Раді Вас бачити!

Коли вони дійшли до її кімнати, Вікторія відчинила двері й пропустила Святослава вперед. Він спокійно пройшов і оглянув простір:

— Я вперше у твоїй кімнаті… Тут дуже затишно, — промовив він.

Але відповіді не було. Лише тиша. Святослав озирнувся й помітив, що Вікторія щільно закрила двері та грайливо поглянула на нього. Потім вона спокійно підійшла до туалетного столика й взяла гребінець.

Грайливо повернувшись до нього спиною, вона повільно почала розчісувати волосся. Час від часу Вікторія відкидала голову назад, відкриваючи ніжну лінію шиї, немов навмисно виставляючи її на показ.

Її стегна рухались плавно, майже непомітно, але кожен її жест був сповнений виклику. У м’якому, тьмяному світлі вона виглядала неймовірно звабливо: сукня підкреслювала кожну лінію фігури, а довге волосся ніжно спадало на плечі, огортаючи їх тінями. Він не зводив із неї очей, відчуваючи, як напруга в ньому стрімко зростає.

Святослав повільно підійшов до дівчини, не відводячи погляду, продовжуючи милуватися кожним її рухом. Вона відчула, як його холодні руки лягли на її стегна й м’яко, але впевнено притягнули ближче до себе.

Вікторія повільно відклала гребінець на стіл і звабливо посміхнулась. Його долоні почали повільно підійматись вгору по її тілу, залишаючи за собою бентежний холодний жар. Коли вони зупинились на її грудях і почали ніжно їх пестити, дівчина заплющила очі, дозволяючи відчуттям повністю захопити її. Її губи розкрились у ледь чутному стогоні.

— Ти сьогодні була дуже поганою дівчинкою… — прошепотів він їй на вухо, ніжно кусаючи шию. — Ти спеціально граєшся зі мною?

Вікторія різко розвернулась до нього. Вона поклала долоні йому на груди. Здавалось, що вона відштовхує його, та насправді рух був занадто ніжним, щоб бути справжнім опором. Її пальці ковзнули по його грудях, а очі палали викликом. Вона зробила крок назад, залишаючи між ними маленьку відстань.

— Значить, це я погано поводилась? — театрально промовила вона. — А хто ласкав мене під столом у присутності тієї? — тепер вже суворіше додала.

Він посміхнувся.

— Це був натяк для Хелени, що вона була тоді зайвою, — промовив він із легкою іронією в голосі.

Святослав помітив, як Вікторія ледве стримувала себе від пристрасті. Її очі спалахнули яскраво-блакитним блиском, і вона хижо дивилась на нього.

Але він спокійно почав оглядати її кімнату, ловлячи на собі її нестриманий погляд.

— Так у тебе тут ціла колекція! — вигукнув він, підійшовши до величезної шафи з книгами.

Хлопець взяв першу книжку, яка потрапила йому під руку і почав демонстративно переглядати її з цікавістю.

— Чому у всіх твоїх книжках так мало цікавих картинок? — спитав він, підіймаючи брову та уважно дивлячись на неї.

Вікторія вже не могла стримувати себе. Вона різко кинулась на нього, вирвала з рук книгу і відкинула її вбік.

— Досить гратися зі мною, — проричала вона. — Мені це вже набридло.

Святослав посміхнувся, грайливо вдивляючись у неї, поки вона закинула руки назад і вдруге цього дня розпустила сукню. Тканина звабливо сповзла, оголивши її тіло та тихо впала на підлогу. Вона ж відштовхнула сукню в сторону та прикусила нижню губу.

Очі Святослава горіли червоним блиском, він не відводив погляду і посміхався, насолоджуючись кожним її рухом. Вікторія повільно підвела руку до бретельок топу і дозволила їм розслабитись, ковзаючи по плечах.

