Раді Вас бачити!

Бетті мала рацію — на верхньому поверсі нас уже чекали хлопці, які теж переодягнулися в повсякденний одяг Колонії й виглядали в ньому чудово. Їхні кремові сорочки та темно-бежеві бриджі створювали відчуття єдності та дисципліни, проте деякі окремі деталі підкреслювали їхню індивідуальність. Наприклад, я відмітила, що Кейл, з його недбало заправленою сорочкою, виглядав так, ніби прямо зараз був готовий до шалених пригод. А чорний шкіряний браслет на левиці Пата додав до його незвичайної зовнішності ще більшої загадковості. Ред же зі своїми кедами з неоново-зеленими шнурками, однозначно, вніс бунтарського різноманіття в сірі будні Колонії. Всі ці дрібні порушення правил робили новоприбулих ще більш цікавими. Бо передусім це вказувало на те, що вони не просто частини системи, а особистості, які намагаються зберегти свою індивідуальність навіть у суворих умовах. Безперечно, це викликало в мене повагу й захоплення.

— Кришеня, а тобі пасує цей лук [1]? — криво посміхнувся Кейл, швиденько ковзнувши хитро-веселим поглядом по Бетті. — Незвично, проте... — він перевів погляд із сестри на мене, усмішка стала ще ширшою. — Навіть не дивлячись на те, що тепер тут усі ніби мої... копії… — весело підморгнув мені. — Навіть дівчата.

Я пирснула й зблиснула усмішкою йому у відповідь, відчуваючи, як всередині мене підіймається хвиля жартівливого настрою. Я вже не ображалась на нього.

— Либонь, ти ще не бачив свою піжаму. Ось тоді відчуєш себе ще й частиною зграї світлячків чи однією з лампочок гірлянди. «Приголомшливе» відчуття! — мовила я з пустотливою усмішкою й одразу зловила себе на думці, що навіщось намагаюся уявити Кейла в неоново-зеленій піжамі. Мабуть, я почервоніла.

— 30-15, то ти виявляється вмієш рофлити! Оце крутяк! — Кейл загиготів. Його сміх виявився заразливим — почулися смішки Пата.

Я нічого не відповіла, лише в думках вилаяла себе за те, що необережна з новенькими. Чи мало як вони можуть розтлумачити мою поведінку або слова та використати це.

Цієї миті відчувши на собі зосереджений погляд Реда, здригнулася. Його смарагдові очі наче магніт притягували мене... Нервово проковтнула. Коли раптом наші очі зустрілися, відчула, як дивне тепло розлилося по всьому моєму тілу, а ноги стали ватяними. Погляд Реда сповнений уваги та інтересу, здавалося пронизував мене наскрізь, ніби він бачив усі мої думки й почуття. Це було одночасно й лячно, й захопливо.

— Симпатично, — м'яко, але з відчутною силою в голосі, мовив він, і, перериваючи наш зоровий контакт, згори донизу провів по мені уважним поглядом. Його слова дивним чином торкнулися моєї душі, викликаючи незвичне приємне тремтіння, що прокотилося тілом… Я ледь не ахнула.

Проте Ред, усміхнувшись лише куточками губ, зосередив свою увагу на Бетті та прижмурившись спитав:

— Берттіно, ну й де ти оселилася? На цьому поверсі?

Білявка зміряла його зарозумілим поглядом, та на денці її зіниць зоріло задоволення, наче вона була володаркою якоїсь надзвичайної таємниці.

— Ні! — гордовито відрізала вона.

Хлопці, мов по команді, одночасно з щирим здивуванням на обличчях глипнули на Бетті.

— Я оселилася набагато ближче до центру Землі, ніж ви гадаєте, — самовдоволено посміхнулася вона, явно насолоджуватися їхнім сум'яттям. Я ледь стримала сміх.

— 30-15, поясни, якщо твоя ласка, — Кейл розгублено дивився на мене, його брови зійшлися на переніссі.

Я крадькома поглянула на Реда та Пата — у їхніх поглядах теж виблискувало здивоване напруження. Силкуючись приховати посмішку, що підкрадалася до моїх губ, я загадково оголосила:

— Бетті оглянула майже всі вільні кімнати, проте лише одна була гідна її.

Блондин скривився, його обличчя відображало недовіру, наче він не міг повірити в почуте:

— Невже така знайшлася?

