Раді Вас бачити!

Бетті розкладала речі на ліжку, що стояло перпендикулярно до мого. Я з цікавістю спостерігала за її плавними та обережними рухами, які нагадували мені вишуканий танець. Здавалося, ніби вона створює мозаїку зі свого одягу, ретельно підбираючи місце для кожної речі, щоб досягти ідеальної гармонії.

І раптом мене охопило дивне відчуття затишку, яке принесла з собою ця новенька. Це було несподівано, адже я не очікувала, що нова людина може так швидко змінити атмосферу в кімнаті. А також я відчула вдячність за те, що Бетті не послухалася Дорослої та не злякалася оселитися тут. Зі мною.

Думаю, Еббі вона сподобається...

Я перевела погляд на ліжко малої. Воно було ідеально застелене, кожна складка на ковдрі була на своєму місці.

Ет, і де її досі чорти носять? Сподіваюся, вона на Тренуванні й скоро повернеться... Бо якби вона потрапила у якусь халепу, то про це б вже повідомили.

Тілом прокотилося тремтіння, серце закололо.

Спокійно! Просто забагато всього навалилося...

Я схрестила руки, заплющила очі й глибоко зітхнула. Щоб якось відірватися від поганих думок про Еббу, я вирішила знову зосередитися на Бетті й раптом мовила:

— Добре, що ти оселилася тут.

 Погляд білявки був сповнений здивування, коли відриваючи блакитні очі від якоїсь плямистої речі в руках, вона проказала:

— Не думай, що я це зробила через тебе. Я не братиму участі у твоїх… е… витівках.

— Чому ти вирішила, що я втягну тебе в якісь... неподобства? Ти повірила Тісу та Головній по поверхах Стілл? Мало ж тобі треба, щоб скласти думку про людину, — зухвало посміхнулася я, силкуючись приховати розчарування.

Новенька на мить завмерла, розгублений погляд пробігся по мені. Затим вона глибоко зітхнула, злегка поморщилася та, знов повернувшись до своїх речей, тихо сказала:

— Мабуть, ти права. Можливо, я поспішила з висновками щодо тебе... Проте я лише попереджаю: мені не потрібні проблеми. Я просто хочу знайти своє місце в цьому новому для мене світі. Без батьків, без свого звичного оточення, без улюблених речей... Розумієш?

Навдивовижу всередині мене раптом прокинулися розуміння й співчуття до цієї білявки. А найпаче я добре розуміла її бажання знайти своє місце у світі... Тож просто мовчки кивнула.

Після цього Бетті почала акуратно складати речі в шафку, що була вмонтована в стіну біля її ліжка. А я мовчки продовжила спостерігати за її діями. Насправді нічого цікавого та корисного там я не побачила... Купа непотрібного мотлоху. Проте їх, звісно, можна буде обміняти на щось корисніше. Чудова ідея!

— До речі, це було «по-перше», — раптом ні сіло ні впало оголосила новенька, порушуючи тишу.  Вона стояла до мене спиною, тому я не бачила її виразу обличчя. Після невеличкої павзи, вона досить впевнено додала: — А по-друге, остаточну думку про тебе я ще не склала.

— А по-третє?  — іронічно посміхнулася я. Оце вже було цікаво.

— А по-третє, не надумай втягнути у свої «бунтівні ігри» Реда! — суворим тоном заявила вона.

— Що? Які ще «бунтівні ігри»? І до чого тут він? — напружилася я, відчуваючи, що в мене паленіють щоки.

Бетті обернулась. Зустрівшись зі мною поглядом, вона твердим тоном вирекла:

— Бо ти йому сподобалася. І він у корж розіб’ється, щоб ти звернула на нього увагу. Ред добрий... — білявка замовкла та знову повернулась до складання речей. Але вже за мить більш м'яким тоном докинула: — Іноді зарозумілий, але добрий. А ти можеш йому все зіпсувати… — вона раптово завмерла.

Здається, вона бовкнула щось зайве, те, що я не мала чути...

Звісно, мене роздирала цікавість, але я вирішила, що якщо спитаю прямо, вона навряд чи відповість. Тому треба було почекати. Або зайти з іншого боку. Мені спало на думку, що якщо вона так спрагло захищає зеленоокого красеня, то, можливо, вона його ревнує?

— Він що, подобається тобі? — лукаво всміхнулась я, стараючись вловити її реакцію.

— Подобається? — Бетті озирнулася. — Якщо ти маєш на увазі чи Ред — мій краш [1]? То ні, він у френдзоні [2], — спокійним тоном відповіла вона й знову повернулась до мене спиною, продовжуючи розкладати речі на ліжку. Я мовчала, бо не всі дивні слова новоприбулих розуміла. Либонь, це був діалект з того місця, де вони жили. На моє щастя, Бетті продовжила вже більш доступною мені мовою: — Ми втрьох з дитинства разом — Ред, Кейл і я. До того ж Ред з Кейлом взагалі братаються ще з пелюшок... Вони — найкращі друзі. Завжди були, є й будуть.

