себе й беззахисних дітей, і вдарила його по нозі. Хуліган розлютився, вихопив ручку й мало не поранив її у шию. Але Олена не злякалася — стояла непорушно, не кричала й не просила допомоги. А він з люттю говорить:
— Ти не вмієш протистояти, а лише добиватися свого
У цей момент втрутився її батько. Він схопив хулігана за комір і сказав:
— Якщо ще раз наблизишся до моєї доньки — позбудешся всього. Знай своє місце.
Хулігани злякалися й утекли. Олена встигла відібрати квитки й повернула їх дітям. Вони подякували їй:
— Ти така хоробра, Олено!
Олена замислилася над словами хуліганів. Вони казали, що вона не вміє протистояти, а лише добиватися свого. Але тепер вона зрозуміла: у її жилах справді є сила боротися за справедливість.
Батько ніжно погладив її щоку й промовив:
— Запам’ятай, Олено: сім’я завжди на першому місці. Ти зрозумієш це, коли станеш дружиною й матір’ю. Ти будеш за них боротися й віддавати все. Я пишаюся тобою, моя доню, що ми виховали тебе такою.
Ці слова запам’яталися Олені на все життя. Вона знала: у майбутньому оберігатиме свою сім’ю так само, як сьогодні захистила чужих дітей.
_______________________________________________________________________________________Термін «буржуазка» це означає представниця заможних класів, часто з негативним відтінком — як символ несправедливості чи відчуження від простого народу.
