Спочатку:
На сторінку книги
Я думала, що ми вирушимо до Лінате, але Єгор помчав зовсім в іншому напрямку. Він оминув приміські вілли місцевих багатіїв і тут я помітила злітну смугу та кілька невеличких літаків, що стояли, наче авто на стоянці біля супермаркету.
Весь недовгий шлях Берк лише тривожно поглядав на мене, наче чекав, що я передумаю й накажу повернути назад до міста. А я танула у своїх думках поруч з Ним і навіть словом боялася зруйнувати той надприродний зв’язок, що склався між нами.
– Приїхали, Зоренько. Карл молодець, пунктуальний наче швейцарський годинник, – пожартував він про пілота й ми підійшли до біленької пташки.
Це був далеко не перший мій політ чартерним літачком, але ж раніше я була просто пасажиркою, котра прямує у відрядження. А наразі гостею людини, яку безмежно кохаю й попереду на мене чекала заманлива невідомість та знайомство з його справжнім світом. Це притягувало й жахало одночасно.
В салоні оббитому шкірою, кольору слонової кістки, було затишно. По п’ять ілюмінаторів зліва й справа, а під ними кілька диванчиків і столик, мабуть, для роботи у повітрі.
Джордж запросив мене присісти на м’якеньке сидіння, а сам зник за шторкою на якусь мить. Повернувся він без піджака й дизайнерської сорочки, в котрих був на концерті. Ні, не голий, а в простенькій футболці від Лакосте. В руках мій чарівний стюард тримав тацю з екзотичними фруктами та келихами з соком. Я відверто милувалася ним, адже окрім неймовірних почуттів відчувала повагу до європейського магната, що так дбайливо прислуговує мені.
– Пригощайся, будь ласка! Я запропонував би випити, але ж ти точно відмовишся. А я й так п’яний від того, що ти тут зі мною... – ввічливо присів він навпроти, хоча запросто міг нахабно впасти поруч.
Це вже була його територія і хтось інший скористався б моментом. Але не він! Саме за таку незрівнянну скромність та вихованість я й покохала його. З першої зустрічі Берк поводився чемно і благородно, наче той випускник духовної семінарії. Дивовижно, та його поведінка абсолютно не заважала, а навпаки допомагала ще гостріше сприймати як жаданого чоловіка й прекрасного мачо.
Літачок гойднувся і я зрозуміла, що ми вже в повітрі. За своїми думками я навіть не помітила: як розганялися та злітали. А може це від того, що я була до нестями збентежена його магічним поглядом і мені було байдуже: в небі ми, чи на землі? Адже поруч з Ним я всюди була в небі!
– Ну, от ми й прилетіли, – почула я неповторний голос Джорджа, хоч встигла лише трішки відпити прекрасного напою та продовжувала посміхатися йому дурною посмішкою задоволеної дитини. – Вибач, я ще на одну мить...
Берк знову зник за шторкою й заговорив з Карлом німецькою мовою. З інтонації я зрозуміла, що він дає пілоту якісь розпорядження, а потім повернувся до мене й подав руку:
– Вітаю, мою прекрасну гостю на Женевському озері.
– Що ось так прямо на озеро й сядемо? – продовжувала виглядати я повною дурепою.
– Звісно, ні. Це так ми кличемо своє поселення. Озеро я покажу тобі завтра, може навіть покатаю на човні. А сьогодні вже пізно і я запрошую неймовірну Зореньку до мого скромного дому.
Я зітхнула й зрозуміла, що дива лише починаються. А Джордж ввічливо допоміг мені спуститися з невисокого трапу і я потрапила в казку... Це був якийсь пухнастий зелений світ, насичений квітучими деревами й кущами, більшу частину яких я зроду не бачила. Хор птахів чувся звідусіль, а в повітрі перепліталися терпкі солодощі й усе це заколисувало та примушувало покохати так само сильно, як володаря цього земного раю.
Криві доріжки з різноколірної цегли крутились там і тут, а чудернацькі ліхтарі розсіювали світло між гілок та кликали піти кудись у глибину розкішного утаємниченого парку. Але господар райських кущів тримав мене під ручку і впевнено вів центральною доріжкою аж доки ми не вийшли на площу. За каскадом фонтанів, що вирували з двох боків, стояв будинок величної краси.
Дім побудований у старовинному, поняття не візьму, якому стилі. Весь перший поверх виглядав доволі темним, другий – світліший, а мансарда майже біла. Високі надсучасні вікна, але оформлені також під давнину, темніли загадково і чарівно...