— І? — Ред теж явно був заінтригований — зелені очі мерехтіли вогниками цікавості.

— Бетті житиме зі мною! — з тріумфом повідомила я, відчуваючи всередині приємне поколювання, ніби маленькі іскри радості розсипалися по всьому тілу.

— О, ні-і-і! — простогнав Кейл, його обличчя креснуло розчарування.

Одночасно з цим Пат радісно заволав, викидаючи руки вгору:

— Я переміг! Ти винен мені бажання! Ред — свідок!

— Кришеня, як ти могла? — знову простогнав блондин, хитаючи у розпачі головою. — Я думав, ми з тобою брати! Тьху, тобто двійнята… Ти мала відчути мене… — він театрально поклав руку собі на серце, ніби стараючись підкреслити глибину свого болю. — Я посилав тобі думки... — показово махнув рукою убік сестри, немов рухом руки передавав свої думки. А затим почав робити швидкі рухи, буцімто відмахувався від невидимих ворогів: — «Тільки не в кімнату Рікі! Тільки не до неї!» А ти?.. — Рука Кейла завмерла в повітрі, наче він не міг повірити в те, що сталося. — Ех! — та різко опустилася вниз, виражаючи всю його безнадію.

— Гей! Ти маєш щось проти мене? — зухвало підняла я брову, пропалюючи Кейла поглядом. Він зиркнув на Реда, і на його обличчі миттю відобразилась удавана невинність.

— Ні, ні... Ти — сама чарівність! Чуйна. Мила. Добра. Бетті ду-у-уже пощастило із сусідкою, — награно мовив він, відгороджуючись од мене руками, наче захищаючись від невидимого удару. Його рухи були настільки перебільшеними, що це виглядало дуже комічно.

Якусь мить стояла мертва тиша, напружена й насичена очікуванням. А потім пролунав голосний вибух сміху. Двоє хлопчаків, приблизно віку Ебби, що проходили повз нас, рвучко відскочили вбік, наполохані нашим раптовим реготом. Це, звісно, викликало новий потік сміху, і хлопи воліли чимдуж відійти, кидаючи на нас схарапуджені погляди.

Ми сміялися до сліз, і я відчувала, як кожен новий вибух сміху змиває залишки напруги й непорозумінь, наповнюючи повітря легкістю.

Коли всі врешті-решт заспокоїлися, Бетті, з хитринками у голосі, запитала:

— А ви де мешкатимете?

— Ех, нам пощастило менше, ніж тобі, — усміхнувся Ред і підморгнув мені. Я задоволено гмикнула, його слова та тон його голосу викликали приємне тепло у грудях.

Білявка насторожилася, її очі затопила цікавість:

 — Та не мучте мене: ви разом чи ні?

— Ми оселилися на третьому поверсі, — оголосив Ред, поглянувши на мене. — Не надто низько, так?

Я знизала плечима, силкуючись приховати усмішку, що лоскотала губи, мов легкий вітерець. Чомусь ці погляди Реда послаблювали мою пильність... Відчуття його присутності поруч викликало у мене змішані емоції — від легкого хвилювання до приємного затишку.

— Проте ми всі в одній кімнаті, — додав Пат. — Це добре, еге ж?

— Та це круто! Вам дуже пощастило, — щиро всміхнулася я. Мені хотілося підбадьорити малого та хоча б на мить відірватися від Реда. — Це величезний плюс, бо до вас не підселять сторонніх.

Ред посміхнувся куточками губ, у смарагдових очах майоріла лукавинка:

— За умови, що ми будемо добре поводитися?

Я стенула плечима й, намагаючись зберегти нейтральний вираз обличчя, спокійним, беземоційним голосом, відказала:

— Це вже залежить від вас.

— Чи від нашого оточення, — ущипливо посміхнувся Кейл ті підморгнув мені.

На якусь мить я просто отетеріла, збентежена його словами. Проте, швиденько зібравшись, театрально закотила очі, відчуваючи, як всередині мене прокидається роздратування, наче вогонь, що розгорається від іскри.

Треба тримати себе в руках. А він хай йде до біса зі своїми плоскими натяками.

Мабуть, Ред, відчувши, що пахне смаленим, вирішив відвернути увагу від мене, змінивши тему.