— О, так! Я бачила! Чудовий хук у ніс, — зі смішком випалила я, згадуючи той момент. — І це ти називаєш дружбою?

Білявка стенула плечима.

— Так, іноді Ред агриться [3], але на це є причини... — ухильно відповіла вона й замовкла. Затим повернулася та, загадково глипнувши на мене, спитала: — Ти вмієш зберігати секрети?

Я насторожилася. З якого б це дива новоприбулій розповідати мені таємниці? Та цікавість взяла гору, і я кивнула, стараючись не вказувати здивування.

Тоді Бетті тихою, обережною ходою рушила до мого ліжка, повсякчас озираючись на двері. Затим нахилившись до мене ближче, немов боялася, що хтось може підслухати, неголосно вимовила:

— Ми потрапили сюди не випадково. Дехто про це домовився.

Безумовно, це не було абиякою новиною для мене, бо й дурень вже б про це здогадався. Я навіть ледь втрималася, щоб не писнути сміхом. Проте все ж таки захоплена цікавістю по самісінькі вуха, емоційно вигукнула:

— Хто? Навіщо?

Вона приклала палець до своїх вуст, мовляв, тихіше. Затим насторожено подивилася на двері й, нахилившись ще ближче до мене, майже пошепки відказала:

— Батько Реда й Патріка.

Моє серце пропустило удар, думки заметушились у голові. Ця інформація була несподіваною. Що це все означало? І чому Бетті вирішила поділитися цією таємницею саме зі мною?

— Він живий? — од подиву я вигукнула це трохи голосніше, ніж хотіла, й навіть підстрибнула на ліжку. Серце пустилося галопом. — Але ж якщо живий хоч один з батьків...

Новенька не дала мені закінчити — швидким рухом приклала палець тепер вже до моїх губ, щоб я замовкла. Від несподіванки в мене забило подих. Вона подивилася на двері, її очі майоріли напругою, і тільки тоді вона кивнула в підтвердження моїх слів.

— Але... — тихо почала я, прибираючи її руку від свого обличчя.

Однак Бетті немов спеціально перебила мене:

— Го нагору [4]! Хлопці, мабуть, вже зачекалися! — вона намагалася виглядати спокійною, проте від мене не сховалося її хвилювання, а її загадкова поведінка, звісно, лише підсилювало моє бажання дізнатися більше.

Безумовно, Бетті усвідомлювала, що казати таку інформацію вголос було небезпечно. Однак, попри те, що вона боялась, вона все одно чомусь розповіла мені про це... Либонь, перевіряла мене, чи я не шпигунка? Чи, навпаки, зробила перший крок на містку довіри? Можливо згодом, вона розповість більше. А зараз не можна було на неї тиснути. Тому я кивнула погоджуючись і проказала:

— Добре. Тільки спочатку тобі треба перевдягнутися. У такому вбранні ходити заборонено.

 

 

 ***

 

У Колонії, крім особливих випадків — на свята та на Випускний, не можна одягати не серійний одяг. І зазвичай ми, дівчата Колонії, носимо кремові сорочки з короткими рукавами, а знизу — темно-бежеві шорти до середини стегна. На ноги взуваємо легкі бежеві мокасини. Волосся обов'язково зав'язане — хвіст, гулька чи заплетена коса. У хлопців ідентичний одяг, тільки замість шортів — бриджі нижче колін. Цей одяг простий, але практичним, і ми, Учні Колонії, вже звикли до нього... Однак я ледве вмовила Бетті переодягнутися...

Звичайно, після відвертої червоної сукні, наш повсякденний одяг здався яскравій білявці просто шматком тканини незрозумілої форми та жахливого кольору. Вона тяжко зітхнула, дивлячись на кремову сорочку й темно-бежеві шорти, які висіли в її шафці.

— Цей олдскульний [5] шмот [6] — справжній  лейм! — гидливо вигукнула вона. — Я перетворююсь на бейсіка [7], як всі тут. Ба більше: скуфи [8] вже кричать з мене [9], — страждальницьки пробурмотіла вона, та все ж смиренно почала переодягатися.

Щотижня нам видаються два комплекти спідньої білизни (бавовняні спідні й майки-топи — для дівчат; боксери й майки без рукавів — для хлопців), два рушники та піжаму (біла футболка та шорти), що в темряві світиться неоново-зеленим кольором. Це зроблено на той випадок, якщо хтось вирішить уночі прогулятися коридорами. Або навідатися у спальні протилежної статі. Щоб Охоронці могли легко помітити «відчайдуха».

Отже, поки я мовчки спостерігала, як моя нова сусідка по кімнаті, зовсім не соромлячись скидає свої особисті речі, а затим одягає всю цю (за її ж власними словами) «гидоту» на себе, зловила себе на думці, що навіть такий одяг, справді, пасує їй, а світле волосся, зав'язане у високий хвіст, добре підкреслює її яскраву зовнішність.

