Спочатку:
На сторінку книги
Про весілля молодого європейського магната не писали хіба що ліниві або дуже віддалені таблоїди світу. Рейтинг компанії Chеopard миттю злетів, а продажі весільних прикрас почали приносити небачені прибутки. Через це наше гучне весілля та навіть насичена кругосвітня подорож стали доволі непомітними для родинного бюджету.
Але все поступово. На пишній галявині маєтку, біля Женевського озера, нас вінчав католицький єпископ. І хоча наречена була християнкою, після підписання деяких паперів – мені було дозволено стати однією з головних учасниць цього неперевершеного дійства.
Арка з біло-рожевих квітів та доріжка для наречених вся обсипана пелюстками півоній та троянд – виглядала казково. А коли я побачила кількість стільців для гостей, взагалі подумала, що не витримаю процедури. Та якщо Зоряна Вербицька дожила до цього моменту у своєму складному й не дуже веселому житті, то стати серед такої краси леді Берк, вона вже якось зуміє.
Тільки того урочистого дня я познайомилась зі своєю свекрухою та землячкою Оленою Білоус, прізвищем якої в нашу першу зустріч представився мені Коханий. Жінка звісно мала чарівні риси обличчя справжньої українки: великі сині очі, ніжну рум'яну шкіру та гнучкий, непідвладний часу стан. А ще доброзичливу й жартівливу вдачу, котрих не можуть стерти з нашої душі ні проблеми, ні вік.
Не хотілося б шикувати сукнею, але витвору мистецтва, котрий створив на замовлення Берків один відомий французький дизайнер, що спеціалізується на весільному вбранні – я точно недостойна. Знаєте, страшенно хотілося відразу похизуватися тією красою перед нареченим, та я на гарматний постріл не допустила його, бо ще з часів двійника-кривдниці, стала страшенно забобонною. Цей шедевр бачили на мені лише кілька служниць і Танька, що зі своїм Владом та діточками вже прибули на наше з Коханим свято.
До вінця, гордо й піднесено, вів мене тато Джорджа – пан Ріхард. Він сказав, що не може допустити аби його прекрасна донька відчувала себе, по дорозі до вівтаря, самотньою.
Та яка там самотність? Я навіть не знала, що у родини Берків стільки високопоставлених знайомих та рідні в усьому світі. В першому ряду сиділи кілька справжніх принців і лордів та арабські шейхи. Звісно за часів свого керівництва металургійним комбінатом я звикла до публічності та високих манер, але сьогодні виглядала, як годиться нареченій, збудженою й страшенно розгубленою.
А неперевершений спадкоємець ювелірної династії Берків вийшов до гостей осяяним і казковим. Для мене Коханий у будь-якому вигляді був жаданим та чарівним, але цей білосніжний фрак та золотава краватка додавали його оксамитовому погляду такого неймовірного блиску, якого я ще зроду не бачила...
Він привітно вклонявся запрошеним та здавалося скоро вибухне від Щастя. А коли зазвучали фанфари й пан Ріхард неквапливо повів мене до арки молодят – Джордж стояв майже не дихаючи й танув у мені отим своїм всепоглинальним хижацьким поглядом. Я тремтіла, наче вісімнадцятирічна, але ж повинна була витримати це божевільно прекрасне дійство.
І коли той сивий дідусь, у єпископській тіарі, закінчив свою промову та дозволив сказати нам кілька слів – я була готова втратити свідомість. Та мій прекрасний принц весь час підтримував мене поглядом, а коли ніжно доторкнувся вустами до моїх губ - подарував нові сили. Тепер ми стали чоловіком і дружиною перед Богом і людьми...
Далі був банкет та величезний красивий торт з такими ж ніжними квітами. Був танець молодят на галявині, якісь неймовірні промови й побажання, а я ледве трималась на ногах і не знала чи доживу до кінця урочистості? Та ось мій єдиний, тепер законний Чоловік раптом схилився до вушка й попросив:
– Зоре моя небесна! А давай вже втечемо з цього збіговиська геть!
– Я згодна! – посміхнулась я йому й дійсно була згодна з ним на все на світі. З кожним прожитим днем, я кохала Його все більше й більше і мені не потрібні були його прийоми багатіїв та складні схеми рахунків, а лише неймовірні карі очі, що тонули в мені кожної ночі та вдень. Більшого мені не потрібно!
Про свій металургійний бізнес, в який я вклала багато сили й кращі зі своїх молодих років, можу сказати наступне. Десь через місяць після весілля я, з легкістю, продала його одному багатому конкуренту. Адже мій Коханий миттю заборонив своїй дружині продовжувати її «робітничу» діяльність.
І будь ласка не зітхайте ті, хто скаже, що я втратила свою гордість та автентичність. Нічого подібного! Леді Зоряна Джордж-Ріхард Берк навіть якби її порізали на маленькі шматочки – кожним з них дихала б і належала лише одному на світі. Беззаперечно й абсолютно вільно віддавала йому всю себе, бо він її Обраний навічно!
У кругосвітній подорожі ми побачили багато цікавого та зустріли купу дивовижних людей, а ще я відкрию Вам одну маленьку таємницю. З подорожі ми привезли, в мені, ДВІ краплинки нашого неймовірного Щастя. Й ці крихітні створіння вже починають трохи мучити мене. Та я на все згодна! Час летить доволі швидко і в належний день ми з Коханим побачимо оченята відразу двох своїх маленьких діточок.
Особисто я хочу хлопчика з чарівними карими та дівчинку з синіми очима. Але ж рішення прийме Господь і ми з ним будемо точно згодні, бо в кожному разі наша з містером Берком прекрасна подорож продовжиться й ні за що не потьмяніє!
А якщо цю мою розповідь читали жінки, котрі ще чекають на свого Судженого – я щиро бажаю кожній: одного разу зайти за подарунком у звичайну ювелірку й зустріти там свого єдиного принца. Я не бажаю такої боротьби та випробувань, через які пройшли МИ.
ПРОСТО НЕХАЙ ВАШЕ ЖИТТЯ НАПОВНИТЬСЯ ЩАСТЯМ І НІКОЛИ ВАС НЕ ПОКИНЕ!!!
Кінець