— Друзі, нумо — згадаймо свої номери, про всяк випадок, — голосно запропонував він. Усі погоджено кивнули. — Отож, якщо звертаєтесь до мене на людях, мій номер — 91-79, — виголосив він, підкреслюючи важливість інформації. Затим обвів усіх уважним поглядом, мовляв, запам'ятали?

Всі новоприбулі ствердно кивнули. Після короткої павзи, мій «рятівник» продовжив:

— Кейле, твоя черга.

Блондин із лукавими блакитними очима швидко випалив:

— Мій номер — 91-80. Дуже просто запам'ятати, чи не так, кришеня? — гигикнув він, явно силкуючись допомогти Реду розрядити атмосферу.

Бетті з легким усміхом зітхнула:

— Мабуть, тобі, Кейле, це просто. Але я не розумію в математиці, як ти знаєш. Усі ці цифри... — пихнула вона, схрестивши руки на грудях, — ...це нісенітниця якась!

— Це важливо, Берттіно, — Ред заглянув білявці в очі. Тон дуже серйозний. — Постарайся згадати, будь ласка, — вже м'якше попрохав він. — Твій номер...

— …91-81... — втомлено видихнула Бетті, перевернувши очі до стелі.

— Розумниця! — Ред поплескав дівчину по плечу й поблажливо всміхнувся. — Можеш, коли хочеш. — Затим простромив поглядом свого брата: — Пате, тепер ти.

Малий, з дивовижними синіми очима, який до цього мовчав, швидко випалив:

— 02-05.

Ред задоволено кивнув.

— Патріку, то в тебе статус «Середня школа»? — трохи здивовано запитала я, пригадуючи, що перші цифри різних вікових груп можуть відрізнятися. Молодшим Учням завжди давали першу цифру номера відмінну від старших, зазвичай — наступну. У цьому році перша цифра для Учнів зі статусом «Вища Школа» — дев'ять, відповідно для тих в кого статус «Середня Школа» — нуль.

— Так, в мене поки що статус «Середня Школа». Лише через пару місяців день народження — виповниться п’ятнадцять, і тоді я отримаю статус «Вища Школа», — відказав Пат, трохи зніяковіло, але з теплою напівусмішкою, що робила його ще симпатичнішим.

— О, то ти наразі навчатимешся з моєю сест... сусідкою по кімнаті… Її звуть Ебба.

— Ебба? — перепитав Патрік з цікавістю в голосі, його дивовижні очі засяяли несподіваним інтересом.

Трясця! Знову бовкнула зайве...

Я відчула легке збентеження, що миттю розлилося обличчям.

— Тобто номер 44-07, — швидко виправилася я, дозволяючи собі пустити холоду в голос.

— Неодмінно постараюсь їй сподобатися, — щиро всміхнувся малий. Його усмішка була настільки заразливою, що я не втрималась і всміхнулась у відповідь.

— Гей! Досить вам гостити [2] нас, а то я вже відчую себе леймом, — вліз між нами Кейл, його голос був напівжартівливим, проте з ноткою ревнощів, що пробивалася крізь слова.

— Чому це?  — Пат кумедно примружив очі.

— А хіба це нормально, якщо в тебе з'явиться дівчина раніше, ніж у мене? Адже я старший і красивіший, — Кейл підморгнув мені, намагаючись виглядати при цьому серйозним, але його очі мерехтіли від прихованого сміху.

— Ти забув сказати, що ще й «найскромніший», — пробурмотів Пат, і всі засміялися, окрім мене.

От дідько! І ці туди ж. Всі наче показилися... Чому останнім часом усі розмови зводяться до романтичної маячні з протилежною статтю? Нам що в їжу щось додають?

— Ріко, це був жарт, — обличчя Реда раптом стало серйозним, і всі новоприбулі водночас перестали сміятися, либонь, відчуваючи зміну його настрою.

— Я знаю. Розумію, — відповіла тихо, майже безбарвно. Всередині щось стислося, ніби холодний кулак здавив серце.

Ет, напевно, вони вважають мене дивною... Для них я ніби забита дикунка...

— То чому не смієшся? — зухвалий посміх перекосив вуста Кейла, він уважно дивився на мене примруженими очима.