Раптом стало цікаво, як Бетті поставиться до іншого серійного одягу Колонії. Мабуть, шкільна форма, яка однозначно відрізняється від повсякденного одягу, буде їй личити значно більше. У нас, дівчат, — це білі блузки з довгими рукавами, плісирована темно-синя спідниця, стрічка у біло-синю клітинку, що зав'язується на шиї, а також легкі чорні туфлі без підборів. Шкільна форма хлопців — це сорочки білого кольору з довгими рукавами, кремові штани, а також краватка у синю смужку та синій піджак. На ноги вони взувають легкі туфлі, які забезпечують комфорт протягом усього навчального процесу.

Бетті голосно зітхнула, і я знову зосередилася на тому, як вона крутиться перед маленьким люстро, вмонтованим у двері шафки, стараючись роздивитися себе з усіх боків. Вона начебто виглядала задоволеною...

Цікаво, а перед Тренуваннями Бетті теж буде так прискіпливо збиратися? А чи часу вистачить?

Для Тренувань у нас є зручні спеціалізовані костюми чорного кольору, що повністю закривають руки й ноги. Вони створені з легкого матеріалу, що добре пропускає повітря та дозволяє вільно рухатися, не відчуваючи дискомфорту. Взуття теж чорного кольору, легке та зручне, що ідеально підходить для активних занять.

А ще кожен з Учнів Колонії має серійний робочий одяг — сірий комбінезон з довгими рукавами та зручні черевики. Після кожного робочого дня ми здаємо цей одяг до Пральні, а наступного дня отримуємо чистий й випрасуваний комплект. За правилами Колонії це повинно забезпечити нам відчуття охайності, свіжості та чистоти кожного дня.

Нарешті Бетті закінчила збиратися. Невпевнено всміхаючись своєму відображенню в люстрі, вона голосно запитала:

— Ну, як я виглядаю?

— Чудово, — поспішно запевнила я, не приховуючи щирої усмішки. — Тобі справді пасує.

Вона, зітхнувши з полегшенням, повернулася до мене й життєрадісно заявила:

— Добре, що ти вмовила мене. Можливо, цей одяг не такий вже й крінжовий [10]. І Ред буде задоволений.

Ач, знову цей Ред! Чому його думка така важлива для неї? Як вона там казала? Френдзона? Ну-ну…

Цієї миті різні почуття прокинулися в мені, борючись за першість. Замішання. Цікавість. Насторога. Острах. Навіть паніка. Проте коли я побачила щиру сонцесяйну усмішку на обличчі Бетті, гору все ж таки взяло задоволення. Я зловила себе на думці, що, можливо, ми з цією новенькою невдовзі затоваришуємо.

 

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

[1] краш (з англ. crush — захоплення; походить від англ. фрази «to have a crush on someone», що означає бути закоханим у когось) — це людина, яка подобається, викликає сильне захоплення, симпатію чи тимчасове почуття закоханості. Це може бути як знайомий хлопець чи дівчина, так і відома особа, наприклад, актор чи співак, до якого відчувають сильні емоції.

[2] френдзона (від англ. friend zone — дружня зона) — ситуацію, коли одна людина закохана в іншу, але об'єкт закоханості сприймає її виключно як друга, ігноруючи будь-які натяки на романтичні стосунки.

[3] агриться  (від англ. angry — сердитий; aggression — агресія) — сердитися, злитися, дратуватися або виявляти агресію.

[4] го (від англ. go — йти. Іноземне слово звучить як «гоу», але підлітки скоротили до простого «го») — заклик «давай», «ходімо». Це слово-маркер, що спонукає до дії, часто вживається у поєднанні з іншими словами, наприклад, «го туди» або «го на вулицю», а також може означати «зробімо щось».

[5] олдскульний (від англ. old school —  старомодний, застарілий або який наслідує зразки минулого стилю). Цей термін використовується для опису чогось, що є старомодним або належить до минулої епохи, і може стосуватися стилю, музики, поглядів чи інших речей, що відрізняються від сучасних тенденцій.

[6] шмот — одяг, речі з гардероба або предмети гардероба.

[7] бейсік (від англ. basic — простий, базовий) — людина, яка бездумно слідкує за модними тенденціями й нічим не відрізняється від інших.

[8] скуф, також скуфідон — інтернет-мем, що набув популярності у 2020-х роках. Термін «скуф» означає чоловіків віком за 30 років, які виглядають не дуже охайно, працюють на низькооплачуваній та безперспективній роботі, а вільний час проводять, п'ючи пиво, дивлячись телевізор або граючи в комп'ютерні ігри. Якщо спочатку це слово було досить образливим, то зараз існують цілі скуф-спільноти, в яких чоловіки діляться фотографіями того, як проводять дозвілля за телевізором або з вудкою в руках і задоволені своїм способом життя.

[9] кричу з тебе — можна замінити на «це крінж», що означає сором, збентеження чи незручність за чиїсь дії, чи слова, які видаються смішними, дивними або недоречними.

[10] крінжовий (від англ. cringe — здригнутися від сорому) — щось, що викликає почуття сильного збентеження, сорому, ніяковості або навіть огиди. Використовується для опису дій, ситуацій або контенту, які є незручними, недоречними чи просто жахливими для спостерігача.