Святослав спостерігав за нею із задоволенням, але раптом її вираз змінився. Обличчя набуло ніжності, а очі стали природно карими. Вона розгублено нахилилась, підняла сукню з підлоги та прикрила своє напівоголене тіло. Довге чорне волосся впало їй наперед, і вона демонстративно зробила сором’язливий вигляд, відступаючи повільно назад, створюючи між ними ще більше напруження.

Цього разу Святослав уже не витримав. Він кинувся до неї, вирвав з її рук сукню та відкинув її вбік.

— Так хто з нас грається? — прошепотів він, глухим голосом від бажання.

Вікторія лише посміхалась. Її очі знову спалахнули червоним блиском, і коли її руки обвили його плечі, Святослав остаточно втратив контроль. Він увірвався у її губи, смакуючи її поцілунок, що зводив його з розуму.

— Хочу, щоб ти була лише моєю, — простогнав він між поцілунками.

Вікторія зрозуміла натяк, але промовчала, віддаючись пристрасті, яка поглинала їх обох. Вона швидко зняла з нього футболку. Відірвавшись від поцілунків, вона зупинилась та уважно оглянула його підтягнуте тіло.

Звабливий погляд, який вона підняла на нього, змусив Святослава відчути прилив задоволення. Він тихо спостерігав за нею, відчуваючи, як кожен її рух заворожує його все сильніше. Коли її руки ніжно ковзнули по його мускулатурі, легкий дотик викликав усмішку на його обличчі.

Раптом його увагу привернула тінь, що промайнула за дверима. Він мимоволі розгубився. Святослав помітив, що двері, які раніше Вікторія щільно зачинила, тепер були напіввідкриті. І він чітко впізнав Хелену, яка спостерігала за ними. Її вогняно-руде волосся неможливо було переплутати. Та до реальності його повернув голос Вікторії, яка з пристрасним поглядом прошепотіла:

— До ранку я тебе не відпущу.

Святослав усміхнувся, задоволений таким викликом. Вікторія миттєво схопила його за руки, підвела до ліжка і безжально кинула на нього.

Хлопець швидко обернув голову до дверей, які тепер були щільно зачинені, і насупив брови, насторожено прислухаючись. Та від підозрілих думок його знову відволікла Вікторія: вона нависла над ним зверху, її погляд був палаючий і невгамовний.

Вікторія дарувала йому чергову хвилю пристрасних поцілунків. Вона помітила, як він швидко розстібав джинси, і це змусило її посміхнутись. Хлопець ніжно схопив її за голову, затримавши погляд на її очах. Вікторія відповіла йому усмішкою, її погляд залишався м’яким, але водночас сповненим невимовної близькості.

Вона відчула, як він ніжно зняв з неї білизну, та по її тілу пройшла приємна хвиля. Святослав обережно взяв її за стегна та посадив на себе. Вікторія плавно опустилася на нього, її рухи були граціозними та впевненими. Вона трохи розсунула ноги в сторони, ніби танцюючи на ритмі власного бажання.

Він насолоджувався красою її силуету та плавністю жестів, які так легко розпалювали його прагнення. Вікторія відчула, як він обережно підіймає її стегна і повільно занурюється в неї. Її тіло відразу відгукнулось, Вікторія не втрималася від короткого вигуку і миттєво закусила губи, побоюючись, що її крик може прорвати межі кімнати.

Святослав міцно обхопив її стегна, притягуючи до себе. Дівчина відчувала кожен його рух у своєму тілі. Її пальці ковзали по його плечах, а потім уп’ялися в волосся, втягаючи його ще ближче. Її стогін вирвався з грудей — тихий, але сповнений жаги.

Їхні тіла, злиті разом, рухались в унісон, наче слухаючи один одного. Темп поступово прискорився. Її довге чорне волосся спадало на спину, ковзаючи по плечах і стегнах, наче обнімаючи її.

Раптом вона міцно схопилась за спинку ліжка, віддаючись темпу, і відчувала, як пальці Святослава ковзають по її талії та стегнах, ніжно, але впевнено, підкреслюючи кожен рух.