Знову силуючись приховати свої справжні емоції, що вирували всередині мене, наче буря, я сухо пробубоніла:

— Бо це не смішно. Жартувати на цю тему в нас не прийнято. Та й вступати у романтичні стосунки до отримання статусу «Майже Дорослий» в Колонії заборонено. Тобто до вісімнадцяти років.

— Трясця! Доведеться чекати ще пів року, — награно насупився блондин, явно пропустивши всі мої слова стосовно жартів.

— А мені цілих три роки... — сумно сказав Пат, його очі потьмяніли, наче згасли від цієї новини.

Овва! І малий туди ж... Вони точно очманіли всі від гормонів, чи що?

— Ось-ось! Я про це й казав... Що раніше за мене, тобі не можна, — вуста Кейла знову викривились у глумливій, самовпевненій усмішці, що лишень підсилювала моє роздратування.

У цей момент вхідні двері відчинилися, і ззовні увійшли дві дівчини, які вже мали статус «Майже Дорослі». Їхні погляди, мов легкі метелики, ковзнули по нашій компанії, трохи затримавшись на Кейлі та Реді. Обидві дівчини якось кумедно зітхнули, мовби відчули щось незбагненне, що викликало в них дивне хвилювання... Проте коли їхні очі зустрілися з моїми очами — дівчата знітилися, раптово потупивши погляди додолу, та поспіхом рушили до сходів, перешіптуючись між собою. Періодично обертаючись, вони крадькома поглядали на двох високих красенів, принадно посміхаючись їм.

Трясця! Вже слину пустили, дурепи. Їхні мозки до країв напхані сентиментальною рожево-ватяною маячнею. Світ точно з'їхав з глузду!

Утім, дивлячись їм у слід, Кейл, з дивним смутком в голосі, видихнув:

— Я починаю заздрити Реду…

— Чому це? — здивовано запитав той, теж проводжаючи пильним поглядом дівчат в обтислих тренувальних костюмах.

— Бо тобі, бро, до статусу «Майже Дорослий» пару тижнів залишилося, — пояснив Кейл, смутно посміхаючись. — І... чіназес [3]!

На це Ред лише беземоційно знизав плечима, його обличчя залишалося непроникним. А вже через мить він перевів погляд на мене:

— А тобі?

— Що? — я напружилася. — Це ти отак питаєш, скільки мені років?

Він кивнув головою, і я помітила, що всі новоприбулі з цікавістю дивляться на мене, очікуючи відповіді.

— Мені виповнилося сімнадцять у минулому місяці. Проте, отримавши статус «Майже Дорослий», я не збираюся кидатися на пошуки потенційного хлопця. Це ж безглуздо! Мені це не цікаво! — саркастично мовила я й стиснула руки в кулак, щоб ніхто не помітив, що вони тремтять.

Реакція хлопців була неоднозначною. Кейл зухвало посміхнувся, у його погляді явно причаїлась якась прихована думка. Пат насторожився, ніби очікуючи чогось несподівано-дивного. А Ред уважно пропалював мене пронизливо-загадковим поглядом.

Та раптом Бетті, що довгий час мовчала, порушила запалу тишу, обурено вигукнувши:

— Та годі вам, хлопці! Відчепіться від неї, — вона рішуче виступила вперед, затуляючи мене своїм тендітним тілом. — Ріка — нуб [4] у всьому цьому. І наразі їй взагалі ніхто не подобається. Зрозуміли? — слова білявки прозвучали як захист, і я відчувала вдячність за її підтримку.

Кейл невимушено знизав плечима, Пат виглядав розгубленим, а Ред продовжував втуплювати в мене свій загадковий погляд. А тоді він перевів погляд кудись за наші з Бетті спини й з відчутною лукавинкою в голосі запитав:

— Чи справді ніхто?

Я не втрималась і озирнулася через плече. У прорізі дверей стояв Тіс, який, либонь, щойно повернувся з Тренування. Я трохи розгубилася, бо ніколи не бачила його в такому вигляді: погляд згаснув, темні кола під очима, плечі опущені, весь у поті та бруді. Мій друг здавався розбитим, стомленим... Хотіла підійти до нього ближче, але він зміряв мене важким поглядом, який пронизував до самої душі.

Відчуваючи, як серце стискається від тривоги за нього, я обережно спитала:

— Як пройшло Тренування?

— Як завжди... нормально, — Тіс знизав плечима, голос був тихим і безбарвним. — Ебба повернулася?