– Прекрасна Зоренько, ти зморена? А я дещо хотів запропонувати, – здригнулась я від Його голосу та миттю повернулася в реальність і покірно запитала:
– Це так помітно? Ні, ясновельможний пане, я не стомлена й уже погоджуюся на запропоноване Вами, навіть не знаючи його...
– О, дякую! Ні-ні, ти не думай, що буде важко. Але ж я маю врахувати всі побажання моєї повелительки. Прошу сюди, – Берк взяв мене за руку й ми пройшли через алею духмяних троянд, кудись за дім.
Там я побачила великий, освітлений з усіх боків вогнями басейн. Трохи далі, на майданчику, стояв обідній гарнітур; а на протилежній стороні розмістилися кілька лежаків.
– Я відпустив до ранку всю обслугу. Наразі це лише наш світ. Тут я завжди знімаю втому: поплаваю і стаю наче новий. Зоренько, а ти не проти скласти мені компанію в запливі? – ще загадковіше всміхався він.
– Ні, я з радістю поплаваю, тільки не маю купальника... – зморозила дурницю його гостя та Берк дбайливо відповів:
– Ти почекай хвилинку, я зараз все влаштую.
Він знову кудись зник і тут розпочалося нове диво. Сяйво ліхтарів стало приглушеним і майже непомітним, але вода в басейні засяяла яскравим синім кольором... Від хвилювання я намагалася проковтнути повітря та раптом з-під води почула приємну тиху мелодію.
Джордж повернувся, тримаючи в одній руці щось велетенське, а в іншій - була помпа. Господар кинув збоку від басейну гігантський шовковий матрац і вже наповнював його повітрям. А поки працював, розповідав мені:
– Воду сюди привозять з гірського джерела. Воно вважається цілющим. Я не перевіряв самі властивості, але рідина дійсно м'яка й кришталево-чиста. Ось тільки не знаю, якій температурі віддає перевагу моя прекрасна гостя та сподіваюся, що вгадав...
Коли закінчив, він подав мені обидві руки й підняв з крісла так, що я опинилася в його обіймах. Моя вечірня сукня, на тоненьких лямочках все ще знаходилася на плечах, але недовго. Берк лагідно ковзнув по них і перепона покірно сповзла додолу. А фантастичний чоловік зірвав з себе Лакосту й тоді я вперше у житті милувалася його звабливим торсом.
Джордж не оцінював мене з ніг до голови, наче тваринку під час продажу. Він стояв зовсім близько і чаклував в мені своїми щирими очима та проникав у саму глибину готової на все душі, безжально й могутньо. Я намагалася зрозуміти: чи ще жива? А завойовник мого світу схилився до відкритих губ і я, втрачаючи здоровий глузд, хтиво тягнулася до нього як той метелик до фатального вогню...
Ще мить і він доторкнувся своїми спраглими вустами так, що на цей поцілунок я могла б чекати тисячі років! А закоханий господар казки блаженно оповив мене собою й занурив у непереборне марево спекотних снів і божевільних мрій Кохання... Підкорена його вустами я зрозуміла, що уже ніколи не зможу залишити Його світ. Навіть якщо він вирішить прогнати – я буду жити біля Його ніг, біля воріт чи на порозі, але не втрачу цю нірвану!
– Поплаваємо? – мужньо відліпився Єгор, а його неймовірні очі наказували та благали одночасно. Вони палали тим вогнем, що я обожнювала з самого дитинства, серед гарячих татових печей. Я навіть не здогадувалась, що на мене чекає оцей вогонь – живий і неймовірно ніжний. І я погоджуся горіти в ньому та буду дякувати долі кожен день...
– Так! – простогнала одержимо я і кинулася першою в басейн. Берк радісно зробив те ж саме і спробував швиденько наздогнати. Але я плавала доволі добре, тому мене піймати не так просто. Та ось мій чародій оманливо вильнув і я потрапила в Його обійми.
Високе темне небо розсипало над нами мільярди мерехтливих світлячків. А ми були, між зорями тепер одним-єдиним-цілим світом...
Опам’яталась я в Його обіймах на величезному матраці. Басейн світився і співав та він не заважав мені вслухатися в блаженне серце, що билося щасливо й стрімко і промовляло, що воно кохає лише мене!
– Дивись, над нами цілий світ зірок... – прошепотіла я і відчувала солодку невагомість, а ще якусь нову себе - щасливу, відсторонену й блаженну. Джордж задоволено зітхнув і ще дбайливіше втопив мене в могутніх шовкових обіймах:
– Одна-єдина Зоренька на світі. Я скрізь тебе шукав. А як побачив в тій крамниці - відразу зрозумів, що вже не відступлюсь і заберу собі навіки...