Він відчував, як Вікторія тремтить від кожного його дотику, і це лише ще дужче розпалювало його бажання. Хлопець притягнув її ближче, його губи торкнулися її шиї, повільно ковзаючи вниз, залишаючи легкий слід. Потім його поцілунки опинилися на її грудях, ніжно і водночас жадібно досліджуючи кожну лінію її тіла, змушуючи її тремтіти ще більше від насолоди.

Вікторія обвила його руками, притискаючись ще ближче, віддаючись кожному його дотику, кожному холоду його губ, що пробуджувало в ній ще глибшу пристрасть. Вікторія час від часу прикривала рот руками, боячись, що її звуки видадуть їхню близькість.

Коли Святослав почув її тихі, задушені стони, його бажання миттєво загострилось. Він не витримав: різко пригорнув її ще сильніше, його долоні обвили стегна, підіймаючи її вище й щільно притискаючи до себе.

Вікторія щільніше обвила його ногами, ніби прагнучи його ще ближче, її тіло плавно підкорялось кожному його дотику, зливаючись із ним у єдину пристрасть. Між ними не залишалося жодного простору, і кожен рух, кожен контакт лише посилював їхнє бажання.

Їх погляди зустрілись й злились, створюючи невидимий, але відчутний зв’язок. Святослав уважно спостерігав за кожним вигином, кожним жестом, що відображав її насолоду. Останній довгий і гучний крик вирвався з її вуст, який вона вже не могла стримати. Вона закрила очі та затремтіла, віддаючись хвилі задоволення.

Потім повільно опустилась в його обійми, щільно притискаючись, обвиваючи його руками. Він повільно провів долонями по її спині, відчуваючи повну гармонію їхньої пристрасті. Кожен її рух відповідав його дотику, і між ними панувала абсолютна єдність, що залишала після себе холодне тепло й стійке відчуття задоволення.

Вікторія ще міцніше пригорнулась до нього, обіймаючи так, ніби не хотіла відпускати. Її голос прозвучав тихим шепотом, а кожне слово було сповнене щирості:
— Я така щаслива, коли ти поряд.

Святослав ніжно усміхнувся, ковзнув пальцями по її волоссю та легко торкнувся чолом її лоба. Його погляд був теплим і м’яким, коли він прошепотів:
— Я готовий перевернути цілий світ, аби завжди бачити твою посмішку.

Вікторія знову посміхнулась і ще сильніше пригорнулась до нього. Вона відчувала, як його прохолодні пальці повільно вимальовують на її спині невидимі візерунки, змушуючи тіло тремтіти від приємних відчуттів. Її повіки поступово зімкнулися, і, залишаючись у його обіймах, вона непомітно для себе занурилася у сон.

Святослав ще кілька хвилин лежав поруч, уважно спостерігаючи за Вікторією. Коли переконався, що вона заснула, він повільно послабив обійми й обережно підвівся, намагаючись не потривожити її спокій. Ніжно торкнувся губами її чола, ковзнув поглядом по чарівному оголеному тілу й дбайливо накрив її ковдрою.

Тихо одягаючись, хлопець майже беззвучно покинув кімнату. У коридорі він на мить завмер біля дверей Віктора та Хелени — його погляд потемнів, а куточки губ ледь сіпнулися в усмішці. Але він не видав жодного звуку. Лише постояв кілька секунд, ніби прислухаючись чи підстерігаючи щось.

Потім він розвернувся й безшумно вийшов із будинку. На подвір’ї нічне повітря здалось ще прохолоднішим, ніж зазвичай. Святослав зупинився під тінню старої яблуні, зручно сперся плечем об дерево й завмер у чеканні. Його червонуватий погляд заграв у темряві, а ледь помітна усмішка натякала — ніч для нього ще не закінчилась.

Як ви думаєте, на кого очікує Святослав і про що вони будуть говорити?

Якщо вам цікаво, що буде далі — підтримайте книгу лайком та бібліотекою ❤️