— Ні, не бачила її, — стенула плечима у відповідь, силкуючись приховати своє занепокоєння, яке наростало всередині, мов цунамі.

Тіс обвів похмурим погляд Реда й Кейла, потім кинув швидкий колючий погляд на Бетті. Пата він ніби зовсім не помітив.

— Коли зустрінеш її, передай, що я шкодую, — промовив мій друг сухим тоном, який змусив мене напружитися.

— Шкодуєш? — я не зрозуміла, що він має на увазі. На душі було геть не спокійно.

— Шкодую, що прив'язав її до себе, — пробасив тихо Тіс. — Що змусив звикнути. Це було неправильно... — він похитав головою. — Нечесно щодо неї, — зітхнув. — Та й до тебе, мабуть. — На якусь мить він замовк, а затим крижаним тоном мовив: — Особисто я думаю, нам взагалі не варто більше дружити. Так буде ліпше для всіх!

Я завмерла, серце стислося від цих слів, мов у лещатах. Боялася знову розплакатися, тож мовчала, силкуючись стримати сльози, що вже підступали до очей. Тиша, що запанувала між нами, була важкою й гнітючою.

— Хочеш, дам тобі пораду, 30-15? — Тіс проковтнув. — Ще як друг... — його голос здригнувся, і я відчула, як важко йому даються ці слова. — Залишайся одна. Завжди. Так простіше. Для тебе... — Я бачила, як він бореться з собою, вимовляючи кожне слово. А тоді його погляд ковзнув до Реда: — І для інших! — і замовк. Погляд мого друга став важким і пронизливим, я ледь могла його витримати.

Тіс несподівано штовхнув Реда плечем і пішов геть, залишивши мене в стані шоку. Його слова, неначе холодний вітер, пронизали мене до кісток. Я відчувала, як світ навколо мене починає розпливатися.

У приміщенні запанувала напружена тиша. Не обертаючись, я голосно запитала, відчуваючи, як серце стискається від болю:

— То це кінець?

— Так! — відповів Тіс, його холодний та відсторонений голос пронісся луною по приміщенню.

Серце божевільно застугоніло у грудях, сльози підступали до очей, мене занудило. Я відчувала, що Ред дивиться на мене, проте боялася зустрітися з ним поглядом. Боялася не співчуття, ні. Боялася побачити щось інше в його очах, щось, що могло б розбити мене ще більше.

— Тобі боляче? — лише й спитав він пошепки.

— Трохи, — відповіла ледь чутно та, нарешті, подивилася йому в очі. — Проте я боюся не болю... Боюся порожнечі, що прийде згодом. І мені нікуди від цього не подітися.

Ред зробив якийсь швидкий рух головою убік своїх друзів, і вони як по команді рушили до вхідних дверей, залишаючи нас наодинці. Я почула, що Кейл і Бетті про щось шепотять одне одному.

Спробувала не панікувати, коли уважний оксамитовий погляд Реда пронизав мене.

— Чому думаєш, що порожнеча прийде? — запитав він вельми спокійно.

— Просто знаю, — відповіла хрипко, мимоволі стенувши плечима. — Вона постійно приходить, — додала приречено, відчуваючи, як сльози підступають до горла.

Тоді мій «рятівник» нахилився ближче, його погляд був серйозним і проникливим, наче промінь світла в темряві.

— Думаю, не цього разу. Ти сильніша, ніж вважають інші, — і він легенько, щоб ніхто не бачив, стиснув мою долоню. Його дотик був теплим та заспокійливим, і я відчула, як частина моєї тривоги починає розчинятися. Саме в цей момент я зрозуміла, що не одна, що є люди, які готові підтримати мене, навіть у найтемніші часи.

 

____________________________________________________________________________________________________________________________________________

[1] лук (від англ. look — вигляд) — стиль, образ або те, як людина одягнена.

[2] гостити (від англ. ghost — привид) — ігнорувати.

[3] чиназес або чіназес — задоволення, радість, захоплення, успіх, або просто приємні враження від події чи ситуації. Це універсальний вигук, що підкреслює позитивні емоції, його популярність зумовлена вірусністю в соціальних мережах завдяки відео блогерів та мемам.

[4] нуб (від англ. newbie — новачок) — новачок або недосвідчена людина в якійсь сфері, яка не розбирається в чомусь.